Рішення № 9533601, 31.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/7931.03.10 За позовом 1) Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

2) Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармастор”

про стягнення 46 498,96 грн., розірвання договору та повернення приміщення

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача 1: ОСОБА_3

від позивача 2: ОСОБА_3

від відповідача: Удовиченко Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачі звернулися до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача 46 498,96 грн., з яких: 20625,00 грн. орендної плати, 2248,96 грн. компенсації за використану електроенергію, 1500 грн. витрат на оплату послуг адвоката на користь позивача 1; 20625,00 грн. орендної плати, 1500 грн. витрат на оплату послуг адвоката на користь позивача 2; про розірвання договору оренди приміщення від 16.03.07р., а також зобовязання відповідача передати позивачам приміщення площею 131,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Катедральна,3. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.01.09 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Під час розгляду справи представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 1 50462,50 грн. орендної плати, 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та з відповідача на користь позивача 2 50462,50 грн. орендної плати, 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката; розірвати договір оренди приміщення від 16.03.07 р, укладеного між сторонами, зобовязати відповідача передати позивачам приміщення площею 131,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Катедральна, 3.

У судовому засіданні 19.01.09 р. представник позивачів надав суду заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 компенсації за використану електроенергію в розмірі 2248,96 грн., яку суд прийняв до розгляду.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечує з тих підстав, що з листопада 2008 року відповідач не може використовувати орендоване приміщення з метою, передбаченою договором через обставини, за які він не відповідає, а саме через проведення реконструкції фасаду та встановлення захисної будівельної сітки. Відповідачем було направлено на адресу позивачів листа №981/1 від 11.11.2008 р. з вимогою про розірвання договору оренди з 20.11.08 р. та повідомлено про дату (12.12.08 р.) передачі орендованого приміщення позивачам, проте останнє було передано невчасно 08.05.09 р. саме з вини позивача. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п.5.11 договору (сплата завдатку) ним сплачені позивачу грошові кошти в сумі трьох місячних орендних плат, які зараховані в якості сплати орендної плати за перший, другий, третій та останній (листопад 2008 р.) місяці оренди.

Розгляд справи переносився через незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду, подання сторонами апеляційних та касаційних скарг та перебування судді Пригунової А.Б. на лікарняному.

Ухвалою суду від 31.03.2010 р. провадження у справі № 51/79 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 компенсації за використану електроенергію в розмірі 2248,96 грн., розірвання договору оренди приміщення від 16.03.07 р, укладеного між сторонами, зобовязання відповідача передати позивачам приміщення площею 131,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Катедральна, 3 припинено.

У даному судовому засіданні представник позивачів надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій, зокрема просить стягнути з відповідача на користь позивача 1 135107,50 грн. орендної плати, 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та з відповідача на користь позивача 2 135107,50 грн. орендної плати, 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Представник відповідача в усному порядку проти заявлених вимог заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 31.03.2010 р. за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.07 року між сторонами був укладений договір оренди приміщення (надалі договір), за умовами якого позивачі зобовязалися передати відповідачу у строкове володіння та користування, а відповідач прийняти у строкове володіння та користування майно, а саме: нежитлові приміщення, які розташовані у підвалі на першому поверсі, загальною площею 131,6 кв.м., згідно з поверховим планом, зазначеному в додатку № 1 до цього договору, які знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Катедральна, 3 та сплачувати позивачам орендну плату.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк оренди приміщень за цим договором обчислюється з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення і становить два роки одинадцять місяців 28 днів.

Пунктом 13.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до закінчення строку оренди, вказаного в п. 4.1. цього договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вказані вище приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі нежилого приміщення від 22.03.07 р. (копія у матеріалах справи).

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди приміщення від 16.03.07 р. становить з 16.03.2007 р. до 19.03.2010 р.

Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 5 договору, відповідно до якого розмір місячної орендної плати становить суму гривень еквівалентну 5500,00 Євро, розраховану за офіційним курсом Національного банку України на перше число звітного місяця (без ПДВ) та починає нараховуватись з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення. Орендна плата сплачується відповідачем в безготівковому порядку на рахунки позивачів в певних частках не пізніше 20 числа поточного місяця, на підставі виставлених позивачами рахунків.

Пунктами 5.5. 5.11. договору передбачено, що орендна плата за повний перший та другий місяць оренди складає суму гривень еквівалентну 2750,00 Євро за офіційним курсом НБУ за кожний місяць, а всього суму еквівалентну 5500,00 Євро розраховану на перше число звітного місяця (без ПДВ). Плата за землю включається до суми орендної плати, зазначеної у п. 5 цього договору. Відповідач звільняється від обовязку сплати орендної плати протягом всього часу, коли він позбавлений можливості використовувати приміщення, що орендується, у відповідності до цього договору з вини позивачів. Обовязки будь-якої сторони по сплаті грошових коштів за цим договором вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок протилежної сторони. Платежі, не обумовлені цим договором, відповідачем не здійснюються. Розмір орендної плати не може бути змінений протягом строку дії договору. Протягом пяти днів з моменту підписання цього договору відповідач сплачує на користь позивачів, як завдаток грошові кошти в сумі трьох місячних орендних плат, зазначених в п. 5.1. (5500,00 Євро, розраховану за офіційним курсом Національного банку України на перше число звітного місяця (без ПДВ), розраховану за офіційним курсом НБУ на день підписання цього договору, які зараховуються в сплату орендної плати за повні перший, другий, третій та останній місяці оренди за цим договором, та подальшому корегуванню не підлягає.

Листом від 11.11.08 р. № 981/1 відповідач запропонував позивачам з 20.11.08 р. зменшити розмір орендної плати до 50 доларів за 1 кв.м. орендованого приміщення; у випадку незгоди позивачів зменшити розмір орендної плати відповідач повідомив, що договір оренди приміщення від 16.03.07 р. вважається розірваним з 20.11.08 р. та запропонував повернути на рахунок відповідача невикористану суму завдатку, оплачену позивачам відповідно до п. 5.11. вищевказаного договору.

Листом від 14.01.09 р. вих. № 44/02-13 Львівська обласна державна інспекція з контролю якості лікарських засобів повідомила відповідача, що останній порушує п. 2.1.11 Ліцензійних умов провадження діяльності з роздрібної торгівлі, та вважає неможливим продовження провадження відповідачем господарської діяльності у приміщенні за адресою: м. Львів, площа Катедральна, 3, у звязку з тим, що приміщення є таким, що не відповідає Ліцензійним умовам та є непридатним для розміщення реклами.

Листом від 03.12.08 р. № 1111 відповідач запропонував позивачам зявитися 12.12.08 р. о 12 годині для прийняття приміщення з орендного користування та підписання акту його повернення, в іншому випадку приміщення буде вважатися переданим відповідачем позивачам в односторонньому порядку,

На виконання умов договору позивач 1 виставив відповідачу рахунки на загальну суму 464681,14 грн., а саме рахунки: № 2 від 01.06.07 р. на суму 5916,94 грн., № 4 від 02.07.07 р. на суму 18672,50 грн., № 5 від 01.08.07 р. на суму 19030,00 грн., № 6 від 01.09.07 р. на суму 18900,75 грн., № 7 від 01.09.07 р. на суму 19690,00 грн., № 8 від 01.11.07 р. на суму 20061,25 грн., № 9 від 01.12.07 р. на суму 20487,50 грн., № 10 від 03.01.08 р. на суму 20377,50 грн., № 11 від 01.02.08 р. на суму 20625,00 грн., № 12 від 01.03.08 р. на суму 20982,50 грн., № 13 від 01.04.08 р. на суму 21945,00 грн., № 14 від 08.05.08 р. на суму 21615,00 грн., № 15 від 08.06.08 р. на суму 20749,70 грн., № 16 від 08.07.08 р. на суму 20982,50 грн., № 17 від 08.08.08 р. на суму 20790,00 грн., № 18 від 08.08.08 р. на суму 19635,00 грн., № 19 від 15.10.08 р. на суму 19112,50 грн., № 20 від 17.11.08 р. на суму 20625,00 грн., № 21 від 16.12.08 р. на суму 29837,50 грн., № 1 від 03.01.09 р. на суму 29837,50 грн., № 2 від 03.02.09 р. на суму 27747,50 грн., № 3 від 03.03.09 р. на суму 27060,00 грн.

На виконання умов договору позивач 2 виставив відповідачу рахунки на загальну суму 464681,14 грн., а саме рахунки: № 2 від 01.06.07 р. на суму 5916,94 грн., № 4 від 02.07.07 р. на суму 18672,50 грн., № 5 від 01.08.07 р. на суму 19030,00 грн., № 6 від 01.09.07 р. на суму 18900,75 грн., № 7 від 01.10.07 р. на суму 19690,00 грн., № 8 від 01.11.07 р. на суму 20061,25 грн., № 9 від 01.12.07 р. на суму 20487,50 грн., № 10 від 03.01.08 р. на суму 20377,50 грн., № 11 від 01.02.08 р. на суму 20625,00 грн., № 12 від 01.03.08 р. на суму 20982,50 грн., № 13 від 01.04.08 р. на суму 21945,00 грн., № 14 від 08.05.08 р. на суму 21615,00 грн., № 15 від 08.06.08 р. на суму 20749,70 грн., № 16 від 08.07.08 р. на суму 20982,50 грн., № 17 від 08.08.08 р. на суму 20790,00 грн., № 18 від 08.08.08 р. на суму 19635,00 грн., № 19 від 15.10.08 р. на суму 19112,50 грн., № 20 від 17.11.08 р. на суму 20625,00 грн., № 21 від 16.12.08 р. на суму 29837,50 грн., № 1 від 03.01.09 р. на суму 29837,50 грн., № 2 від 03.02.09 р. на суму 27747,50 грн., № 3 від 03.03.09р. на суму 27060,00 грн.

Судом встановлено, що загальний розмір орендної плати відповідача за період з 22.03.07р. до квітня 2009 р. перед позивачем 1 складає 519708,64 грн. та перед позивачем 2 519708,64 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача 1, 2 відповідач розрахувався зі сплати орендної плати з позивачем 1 - в сумі 384601, 14 грн., з позивачем 2 в сумі 384601, 14 грн.

08.05.09 року відповідач передав, а позивачі прийняли нежиле приміщення загальною площею 131,60 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі за адресою: м. Львів, площа Катедральна, буд. 3, що підтверджується актом прийому-передачі нежилого приміщення від 08.05.09 р. (копія у матеріалах справи).

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за договором 16.03.07 р. позивачі просять стягнути з відповідача на користь позивача 1 135107,50 грн. заборгованості з орендної плати за період з 22.03.07 р. до квітня 2009 р. та з відповідача на користь позивача 2 135107,50 грн. заборгованості з орендної плати за період з 22.03.07 р. до квітня 2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 16.03.07 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на непридатність для використання предмету договору, що, на його думку, є підставою для розірвання договору найму та зазначає, що з листопада 2008 року відповідач не може використовувати орендоване приміщення з метою, передбаченою договором через обставини, за які він не відповідає, а саме через проведення реконструкції фасаду та встановлення захисної будівельної сітки. Відповідач також вказує на те, що ним було направлено на адресу позивачів листа №981/1 від 11.11.2008 р. з вимогою про розірвання договору оренди з 20.11.08 р. та повідомлено про дату (12.12.08 р.) передачі орендованого приміщення позивачам, проте останнє було передано невчасно 08.05.09 р. саме з вини позивача. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п.5.11 договору (сплата завдатку) ним сплачені позивачу грошові кошти в сумі трьох місячних орендних плат, які зараховані в якості сплати орендованої плати за перший, другий, третій та останній (листопад 2008 р.) місяці оренди.

Проте суд визнає вказані твердження відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ч. 1 ст. 188 зміна або розірвання господарських договорів не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 1, ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Таким чином, одностороннє розірвання договору можливе, якщо це передбачено договором або законом.

Пунктом 13.8. договору від 16.03.07 р. передбачено, що відповідач має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, за умови письмового попередження про свій намір позивачів не менше ніж за 120 календарних днів до дати розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що листів (письмових попереджень), у тому числі листів від 11.11.08 р. № 981/1, від 03.12.08 р. № 1111, відповідач у порядку, передбаченому п. 13.8. договору від 16.03.07 р., позивачам не направляв/вручав.

Щодо посилання відповідача на непридатність для використання предмету договору через проведення реконструкції фасаду приміщення, а саме: погіршення доступу до входу в аптечний заклад доступ до вивіски та інформації про субєкт господарювання; на лист від 14.01.09 р. вих. № 44/02-13 Львівської обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів про порушення відповідачем п. 2.1.11 Наказу Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я від 12.01.2001 р. № 3/8 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами»та про неможливість продовження провадження відповідачем господарської діяльності у приміщенні за адресою: м. Львів, площа Катедральна, 3, у звязку з тим, що приміщення є таким, що не відповідає Ліцензійним умовам та є непридатним для розміщення реклами, як на підставу, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 784 ЦК України, для розірвання договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під фасадом будинку, споруди розуміють зовнішню частину будинку, споруди з усіма елементами від покрівлі до вимощення, за орієнтуванням фасади поділяються на головний, боковий, дворовий.

Відповідно до наказу Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. № 507 "Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000" будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів.

Приміщення це частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що обєктом оренди за договором від 16.03.07 р. є приміщення, що є частиною внутрішнього обєму будівлі, а фасад є зовнішньою частиною будівлі, суд визнає твердження позивача про непридатність для використання спірного приміщення через проведення реконструкції фасаду необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Оскільки нормами ст. 762 ЦК України передбачено право наймача вимагати зменшення плати за користування майном, а у матеріалах справи відсутні докази досягнення згоди сторін щодо зменшення розміру орендної плати та/або судове рішення стосовно такої зміни, та враховуючи, що, позиція Львівської обласної інспекції з контролю якості лікарських засобів стосовно неможливості продовження відповідачем господарської діяльності у спірному приміщенні та непридатності останнього для розміщення аптеки, не належить до, передбачених ст. 35 ГПК України, підстав звільнення від доказування та не може вважатися належним, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказом, у суду відсутні підстави вважати розмір орендної плати меншим, ніж передбачений договором.

Крім того, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.

Ця підстава розірвання договору кореспондує положенню ст. 767 ЦК України, яка покладає на наймодавця обов'язок передати річ у користування у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Таким чином, право на розірвання договору оренди виникає у відповідача у випадку, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі на момент такої передачі.

Судом встановлено, що станом на 22.03.07 р. (тобто, на дату передачі спірного майна відповідачу) п. 2.1.11 в наказі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я від 12.01.2001 р. № 3/8 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами" був відсутній та внесений (доповнений) до зазначеного Наказу згідно з наказом Державногокомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,Міністерства охорони здоров'я Українивід 06.06.2008 р. N 69/307).

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що на момент передачі спірного приміщення відповідачу діяв наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я України від 12.01.2001 р. № 3/8 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,Міністерства охорони здоров'я України від 30 серпня 2001 року N 106/345, який не містив п. 2.1.11., суд визнає посилання відповідача на невідповідність спірного приміщення п. 2.1.11. зазначеного Наказу як на непридатність його для використання, що є підставою для розірвання договору необгрунтованими.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що договір від 16.03.07 р. не був достроково розірваний, повернення 08.05.09 р. приміщення орендодавцям не тягне за собою автоматичного припинення дії правочину, а отже дія договору припинилася 19.03.2010 р.

Оскільки приміщення площею 131,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Катедральна, 3 повернуто позивачам 08.05.09 р., а отже, використовувалось відповідачем у період з 22.03.07 р. до 08.05.09 р. відповідно до договору від 16.03.07 р., суд визнає вимоги позивачів про стягнення з відповідача на користь позивача 1 135107,50 грн. заборгованості з орендної плати та з відповідача на користь позивача 2 135107,50 грн. заборгованості з орендної плати за період з 22.03.07 р. до квітня 2009 р. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України")

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (п. 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 р.№ 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України")

Суд звертає увагу позивачів на те, що ними не представлено суду свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого його представникові/представникам та відповідних фінансових документів, що підтверджують сплату вищезазначених послуг.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що позивачами не обґрунтовано та не доведено вимоги про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд відмовляє позивачам у їх задоволенні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до Державного бюджету України.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачі просили стягнути з відповідача 20625,00 грн. орендної плати, 2248,96 грн. компенсації за використану електроенергію на користь позивача 1; 20625,00 грн. орендної плати на користь позивача 2; розірвати договір оренди приміщення від 16.03.07р., зобовязати відповідача передати позивачам приміщення площею 131,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Катедральна,3.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 1 135107,50 грн. орендної плати та з відповідача на користь позивача 2 135107,50 грн. орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 в якості доказу сплати державного мита були надані квитанція № ПН318 від 18.12.08 р. на суму 465,00 грн., квитанція від 12.01.09 р. на суму 597,00 грн., квитанція № ПН645 від 16.12.09 р. на суму 170,00 грн.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

У разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету (п. 4.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України з позивача 1 в доход Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито в сумі 831,32 грн., та з позивача 2 в сумі 831,32 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені за розгляд вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармастор” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 61, ідентифікаційний код 34048360) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 135107 (сто тридцять пять тисяч сто сім) грн. 50 коп. заборгованості з орендної плати, 1351 (одну тисячу триста пятдесят одну) грн. 07 коп. державного мита, 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармастор” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 61, ідентифікаційний код 34048360) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (79011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 135107 (сто тридцять пять тисяч сто сім) грн. 50 коп. заборгованості з орендної плати заборгованості з орендної плати, 1351 (одну тисячу триста пятдесят одну) грн. 07 грн. державного мита, 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 831 (вісімсот тридцять одну) грн. 32 коп. державного мита.

5. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (79011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 831 (вісімсот тридцять одну) грн. 32 коп. державного мита.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання 12.04.2010 р.