Рішення № 9533535, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/4416.03.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Енергія» До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро Сухіна»

Простягнення 67513,73 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Оленко Н.В.

Від відповідача           Максимчук А.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро Сухіна»61046,02 грн. основного боргу, 6467,71 грн. пені, а всього 67513,73 грн. заборгованості за договором оренди виробничого майданчика № 103 від 05.05.2005р.

Відповідач довів суду, що ним частково сплачена сума боргу в розмірі 65882 грн., про що надав належним чином засвідчені платіжні доручення № 225 від 03.12.2009р., на сплачу суми в розмірі 50000 грн., № 252 від 30.12.2009р. на сплачу суми в розмірі 5000 грн., № 268 від 21.01.2010р. на сплату суми в розмірі 10822,71 грн., про що не заперечує представник позивача.

Проти нарахування індексу інфляції відповідач заперечує, стверджує, що позивач в порушення домовленості сторін нарахував індекс інфляції з травня 2005р. , що складає 938грн.10коп. Свої заперечення відповідач виклав в відзиві на позовну заяву від 05.01.2010р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2005р. між Відкритим акціонерним товариством «Енергія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро Сухіна»було укладено договір оренди виробничого майданчика № 103.

Відповідно до п.1.1. договору, позивач передав, а відповідач прийняв виробничий майданчик для виконання робіт щодо установки тербогенераторів.

Додатковими угодами № 1, 2, 3, 4, 5, 6, дію договору було продовжено до 31.12.2009р.

Відповідно до п.3.2. договору, орендар зобов’язувався здійснювати орендну плату шляхом 100% передоплати до першого числа місяця оренди.

Відповідно до п.3.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 6 від 01.11.2008р., розмір орендної плати на кожний наступний місяць визначається орендодавцем шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, згідно ст.284 Господарського кодексу України та не потребує узгодження з Орендарем, або може бути змінено на вимогу однієї зі Сторін і за згодою іншої сторони, шляхом підписання відповідної додаткової угоди.

За твердженням Позивача, на виконання умов Договору Позивач надав виробничий майданчик для виконання робіт щодо установки турбогенераторів, а Відповідач оплачував надані послуги відповідно до умов Договору тривалий час, але починаючи з 01 грудня 2008р. і до часу звернення до суду Відповідач не оплачує отримані послуги по оренді виробничого майданчика.

Відповідно до п.4.2. договору у разі несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України належної до сплати суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідач заперечує проти позову, стверджує та підтверджує документально, що позивач в порушення додаткової угоди №6 від 01.1.2008р. нарахував індекс інфляції з травня 2005р., що складає 938грн.10коп. Суму основного боргу відповідач сплатив після звернення позивача до суду, що підтверджено відповідними доказами і не заперечується позивачем.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем після подачі позовної заяви до суду сплачена сума основного боргу в розмірі 65885 грн. 71 коп., тому провадження в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.4.2. договору у разі несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України належної до сплати суми за кожен день прострочення платежу.

Отже, порушення відповідачем строків, передбачених п. 4.2 Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Але вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 6467грн. 71коп. підлягає задоволенню частково, у сумі 1932грн.37коп., оскільки, у відповідності до ст. 232 ГК України для нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки) встановлені скорочені строки позовної давності у шість місяців, тому позов в цій частині може бути задоволений у межах цього строку.

Оскільки, обидві сторони є суб’єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

В задоволенні суми інфляції у розмірі 938,10 грн. суд відмовляє, оскільки сторони тільки додатковою угодою №6 від 01.1.2008р. до договору оренди № 103 від 05.05.2005р. передбачили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом її коригування на індекс інфляції. Суду доведено, що до підписання додаткової угоди, тобто до 01.11.2008р. відповідач не сплачував позивачу орендну плату за кожний наступний місяць шляхом її коригування на індекс інфляції і позивач про це не заперечував.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 1932грн.37коп.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги в частині стягнення пені у сумі 1932грн.37коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу провадження у справі слід припинити на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору. В частині стягнення суми інфляції у розмірі 938,10 грн. суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

16.03.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя за згодою представників сторін, на підставі ст.85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, п.1.1. ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальне конструкторське бюро Сухіна»(01025, м. Київ, вул.. В.Житомирська, 6/11, код ЄДРПОУ 32385824) на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергія»(08700, Київська обл.., м. Обухів, вул.. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 13699556) 1932грн.37коп. пені, 629грн.78 коп. державного мита та 236 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

2. В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити.

3. В частині стягнення решти суми пені відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Рішення підписано: 08.04.2010р.