Рішення № 95333895, 04.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3882/21

Провадження № 2а/522/170/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Косіциної В.В.,

за участю секретаря судових засідань Пашковського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в місті Одеси справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Йорданії ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2021 року до суду надійшов позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Йорданії ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Мотивують вимоги тим, що громадянин Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно перебуває на території України. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача відсутні. Своїми діями вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП. ГУДМС в Одеській області прийнято рішення, яким відповідача зобов`язано покинути територію України у термін до 14.12.2020 року включно. В зазначений термін відповідач не виконав рішення. 04 березня 2021 року він був повторно виявлений та затриманий, після чого вони звернулись до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 04 березня 2021 року відкрито провадження у справі та в порядку ч.15 ст.289 КАС України, призначений розгляд справи у день подання позовної заяви.

Представник позивача підтримав подану позовну заяву та наполягав на її задоволенні.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення вказаної заяви з тих підстав, що відповідач не знав та не розумів, що відносно нього прийнято рішення № 273 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства. Так само як не розумів зміст протоколів про адміністративне правопорушення та постанов. Відповідач наголосив на тому, що має бажання залишитися в Україні та оформити собі статус біженця, просив не затримувати його та не поміщувати до пункту тимчасового перебування біженців. Відповідач повідомив суду, що дуже хотів раніше легалізувати своє перебування в країні, проте не знав як.

Судом встановлені наступні обставини.

16.11.2020 року працівниками ГУ ДМС України в Одеській області виявлено за адресою: вул. Пастера, 52, кафе «ПАПА ШАУРМА», м. Одеса та запрошено до ГУ ДМС України в Одеській області, громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Перевіркою іноземця було встановлено, що відповідач порушив правила перебування іноземців в Україні - а саме проживає на території України без документів на право проживання.

Відповідач прибув до України 07.07.2018, державний кордон України перетинав легально, через пункт пропуску «Аеропорт-Бориспіль» на підставі документу громадянина Йорданії для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 , який на момент перевірки відповідача в нього відсутній, у зв`язку з тим, що забув його вдома у м. Харкові. На даний час відповідач на території України перебуває незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

16.11.2020 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 004025 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.11.2020 ПН МОД № 004065 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн. 00 коп.

16.11.2020 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення № 273 про примусове повернення в країну походження відповідача та зобов`язано його покинути територію України у термін до 14.12.2020.

04.03.2021 року громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повторно виявлено співробітниками Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: вул. Градоначальницька, 33, м. Одеса.

04.03.2021 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування стосовно громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 004484 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.03.2021 року ПН МОД № 004529 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн. 00 коп.

04 березня 2021 року об 11 годині 08 хвилин громадянин Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був затриманий, про що свідчить протокол № 65039 про адміністративне затримання за ч.2 ст. 263 КУпАП.

04 березня 2021 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про примусове видворення та позовом про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Позовна заява про примусове видворення зареєстрована за номером № 522/3881/21 та розподілена на суддю Федчишену Т.В.

Суду відповідач повідомив наступні факти. Він колишній студент медичного факультету, якого було відраховано. Щодо тривалості навчання його пояснення різнились, від 3 з половиною років до п`яти. Після свого відрахування з університету відповідач повернувся до Іорданії і вже у 2018 році, а саме 07.07.2018 року приїхав в Україну оформивши візу.

Щодо документу, що посвідчує особу, відповідач його не надав, а ні працівникам міграційної служби, а ні суду на початку судового засідання під час встановлення особи, хоча його про це запитували і суд, і представник. Про те, що він має паспорт повідомив вже під час судового засідання, та паспорт був привезений до суду його другом. Таку поведінку пояснив тим, що помилково вважав, що питання стосується наявності документу у нього при собі, в кармані.

Відповідач повідомив суду про наявність на його батьківщині якогось конфлікту між його родиною та іншою великою родиною, проте доказів того, що йому щось загрожує не надав. Також повідомив, що його брати та сестри живуть у ОСОБА_2 . Відповідач не повідомив суду про родичів, що проживають на території України.

Відповідач повідомив, що в Україні він працює, щоб заробити грошей. Працював він добровільно у ларьку з шаурмою, отримував за це гроші.

Відповідач заперечував наявність переслідування щодо нього у ОСОБА_2 за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань.

Відповідач усвідомлює, що його перебування на території України було незаконним, проте до міграційної служби не звертався та не просив допомоги в оформлені документів під час складання протоколу та накладення на нього стягнення 16.11.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.

Вже в судовому засіданні відповідач повідомив, що наразі хоче отримати статус біженця. Проте жодних дій в цьому напрямку до цього не вчиняв, оскільки не розумів як, а знайомі, які також нелегально перебувають в Україні допомогти не змогли.

Щодо сплаченого адміністративного штрафу, відповідач повідомив, що не розумів за що накладений штраф, проте це штраф і його потрібно платити.

Згідно ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилитиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

У відповідності до п. 14 ст. 1 Закону вищезазначеного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно до частини 3 статті 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 стаття 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Згідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухиляється від виконання такого рішення, та існує ризик його втечі…».

За приписами статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" органи Державної міграційної служби мають право поміщувати іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, за умови невиконання такими особами в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення з України.

Також, Законом встановлено, що зазначені дії не застосовуються до осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", та визначено вичерпний перелік випадків, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні за межі України. Крім того, відповідно до пункту "f" частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Однак, судом не становлено обставин, які вказані в статті 5 Конвенції або статті 31 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та які унеможливлюють примусове видворення за межі України. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Водночас, судом встановлено, що на момент затримання відповідача у нього були відсутні документи, які б надавали йому право законно перебувати на території України.

Паспорт термін дії якого закінчився 30.08.2020 року був наданий суду посеред судового засідання, незважаючи на те, що про нього неодноразово запитували і представник відповідача і суд. Твердження відповідача, що він не розумів питання, суд сприймає критично. Відповідач довготривалий час знаходиться на територій України, а тому не може зовсім не розуміти зміст питання.

Суд враховує й те, що відповідач, перебуваючи на території України протягом значного періоду часу, не скористався можливістю легалізувати своє перебування. Також ним не було оскаржено рішення про примусове повернення в країну походження. Так само критично суд сприймає твердження відповідача, що він не зрозумів зміст рішення про повернення.

Судом не встановлено і матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем подавалися відповідні заяви до органів Державної міграційної служби для отримання посвідки на тимчасове проживання або дозволу на імміграцію в Україну, або вчинялися інші дії з метою легалізації свого перебування.

Зазначені обставини свідчать , що відповідач ухиляється від виконання рішення про примусове повернення, не має документів для перетинання державного кордону України на законних підставах і тому не має можливості на даний час здійснити виїзд з території України.

Крім того ним вчиненні адміністративні правопорушення передбачені ст. 203 КУпАП та його притягнуто до відповідальності, тобто встановлений факт порушення законодавства України з прикордонних питань, іноземцем, що не має документу, що дає право на виїзд з України.

Відомості про перебування на території України на законних підставах громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, віза за якою він в`їхав у країну закінчилась 17.07.2018 року, тобто через 10 днів після перетину кордону, що вказує на порушення відповідачем вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Таким чином, суд встановив, що відповідач проживає на території України без документів на право проживання в Україні, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, у нього відсутній чинний паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, які визначені ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач не зможе виконати рішення про примусове повернення, так як не має діючих документів для перетинання державного кордону України на законних підставах. Через відсутність документів не має можливості забезпечити примусове видворення за межі України.

Відповідно до частини 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Згідно пункту 27 частини 1 статті Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Суд вважає, що затримання відповідача, незважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені фактичні обставини, є цілком виправданим, оскільки в цьому випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатнім для гарантування виконання відповідачем певних обов`язків, пов`язаних із залишенням території України.

Окрім того, суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 25 листопада 2020 року по справі № 522/15129/19, адміністративне провадження № К/9901/28409/19.

Враховуючи вище наведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, проте частково. Оскільки відповідач надав паспорт (строк дії якого скінчився 30.08.2020 року), то такий документ дозволяє ідентифікувати особу проте не є документом на підставі якого він зможе виїхати з України.

Керуючись ст.ст. 241, 244, 246, 289 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Йорданії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Затримати громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 04.09.2021 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання 04 березня 2021 року та не більше 04 вересня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у письмовій формі через Приморський районний суд м. Одеси (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Косіцина В.В.