Рішення № 9533682, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/7004.03.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром –Лізинг”;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Екошляхспецбуд”;

Про                    стягнення 14981,04 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:                    Бутунець Ю.М., представник, довіреність №3/01-10 від 15.01.2010 р.;

Від відповідача:           не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 13600,41 грн. заборгованості, 1380,63 грн. пені, 149,81 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

До матеріалів позовної заяви позивачем додане клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (нерухоме та рухоме), що належить на праві власності відповідачеві, на суму 14981,04 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Товариство з обмеженою відповідальністю “Екошляхспецбуд”, повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

27.06.2006 р. між сторонами укладений договір фінансового лізингу №27-11/06-ФЛ-4, за умовами якого позивач надає в користування відповідачеві предмет лізингу з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умови сплати відповідачем періодичних лізингових платежів.

Предметом фінансового лізингу за даним договором є автомобіль ГАЗ 33023-14У, найменування, строки та умови передачі якого, вартість, кількість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики визначені, погоджені сторонами та наведені в специфікації (додаток №1 до договору), яка є невід’ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Додатком №1 до договору (специфікація) сторонами погоджені найменування, строки та умови передачі, вартість, кількість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики предмету фінансового лізингу.

Відповідно до п. 3.2. договору розмір авансового платежу, розміри та склад літзингових платежів, строки їх сплати відповідачем встановлюються графіком лізингових платежів (додаток №3 до договору).

Додатком №3 до договору та додатковими угодами №3 від 30.11.2007 р., № 4 від 26.12.2008 р., № 5 від 12.10.2009 р. до договору сторонами погоджені графіки сплати відповідачем лізингових платежів.

Згідно з актом приймання-передачі від 19.12.2006 р. позивач передав, а відповідач отримав у фінансовий лізинг автомобіль ГАЗ 33023-14У, загальною вартістю 58780,00 грн.

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором, лізингові платежі сплатив частково, внаслідок чого з боку останнього виникла перед позивачем заборгованість у сумі 13600,41 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 1380,63 грн., передбачена п. 3.7. договору. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи, умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Клопотання позивача про накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову не підлягає задоволенню, оскільки статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, визначених статтями 66, 67 ГПК України. Такі докази позивачем не доведені та господарському суду не надані, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеного клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екошляхспецбуд”(інд. 04074, м. Київ, вул. Лугова, 13, код ЄДРПОУ 34292873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром –Лізинг” (юридична адреса: інд. 03038, м. Київ, проспект Науки, 63; поштова адреса: інд. 02002, м. Київ, а/с 320; код ЄДРПОУ 33494573) 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) грн. 41 коп. заборгованості, 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 63 коп. пені, 149 (сто сорок дев’ять) грн. 81 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко