Вирок № 95336845, 09.02.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/87/2021

Справа № 428/10901/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретарів судового засідання Подрябінкіної М.О., Кожем`яки А.В.,

Казюк Л.Г.,

прокурорів Григорчука С.А.,

Гуртового Б.І., Бахтізіна Є.Г.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої

та цивільних позивачів Самарського В.В.,

захисника Сєрікової К.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області, дистанційно – в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370001920 від 29 червня 2017 року, у відношенні:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рогізка Чечельницького району Вінницької області, українця, громадянина України, з професійної технічною освітою, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, є учасником бойових дій, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 24 березня 2017 року ОСОБА_2 призвано на військову службу за контрактом.

Так, наказом (по стройовій частині) командира військової А3817 № 61 від 24 березня 2017 року, ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду розвідника-кулеметника 2 відділення інженерної розвідки взводу інженерної розвідки роти бойового забезпечення військової частини А3817.

Згідно посвідчення водія серії «ВАН» № 107874 від 22 грудня 2012 року, ОСОБА_2 має право на керування транспортними засобами категорій «В», «С».

Відповідно наказу командира військової частини А3817 від 03.08.2016 року №1672 автомобіль «Шевролем Нимва» (Chevrolet Niva) № НОМЕР_1 1998 року випуску введено до експлуатації та зараховано в стрій зведеного загону військової частини А3817 та присвоєно військовий номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знав, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями, як військовослужбовець, зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань доручених йому за посадою, показувати приклад дисциплінованості, скромності і витримки, поводитися самому з гідністю і честю, не допускати і стримувати інших від негідних вчинків, стримувати військовослужбовців від протиправних дій, неухильно виконувати вимоги законодавства.

Крім цього, солдат ОСОБА_2 , маючи тривалий досвід керування транспортними засобами, знав вимоги п.п. 10.1, 23.10 (а) Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, керуючись якими був зобов`язаний перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напряму руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу, повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Із урахуванням отриманого досвіду внаслідок тривалого проходження військової служби солдат ОСОБА_2 достовірно знав законодавство України, яке регламентує порядок проходження військової служби, правила водіння машин та відповідальність, яка передбачена за їх порушення.

Разом з тим, солдат ОСОБА_2 , у порушення вищевказаних вимог законодавства, діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, вчинив злочин за наступних обставин:

Так, приблизно о 11 год. 29.06.2017 військовослужбовець військової частини А3817 солдат ОСОБА_2 керуючи військовим автомобілем «Шевролем Нимва» військовий номер НОМЕР_2 , при цьому маючи тривалий досвід керування транспортними засобами, перетинаючи регульоване перехрестя вул. Б. Ліщини з вул. Хіміків м. Сєвєродонецька Луганської області, при виконанні маневру повороту ліворуч, виявив небезпеку для руху, яку об`єктивно спроможний виявити, не вживши негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та безпечного для інших учасників руху, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109 державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 в салоні якого перебувала пасажирка ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого плеча.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 234 від 07.06.2016 року, ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді: Закритий косий осколковий перелом правого плеча в середній-нижній третинах зі зміщенням фрагментів, травматичний неврит правого променевого нерва. Вказані ушкодження відносяться до категорії ушкоджень середньої ступеню тяжкості, який поніс за собою довгостроковий розлад здоров`я, оскільки для зрощення перелому потрібно строк більш ніж 21 день.

Відповідно до висновку експерта № 19/113/9-1/266е від 02.11.2017, в результаті дослідження військового автомобіля «Шевролем Нимва» військовий номер НОМЕР_2 , встановлено, що робоча гальмівна система, ходова частина, рульове керування виконували свої основні функції і знаходилися в працездатному стані.

Відповідно до висновку експерта № 19/113/10-1/90е від 27.06.2018, в даній дорожній ситуації водію ОСОБА_2 транспортного засобу «Шевролем Нимва» військовий номер НОМЕР_2 , слід було керуватись технічними вимогами пункту 16.6 правил дорожнього руху України, останній мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109 державний номер НОМЕР_3 , дії ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

В даній дорожній ситуації водію автомобіля ВАЗ 2109 державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 слід було керуватись технічними вимогами пункту 12.3 правил дорожнього руху, при цьому останній не мав технічної можливості уникнути зіткнення з транспортним засобом «Шевролем Нимва» військовий номер НОМЕР_2 , від так дії водія ОСОБА_4 не знаходяться у причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди

Враховуючи викладене, солдат ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді розвідника-кулеметника 2 відділення інженерної розвідки взводу інженерної розвідки роти бойового забезпечення військової частини А3817, діючи в порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 10.1, 23.10 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 29 червня 2017 року близько 11 год., маючи достатній досвід керування транспортними засобами, знаходячись в якості водія військового транспортного засобу «Шевролем Нимва» військовий номер НОМЕР_2 , порушив правила водіння транспортної машини, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, через що втратив змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом «Шевролем Нимва» військовий номер НОМЕР_2 , перетинаючи регульоване перехрестя вул. Б. Ліщини з вул. Хіміків м. Сєвєродонецька Луганської області, при виконанні маневру повороту ліворуч, виявив небезпеку для руху та перешкоду, яку об`єктивно спроможний виявити та виявив, не вживши негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та безпечного для інших учасників руху, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109 державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 в салоні якого перебувала пасажирка ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 415 КК України - порушення правил водіння спеціальної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України не визнав та відмовився давати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України.

Стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_2 суду надані докази, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме:

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що наприкінці червня 2017 року приблизно об 11 годині ранку, вони їхали на дачу на автомобілі ВАЗ 2109 під керуванням батька - ОСОБА_4 , на передньому пасажирському сидінні перебувала її мати – ОСОБА_5 . Особисто вона перебувала на задньому сидінні праворуч за пасажирським сидінням вказаного автомобіля, за дорожньою обстановкою особливо не спостерігала. Заздалегідь вони з батьком не обговорювали маршрут руху. Вони рухалися по вул. Заводській в бік пр. Хіміків, доїжджаючи до перехрестя вул. Б. Ліщини та пр. Хіміків, рухаючись з середньою швидкістю, з якою точно сказати не може, вона побачила, як раптово виник військовий автомобіль двокольоровий та став перед ними, через що сталося зіткнення. Внаслідок ДТП у неї була зламана права рука. На даний час вона відчуває дискомфорт, оскільки її рука не розгинається. Поряд з нею на задньому сидінні знаходилася сумка та подушка, інших речей не було. Після ДТП вона не пам`ятає хто до неї підходив, після переламу руки вона лежала на сидінні обличчям до низу, права рука лежала вздовж тіла, ноги були зігнуті. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок та цивільний позивач ОСОБА_4 пояснив, що 29.06.2017 року приблизно об 11 годині 00 хвилин він керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109 їхав на дачу, яка знаходиться в с. Пурдівка, рухаючись по вул. Б. Ліщини. Разом з ним в транспортному засобі перебували його дружина та донька. Доїжджаючи до пр. Хіміків на світлофорі він зупинився. Перед ним стояв автомобіль, а автомобіль під керуванням обвинуваченого стояв вже майже на перехресті. Коли загорівся зелений сигнал світлофору машини почали рух та повернули по правій смузі направо, а він рухався у лівій смузі та їхав прямо, ніяких світлових сигналів не вмикав, перед ним стояла машина. Коли він почав рух та почав проїжджати перехрестя вул. Б. Ліщини та пр. Хіміків, видимість руху йому закривав транспортний засіб, який рухався попереду. Раптом виїхав транспортний засіб під керування обвинуваченого та вдарив його транспортний засіб у лівий бік. Донька відразу почала кричати, він вийшов з машини та відкрив задні двері, де сиділа донька. В цей час ОСОБА_6 від`їхав, знову зачепив його транспортний засіб та зупинився. Потім хтось викликав швидку допомогу, в цей час до нього підійшли особи у військовій формі, які перебували у автомобілі обвинуваченого та запропонували допомогу. Цивільний позов підтримує у повному обсязі, оскільки внаслідок дій обвинуваченого йому було завдано матеріальну шкоду, яка на даний час не відшкодована. Жодних пропозицій щодо відшкодування йому матеріальної шкоди з боку обвинуваченого не було. Він має великий водійський стаж з 1963 року. Цивільний позов підтримує та просить задовольнити його у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що з ОСОБА_8 він знайомий та перебував з ним у службових відносинах. Влітку 2017 року, точного часу він не пам`ятає, вони разом з іншими військовослужбовцями приїхали до м. Сєвєродонецька на службовому автомобілі Нива-Шевролет, оскільки їм потрібно було забрати речі з Нової пошти № 2 по пр. Хіміків. При цьому за кермом перебував ОСОБА_8 , а він сидів на передньому пасажирському сидінні. Рухаючись по вулиці, назву якої він не пам`ятає, вони почали повертати на пр. Хіміків. Вони зупинилися на червоний сигнал світлофору, після чого почали рух на зелений сигнал світлофору, при цьому ОСОБА_6 увімкнув показчик повороту ліворуч, перед поворотом пропустивши два автомобілі. Після чого він побачив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_9 , який сигналізував фарами, що пропускає їх, хочу був на головній смузі руху, після чого вони розпочали рух, а ОСОБА_9 повертаючи ліворуч здійснив маневр та врізався в їх автомобіль, він впевнений, що водій ОСОБА_9 їх бачив. Після чого він вийшов з транспортного засобу та підійшов до автомобілю потерпілого та запитав чи все у них нормально. Всі пасажири автомобіля перебували в автомобілі. Дружина на передньому пасажирському сидінні, а донька на задньому. Після чого були викликані представники поліції та ВСП, хто саме їх викликав – не пам`ятає. Потерпілий їхав їм на зустріч, вони їхали по крайній лівій своїй смузі, а він їхав по крайній лівій смузі руху. З крайньої лівої смуги вони мали намір повернути ліворуч на перехресті. ОСОБА_9 не мав намір здійснити поворот, при цьому швидкість руху його автомобіля була більша, ніж швидкість їх автомобілю, вони ж рухалися зі швидкістю 10 км. на годину. На його думку, якщо б водій ОСОБА_6 виконував ПДР України, то зіткнення б не сталося.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що з ОСОБА_6 він знайомий та перебував з ним у службових відносинах. Влітку 2017 року вони проходило військову службу в с. Боровеньки та приїхали до м. Сєвєродонецька на ОСОБА_11 пошту на транспортному засобі Нива-Шевролет. При цьому за кермом вказаного автомобіля перебував ОСОБА_6 , а він знаходився на задньому пасажирському сидінні справа, при цьому він спостерігав за дорожньою обстановкою через лобове скло. Він не знає місто, в зв`язку з чим не може пояснити де саме вони рухалися. Вони під`їхали на світлофорі перед перехрестям, потім почали рух на зелене світло вліво, після чого сталося зіткнення. Він не бачив інший транспортний засіб, оскільки сидів на задньому сидінні. Удар прийшовся в передню праву частину автомобіля потерпілого. Вони відразу зупинилися та вийшли з автомобіля, після чого їм повідомили, що у пасажирки ВАЗ 2109 внаслідок ДТП зламана рука. Потім викликали швидку та поліцію. Він не бачив щоб водій ВАЗ 2109 подавав якісь світлові показчики, він цього не пам`ятає. Особисто він не має водійського посвідчення, правила ПДР знає частково. На його думку, їх автомобіль мав перевагу у русі, оскільки автомобіль ВАЗ 2109 призупинився, немов пропускаючи їх. На його думку потерпілий навмисно спровокував ОСОБА_6 , щоб той порушив ПДР. Якщо б ОСОБА_6 виконував ПДР, то зіткнення не сталося.

-Висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № 19/113/9-1/141 е від 04.08.2017 року, згідно якого зовнішнім оглядом автомобіля НИВА-Шевролет р\н НОМЕР_2 встановлено наступні пошкодження та сліди аварійного характеру: деформація правої частини переднього бамперу, виготовлено саморобним способом з зварених металевих профільних труб прямокутної форми на висоті 40-60 см від опорної поверхні; руйнування скла-розсіювача правої блок-фари на висоті см від опорної поверхні; деформація передньої частини правого переднього з`ємного крила на відстані см. від крайньої передньої точки кузову на висоті від 60 до 70 см. від опорної поверхні у вигляд вм`ятини з заломами металу та пошкодженням лакофарбового покриття; деформація нижньої частини правих дверей салону у вигляді вм`ятини початок якої знаходиться на відстані 20 см. від передньої частини передньої двері, а закінчення – на задній частині задніх дверей на висоті 45-50 см. від опорної поверхні; нашарування речовини бежевого кольору на дні вм`ятини на передній частині переднього крила на висоті см. від опорної поверхні. Зовнішнім оглядом автомобіля ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_3 встановлено наступні пошкодження та сліди аварійного характеру: руйнування переднього бамперу у середній частині; задири та нашарування речовини коричневого кольору на лівій частині переднього бамперу на висоті 40-50 см. від опорної поверхні; деформація передньої частини переднього крила у вигляді вм`ятини максимальними розмірами 15?7 см, на висоті 55-70 см від опорної поверхні з нашаруванням речовини коричневого кольору на дні вм`ятини; руйнування скла-розсіювача та деформація корпусу передньої лівої блок-фари; деформація передньої частини капоту з нашаруванням речовини зеленого кольору на висоті 70 см. від опорної поверхні; руйнування декоративної решітки радіатора; руйнування скла-розсіювача правої передньої блок-фари; деформація металевого підсилювача переднього бамперу на відстані 80 см від лівого габариту кузову автомобіля на висоті 45-50 см. від опорної поверхні. В ході дослідження виявлених слідів і ушкоджень на представленому для дослідження автомобіля ВАЗ 2109 р\н НОМЕР_3 встановлено, що всі вони могли бути утворені в результаті впливу на слідосприймаючу поверхню відносно твердих об`єктів, з прикладенням зусилля, спрямованого зліва на право та з переду назад відносно поздовженої осі автомобілю. В ході дослідження виявлених слідів і ушкоджень на представленому для дослідження автомобіля НИВА-ШЕВРОЛЕТ р\н НОМЕР_2 встановлено, що всі вони могли утворитися в результаті впливу на слідосприймаючу поверхню відносно твердих об`єктів, з прикладенням зусилля, спрямованого з права на ліво та спереду назад відносно поздовженої вісі автомобіля. В момент первинного контакту автомобіль ВАЗ 2109 р\н НОМЕР_3 контактував передньою лівою частиною кузову (лівою частиною переднього бамперу та передньою частиною правого з`ємного крила) з правою передньою боковою частиною кузову автомобіля НИВА-ШЕВРОЛЕТ р\н НОМЕР_2 (правою боковою частиною переднього бамперу правою блок-фарою та передньою частиною правого з`ємного крила). Кут, під яким в момент первинного зіткнення розташовувалися поздовжня вісь автомобял ВАЗ 2109, р\н НОМЕР_3 та поздовжня вісь автомобіля НИВА-ШЕВРОЛЕТ, р/н НОМЕР_2 міг складати близько 95°±5° (т. 1, а.п. 98-107);

-висновок багатопрофільної лікарні № 000 від 29.06.2017 року, згідно якого 29.06.2017 року об 11 годині 20 хвилин лікарем ОСОБА_12 було проведено медичний огляд ОСОБА_13 , згідно якого ознак алкогольного сп`яніння у останнього не виявлено (т. 1, а.п. 108);

-копію довідки транспортного засобу, згідно якої транспортний засіб НИВА-ШЕВРОЛЕТ, номерний знак НОМЕР_2 , 2010 року випуску, належить військові частині А 3817, введений в експлуатацію на підставі наказу № 792 від 27.09.2016 року (т.1, а.п. 109);

-копію військового квитка Серії НОМЕР_4 , виданого Чечельницьким військовим комісаріатом Вінницької області 21.10.2010 року на ім`я ОСОБА_2 , згідно якого 24.03.2017 року останній прийнятий на військову служби у військову частину А 3817, на підставі наказу командира В/Ч від 24.03.2017 № 10-РС (т. 1; а.п. 110);

-копію посвідчення водія виданого Бершадським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області на ім`я ОСОБА_2 (т.1, а.п. 112);

-висновок багатопрофільної лікарні № 900 від 29.06.2017 року, згідно якого 29.06.2017 року об 11 годині 47 хвилин лікарем ОСОБА_12 було проведено медичний огляд ОСОБА_2 , згідно якого ознак алкогольного сп`яніння у останнього не виявлено (т. 1, а.п. 113);

-протокол огляду та затримання транспорту № 1259 від 29.06.2017 року, згідно якого слідчий СВ Сєвєродонецького ВП ОСОБА_14 , в присутності заступника начальника В/Ч А 3817, здійснив технічний огляд автомобіля Нива-Шевролет, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , в ході якого виявлено деформування радіаторної решітки, правого переднього крила (т. 1, а.п. 115);

-протокол огляду та затримання транспорту № 1258 від 29.06.2017 року, згідно якого слідчий СВ Сєвєродонецького ВП Пільтенко В.В., в присутності водія ОСОБА_4 , здійснив технічний огляд автомобіля ВАЗ 2109, д/н НОМЕР_3 , в ході якого виявлено деформування переднього лівого крила автомобіля, деформування капоту; розбиту праву та ліву передні фари; деформування центральної частини передньої частини пластикового бамперу, деформування переднього номерного знаку (т. 1, а.п. 116);

-протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.05.2017 року, згідно якого слідчим Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, було оглянуто перехрестя пр. Хіміків та вул. Б. Ліщини в м. Сєвєродонецьку, в ході якого встановлено наступне: покриття сухе, асфальтоване, чисте. Умови освітлення – світла пора доби. Локалізація пошкоджень ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_3 – передній лівий кут крила автомобіля, деформація центральної частини переднього капоту, розбита передня ліва та передня права фари, деформована центральна частина переднього пластикового бамперу, деформований передній номерний знак. Локалізація ушкоджень НИВА-ШЕВРОЛЕТ, державний номерний знак НОМЕР_2 , в ході якого виявлено деформування правого кута переднього металевого бамперу, правий кут переднього правого крила, пошкодження скла в передній правій боковій фарі (т. 1, а.п.117-121);

-схему дорожньо-транспорної пригоди до протоколу огляду місця ДТП, що мало місце 29.06.2017 року та ілюстровано фото таблицю (т.1, а.п. 122-133);

-рапорт на ім`я начальника Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області від 23.06.2017 року, згідно якого 29.06.2017 року о 10 годині 28 хвилин в м. Сєвєродонецьк по пр. Хіміків, сталася ДТП на перехресті пр. Хіміків та вул. Б. Ліщини, відбулося зіткнення автомобілів марки ВАЗ 21099 та Військового автомобілю (т. 1; а.п. 134);

-висновок судової інженерно-технічної експертизи № 19/113/9-1/266 е від 02.11.2017 року, робоча гальмівна система, система рульового керування, ходова частина наданого на дослідження автомобіля НИВА-ШЕВРОЛЕ, номерний знак НОМЕР_2 , на момент експертного огляду знаходилась в працездатному стані. Несправностей технічного характеру, які могли вплинути на розвиток дорожньо-транспортної пригоди вищевказаного транспортного засобу не виявлено (т. 1, а.п. 137-146);

-розписку командира військової частини отримав на відповідальне зберігання транспортний засіб НИВА-ШЕВРОЛЕ, номерний знак НОМЕР_2 (т.1, а.п. 147);

-висновок експерта № 234 від 05.06.2018 року, згідно якого на підставі даних отриманих під час вивчення медичної документації та ім`я ОСОБА_1 , 1978 року народження, експерт дійшов наступних висновків: під час надходження до лікарні у ОСОБА_1 були виявлені ушкодження «закритий косий оскольчатий перелом правого плеча в середній-нижній треті із зміщенням фрагментів, травматичний неврит правого лучового нерва». Вказані тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупого предмета, предметів. Характер та локалізація тілесних ушкоджень відповідає механізму автодорожньої травми, при якій мали місце удари об виступаючі чатини салону легкового автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди. За давністю можуть відповідати 29.06.2017 та відносяться до категорії ушкоджень середнього степеню тяжкості, які потягли тривалий розлад здоров`я. Ознак алкоголю в крові ОСОБА_1 не виявлено (т. 1; а.п. 148-152);

-протокол проведення слідчого експерименту від 26.06.2018 року, згідно якого прокурор Військової прокуратури Луганського гарнізону Русін Я.В., за участі потерпілої ОСОБА_1 , на перехресті вул. Б. Ліщини та пр. Хіміків, провів слідчий експеримент з метою перевірки та встановлення траєкторії і часу руху автомобял Нива-Шевролет, д.н. НОМЕР_2 , з моменту почутку маневру до моменту зіткнення і встановлення швидкості і часу руху автомобіля Ваз 2109, д.н. НОМЕР_3 . (т. 1; а.п. 153-158);

-висновок інженерно-технічної експертизи № 19/113/10-1/90е від 27.06.2018 року, згідно якого у даній ситуації водію автомобіля НИВА-Шевроле, військовий номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , слід було керуватися технічними вимогами пункту 16.6 ПДР України. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , шляхом виконання технічних вимог п. 16.6 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля НИВА-Шевроле, військовий номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не відповідали технічним вимогам п. 16.6 ПДР України, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та настанням події даної ДТП. В даній дорожній ситуації водію автомобіля ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , слід було керуватися технічними вимогами п. 12.3 ПДР України. У дорожній ситуації, що склалася, з технічної точки зору, водій автомобіль ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , діючи згідно вимог ПДР України, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем НИВА-Шевроле, військовий номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . В даній ситуації, з технічної точки зору, дії водія автомобіля ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 не знаходяться в причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та настанням даної ДТП (т.1; а.п. 159-164);

-відповідь на запит директора Українського гідрометеорологічного центру від 27.07.2018 року, згідно якого за оперативними даними найближчого пункту спостереження погодні умови в м. Сєвєродонецьку з 09-00 год до 12-00 год 29.06.2017 року були такими: 09 год. 00 хв. – хмарність 1 бал, температура повітря 25,1 ° тепла без опадів, метеорологічна діяльність видимості 20 км, атмосферний тиск 759 мм рт. Ст.., відносна вологість повітря 74%, вітер східний 2 м/2 с; 12 год 00 хв – хмарність 2 бали, температура повітря 29,0 ° тепла, без опадів, метеорологічна дальність видимості 20 км, атмосферний тиск 759 мм рт. Ст.., відносна вологість повітря 62%, вітер південно-східний 2м/с (т. 1; а.п. 142);

-медичну характеристику ОСОБА_2 , видану ТВО начальника медичної служби військової частини А 3817, відповідно до якої за час проходження військової служби у в/ч А 3817 ОСОБА_2 за медичної допомогою не звертався. Діагноз:здоровий (т.1; а.п. 166);

-копію витягу з наказу командира військової частини А 3817 № 61 від 24.03.2017 року, згідно якого солдата строкової військової служби ОСОБА_2 водія-електрика радіостанції польового вузла зв`язку, призначеного наказом 703 окремого полку на посаду розвідника-кулеметника 2-го відділення інженерної розвідки, прийнято на військову службу за контрактом з 24.03.2017 року за контрактом (т.1; а.п. 168);

-копію наказу командира військової частини А 3817 № 1672 від 03.08.2016 року, відповідно до якого введено в стрій зведеного загону автомобіль Нива Шевролет та присвоєно військовий номерний знак НОМЕР_2 (т.1, а.п. 169).

Крім того, за клопотанням сторони захисту було допитана свідка ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що 29.06.2017 року приблизно об 11 годині 00 хвилин вони разом з чоловіком та донькою їхали на дачу в с. Пурдівка по вул. Б. Ліщини в м. Сєвєродонецьку в бік пр. Хіміків. При цьому за кермом був її чоловік. Вона сиділа на пасажирському сидінні та була пристебнута ременем безпеки, донька не була пристебнута ременем безпеки, оскільки сиділа на задньому сидінні. Доїхавши до перехрестя з пр. Хіміків, їх автомобіль перебував у лівій смузі руху, оскільки вони мали намір їхати прямо, на світлофорі зупинилися і коли почали рух, сталося зіткнення з іншим транспортним засобом. З якого боку їхав обвинувачений вона не пам`ятає. Куди прийшовся удар вона точно не пам`ятає. В їхньому транспортному засобі внаслідок ДТП розбита вся передня частина. Після ДТП донька почала плакати і вона викликала швидку допомогу, хто викликав поліцію – не пам`ятає. Вона взагалі не пам`ятає щоб обвинувачений до них підходив після ДТП. На задньому пасажирському сидінні ніяких речей не було, чи була подушка – вона не пам`ятає. Під час огляду ушкоджень їх транспортного засобу працівниками поліції вона не була присутня. В лікарню хтось приходив один раз та пропонував допомогу, але вони допомогу не отримали.

Оцінюючи надані докази з точки зору належності та допустимості суд виходить з наступного.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно із ст.92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Суд зауважує, що наданий державним обвинуваченням в якості доказу витяг з ЄРДР про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення не може бути доказом вини особи у вчиненні злочину.

Так, реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у Положенні про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 761/28347/15-к (провадження № 51-500 км 18).

Оцінюючи посилання захисника на недопустимість доказів наданих стороною обвинувачення, зокрема, рапорту, протоколу огляду місця події та протокол огляду транспортного засобу в зв`язку з порушенням, на думку захисника, вимог КПК України при їх складанні, зокрема, відсутність підпису у рапорті, посилання на додатки у протоколі огляду місця події, суд вважає, щодо доводи сторони захисту щодо наявності у вищевказаних доказах певних недоліків заслуговують на увагу, однак виходить з того, що вказані недоліки не вказують на недопустимість таких доказів, при відсутності для того передумов регламентованих ст. 87 КПК, що є дійсним у цій справі (відсутність констатації факту порушення вимог ст. 87 наведеного Кодексу).

При формуванні такого підходу суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 08.10.2019 року у справі № 639/8329/14-к, згідно якої суд вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Що стосується посилань захисника на недопустимість висновку експерта № 234 від 05.06.2018 року, оскільки медична документація для його проведення була вилучена з порушенням порядку, встановленого КПК України, зокрема без дозволу слідчого судді про тимчасовий доступ до вказаних документів, суд виходить з наступного.

Так, згідно ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Суд наголошує, що кримінальне провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону формується з документів, які мають доказове значення.

Встановлення судом недопустимості доказів або порушень вимог процесуального закону під час збирання доказів не може повністю спростовувати фактів, які в них зафіксовано, та показання потерпілих та/або свідків.

Наведене узгоджується з позицією колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.04.2019 року справа № 642/5974/13-к (провадження № 51-7304км18)

Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, окрім тих, які визнані судом недопустимими, суд дійшов висновку про те, що вони є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість використання інших доказів.

Крім того, суд також вважає, що надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України , та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Не зважаючи на невизнання своєї вини у скоєному злочині, вина обвинуваченого ОСОБА_2 ґрунтується на належних і допустимих доказах, і підтверджується даними, що містяться зокрема у: показах свідків ОСОБА_1 , який, будучі безпосереднім учасником ДТП, пояснив розвиток подій перед ДТП та під час самої ДТП, а також свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які в судовому засіданні пояснили, що обвинувачений ОСОБА_2 порушив ПДР України, та наданими стороною обвинувачення матеріалами кримінального провадження, які були досліджені у судовому засіданні.

Невизнання ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, суд розцінює як вибрану обвинуваченим позицію свого захисту. Проте така позиція обвинуваченого повністю спростовується показаннями потерпілої та свідків, допитаних безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості яких суд не має, оскільки вони послідовні, логічні та узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами кримінального провадження, дослідженими судом, в тому числі і висновком інженерно-технічної експертизи № 19/113/10-1/90е від 27.06.2018 року, згідно якої саме дії обвинуваченого ОСОБА_2 не відповідали технічним вимогам п. 16.6 ПДР України, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та настанням події даної ДТП.

Судом в межах повноважень, визначених ч. 3 ст. 26 КПК України, були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, в тому числі права обстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об`єктивного з`ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про відмову від допиту свідка ОСОБА_15 , зазначеного у реєстрі, яке за ухвалою суду, постановленою у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України, за згодою сторін кримінального провадження, з урахуванням положень ст. 22, 26 КПК України, було задоволено.

Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.

З врахуванням наведеного, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, повністю доведена в ході судового розгляду належними та допустимими доказами.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 415 КК України – порушення правил водіння транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не працює, є учасником бойових дій, не є інвалідом, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, вину не визнав, матеріальну шкоду не відшкодував.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особу обвинуваченого, його кримінальну поведінку, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_17 покарання у виді позбавлення волі.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів та являлись передумовою для застосування ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Водночас, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 подав письмову заяву про звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року у зв`язку з тим, що він є учасником бойових дій.

Учасники кримінального провадження не заперечували проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році».

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив нетяжкий злочин до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», брав безпосередню участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області, що підтверджується копією довідки Військового комісара Самбірського об`єднаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 41386 від 09.02.2021 року, має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 .

За таких обставин, ОСОБА_2 відноситься до осіб, які підпадають під дію Закону України «Про амністію у 2016 році» і обставини, передбачені ст.9 даного Закону, які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого, судом не встановлено.

Обвинуваченому роз`яснено судом правові наслідки застосування амністії. При цьому останній заявив, що не заперечує проти застосування відносно нього акту амністії та надав згоду на звільнення від покарання згідно з актом амністії у випадку визнання його винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення судом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996р. № 392/96-ВР, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році» у зв`язку з тим, що він має статус учасника бойових дій, злочин у вчиненні якого він обвинувачуються не є особливо тяжким проти життя і здоров`я особи та не є діянням передбаченим ч.ч.2-4 ст.408, ст.410, ч.ч.2-4 ст.411 КК України, а також те, що Закон України «Про амністію у 2016 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення його від призначеного покарання, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_2 від призначеного за цим вироком покарання на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Що стосується заявлених цивільних позовів ОСОБА_4 до військової частини А 3817 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також цивільного позову ОСОБА_1 до військової частини А 3817 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.

Так, цивільний позивач ОСОБА_4 , в рамках даного кримінального провадження, звернувся до військової частини А 3817 з цивільним позовом, в якому просить стягнути з військової частини А 3817 в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, матеріальну шкоду у розмірі 27 232 грн. 28 коп., що складається з вартості відновлюваного ремонту в розмірі 25 212 грн. 28 коп., вартості виконання експертного дослідження з оцінки збитків в розмірі 1000 грн. 00 коп., вартості зберігання автомобіля на автомобільній стоянці в період досудового розслідування до моменту повернення ОСОБА_4 в розмірі 1020 грн. 00 коп.

Потерпіла ОСОБА_1 , в рамках даного кримінального провадження, звернулася до військової частини А 3817 з цивільним позовом, в якому просить стягнути в якості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а саме: заробітку (доходу) втраченого внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 в розмірі 263 535 грн. 00 коп., матеріальної шкоди, зокрема відшкодування витрат на лікування в розмірі 14 953 грн. 00 коп., а також моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Представник цивільного відповідача ВЧ А 3817 до суду надав відзиви на цивільні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на відсутність додатків до оцінки нанесеної матеріальної шкоди, вимоги наказу Міністерства оборони України від 30.12.2016 року № 744, який забороняє визнавати позови заявлені до військової частини, а також те, що травма руки потерпілої могла бути отримана ще до ДТП. Крім того, до суду надав заяву про розгляд даного кримінального провадження за його відсутності.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За загальним правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Згідно з нормою частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття “особа, яка завдала шкоду” та “особа, яка відповідає за шкоду”. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі невиплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

У частині першій статті 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом та наявності її вини.

Тобто, частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, частина друга статті 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом статті 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктивного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особі - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності), речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується із нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Положення частини першої статті 1187 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до статті 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Зазначена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-108цс13, та за змістом узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові № 243/10982/15-ц від 05.06.2018 р., та постанові Верховного Суду № 233/1210/17 від 15.04.2020 р.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння бойова та інша техніка, боєприпаси. Стаття 2 вказаного закону передбачає, що Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює, відповідно до закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі, у разі їх розформування.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Транспортний засіб марки НИВА-ШЕВРОЛЕТ, номерний знак НОМЕР_2 , 2010 року випуску, належить військові частині А 3817, введений в експлуатацію на підставі наказу № 792 від 27.09.2016 року.

Власником джерела підвищеної небезпеки визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах ним володіє.

Військова частина А 3817 знаходиться у складі Збройних Сил України і є юридичною особою.

ОСОБА_2 на момент вчинення кримінального правопорушення був військовослужбовцем та проходив військову службу у Військовій частині А 3817, тобто перебував із військовою частиною у трудових відносинах, автомобіль Нива–Шевролет, номерний знак НОМЕР_2 , 2010 року випуску, належить військові частині А 3817.

Таким чином, завдану військовослужбовцем ОСОБА_2 шкоду повинна відшкодовувати військова частина, на обліку та у оперативному управління якої перебуває джерело підвищеної небезпеки транспортний засіб НИВА-ШЕВРОЛЕТ, номерний знак НОМЕР_2 .

З урахуванням викладеного, суд приходить до таких висновків.

Розглянувши позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про їх часткове задоволення, а саме з військової частини А3817 на користь ОСОБА_4 слід стягнути в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди завдані йому збитки у виді відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в розмірі 14 618 грн. 48 коп., розмір якої підтверджується висновком експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки шкоди, спричиненої володільцю транспортного засобу № 67 від 28.08.2018 року, вартість виконання експертного авто-товарознавчого дослідження з оцінки збитків, заподіяних володільцю транспортного засобу в розмірі 1000 грн. 00 коп., що підтверджується, квитанцією до приходного касового ордеру № 303 від 04.09.2018 року; а також вартість зберігання автомобіля ВАЗ 2109, державний номерний знак, НОМЕР_3 , на автомобільній стоянці в період досудового розслідування в розмірі 1020 грн. 00 коп., що підтверджується товарним чеком від 08.08.2017 року., що в загальному розмірі становить 16 638 грн. 48 коп.

Розглянувши вимоги потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про їх задоволення, а саме з військової частини А3817 на користь ОСОБА_1 слід стягнути в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди понесені нею витрати на лікування у сумі 14 953 грн., що підтверджується товарними чеками.

Розглянувши вимоги потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, суд зазначає, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Таким чином, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , суд виходячи із фактів моральних страждань потерпілої, її відчуття фізичного болю внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тривалого лікування, необхідності реабілітації, що викликано змінами у стані здоров`я, приходить до переконання щодо стягнення з військової частини А 3817 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Розглядаючи позовні вимоги цивільного позивача ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суд зазначає, що потерпілою не надано суду будь-яких документів на підтвердження втрати нею професійної або загальної працездатності, а додана до позовної заяви копія повідомлення УПФУ в м. Сєвєродонецьку про призначення пенсії по інвалідності свідчить лише про наявність інвалідності третьої групи, і без медичних документів, зокрема, висновків МСЕК щодо втрати працездатності із зазначенням відсотку такої втрати, суд позбавлений можливості вирішити зазначену вимогу під час ухвалення вироку. Одночасно, суд роз`яснює потерпілій право на звернення до суду з цими вимогами окремо в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на наведене, оскільки у застосуванні арешту майна відпала потреба, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04.07.2017 року, на автомобіль НИВА-ШЕВРОЛЕТ, номерний знак НОМЕР_6 , який належить військовій частині польова пошта – А3817, а також заборонити особам, у володінні яких вказане майно знаходяться, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ст. 7, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_4 до військової частини А 3817 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 3817 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 16 638 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 48 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1 до військової частини А 3817 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 3817 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 14 953 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04.07.2017 року, на автомобіль НИВА-ШЕВРОЛЕТ, номерний знак НОМЕР_6 , який належить військовій частині польова пошта – А3817, а також заборонити особам, у володінні яких вказане майно знаходяться, розпоряджатись будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням інженерно-технічної експертизи від 02.11.2017 року № 19/113/9-1/266е, що згідно довідки складають 1186 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість) 44 коп. в дохід держави. (кошти за проведення експертиз в дохід держави: населенний пункт: Сєвєродонецьк; отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300; код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку: UA 858999980313070115000012080; код класифікації доходів бюджету: 24060300; найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження)

Речові докази:

-автомобіль Нива-Шевролет, номерний знак НОМЕР_2 , який передано відповідальне зберігання власнику ВЧ 3817 – залишити у власності ВП 3817.

-автомобіль ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_4 – залишити у власності останнього.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова