Рішення № 9533599, 19.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/84619.03.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Калина - ЛТД» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ОКТАН» Простягнення 253376,98 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мацкевич О.Г. –дов. № б/н від 23.09.2009 року;

від відповідача: Похиленко А.В. –дов. № 503 від 05.12.2009 року; Нудненко М.М. –дов. № 122 від 01.09.2009 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Калина - ЛТД»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ОКТАН»про стягнення 244795,10 грн. – основного боргу, 6854,26 грн. –інфляційних втрат та 2112,62 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого дизельного палива.

Ухвалою від 21.12.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.01.2010 року.

В судовому засіданні 18.01.2010 року, представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 18.01.2010 року не з’явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 18.01.2010 року розгляд справи було відкладено на 12.02.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2010 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 12.02.2010 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Також, в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Дочірню компанію «Укргазвидобування»та ДНМ –2 Харківської дирекції залізничних перевезень Державного територіально –галузевого об’єднання «Південна залізниця», про витребування у Дочірньої компанії «Укргазвидобування»оригінал та належним чином завірену копію Договору поставки нафтопродуктів № 041/ДП –09 від 17.02.2009 року, про витребування у Дочірньої компанії «Укргазвидобування»та ДНМ –2 Харківської дирекції залізничних перевезень Державного територіально –галузевого об’єднання «Південна залізниця» оригіналів та належним чином завірених копій документів, якими оформлювалися, супроводжувалися відправка та відпуск зі ст. Шебелинка Півд. 09.06.2009 року дизельне паливо та про витребування у позивача доказів, що підтверджують та встановлюють право власності на дизельне паливо, що надійшло на адресу відповідача.

Суд розглянувши та відхилив всі вищезазначені клопотання з наступних підстав.

Клопотання в частині залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Дочірню компанію «Укргазвидобування»та ДНМ –2 Харківської дирекції залізничних перевезень Державного територіально –галузевого об’єднання «Південна залізниця»не підлягає задоволенню, так як рішення по даній справі не вплине на їх права та обов’язки.

Клопотання в частині витребування у Дочірньої компанії «Укргазвидобування» оригіналу та належним чином завіреної копії Договору поставки нафтопродуктів № 041/ДП –09 від 17.02.2009 року не підлягає задоволенню, так як зазначений договір наявний в матеріалах справи.

Клопотання в частині витребування у Дочірньої компанії «Укргазвидобування»та ДНМ –2 Харківської дирекції залізничних перевезень Державного територіально –галузевого об’єднання «Південна залізниця»оригіналів та належним чином завірених копій документів, якими оформлювалися, супроводжувалися відправка та відпуск зі ст. Шебелинка Півд. 09.06.2009 року дизельного палива та витребування у позивача доказів, що підтверджують та встановлюють право власності на дизельне паливо, що надійшло на адресу відповідача не підлягають задоволенню, так як зазначені докази не є обов’язковими для правильного вирішення спору по суті.

Крім того, в судовому засіданні сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів ухвалою від 12.02.2010 року розгляд справи було відкладено на 19.03.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 19.03.2010 року представники відповідача надали додаткові документи по справі та надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечували.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.03.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2009 року між Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», іменоване надалі «Постачальник»та Закритим акціонерним товариством «Калина - ЛТД», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 041/ДП –09 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього Договору є поставка дизельного палива (далі - нафтопродукти).

Відповідно до пункту 1.2 Договору постачальник зобов’язується поставити покупцю у 2009 році, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах даного Договору нафтопродукти.

Згідно з пунктом 1.3 Договору кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у Доповненнях, підписаних сторонами, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що приймання –передача нафтопродуктів здійснюється на умовах франко –завод Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії «Управління з переробки газу та газового конденсату»ДК «Укргазвидобування»після проведення попередньої оплати покупцем за обсяг нафтопродуктів, вказаний у Доповненні.

Відповідно до пунктів 4.1 Договору ціна за одну тонну нафтопродуктів, що постачається в кожному конкретному місяці поставки визначається в Доповненні до даного Договору, що підписане повноважними представниками сторін та є невід’ємною частиною даного Договору. На момент відвантаження нафтопродуктів ціна може змінюватися згідно з п. 4.4 даного Договору.

Згідно з пунктом 3.3 Договору покупець зобов’язаний надавати відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів до 14:00 години на передодні дня відвантаження.

На підставі замовлення наданого відповідачем позивач надав ДК «Укргазвидобування»рознарядку № КА –3391 від 09.06.2009 року, відповідно до якої просив останнього здійснити поставку нафтопродуктів за Договором поставки № 041/ДП –09 від 17 березня 2009 року на зазначену в ній адресу відповідача.

В свою чергу, ДК «Укргазвидобування»на виконання умов Договору здійснив поставку дизельного палива Л –0, 20 –40 на адресу відповідача, власником якого є позивач, в загальній кількості 416,411 тонн на суму 2129107,79 грн. (4260,83 грн.?416,411+ПДВ), де

- 4260,83 грн. –ціна за одиницю товару без ПДВ, відповідно до рахунку –фактури № 132 від 09 червня 2009 року наданого позивачем;

- 416,411 тонн –загальна кількість поставленого відповідачу дизельного палива, що засвідчується квитанціями про приймання вантажу № 44808401 (№ вагоно-цистерни 74736281 у кількості 58.816 тонн), № 44808402 (№ вагоно-цистерни 74250846 у кількості 58.378 тонн), № 44808403 (№ вагоно-цистерни 74729351 у кількості 58.261 тонн), № 44808404 (№ вагоно-цистерни 74938077 у кількості 64.987 тонн), № 44808405 (№ вагоно-цистерни 73740789 у кількості 58.696 тонн), № 44808406 (№ вагоно-цистерни 74239732 у кількості 58.648 тонн), № 44808407 (№ вагоно-цистерни у кількості 58.625 тонн) та листами № 10/300 від 12.02.2010 року, № 06-01-770 від 26.02.2010 року (копії в матеріалах справи).

- ПДВ –20 % сукупної вартості поставленого товару.

Позивач для оплати товару виставив рахунок –фактуру № 132 від 09 червня 2009 року, факт отримання якого підтверджується банківськими виписками, які надані позивачем на доказ часткового погашення заборгованості, в яких містяться посилання на нього.

Однак, відповідач зобов’язання щодо повної оплати поставленого товару не виконав, погасив заборгованість перед позивачем лише в сумі 1884314,34 грн., що підтверджується банківськими виписками від 10.06.2009 року на суму 265000,00 грн., від 10.06.2009 року на суму 785000,00 грн., від 10.06.2009 року на суму 97000,00 грн., від 11.06.2009 року на суму 140000,00 грн., від 10.06.2009 року на суму 3000,00 грн., від 11.06.2009 року на суму 315000,00 грн., від 12.06.2009 року на суму 112000,00 грн., від 15.06.2009 року на суму 25000,00 грн., від 15.06.2009 року на суму 27000,00 грн., від 15.06.2009 року на суму 30000,00 грн., від 15.06.2009 року на суму 30000,00 грн., від 16.06.2009 року на суму 55314,34 грн.

03 серпня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 926 з вимогою погасити існуючу заборгованість за поставлений товар, що засвідчується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком № 9531 від 03.08.2009 року та повідомленням про вручення поштового відправлення (копії яких містяться в матеріалах справи), однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 244793,45 грн. (2129107,79 грн. –1884314,34 грн.)

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що рахунок –фактуру № 132 від 09.06.2009 року на суму 2129109,44 грн. він разом із поставленим товаром не отримував, а оплата нафтопродуктів здійснювалася на підставі рахунку – фактури № 132 від 09.06.2009 року на суму 1884314,34 грн., який надійшов до нього за допомогою факсимільного зв’язку, однак на вимогу суду оригінал цього рахунку –фактури не надав, вартість поставленого пального визначену рахунком –фактурою наданим позивачем не спростував.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення фактів повідомлених позивачем не надав, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі в сумі 244793,45 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2112,62 грн. та 6854,26 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням прострочення грошового зобов’язання, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 2112,62 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 6854,22 грн. перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ОКТАН»(місцезнаходження: 03055, м. Київ, Солом’янський р –н, вул. Політехнічна, буд. 31, код ЄДРПОУ 24718890) на користь Закритого акціонерного товариства «Калина - ЛТД»(місцезнаходження: 45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Театральна, буд. 15, код ЄДРПОУ 33724094) 244793 (двісті сорок чотири тисячі сімсот дев’яносто три) грн. 45 коп. - основного боргу, 6854 (шість тисяч вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 22 коп. –інфляційних втрат, 2 112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 62 коп. –3% річних, 2537 (дві тисячі п’ятсот тридцять сім) грн. 60 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

13.04.2010 року