Ухвала суду № 95335709, 04.03.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10952/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Підпалий В.В., при секретарі Луцюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката Свитки А.С. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32016100000000126 від 20.10.2016 від 20.10.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Підпалого В.В. надійшло клопотання адвоката Свитки А.С. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.06.2019 року у провадженні № 757/29157/19-к.

В засідання представник особи в інтересах, якої подано клопотання не з`явився, проте, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання за його відсутністю, на задоволенні клопотання наполягає.

Сторона обвинувачення в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду провадження повідомлялася належним чином в установленому законом порядку, у зв`язку з чим його неявка в судове засіданні відповідно до вимог ст. 174 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя на підставі ст. 174 КПК України визнав за можливе проводити розгляд провадження за відсутності сторін.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, приходить до наступного висновку.

Так, слідчими слідчого відділу СУ ФР ГУДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016100000000126 від 20.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 218-1, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 212 КК України під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора.

В ході здійснення розслідування зазначеного кримінального провадження слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва 07.06.2019 року постановлено ухвалу у справі № 757/29157/19-к, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС шостого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУДФС у м. Києві Іванова Д.В. та накладено арешт на корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу ТОВ «Едельмар» (код ЄДРПОУ 39239180), бенефіціарним власником яких являється ОСОБА_1 .

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Проте, власник та/або представник власника вказаного майна, не був присутнім в засіданні під час розгляду клопотання про арешт майна, що у свою чергу позбавило права останнього на обґрунтування своєї правової позиції щодо вирішення питання про арешт майна.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно зі ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, слідчому судді в засіданні не надано доказів та не доведено існування правових підстав для накладення арешту на корпоративні права, а саме, що останні набуті кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №32016100000000126 від 20.10.2016, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також були одержані внаслідок вчинення злочину та/ або є доходами від такого майна.

Оскільки, постанова про визнання корпоративних прав у вигляді 100% статутного капіталу підприємства ТОВ «Едельмар» містить загальний виклад обставин кримінального провадження, сам факт визнання корпоративних прав речовими доказами у кримінальному провадженні, без належного обґрунтування відповідного процесуального рішення, не може бути самостійно достатньою підставою для їх арешту. Крім того, з матеріалів клопотання, вбачається, що ОСОБА_1 03.07.2019 у відповідності до Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Едельмар» (код ЄДРПОУ 39239180) набув у власність 100% статутного капіталу ТОВ «Едельмар». На момент вчинення вказаного правочину, продавець - ТОВ «Арт Буд Девелопмент» не перебував під жодними обтяженнями правоохоронних або судових органів та мав повноваження на розпорядження часткою статутного капіталу ТОВ «Едельмар». Описані договірні взаємовідносини жодною фізичною, юридичною особою або державним чи правоохоронним органом не оскаржені, не визнані судом недійсними або нікчемними.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Разом з цим, з дати постановлення ухвали про накладення арешту на корпоративні права по 04.03.2021, пройшло вже більше ніж півтора року, проте, органом досудового розслідування не надано слідчому судді достатніх та належних даних для висновку про наявність підстав, які б виправдали тривале застосування такого заходу забезпечення, що перешкоджає ОСОБА_1 володіти належним йому майном.

Крім того, враховуючи, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не містить жодних відомостей, щодо здійснення по відношенню до ТОВ «Едельмар» або його посадових осіб розслідувань за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, необхідних для застосування такого заходу забезпечення як арешту майна з метою конфіскації майна як виду покарання так і застосування до юридичної особи заходів кримінально правового характеру, а майнова цінність корпоративних прав залежить від вартості активів товариства, а відтак не може бути належним заходом забезпечення можливої конфіскації майна.

За таких обставин вбачається, що на даний час в арешті корпоративних прав ТОВ «Едельмар» (код ЄДРПОУ 39239180), бенефіціарним власником яких є ОСОБА_1 , відпала потреба й виходячи з даних що були здобуті під час досудового розслідування кримінального провадження та встановлені під час розгляду справи в суді, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката Свитки А.С. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна, підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Свитки А.С. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32016100000000126 від 20.10.2016 від 20.10.2016 року, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2019 у провадженні № 757/29157/19-к на корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу ТОВ «Едельмар» (код ЄДРПОУ 39239180), бенефіціарним власником яких являється ОСОБА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Підпалий