Рішення № 9533751, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/65429.03.10 За позовом Кредитної спілки «Агро-Кредит»

до Кредитної спілки «Партнерський кредит»

про стягнення заборгованості в сумі 18903,30 грн., -

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Савінова О.С. (довіреність від 02.02.2010);

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 29 березня 2010 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                    

Обставини справи:

Кредитна спілка «Агро-Кредит» (надалі –позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Кредитної спілки «Партнерський кредит»(надалі –відповідач) заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом в розмірі 18903,30 грн., в тому числі 12556,43 грн. основного боргу по кредиту, 430,01 грн. процентів за користування кредитом, 1260,96 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків, 3% річних в сумі 156,88 грн. інфляційних в сумі 1207,75 грн. та збитків в сумі 3291,27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов’язки за договором не виконав, повернення кредиту в термін відповідно Договору не забезпечив та не сплатив проценти за користування кредитом.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечував, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг станом на 25.02.2010р. наявний у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 25.12.2009 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 11.02.2010. В судове засідання 11.02.2010 представник відповідача не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 11.03.2010, в яке представник відповідача також не з’явився, розгляд справи відкладено до 29.03.2010. Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання кредиту кредитним спілкам № КС 2 (надалі –Кредитний договір), згідно п.1.1 якого позивач зобов’язався надати грошові кошти у кредит відповідачу на ведення статутної діяльності в сумі 80000,00 грн., а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 0,0685% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що є 25 % річних на суму залишку кредиту.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання за Кредитним договором виконав повністю, надав відповідачу кредит у сумі 80000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 09.11.2007, наявною в матеріалах справи.

Пунктом 4.2 Договору встановлено строки погашення кредиту та сплати відсотків, за яким остаточне повернення кредиту має відбутися 09.05.2008.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що він свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином не виконував: суму кредиту в повному обсязі не повернув, відсотки в повному обсязі не сплатив, чим порушив умови п.п. 1.1, 3.2.2, 4.2 Кредитного договору. Заборгованість відповідача за Кредитним договором перед позивачем по сумі кредиту складає 12556,43 грн., та по сплаті відсотків - 430,01 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту визначено 09 травня 2009 року.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як свідчать матеріали справи, відповідач порушив зобов’язання за Кредитним договором щодо повернення суми отриманого кредиту, заборгованість по кредиту в сумі 12556,43 грн. та нараховані відсотки в сумі 430,01 грн. у встановлені договором строки не сплатив.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитом в розмірі 12556,43 грн. та процентів по кредиту в сумі 430,01 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що ні укладеним Договором № КС 2, ні будь-яким іншим договором між позивачем і відповідачем не передбачений розмір пені за порушення відповідачем зобов’язання по сплаті кредиту і відсотків, а законом він також не встановлений, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1260,96 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з того, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України лише встановлюється порядок обчислення розміру пені за прострочення грошового зобов’язання, обмежуючи його подвійною обліковою ставкою НБУ, однак ці закони не встановлюють розмір пені у кредитних правовідносинах.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вказана стаття кореспондується зі ст. 1048 ЦК України, за якою позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Крім того, положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитним договором встановлений розмір процентів на суму кредиту в розмірі 25% річних. Вказані проценти є платою за користування грошовими коштами позивача, нарахування якої передбачено ст. ст. 536, 1048 ЦК України. В разі ж прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання по поверненню основної суми кредиту, застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України, якою встановлений спеціальний розмір санкцій (процентів) за невиконання такого зобов’язання після закінчення строку користування вкладом.

Враховуючи те, що Договором вже встановлений розмір процентів за користування коштами, а нарахування 3% річних на вже нараховані проценти по кредиту законодавством не передбачено, позовні вимоги про стягнення 3% річних на нараховані проценти є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Стягненню в такому випадку підлягають лише 3% річних на суму кредиту, які складають 152,32 грн., а також інфляційні в сумі 1207,75 грн.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу зазначених вище норм слідує, що для кваліфікації збитків у формі упущеної вигоди обов’язковою умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями боржника і виникненням у кредитора збитків. Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, із наступними змінами, “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв’язок.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді очікуваного і неодержаного прибутку є встановлення причинного зв’язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, –наслідком такої протиправної поведінки. При цьому позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обгрунтований розрахунок заподіяних йому збитків. Водночас, позивачем не надано достатніх доказів завданих збитків у формі упущеної вигоди, як-то договорів чи інших правочинів із третіми особами про надання в кредит грошових коштів з підвищеною процентною ставкою, та невиконання позивачем зобов’язань за такими договорами через неповернення відповідачем кредиту за Кредитним договором.

Сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується лише умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання позивачем прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення збитків у формі упущеної вигоди від неотримання позивачем процентів за підвищеною процентною ставкою в сумі 3291,27 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 14346,51 грн., в тому числі суми основної заборгованості по кредиту у розмірі 12556,43 грн., заборгованості за процентами у сумі 430,01 грн., 3% відсотків річних за порушення зобов’язання по сплаті кредиту в сумі 152,32 грн. та суми інфляційних в розмірі 1207,75 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 322,83 грн. (143,47 грн. державного мита та 179,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки «Партнерський кредит»(ідентифікаційний код 26296995, адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 22-Б) на користь Кредитної спілки «Агро-Кредит» (ідентифікаційний код 25991730, адреса: 92700, м. Старобільськ, вул. Пролетарська, 11/5, р/р № 26001397367001 в ЛФ Приватбанк, м. Старобільськ, МФО 304795) 14346,51 грн. (чотирнадцять тисяч триста сорок шість гривень 51 копійку) та судові витрати в розмірі 322,83 (триста двадцять дві гривні 83 копійки) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 12.04.2010