Рішення № 9533314, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/5829.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1» до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

про розірвання договору та стягнення 590 521,92 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Огіренко Т.В. (довіреність № 2 від 20.01.2010р.);

          від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 29 березня 2010 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (надалі –відповідач, Банк) про розірвання договору та стягнення заборгованості в розмірі 590 521,92 грн., з них основного боргу з повернення вкладу в сумі 584 687,58 грн., 0,01 % річних за користування коштами в розмірі 19,49 грн., та 3% річних на суму 5 814,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов’язання щодо повернення коштів згідно з умовами договору банківського вкладу № 1 від 28.08.2008р.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на його адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Довідка з ЄДРПОУ наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 05.02.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 16.03.2010р. Судове засідання призначене на 16.03.2010р. у зв’язку з перебуванням судді у відпустці перенесено на 29.03.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          28 серпня 2008 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено договір про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 08/08/980-005 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір-2), за умовами якого Банк відкриває Вкладний рахунок для розміщення та обліку грошових коштів Вкладника внесених на умовах, що визначаються при внесенні Вкладу на Вкладний рахунок, про що укладається окремий договір.

28 серпня 2008 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено договір строкового банківського вкладу № 1 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір-1), відповідно до п. 1.1 якого вкладник перераховує на вкладний рахунок №26156012595002 в філії ВАТ КБ «Надра», відкритий у відповідності з Договором-2, грошові кошти в сумі 500 000,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору-1 визначено, що після закінчення строку вкладу Банк повертає Вкладнику суму вкладу на поточний рахунок останнього. Датою повернення вкладу визначено –28 серпня 2009 року.

Пунктом 1.3 Договору-1 визначений розмір процентної ставки за користування вкладом в розмірі 15 % річних.

28.08.2008р. позивачем було внесено на депозитний рахунок банку 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №329 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). Таким чином позивачем були належним чином виконані умови Договору-1.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що 28.08.2009р. по закінченні строку Договору-1 на розрахунковий рахунок позивача сума вкладу та нараховані проценти на вклад відповідачу не надійшли.

01.09.2009р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), відповідно до п. 1 якого сторони прийшли згоди, щодо продовження строку користування коштами в сумі 500 000,00 грн., що становлять суму вкладу та сплатою нарахованих відсотків у сумі 84 687,58 грн. шляхом приєднання до суми вкладу. Відповідною угодою сторони також домовились, що процентна ставка по вкладу становить –0,01 % річних та сплачується починаючи з 01 жовтня 2009 року шляхом перерахування нарахованих відсотків на поточний рахунок вкладника.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що позивачем 15.10.2009р. було отримано на розрахунковий рахунок частину депозиту в сумі 16 371,00 грн.

Позивач стверджує, що починаючи з 01.11.2009р. він жодних грошових надходжень від відповідача не отримував, а на лист останнього №151 від 10.11.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) надісланий позивачем з метою з’ясування причин неможливості користуватися коштами, що був отриманий відповідачем 24.11.2009р. та підтверджується його вхідним №215/11-09, ніяким чином не відреагував.

Згідно п. 3.4.5. Договору-1 (у редакції відповідно до угоди № 1 від 01.09.2009р.) передбачено, що при закінченні строку дії Договору-1, а також при поверненні вкладу згідно додаткової угоди, перерахування здійснюється на поточний рахунок Вкладника.

Враховуючи закінчення терміну виконання зобов’язання по поверненню суми вкладу, а також той факт, що у строки та в порядку, визначеними Договором-1, сума Вкладу позивача в розмірі 500 000,00 грн. та сумі процентів за користування вкладом в розмірі 84 687,58 грн. не була повернута позивачу, а саме не зарахована на його поточний рахунок, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми вкладу, а саме в розмірі 50 000,00 грн. та сумі процентів за користування коштами в розмірі 84 687,58 грн.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі сплином встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п. 3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ №59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у Відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009р. до 10.02.2010р. та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Постановою Правління НБУ №452 від 05.08.2009р. продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 11.08.2009р. до 10.02.2010р., крім зобов’язань Банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором Банку і погоджених НБУ.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Та варто зазначити, що мораторій не впливає на право кредитора (позивача) звернутися до суду із позовними вимогами та на право суду розглянути їх, оскільки стадія судового розгляду не є стягненням за виконавчими документами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене та беручи до уваги те, що термін дії договору про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту) № 1 закінчився, тобто строк повернення вкладу настав, а Банком сума депозитного вкладу не повернута, нараховані проценти на суму вкладу не сплачені, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 568 316,58 (з врахуванням вже сплаченої частки депозиту відповідачем у розмірі 16 371,00 грн.), а також 15,57 грн. відсотків по вкладу нарахованих за чотири місяці (по 0,01 % ) є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вказана стаття кореспондується зі ст. 1048 ЦК України, за якою позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Крім того, положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договорами встановлені розміри процентів за користування кредитом розмірі 0,01% річних. Вказані проценти є платою за користування грошовими коштами позивача, нарахування якої передбачено ст. ст. 536, 1948 ЦК України. В разі ж прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання по поверненню основної суми кредиту, застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України, якою встановлений спеціальний розмір санкцій (процентів) за невиконання такого зобов’язання після закінчення строку повернення кредиту.

Враховуючи те, що Договором вже встановлений розмір процентів за користування коштами, а нарахування 3% річних на вже нараховані проценти за кредитом законодавством не передбачено, позовні вимоги про стягнення 3% річних на нараховані проценти є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи, що позивачем до суду подана достатня кількість доказів, які підтверджують факт закінчення строку повернення вкладу, а також невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором-1, вимоги позивача про розірвання Договору-1 є обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 568 332,15 грн.

Судові витрати позивача у сумі 5 910,45 грн. (5 683,32 грн. державного мита та 227,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір строкового банківського вкладу № 1 від 28.08.2008р. укладеного між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1».

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (ідентифікаційний код: 20025456, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 15, п/р 35192800002018, МФО 32003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспроект-1»(ідентифікаційний код: 32523447, адреса: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, 6, к. 10) грошові кошти в розмірі 568 332,15 грн. (п’ятсот шістдесят вісім тисяч триста тридцять дві гривні 15 копійок) та судові витрати в розмірі 5 910,45 грн. (п’ять тисяч дев’ятсот десять гривень 45 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

                                                             Дата підписання повного тексту рішення 12 .04.2010р