Рішення № 9533722, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/3929.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб»юторська компанія «Корса» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза - Трейд»

про стягнення 691300,52 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:. Принципал О.С.(довіреність № 2 від 11.01.2010 року)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб»юторська компанія «Корса»(позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза - Трейд»(відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 691300,52 грн. на підставі Договору поставки № 4600028459 від 01.09.2009 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків, встановлених Договором поставки № 4600028459 від 01.09.2009 р., не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 672587,30 грн. основного боргу, 10048,39 грн. пені, 5720,88 грн. інфляційних нарахувань та 2943,96 грн. 3% річних.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь кошти, у вищезазначених сумах, а також понесені ним по справі судові витрати – 6915,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2010 р. порушено провадження у справі № 39/39 та призначено справу до розгляду на 01.03.2010 р. о 12:40 год.

26.02.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2010 р., зокрема, довідки про наявні банківські рахунки позивача, копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД № 244718 щодо позивача та серії АД № 244719 щодо відповідача станом на 25.02.2010 р., копії банківських виписок на підтвердження здійснення відповідачем часткових розрахунків за спірних товар у сумі 154099,34 грн., копії транспортних накладних, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на час розгляду справи та докази на підтвердження направлення останнього на адресу відповідача, копії Договору про надання послуг № 17127 від 01.09.2009 р. та актів прийому –передачі виконаних робіт (наданих послуг), письмові пояснення щодо надання доказів отримання спірного товару відповідачем. Судом клопотання задоволено.

26.02.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 26-02/10 від 26.02.2010 р.

Розгляд справи, призначений на 01.03.2010 р., не відбувся у зв‘язку із поданням Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІЗА-ТРЕЙД»клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою Голови Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІЗА-ТРЕЙД»про колегіальний розгляд справи № 39/39 залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 р. розгляд справи призначено на 29.03.10 о 10:40.

29.03.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІЗА-ТРЕЙД»про колегіальний розгляд справи № 39/39 залишено без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 29.03.2010 р., не з’явився, вимоги ухвал суду від 11.02.2010 р. та від 09.03.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку за адресою, вказаною у позовній заяві: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57, яка відповідає адресі відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців серії АД № 244719 станом на 25.02.2010 р.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/39. Причини неявки відповідача в судове засідання 29.03.2010 р. суду не відомі. Крім того, подання відповідачем клопотань про колегіальний розгляд справи № 39/39 додатково підтверджує обізнаність відповідача про час і місце розгляду судом справи № 39/39.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 29.03.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 29.03.2010 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої ним заяви про зменшення розміру позовних вимог № 26-02/10 від 26.02.2010 р..

Відповідно до вищенаведеної заяви, позивач зменшив позовні вимоги в частині основного боргу, а рівно і в частині пені, інфляційних нарахувань та 3% річних на загальну суму 10315,67 грн., у зв»язку з тим, що позивачем при зверненні до господарського суду з позовною заявою не були враховані взаємозаліки сторін на загальну суму 9792,64 грн., які були відображені в бухгалтерському обліку 31.12.2009 р., т.т. після підписання сторонами Акту звірки взаєморозрахунків від 30.11.2009 р. При цьому суд звертає увагу, що позивач звернувся з позовом до суду 08.02.2010 р., що підтверджується реєстраційним штампом суду про одержання позовної заяви.

У зв»язку з наведеним, позивач визначив до стягнення з відповідача на підставі Договору поставки № 4600028459 від 01.09.2009 р. суму основного боргу у розмірі 662794,71 грн., пені у розмірі 9795,23 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 5525,02 грн. та 3% річних у розмірі 2869,89 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 29.03.2010 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог № 26-02/10 від 26.02.2010 р. до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є сума у розмірі 680984,85 грн., з яких: 662794,71 грн. основного боргу, 9795,23 грн. пені, 5525,02 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 2869,89 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 29.03.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Корса», визначеним як Постачальник (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд», визначеним як Покупець (відповідач) був укладений Договір поставки № 4600028459 (надалі - Договір).

Згідно п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язувався поставити товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих Покупцем Замовлень, а Покупець зобов'язувався прийняти такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

У пункті 3.1. Договору зазначено, що вартість товарів, що поставляються, вказується в Специфікації і товарних накладних, що з моменту їх підписання є невід'ємними частинами Договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включаючи вартість доставки товарів Постачальником в місце поставки, зазначене в Замовленні.

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони узгодили, що товари поставляються разом з транспортною накладною та усією товаросупровідною документацією, яка має бути складена українською мовою та надана Покупцю у оригіналах, чи належним чином посвідчених копіях. Покупець має право не приймати товари у разі відсутності та/або неналежним чином оформлених, необхідних документів, та зобов'язати Постачальника, протягом 3 банківських днів, надати належним чином оформленні документи.

Крім того, сторони узгодили, що при поставці товарів, Постачальник надає до відділу приймання товарів Покупця транспортну накладну, на якій Покупець проставляє штамп «ТОВАР ОТРИМАНИЙ», а у разі виявлення недоліків щодо кількості та/або якості поставленого товару, а також в випадках, передбачених Договором, складається Акт. По результатах приймання товарів, Постачальник складає товарну накладну з повною її відповідністю електронній товарній накладній, та разом з податковою накладною надає їх до бухгалтерії Покупця, для отримання на товарних накладних штампу «НАКЛАДНІ ОТРИМАНІ», з датою та підписом представника Покупця, про отримання правильно оформлених накладних (п. 4.6 Договору).

Отже, умовами Договору передбачено на підтвердження отримання товару Покупцем (відповідачем) наявність на транспортних накладних, які до того ж надаються Постачальником до відділу приймання товарів Покупця, штампу «ТОВАР ОТРИМАНИЙ», а на підтвердження отримання Покупцем (відповідачем) товарної та податкової накладних –наявність на товарних накладних штампу «НАКЛАДНІ ОТРИМАНІ».

Порядок розрахунків за поставлений товар визначений в розділі 6 спірного Договору.

Зокрема, згідно п. 6.1 Договору при наданні Постачальником всіх, належним чином оформлених, накладних і товаросупровідних документів протягом 3 банківських днів, з дати здійснення поставки товару, вказаній в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «ТОВАР ОТРИМАНИЙ», Покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочки платежу, з дати поставки товару, вказаній в транспортній накладній не більше ніж 40 (сорок) календарних днів, у розмірі, що розраховується за формулою, що наведена у даному пункті Договору.

При наданні Постачальником належним чином оформлених товарної накладної і товаросупровідних документів в термін більший, ніж 3 банківських дні, Покупець перераховує кошти за поставлений товар на поточний рахунок Постачальника на умовах, вказаних у п. 6.1. Договору, з дати отримання належним чином оформлених товарної накладної і товаросупровідних документів, що вказана в товарній накладній на штампі «НАКЛАДНІ ОТРИМАНІ», тобто Покупець залишає за собою право, на строк затримки належного оформлення накладних та товаросупровідних документів, відстрочити дату розрахунку Постачальником на відповідну кількість днів затримки (п. 6.2 Договору).

Фактично, сторонами не було погоджено розміру діючої заборгованості Покупця (зазначена у формулі розрахунку у п. 6.1 Договору), а тому, враховуючи наведені умови договору здійснення оплати повинно проводиться Покупцем виходячи з заборгованості за фактично поставлений Постачальником товар з урахуванням відстрочення платежу (40 календарних днів з дати поставки товару або з дати отримання належним чином оформлених товарної накладної і товаросупровідних документів.

Зі змісту п. 6.5 Договору вбачається, що Постачальник (позивач) надає Покупцеві (відповідачеві) право, щомісяця здійснювати зменшення сум, які підлягають оплаті Постачальникові за поставлені за Договором товари, на суми, які підлягають оплаті Постачальником за надані Покупцем логістичні послуги, шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, в порядку, передбаченому ст. 601 Цивільного кодексу України. Там же визначено, що взаємозалік зустрічних однорідних вимог сторони проводять без підписання будь-яких додаткових документів (актів, протоколів тощо).

Відповідно до п. 7.1 Договору сторони узгодили, що Покупець має право повернути Постачальнику поставлені ним товари, а Постачальник зобов'язаний їх прийняти у випадках, наведених у даному пункті Договору.

У разі, якщо на дату повернення товару, Покупець має заборгованість перед Постачальником за поставлений товар, сторони проводять залік зустрічних вимог в рахунок такої заборгованості (п. 7.4 Договору).

Згідно п. 8.9 (доповнений до Договору відповідно до Додаткової угоди від 01.09.2009 р.) за порушення строків, зазначених в п. 6.1 Договору, Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми належної до сплати, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору здійснив поставку замовленого відповідачем товару на загальну суму 843571,19 грн., що підтверджується транспортними та видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт поставки спірного товару позивачем та прийняття цього товару відповідачем разом з товарною накладною і товаросупровідними документами у відповідності до пунктів 4.3, 4.6 Договору підтверджується проставленим відповідачем штампом «ТОВАР ОТРИМАНИЙ»на транспортних накладних та проставленим відповідачем штампом «НАКЛАДНІ ОТРИМАНІ»на видаткових (товарних) накладних, а також підписами відповідальних осіб відповідача. Крім того, судом встановлено, що штампи «ТОВАР ОТРИМАНИЙ»та «НАКЛАДНІ ОТРИМАНІ»містять зазначення дат отримання спірного товару та накладних відповідно.

Вищенаведене оформлення та підписання сторонами транспортних та видаткових накладних також свідчить про відсутність будь –яких зауважень з боку відповідача та відсутність виявлених останнім недоліків щодо кількості та/або якості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов»язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги.

Судом також встановлено, що з урахуванням вищенаведеної норми ст. 601 Цивільного кодексу України та відповідно до п. 6.5 Договору сторони здійснили взаємозалік зустрічних вимог на загальну суму 22057,59 грн., з яких 12264,95 грн., що були відображені у Акті звіряння розрахунків сторін станом на 30.11.2009 р. (копія акту знаходиться в матеріалах справи) та 9792,64 грн., що були відображені в бухгалтерському обліку позивача після підписання наведеного Акту звіряння розрахунків (12264,95 грн. + 9792,64 грн. = 22057,59 грн.).

Суд враховує, що згідно п. 6.5 Договору, взаємозалік зустрічних однорідних вимог не передбачає підписання сторонами будь-яких додаткових документів (актів, протоколів тощо).

Проте, подані позивачем на підтвердження надання йому відповідачем послуг на загальну суму 9792,64 грн. Договір про надання послуг № 17127 від 01.09.2009 р., укладений між сторонами по справі, а також Акти прийому –передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 9792,64 грн., що засвідчені печатками та підписами уповноважених представників сторін, суд приймає у якості належних доказів по справі.

Крім того, відповідно до п. 7.1, 7.4 Договору мало місце повернення спірного товару позивачеві на загальну суму 4619,60 грн.

Зібрані у справі докази також свідчать, що розрахунок за отриманий товар був здійснений відповідачем частково та на загальну суму 154099,34 грн., що підтверджується банківськими виписками із зазначенням призначення платежу –«оплата … згідно договору № 4600028459 від 01.09.2009 р.»(копії банківських виписок знаходяться в матеріалах справи).

З урахуванням положень п.п. 6.1, 6.2 Договору строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого згідно транспортних та видаткових накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав (останню поставку спірного товару позивачем було здійснено 24.12.2009 р.). Розрахунок мав бути здійснений відповідачем на умовах відстрочки платежу, з дати поставки товару, вказаній в транспортній накладній не більше ніж 40 (сорок) календарних днів (п. 6.1 Договору), а в разі надання позивачем належним чином оформлених товарної накладної і товаросупровідних документів в термін більший, ніж 3 банківських дні, розрахунок мав бути здійснений відповідачем на умовах, вказаних у п. 6.1. Договору, з дати отримання належним чином оформлених товарної накладної і товаросупровідних документів, що вказана в товарній накладній на штампі «НАКЛАДНІ ОТРИМАНІ»(п. 6.2 Договору).

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 26-02/10 від 26.02.2010 р.) за відповідачем обраховується заборгованість за поставлений товар у сумі 662794,71 грн. (основний борг), яку відповідач станом на час судового розгляду справи не оплатив, чим порушив покладені на нього п.п. 2.1, 6.1, 6.2 Договору зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого товару (843571,19 грн., загальна сума поставленого позивачем відповідачу товару - 22057,59 грн., загальна сума взаємозаліку зустрічних вимог - 4619,60 грн., загальна сума повернутого відповідачем товару -154099,34 грн., сума часткового розрахунку відповідача за поставлений товар = 662794,71 грн., основний борг).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 4600028459 від 01.09.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не зЧявився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 662794,66 грн. на підставі Договору поставки № 4600028459 від 01.09.2009 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 5525,02 грн. та 3% річних у розмірі 2869,89 грн. (суми зазначені з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 26-02/10 від 26.02.2010 р.) за періоди, відповідно до кожної накладної та з урахуванням відстрочки платежу в 40 календарних днів з дати здійснення поставки товару, вказаній в транспортній накладній, що підтверджується штампом «ТОВАР ОТРИМАНИЙ» у разі, якщо накладні і товаросупровідні документи були передані протягом 3 банківських днів з дати здійснення поставки товару або з дати, що зазначена на штампі «НАКЛАДНІ ОТРИМАНІ», якщо накладні і товаросупровідні документи не були передані протягом 3 банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене та здійснену перевірку «Розрахунку пені, інфляційних та 3 % річних»(доданий у якості додатку до вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог), вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5525,02 грн. інфляційних нарахувань та 2869,89 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 9795,23 грн. за періоди, вказані відповідно до кожної видаткової накладної у «Розрахунку пені, інфляційних та 3 % річних».

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.9 (доповнений до Договору відповідно до Додаткової угоди від 01.09.2009 р.) за порушення строків, зазначених в п. 6.1 Договору, Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми належної до сплати, за кожен день прострочення.

Враховуючи вищенаведені правові норми та умови спірного договору, здійснивши перевірку наданого позивачем «Розрахунку пені, інфляційних та 3 % річних», суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9795,23 грн. пені також є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума первісно заявлених вимог позивача становила 691300,52 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 6913,00 грн. Платіжним дорученням № 262 від 26.01.2010 р. позивач перерахував державне мито на загальну суму 6915,00 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 2,00 грн. (6915,00 грн. –6913,00 грн. = 2,00 грн.).

Крім того, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Відповідно до положення пункту 13 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»(затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258), повернення коштів, внесених для оплати вищевказаних витрат, здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

При цьому суд приймає до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду 08.02.2010 р. (підтверджується реєстраційним штампом суду про одержання позовної заяви), тоді як підставою для зменшення позовних вимог згідно заяви № 26-02/10 від 26.02.2010 р. були дані взаємозаліку сторін, які були відомі позивачу станом на час звернення до суду з позовною заявою.

А тому, сплачене позивачем державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині зменшення ним на 10315,67 грн. вимог щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають (691300,52 грн., ціна позову станом на час звернення позивача з позовом до суду –680984,85 грн. ціна позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 26-02/10 від 26.02.2010 р. = 10315,67 грн.).

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 6809,84 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,48 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, ідентифікаційний код 30437110; р/р 26002000227941 в ГО АКБ «Укрсоцбанк»в м. Києві, МФО 300023), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб»юторська компанія «Корса»(04107, м. Київ, вул. Печенізька, будинок 8, ідентифікаційний код 36528999; рахунок № 26001010045415 в ПАТ АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 662794,71 грн. (шістсот шістдесят дві тисячі сімсот дев»яносто чотири гривні 71 коп.) основного боргу, 9795,23 грн. (дев»ять тисяч сімсот дев»яносто п»ять гривень 23 коп.) пені, 5525,02 грн. (п»ять тисяч п»ятсот двадцяти п»ять гривень 02 коп.) інфляційних нарахувань, 2869,89 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят дев»ять гривень 89 коп.) 3% річних, 6809,84 грн. (шість тисяч вісімсот дев»ять гривень 84 коп.) держмита та 232,48 грн. (двісті тридцять дві гривні 48 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дистриб»юторська компанія «Корса»(04107, м. Київ, вул. Печенізька, будинок 8, ідентифікаційний код 36528999; рахунок № 26001010045415 в ПАТ АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) з Доходу державного бюджету 2,00 грн. (дві гривні 00 коп.) державного мита, перерахованого, платіжним дорученням № 262 від 26.01.2010 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/39.

4. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.04.2010 р.