Рішення № 9533689, 25.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/10825.03.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство

«Максімус»;

Про                    стягнення 95115,38 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Назаренко В.Є., представник, довіреність б/н від 10.03.2009 р.;

Від відповідача:           не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 95115,38 грн. заборгованості, 951,15 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Максімус», повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.12.2008 р. між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №1136/12/2007, за умовами якого позивач зобов'язався придбати у власність та передати відповідачеві у лізинг автомобіль марки «Форд Транзіт 350 LWB»в тимчасове користування за плату, а відповідач зобов'язався прийняти зазначений автомобіль на умовах даного договору.

Відповідно до акту здачі –приймання майна від 26.12.2007 р. на підставі видаткової накладної №РН-0000462 від 26.12.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв у лізинг автомобіль марки «Форд Транзіт 350 LWB».

Додатком №1 до договору сторонами погоджений графік внесення платежів за автомобіль.

Відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання за договором, починаючи з січня 2009 року лізингові платежі не сплачував.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 13.1.3. договору у випадку затримки платежу більше двох разів поспіль, більш як на 5 банківських днів, права відповідача на володіння і користування автомобілем можуть бути припинені.

Пунктом 13.2. договору визначено, що відповідач з припиненням його прав на володіння і користування автомобілем повинен передати автомобіль та документи на нього позивачеві.

На підставі акту про повернення майна від 23.03.2009 р. автомобіль був повернутий позивачеві.

Як визначено п. 13.4. договору, з припиненням права володіння та користування майном (вилучення автомобіля) зобов’язання відповідача по оплаті лізингових платежів і дія договору фінансового лізингу не припиняється. За відповідачем зберігається право повернути автомобіль за умови погашення всіх своїх прострочених зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 13.5. договору, якщо порушення зобов’язання, що спричинило вилучення майна, не буде припинено в строк, встановлений позивачем, або у встановлений строк відповідач не повернув майно позивачеві, останній має право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це відповідача.

16.04.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога вих. №1825-04/09 від 16.04.2009 р., в якій позивач просив погасити наявну заборгованість та повідомляв, що у випадку непогашення заборгованості до 05.05.2009 р. договір буде розірваний позивачем в односторонньому порядку.

14.04.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення вих. №1899-05/09 про розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 13.5. договору після розірвання договору позивач має право продати автомобіль за розумну ціну. Протягом 15 календарних днів з моменту розірвання договору відповідач має переважне право купити автомобіль.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не звертався до позивача з пропозицією придбати автомобіль, позивач самостійно продав вилучений у відповідача автомобіль.

Пунктом 13.6. договору передбачено, що отримана від продажу автомобіля грошова сума спрямовується на погашення суми припинення договору, що включає поточний борг відповідача, несплачені лізингові платежі, строк оплати яких настав за графіком внесення платежів, штрафи та/або пені, що підлягають оплаті станом на дату розірвання договору, а також суми, необхідні для покриття витрат, пов’язаних з вилученням та реалізацією автомобілів та погашення можливих зобов'язань позивача перед третіми особами, у зв’язку з невиконанням договору відповідачем.

01.09.2009 р. між позивачем та ТОВ «Київський комісійний майданчик вантажних автомобілів»укладений договір комісії №21, за умовами якого ТОВ «Київський комісійний майданчик вантажних автомобілів»за дорученням позивача зобов'язався укласти в інтересах останнього від свого імені договір по продажу автотехніки.

Згідно з п. 4 договору ціна автомобіля визначена у розмірі 140292,50 грн.

Згідно з видатковою накладною №РН-0000060 від 02.10.2009 р. та акту приймання-передачі майна від 02.10.2009 р. позивач передав ТОВ «Київський комісійний майданчик вантажних автомобілів»автомобіль саме за сумою у розмірі 140292,05 грн.

Відповідно до п. 13.6. договору сума припинення договору складає 235407,88 грн.

Як визначено п. 13.6. договору, якщо отримана від продажу автомобіля грошова сума є меншою, ніж сума припинення договору, то різниця має бути відшкодована відповідачем. З урахуванням вищезазначеного, різниця між сумою припинення договору та вартістю проданого автомобіля становить 95115,38 грн. Зазначену суму відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачеві за умовами укладеного договору.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Максімус»(юридична адреса: інд. 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; поштова адреса: інд. 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; код ЄДРПОУ 33104543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(інд. 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 33104543) 95115 (дев’яносто п’ять сто п'ятнадцять) грн. 38 коп. заборгованості, 951 (дев’ятсот п’ятдесят одна) грн. 15 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко