Рішення № 9533439, 07.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/11507.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська фінансова компанія»

до Фізичної особи –підприємця Головня Марини Борисівни

про стягнення 51785 грн. 77 коп.

          Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Толстой О.О. –по дов. №05/02-10 від 05.02.2010р.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська фінансова компанія»про стягнення з Фізичної особи –підприємця Головня Марини Борисівни 51 785 грн. 77 коп., із яких: 44669,58 грн., основний борг, 6259,88 грн. пеня за прострочку платежу, 856,31 грн. –3% річних.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договорів суборенди №171 від 01.02.2009р. та №220 від 06.08.2009р. не сплатив позивачу плату за користування майном в повному обсязі у зв’язку з чим виник борг в сумі 18461,58 грн. по договору суборенди №171 від 01.02.2009р. та по договору №220 від 06.08.2009р. в сумі 26208,00 грн.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду від 16.03.2010 року про порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадж6ення у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовні заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська фінансова компанія» (далі позивач) та Фізичною особою –підприємцем Головня Мариною Борисівною (далі відповідач ) був укладений договір №171 суборенди.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування торговельні площі у нежитловому приміщення. Об’єкт оренди розташований у Торговельному Центрі, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів п\п (п.1.2 договору). Об’єкт оренди площею 25,1 кв.м. (п. 2.1 договору).

Факт отримання відповідачем даного приміщення підтверджується актом прийому –передачі від 01.03.2009р.

Строк дії даного договору сторони визначили з моменту дати підписання акту приймання та передачі об’єкту суборенди в діє до 31.10.2009р. (п. 3.1 договору).

Відповідно до умов договору (п.4.1) за користування об’єктом суборенди відповідач протягом 1 (одного) місяця сплачує на користь позивача суму, що на день договору становить: 15726, 83 грн, крім того ПДВ у розмірі 3145,37 грн.

Усього за користування за 1 (один) місяць користування обєктом суборенди плата становить 18872,19 грн. (п. 4.2 договору).

Суборендна плата та інші обумовлені даним договором обовязкові платежі сплачуються відповідачем в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача передоплатою не пізніше 15 числа кожного календарного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється платіж (п.4.12).

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті платежів за користування майном не виконав в повному обсязі та обумовлені договором строки.

Заборгованість відповідача перед позивачем на день пред»явлення позову та розгляду справи по догвоору №171 від 01.02.2009р. становить 18461,58 грн., а тому позовні вимоги в цій частині, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

06 серпня 2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №171 суборенди №220.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування торговельні площі у нежитловому приміщення. Об’єкт оренди розташований у Торговельному Центрі, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів п\п (п.1.2 договору). Об’єкт оренди площею 15,60 кв.м. (п. 2.1 договору).

Факт отримання відповідачем даного приміщення підтверджується актом прийому –передачі від 10.08.2009р.

Відповідно до умов договору (п.4.1) за користування об’єктом суборенди відповідач протягом 1 (одного) місяця сплачує на користь позивача суму, що на день договору становить: 8060,00 грн., крім того ПДВ у розмірі 1612,00 грн.

Усього за користування за 1 (один) місяць користування обєктом суборенди плата становить 9762,00 грн. (п. 4.2 договору).

Суборендна плата та інші обумовлені даним договором обовязкові платежі сплачуються відповідачем в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача передоплатою не пізніше 15 числа кожного календарного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється платіж (п.4.12).

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті платежів за користування майном не виконав в повному обсязі та обумовлені договором строки.

Заборгованість відповідача перед позивачем на день пред»явлення позову та розгляду справи по догвоору №220 від 06.08.2009р. становить 26208,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договорами обов”язку по сплаті платежів за користування майном не виконав в повному обсязі та обумовлені договором строки.

Заборгованість відповідача перед позивачем на день пред»явлення позову та розгляду справи по договорам становить 44669,58 грн., а тому позовні вимоги в цій частині, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договорами №171 від 01.02.2009р. та №220 від 06.08.2009р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договорів. Відповідач доказів відсутності заборгованості по вищевказаним договорам суду не наддав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 9.3.1 договорів сторони передбачили, що за порушення строків оплати суборендної плати та інших платежів по договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 5% від суми заборгованості в рахунку за один день, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення.

Оскільки відповідач припустився прострочки по платежам з нього на підставі п. 9.3.1 договорів та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»підлягає стягненню пеня в сумі 6259,88 грн., відповідно до наданого позивачем та неоспореного відповідачем розрахунку пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 856,31 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Державне мито в сумі 517,86 грн. та 236 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи –підприємця Головня Марини Борисівни (м. Київ, вул. Лисківська, 5 кв. 32, код ЄДРПОУ 2036207102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська фінансова компанія»(м. Івано - Франківськ, вул. С. Петлюри, 10, код ЄДРПОУ 32605833) 44669 грн. 58 коп. основного боргу, 6259 грн. 88 коп. пені за прострочку платежу, 856 грн. 31 коп. - 3% річних, 517 грн. 86 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Т.Ю. Трофименко