Вирок № 95337076, 05.03.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/2992/20

Номер провадження 1-кп/629/132/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого- судді Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання- Заводяної О.Ю., прокурора –Новікова Ю.О., обвинуваченого – ОСОБА_1 , захисника –Науменка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018220380000997 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Панютине м. Лозова Харківської області, громадянина України, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.05.2020 року за ч. 3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, -у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в:

28.05.2018 року близько 19:00 годин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, разом з раніше знайомими йому ОСОБА_2 , неповнолітньою ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_4 знаходився на ділянці місцевості поблизу ставку, розташованому при в`їзді в смт. Панютине м. Лозова Харківської області. Знаходячись на вказаній ділянці місцевості, ОСОБА_1 побачив, що на відстані близько десяти метрів знаходиться приміщення для охорони даного ставку, біля якого стояв велосипед марки «Водан» вишневого кольору, після чого у останнього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, таємно, з метою наживи, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, шляхом вільного доступу викрав велосипед марки «Водан» вишневого кольору вартістю згідно висновку експерта № 2410 від 13.06.2018 року 1393 гривні. Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 1393 гривні.

Крім того, 14.07.2018 року близько 22:00 години ОСОБА_1 разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 проходив повз магазину «Градус», розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Благовіщенська, 14, де у нього раптово виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. Перебуваючи біля вказаного магазину, ОСОБА_1 попросив свого знайомого ОСОБА_2 , щоб той йшов далі, а він його зараз наздожене, при цьому не повідомляючи останнього про свої злочинні наміри. Після чого, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливого мотиву та з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, повторно, відкрито викрав велосипед сірого кольору вартістю згідно висновку експерта №3495 від 12.09.2018 -553 гривні, який належить ОСОБА_6 . Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 553 гривні.

Обвинувачений ОСОБА_1 , допитаний в судовому засіданні, за епізодом від 14.07.2018 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_6 при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення, пояснивши час, спосіб та обставини, за яких він вчинив вказане кримінальне правопорушення, підтвердивши характер та механізм своїх дій, щиро розкаявся, просив суворо не карати. Крім того, зазначив, що в подальшому потерпілому він повністю відшкодував шкоду за викрадений велосипед.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності( а.с 37).

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, по епізоду від 14.07.2018 року щодо потерпілого ОСОБА_6 . При цьому судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

По епізоду від 28.05.2018 року обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав наприкінці судового розгляду, та пояснив, що весною 2018 року він з друзями відпочивав на природі поблизу ставку в смт. Панютине м. Лозова Харківської області. Там він побачив велосипед, що стояв біля сторожової будки, взяв його та віддав ОСОБА_7 на зберігання. Наступного дня той велосипед у ОСОБА_7 вилучили працівники поліції, яким він в подальшому, на досудовому розслідуванні, давав показання. Зазначив, що він дуже шкодує про свій вчинок та розкаюється, наразі він подорослішав та зробив для себе відповідні висновки про недопустимість вчинення жодних кримінальних правопорушень. Пояснив, що він має малолітню доньку, яка хворіє та потребує тривалого лікування, а відтак підримки від нього, як батька. Його цивільна дружина також потребує матеріальної та моральної підтримки від нього.

Крім повного визнання винуватості, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за епізодом від 28.05.2018 повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема:

Показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні пояснив, що наприкінці травня 2018 року він чергував на Панютинському ставку, розташованому поблизу смт. Панютине м. Лозова Харківської області. Близько 17.00-18.00 год. він зайшов у сторожову будку, повечеряв, почитав книжку і задрімав, та, прокинувшись, близько 19.00 год. помітив відсутність свого велосипеда марки «Водан», який стояв притуленим до приміщення для охорони ставку. Підійшовши до компанії з 6-8 осіб, серед яких були хлопці та дівчата, які в бесідці за столиком відпочивали неподалік, на відстані близько 10 метрів від приміщення для охорони (сторожки), він запитав у них, чи не брав хтось із них його велосипед, на що вони відповіли йому в грубій формі, що не брали. Тоді він попередив їх, що якщо до ранку не повернуть велосипед, то він звернеться до поліції із заявою про вчинення крадіжки. Вранці йому повідомили, що ОСОБА_1 котив його велосипед. Після чого він звернувся до дільничного із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Жодному з осіб, присутніх в тій компанії, що відпочивала неподалік від його сторожової будки, та у яких він запитував про зниклий велосипед, він не дозволяв його брати, та вони не питали в нього дозволу користуватися велосипедом. В той день приблизно опівдні він давав велосипед своєму знайомому на його прохання, але повернувшись з магазину, останній повернув велосипед. Також поїздити на велосипеді він дозволяв хлопчику, який був не з тієї компанії. Всі хто брав з його дозволу велосипед, повертали його. Зазначив, що наразі претензій до обвинуваченого він не має.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що у 2018 році в теплу пору року, ввечері, коли він палив у своєму дворі, то побачив, як на відстані декілька метрів від його двору з Панютинського ставку йдуть молоді люди- компанія з хлопців та дівчат. Позаду них йшов ОСОБА_1 , який котив велосипед червоного кольору, з корзинкою спереду. Наступного дня під час телефонної розмови зі своїм знайомим ОСОБА_5 , останній повідомив його про викрадення велосипеду. На що він відповів, що бачив особу, що викрала велосипед, та повідомив потерпілому номер телефона дільничного. Наступного дня ОСОБА_5 йому сказав, що забрав свій велосипед у дільничного. На запитання сторони захисту, свідок стверджувально відповів, що велосипед, тримаючи в руках, котив саме обвинувачений.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що в травні 2018 року він з товаришами відпочивав на Панютинському ставку. Неподалік від них сиділа компанія молодих людей, які також відпочивали. В післяобідній час він просив у свого знайомого-сторожа ставку ОСОБА_5 належний йому велосипед, щоб з`їздити за пивом, та з дозволу останнього брав велосипед вишневого кольору, з багажником спереду. Через деякий час він повернув велосипед ОСОБА_5 . Потім, випивши пиво, ввечері він пішов додому та по дорозі бачив, як обвинувачений котив велосипед ОСОБА_5 від його сторожової будки в бік своєї компанії. Тоді він подумав, що ОСОБА_5 дозволив йому взяти велосипед. В подальшому ОСОБА_5 розповів йому, що його велосипед було викрадено. На досудовому розслідуванні він по фото впізнав того хлопця, як ОСОБА_1 .

Показаннями свідка ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні пояснила, що наприкінці травня 2018 року за запрошенням ОСОБА_1 вона прийшла до Панютинського ставка, розташованого поблизу смт. Панютине м. Лозова. Коли вона туда прийшла, ОСОБА_1 вже був там разом з компанією, до якої вона також приєдналася. Всі разом вони сиділи у бесідці, відпочивали, вживали алкогольні напої. ОСОБА_1 також випивав спиртне. Неподалік від бесідки, в якій сиділа їхня компанія, розташована сторожова будка, біля якої стояв велосипед темнуватого кольору для дорослих з корзинкою спереду. ОСОБА_1 взяв той велосипед, закотив його в лісосмугу та разом з компанією продовжив спілкуватися і пити пиво. В подальшому до них підходив сторож, який запитував, чи не бачили вони, хто брав його велосипед, на що всі присутні відповіли, що не бачили, де він дівся. ОСОБА_1 тоді говорив їм, що взявши велосипед, хоче пошуткувати над сторожем. Коли на вулиці почало темнішати, компанія пішла додому. Вона йшла попереду. ОСОБА_1 викотив з лісосмуги велосипед та покатив його в бік дому. Потім ОСОБА_4 катався на велосипеді та в подальшому ОСОБА_1 забрав його у нього і поїхав на тому велосипеді додому.

Показаннями свідка ОСОБА_4 , який в судовому засіданні пояснив, що в 2018 році йому було 13-14 років, та він відпочивав на Панютинському ставку і бачив велосипед, належний охороннику ставку, який стояв біля сторожової будки. Біля сторожового приміщення знаходилася бесідка, в якій, серед інших, сиділи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Він з ними також сидів та спілкувався в тій бесідці. Також він відлучався до магазину за лимонадом. В подальшому зі сторожової будки вийшов охоронник, який запитував в них про велосипед та велів їм до ранку повернути йому той велосипед. Пізно ввечері, коли вони почали збиратися додому, хтось його попросив покотити велосипед та потім віддати його йому. Він погодився, покатався на тому велосипеді, а потім хтось у нього його забрав. Пояснив, що він зрозумів, що це велосипед сторожа, але не знав, що він крадений. Зазначив, що велосипед був для дорослих, без рами, з корзиною спереду.

Показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що приблизно влітку 2018 року опівдні його знайомий ОСОБА_1 прикотив до його двору велосипед та попросив, щоб той велосипед постояв у нього у дворі. На прохання останнього він погодився, щоб велосипед постояв у його дворі, та ОСОБА_1 закотив у двір той велосипед. Цього ж дня, ввечері приїхав ОСОБА_1 з працівниками поліції. ОСОБА_1 тоді повідомив його, що велосипед крадений, та поліцейські його вилучили.

Показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що до нього, як до дільничного інспектора, весною-літом 2018 року звернувся ОСОБА_5 із заявою про крадіжку у нього велосипеда на Панютинському ставку. Він прийняв заяву про вчинення кримінального правопорушення та опитав очевидців вказаної події. ОСОБА_1 тоді повідомив поліцейських, що викрадений у потерпілого велосипед знаходиться у ОСОБА_7 , приїхавши до якого, працівники поліції вилучили з двору останнього вищевказаний велосипед. Під час опитування, ОСОБА_1 спокійно, детально розповідав обставини та механізм викрадення ним велосипеду і власноручно писав пояснення. В подальшому, ознайомившись із записаними з його слів деякими процесуальними документами, власноручно їх підписував.

-Протоколом огляду місця події від 05.06.2018 року з відповідними фототаблицями(а.с. 92-97);

-протоколом огляду предмету від 30 травня 2018 року з відповідними фототаблицями (а.с.98-101);

-постановою про визнання речовим доказом від 30.05.2018 року(а.с. 102);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 від 05.06.2018 р. з додатком- відеозаписом, продемонстрованим в судовому засіданні, на якому зафіксовано, як потерпілий розповідає про обставини вчинення злочину щодо нього (а.с.104-107);

-висновком судової товарознавчої експертизи № 2410 від 13.06.2018 року, згідно якого ринкова вартість велосипеда марки «Водан» з відкритою рамою написом «Дорожник» та передньою корзиною, у технічно-справному стані без пошкоджень, станом на 28.05.2018 року складає 1393 грн. (а.с. 109-111);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_2 від 06.12.2018 року з додатком- відеозаписом, продемонстрованим в судовому засіданні, на якому зафіксовано, як свідок розповідає про обставини вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_5 (а.с. 112-115);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3 від 31.07.2018 року з додатком- відеозаписом, продемонстрованим в судовому засіданні, на якому зафіксовано, як свідок розповідає про обставини вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_5 (а.с. 116-120);

-протоколом огляду місця події від 29.05.2018 року з відповідними фототаблицями(а.с. 121-124);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 від 26.06.2020 року з додатком- відеозаписом, продемонстрованим в судовому засіданні, на якому зафіксовано, як свідок розповідає про обставини вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_5 (а.с. 125-129);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2020 року за участю свідка ОСОБА_9 з додатком до протоколу(а.с. 130-131).

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінив докази з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а також з точки зору їх узгодженості та взаємозв`язку, які в своїй сукупності є достатніми, щоб дійти обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 за епізодом від 28.05.2018 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, за епізодом від 14.07.2018 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та доведеності вини у їх вчиненні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 за епізодом від 28.05.2018 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно; за епізодом від 14.07.2018 суд кваліфікує за ч.2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керується вимогами ст.65 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 185 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за ч.2 ст. 186 КК України –до категорії тяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, за епізодом від 14.07.2018 року суд визнає щире каяття, за епізодом від 28.05.2018 року- обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено, оскільки визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, за епізодом від 28.05.2018 року є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, за епізодом від 14.07.2018 року -не встановлено.

Згідно досудової доповіді органу з питань пробації ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий; ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, має малолітню дитину, якій діагностовано захворювання серця, офіційно не працевлаштований, за місцем мешкання характеризується формально задовільно, будучи раніше відповідно до ст. 89 КК України не судимим, епізоди злочинної діяльності вчинив в проміжок часу вчинення епізодів корисливих кримінальних правопорушень, за які його засуджено вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.05.2020 року, до ухвалення вищевказаного вироку суду, що свідчить про відсутність у нього бажання ставати на шлях виправлення, та приходить до висновку, що покарання останньому слід призначити у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням. Остаточне покарання слід призначити за правилами ч.1 ст.70 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що обвинувачений відшкодував потерпілому ОСОБА_6 шкоду, спричинену вчиненням злочину, оскільки вказана обставина не підтверджена жодними належними та допустими доказами.

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.05.2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та, на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України(а.с. 151-152).

Згідно правового висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.02.2021 року у справі № 760/26543/17; провадження № 51 - 3600 кмо 20, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку. У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

В кримінальному провадженні до ОСОБА_1 застосовувалися запобіжні заходи: особисте зобов`язання, домашній арешт.

Цивільні позови не заявлено.

Долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, документально підтверджені витрати на залучення експертів покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.368 - 370,373,374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України та ч. 2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.05.2020 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня фактичного затримання в порядку виконання даного вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати: за проведення судової товарознавчої експертизи № 2410 від 13.06.2018 року у розмірі 572 грн. 00 коп. та за проведення судової товарознавчої експертизи: №3495 від 12.09.2018 року у розмірі 572 грн. 00 коп. Код доходів 24060300, отримувач платежу: ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, рахунок UA048999980313050115000020649, код отримувача 37874947, банк: Казначейство України (ел. адм. подат.).

Після набрання вироком законної сили речовий доказ- стальний дорожній велосипед вишневого кольору моделі «Водан», переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_5 - залишити ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.А. Мицик