Рішення № 9533637, 09.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/47809.02.10 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

До Закритого акціонерного товариства «Юніоійл»

про стягнення 11537,70 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 паспорт серія НОМЕР_2, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області

Від відповідача - не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 10950,00 грн. заборгованості за Договором № 01/01/09 від 14.01.2009р.,3% річних 193,50 грн., втрати від інфляції 394,20 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 115,37 грн. та послуг інформаційно технічного забезпечення судового процесу - 312,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 було порушено провадження в справі № 47/478 та призначено розгляд справи на 24.11.2009р., ухвалою від 24.11.2009р. відкладено на 15.12.2009р., ухвалою від 15.12.2009р. відкладено на 09.02.2010р.

В судовому засіданні 09.02.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов договору № 01/01/09 від 14.01.2009р., не було здійснено оплату за надані послуги перевезення вантажів, оскільки позивач надав послуги загалом на суму 10950,00 грн., які відповідачем було прийнято, але не оплачено. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає 10950,00 грн. Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції за порушення грошового зобовязання, щодо строків оплати.

Відповідач своїх представників в судові засідання 24.11.2009р., 15.12.2009р., 09.02.2010р. не направляв, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не направляв, про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2009р. між відповідачем ЗАТ «Юніоіл», як замовником, та позивачем - ФОП ОСОБА_1, як виконавцем, було укладено договір № 01/09/09, який підписано повноважними представниками виконавця та замовника, та посвідчено печатками сторін, відповідно до умов якого виконавець зобовязується доставити заявлені замовником вантажі, а замовник зобовязується оплатити послуги перевезення виконавцю (п. 1.1).

Умовами вищезазначеного договору, сторони погодили, що якщо сторони визначать в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути здійснена до моменту виконання перевезення, підставою для оплати є факсимільна копія заявки та рахунку виконавця (п. 4.1), у разі якщо сторони визначать в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути здійснена на протязі 2-3 банківських днів після здійснення перевезення, підставою для оплати є рахунок акт виконання робіт (факсимільна копія) (п.4.2), вартість послуг на перевезення вантажу встановлено в заявці (п. 4.3).

Згідно з договорами-заявками, а саме: № 06/02/09 від 11.02.2009р. на суму 3500,00 грн., № 04/02/09 від 11.02.2009р. на суму 4500,00 грн., № 05/02/09 від 11.02.2009р. на суму 2000,00 грн., № 08/02/09 від 20.02.2009р. на суму 950,00 грн., підписаних повноважними представниками позивача (перевізника) та відповідача (замовника), посвідчених печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), перевізник зобовязався надати послуги перевезення вантажу за маршрутами встановленими в заявках, на загальну суму 10950,00 грн. Оскільки між позивачем та відповідачем не було узгоджено у належній письмовій формі строк (термін) виконання відповідачем зобовязання по оплаті отриманих послуг, зобовязання по оплаті наданих послуг у відповідача виникає на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно з товарно-транспортними накладними (типова форма № 1-ТП затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України 29.12.95р. № 448/346), позивачем було надано послуги перевезення вантажу за маршрутами зазначеними в заявках.

Відповідно до актів фактично наданих транспортно-експедиційних послуг, а саме: від 18.02.2009р. на суму 3500,00 грн., від 16.02.2009р. на суму 4500,00 грн., від 16.02.2009р. на суму 2000,00 грн., від 20.02.2009р. на суму 950,00 грн., підписаних повноважними представниками позивача (перевізника) та відповідача (замовника), посвідчених печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), та рахунків фактур, вартість послуг перевезення вантажу наданих позивачем та прийнятих відповідачем складає 10950,00 грн.

25.11.2009р. позивач направив цінним листом, на адресу відповідача претензію з вимогою здійснити оплату наданих послуг у найкоротший термін, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти.

Як зазначив позивач у позові, відповідачем всупереч умов договору № 01/01/09 від 14.01.2009р., не було здійснено оплату за надані послуги перевезення вантажів, оскільки позивач надав послуги загалом на суму 10950,00 грн., які відповідачем було прийнято, але не оплачено. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає 10950,00 грн. Заборгованість відповідача за розрахунками позивача складає 10950,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 10 950,00 грн., які останнім було прийнято, що підтверджується актами фактично наданих послуг, але не оплачено. Оскільки між позивачем та відповідачем не було узгоджено у належній письмовій формі строк (термін) виконання відповідачем зобовязання по оплаті отриманих послуг, а позивачем 25.11.2009р. на адресу відповідача було направлено претензію, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти, зобовязання по оплаті наданих послуг у відповідача виникло на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по актам надання послуг, існує непогашена заборгованість в сумі 10950,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем послуги законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в сумі 10950,00 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання по повній оплаті наданих послуг 3 % річних 193,50 грн., втрати від інфляції 394,20 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд розглянувши позовну вимогу про стягнення з відповідача втрати від інфляції, пеню, та 3% річних, за період з 01.03.2009р. по 01.10.2009р. (дата визначена позивачем самостійно), дійшов висновку, що відповідач прострочив виконання свого обовязку по оплаті договору з 03.12.2009р. (7 днів з моменту предявлення вимоги), тобто в період за який позивач нараховує пеню, 3% річних, втрати від інфляції у позові, у відповідача ще не виникли зобовязання по оплаті, а тому вищезазначені позовні вимоги не є законними обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 10950,00 грн. основного боргу.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 81, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Юніоіл»(код ЄДРПОУ 25284079, адреса: м. Київ. вул. Горького, 172, офіс 516) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, адреса: 39600, АДРЕСА_1) суму заборгованості 10950 (десять тисяч девятсот пятдесят) грн. 00 коп., а також 109 (сто девять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті державного мита та 296 (двісті девяносто шість) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення 19.03.2010