Рішення № 9533714, 17.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/2917.02.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Рунатрейд"

До                    1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС Імпорт"

                    2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"

Про          визнання договору про відступлення права вимоги недійсним

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Черненко О.О. –предст.(дов. б/н від 11.09.2009 р.)

Від відповідачів           1) не з’явився

2) не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС Імпорт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" про визнання Договору про відступлення права вимоги № 10/4 від 10.04.2009 р., укладеного між відповідачами, недійсним.

Ухвалою суду від 10.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/29 та призначено розгляд справи на 19.01.2010 р.

В судове засідання 19.01.2010 р. представник позивача не з'явився, натомість 19.01.2010 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача Клопотання про відкладення розгляду справи з підстав, викладених у клопотанні.

Відповідачі відзиви на позовну заяву не надали, представники відповідачів в судове засідання 19.01.2010 р. не з'явились, про причини нез’явлення представників відповідачів суд не повідомлений.

19.01.2010 р. відділом діловодства суду отримано від відповідачів Заяви-клопотання про передачу справи № 12/29 для розгляду відповідно до встановлених ГПК України правил, що визначають територіальну підсудність господарських справ, а саме до Господарського суду Харківської області з наступних підстав.

Територіальна підсудність господарських справ встановлюється статтею 15 ГПК України, відповідно до якої, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача, якщо договором або законом не встановлено інше.

Згідно до статті 17 ГПК України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали, справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Як вбачається з Свідоцтва про державну реєстрацію та довідки про включення до ЄДРПОУ, місцезнаходження ТОВ «МД Рітейл»/відповідача 2 у справі/ є: 61036 м. Харків, вул. Войкова, 1-А.

Місцезнаходження ТОВ «Компанія НС Імпорт»/Відповідача 1 у справі/, є: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 11.

Отже, враховуючи територіальну підпорядкованість відповідачів у справі господарському суду Харківської області, справа № 12/29 підлягає надсиланню для розгляду до Господарського суду Харківської області згідно до встановлених правил територіальної підсудності господарських справ.

Дані Заяви-Клопотання відповідачів не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

03.12.09 р. позивачем подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву вих. № 0212/03-09 від 02.12.09 р. до ТОВ "Компанія НС Імпорт" (м. Харків) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (м. Київ) про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, а отже позивач скористався своїм правом, встановленим ч. 3 ст. 15 ГПК України і подав позовну заяву до Господарського суду міста Києва - за місцезнаходженням відповідача 2 (Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (м. Київ). Ухвалою суду від 10.12.2009 р. за зазначеною позовною заявою порушено провадження у справі № 12/29. Таким чином справа № 12/29 прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності.

З наданої суду копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, відповідно до якого ТОВ "МД Рітейл" знаходиться у м. Харкові, вбачається, що зміни до свідоцтва про державну реєстрацію внесені 17.12.09 р., а отже після порушення провадження у справі № 12/29.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Ухвалою суду від 19.01.2010 р. розгляд справи відкладено на 17.02.2010 р.

Представники відповідачів у судове засідання 17.02.2010 р. не з’явилися, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.02.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2009 р. між відповідачами укладено договір № 10/4 про відступлення права вимоги (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв право вимоги за договорами № 91 від 11.07.2008 р., № 96 від 29.07.2008 р. та № 104 від 14.08.2008 р. поставки обладнання, укладеними між відповідачем -2 та позивачем.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що відповідач-1 отримує право вимоги повернення грошових коштів від позивача за договорами поставки обладнання.

Позивач вважає, що Договір має бути визнаний недійсним, оскільки його укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Як встановлено п.13.5. договорів № 91 від 11.07.2008 р., № 96 від 29.07.2008 р. та № 104 від 14.08.2008 р. поставки обладнання, укладених між відповідачем -2 та позивачем, жодна із сторін не вправі передавати свої права та обов’язки по цим договорам третім особам без письмової згоди іншої сторони. Проте, відповідачем-2 не було повідомленого позивача про відступлення права вимоги за вказаними договорами третій особі.

Окрім того, на момент укладення договору про відступлення права вимоги відповідачеві-1, всі зобов’язання за договорами № 91 від 11.07.2008 р., № 96 від 29.07.2008 р. та № 104 від 14.08.2008 р. поставки обладнання, укладеними між відповідачем -2 та позивачем, були належним чином виконані позивачем на користь відповідача-2, у зв’язку з чим вимагати повторного виконання цих договорів не могла жодна особа.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, зобов’язання за договором № 91 від 11.07.2008 р. позивачем виконано. Ним передано відповідачу-2 згідно видаткових накладних № С-09 від 25.07.2008 р., № С-12 від 28.07.2008 р., № С-11 від 28.07.2008 р., № С-10 від 25.07.2008 р., обладнання згідно специфікації, що є невід’ємною частиною договору № 91.

Відповідачем-2 отримане за договором №91 від 11.07.2008 р. оплачене в повному обсязі.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, однією із підстав припинення зобов’язань є його виконання. Таким чином, матеріалами справи підтверджується припинення зобов’язань за договором №91 від 11.07.2008 р. у зв’язку з його повним виконанням сторонами.

Розділом 4 Договору № 96 від 29.07.2008 р. передбачено умови поставки обладнання –EXW згідно «Інкотермс 2000», тобто продавець (позивач) вважається таким, що виконав своє зобов’язання за поставкою, якщо він надав товар до розпорядження покупця (відповідача-2) на своєму підприємстві або у зазначеному в договорі місці.

28.09.2008 р. позивач повідомив відповідача-2 про готовність обладнання, обумовленого договором № 96 від 29.07.2008 р., до відвантаження.

30.10.2008 р. позивач вдруге звернувся до відповідача-2 з письмовим повідомленням про готовність обладнання до відвантаження.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Однак, в порушення вимог договору № 9 6 від 29.07.2008 р., обладнання відповідачем-2 отримане не було. Це також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 32/506 від 23.10.2009 р., яким встановлено факт невиконання відповідачем-2 зобов’язань за договором № 96 від 29.07.2008 р.

Договором №104 від 14.08.2008 р. передбачено, що позивач поставляє відповідачу-2 обладнання за адресами визначеними сторонами у Додатку № 2 до цього договору.

Пунктом 4.4. договору № 104 від 14.08.2008 р. встановлено, що у випадку неможливості прийняття обладнання у визначені додатком № 2 до цього договору строки, відповідач-2 зобов’язаний повідомити позивача за сім днів до строку поставки про неможливість прийняття обладнання та зміну строків поставки.

Позивачем частково передано обладнання за договором №104 від 14.08.2008 р. відповідачу-2 згідно видаткових накладних № № С-46 від 02.09.2008 р., С-63 від 01.09.2008 р. та С-64 від 10.10.2008 р.

05.09.2008р відповідач-2 звернувся до позивача з листом у якому просив тимчасово припинити відвантаження обладнання за договором №104 від 14.08.2008 р. та зобов’язався надати новий графік поставки обладнання.

03.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача-2 з проханням надати новий графік відвантаження обладнання за договором № 104 від 14.08.2008 р., відповіді на яке він не отримав.

30.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача-2 з листом, у якому просив отримати обладнання, яке зберігається на його складі. Відповіді на цей лист позивач також не отримав.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, судом із наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем належним чином виконані зобов’язання за договорами № 91 від 11.07.2008 р., № 96 від 29.07.2008 р. та № 104 від 14.08.2008 р. поставки обладнання та вжито всіх можливих заходів для того, щоб відповідач-2 прийняв виконання цих зобов’язань.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договорами № 91 від 11.07.2008 р., № 96 від 29.07.2008 р. та № 104 від 14.08.2008 р. поставки обладнання передбачена обов’язковість згоди іншої стороним при передачі однією із сторін своїх обов’язків за цими договорами третій особі. Така згода позивачем не надавалась.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, існування будь-яких прав та обов’язків за договорами № 91 від 11.07.2008 р. та № 96 від 29.07.2008 р. поставки обладнання припинилось у зв’язку з належним виконанням обов’язків сторонами.

За договором № 104 від 14.08.2008 р. виконання зобов’язання позивач не мав можливості належним чином виконати зобов’язання у зв’язку з простроченням кредитора.

Слід також зазначити, що за спірним Договором відповідач-2 передав відповідачу-1 виключно право вимоги повернення коштів, сплачених відповідачем-2 позивачу, а не реальне право вимоги виконання зобов’язань за договорами № 91 від 11.07.2008 р., №.96 від 29.07.2008 р. та № 104 від 14.08.2008 р. поставки обладнання.

Повернення позивачем сплачених коштів договорами № 91 від 11.07.2008 р., №.96 від 29.07.2008 р. та № 104 від 14.08.2008 р. поставки обладнання взагалі не передбачене.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 2, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача 2.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 10/4 від 10.04.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія НС Імпорт».

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (61036, м. Харків, вул. Войкова, 1-А, код 34482413, р/р 26005013000433 в Філії "КРД" ВАТ ВТБ Банк, МФО 380195, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рунатрейд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Чекмарьова, 3, код 35809483, р/р 26000060199222 в КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко