Рішення № 9533107, 03.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/63303.02.10 «3»березня 2010 р.Справа № 14/633 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/633

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар'єр"

доКиївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

провизнання недійсним рішення

зустрічний позов про стягнення штрафу і пені у розмірі 11800 грн.

за участю представників сторін: від ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр"- Семиріч Д.В. від АМК - Пічкур С.В.

- Москаленко Т.Г. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В листопаді 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Рокитнянський спецкар'єр" (надалі –ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр") звернулось в господарський суд Київської області з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70 від 11.09.2009 р. "Про визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" та накладення штрафу".

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на те, що рішення Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняте за неповно з’ясованими обставинами, а також, викладені в рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2009 р. № 02-03/2247/10 позовну заяву ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" разом з доданими до неї матеріалами направлено до господарського суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2009 р. порушено провадження у справі, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 11.12.2009 р., від 03.02.2010 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 17.02.2010 р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.

Відповідач в порядку ст. 60 ГПК України подав зустрічний позов, відповідно до якого просить суд стягнути з ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" штраф та пеню у розмірі 11800 грн.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України посилається на безпідставне невиконання ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" рішення № 70 від 11.09.2009 р. "Про визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" та накладення штрафу" у встановлений законодавством строк.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2009 р. суд прийняв зустрічну позовну заяву Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення пені та штрафу для спільного розгляду з первісним позовом ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр".

Позивач за первісним позовом 15.02.2010 р. подав додаткові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітетоу України не доведено, що ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" займає домінуюче становище з реалізації щебеню у Київській області, що в свою чергу виключає можливість притягнення останнього до відповідальності за зловживання таким становищем при застосуванні різних цін чи різних інших умов з суб’єктами господарювання (покупцями) з реалізації щебеню.

Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в судовому засіданні 03.03.2010 р. було подано графік щодо реалізації щебеню виробниками Київської області у 2007-2008 роках.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Як вбачається з матеріалів справи, Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі –Комітет) розглянуто справу № 297/50-р-02-05-09 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" за результатами розгляду якої було прийнято рішення № 70 від 11.09.2009 р., відповідно до якого: визнано, що ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" згідно ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є таким, що займає домінуюче становище на регіональному ринку щебеню Київської області в період 2007-2008 років, з часткою від загального обсягу виробництва щебеню, що перевищує 35%; зобов'язано ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" привести видаткові накладні до норм чинного законодавства; визнано дії ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" щодо встановлення різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та визначеним пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання домінуючим становищем, в частині встановлення різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин; на підставі пункту 3 резолютивної частини зазначеного рішення на ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" накладено штраф у розмірі 5 000 грн.; визнано дії ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" щодо встановлення різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та визначеним пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання домінуючим становищем, в частині встановлення різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин; на підставі пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення накладено на ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" штраф у розмірі 5 000 грн.

ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" не погоджується з прийнятим Комітетом рішенням посилаючись на неповне з'ясування Комітетом обставин, які мають значення для справи, також, ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" вказує на те, що висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи та є необґрунтованими.

Так, ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" зазначає, що Комітетом порушений встановлений порядок при визначенні монопольного (домінуючого) становища ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" на регіональному ринку щебеню.

Суд не погоджується з даним твердженням позивача за первісним позовом виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Відповідно до частини другої статті 12 вказаного Закону монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища встановлений Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (надалі –Методика), яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку здійснюється у відповідності до пункту 2 Методики, у якому встановлені певні етапи дій за допомогою яких визначається монопольне (домінуюче) становище того чи іншого суб'єкта господарювання.

Пунктом 2.2. Методики встановлено, що етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема, особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Як зазначає Комітет, дослідження ринку здійснено за даними Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державної геологічної служби України та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на вказаному ринку на території Київської області за 2007-2008 роки.

Державним інформаційним геологічним фондом України "Геоінформ України" надано перелік суб'єктів господарювання, які мають ліцензії на експлуатацію родовищ і корисних копалин, видані Державним комітетом України по геології і використання надр та спеціальні дозволи на користування надрами, видані Державним комітетом природних ресурсів України на видобуток щебеню в межах Київської області.

В ході дослідження Комітетом встановлено, що станом на 11.11.2008 р., на ринку щебеню дозвільні документи на видобуток щебеню в географічних межах Київської області отримали 13 суб'єктів господарювання.

Об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання, що протягом 2007-2008 років користуючись дозволами та ліцензіями видобували та реалізовували щебінь, в тому числі ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр", який видобуто та реалізовано споживачам для використання у будівництві, виготовленні залізобетонних конструкцій та інших потреб.

Відповідно до пункту 5.1. Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Згідно з пунктом 6.1. Методики, територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Основним фактором для визначення територіальних меж є місцезнаходження споживачів. В ході дослідження встановлено, що відстань доставки суттєво впливає на поведінку покупця. За результатами аналізу наявних матеріалів встановлено, що більшість споживачів знаходяться в межах Київської області, тобто придбання щебеню в інших регіонах для споживачів є економічно невиправданим.

Враховуючи вищевикладене, територіальними (географічними) межами ринку щебеню підставно визначено межі Київської області.

Відповідно до пункту 7.1. Методики, ринок, на якому протягом певного часу діє майже один і той самий склад продавців та покупців, може розглядатися як ринок із сталою структурою.

Отже, часовими межами ринку визначено 2007-2008 рік.

Відповідно до підпункту 9.1. пункту 9 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку визначено потенційних конкурентів Товариства. Потенційними конкурентами, в розумінні зазначеної норми Методики, вважаються такі суб'єкти господарювання: які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; які виготовляють товари (надають послуги), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; нові суб'єкти господарювання, які можуть вступити на ринок. Конкурент - особа, або група осіб, суб'єкт господарювання, або група суб'єктів господарювання, що змагається на якому-небудь терені з іншими особами, або групою осіб, суб'єктами господарювання, або групою суб'єктів господарювання, має власні специфічні інтереси в будь-якій сфері діяльності і здійснює її відповідно до цих інтересів.

Отже, конкурентами ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" визначено суб'єктів господарювання, які на підставі дозвільних документів видобувають щебінь.

Бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на ринок є адміністративні обмеження, пов'язані з необхідністю одержання дозвільних документів на користування надрами. Тобто існують бар'єри вступу на зазначений ринок нових учасників у короткі строки.

З наданої Комітетом таблиці обсягів виробництва щебеню протягом 2007-2008 років вбачається, що в 2007 році обсяги видобутку щебеню ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" склали 531919,29 м3, в 2008 році –845921,80 м3.

Враховуючи, що згідно відомостей головного управління статистики в Київській області за 2007 рік було вироблено 1504200 м3 щебеню, гальки та кременю будівельного, а в 2008 рік було вироблено 2046750 м3, частка ВАТ «Рокитнянський спецкар'єр»складає більше 35 % від загального обсягу видобутку.

Таким чином, ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" згідно частини другої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є таким, що займає домінуюче становище на регіональному ринку щебеню Київської області, з часткою від загального обсягу виробництва щебеню, що перевищує 35 %.

В ході перевірки Комітетом було встановлено, що ціни на продукцію в 2008 році встановлювалися наказами Голови правління (наказ № 62 від 19.03.2008, № 381 від 16.010.2008, № 444 від 05.12.2008) та в усному порядку. В поясненнях ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" зазначало, що ціна реалізації щебеневої продукції встановлювалась виходячи з цін, які склалися на ринках різних областей України та в залежності від умов договору.

ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" надало щомісячні середньозважені ціни за 2007-2008 роки та повідомило, що протягом місяця ціни на щебінь змінюються. Зазначене твердження підтверджено тим, що ціни щебеню зазначені в специфікації при договорах укладених ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" з покупцями та ціни надані ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" як середньозважені значно відрізняються.

За наданою ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" інформацією, вартість щебеневої продукції збільшувалася в зв'язку з збільшенням вартості електроенергії, вартості запасних частин до гірничого обладнання, вибухових робіт. Також ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" зазначає, що у разі укладання договору купівлі-продажу на продукцію, згідно якого покупець купує щебінь в великому обсязі, ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" зменшує ціну.

Як повідомило ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр", транспортування щебеню до покупця здійснюється самовивозом (за рахунок і транспортом покупця), залізницею або/та доставкою автотранспортом - обумовлюється в договорах. Так, в деяких договорах обумовлена послуга доставки продукції залізничним транспортом, і у разі її отримання видається спеціальна накладна (копії відповідних накладних в матеріалах справи). У разі необхідності вивезти продукцію автотранспортом, покупець може укласти договір з ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" на послуги по доставці щебеневої продукції. Згідно товарно-транспортних накладних формується акт на отримані послуги від авто перевізника, а покупцеві в момент передачі продукції при оформленні видаткової накладної додається сума витрат по доставці.

Під час аналізу видаткових накладних за січень 2008 року Комітетом було встановлено, що в один і той самий день, на одну і ту ж фракцію ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" встановлювало різні ціни для покупців, наприклад: 09.01.2008 р. фракція 10-20 коштувала 39,06 грн/т без ПДВ, 37,64 грн/т без ПДВ та 32,69 грн/т без ПДВ.

В результаті аналізу копій видаткових накладних ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" від 9 січня 2008 року, Комітетом виявлено відсутність графи, в якій зазначено вартість доставки товару (залізничним транспортом або автомобільним), а зазначалася лише кількість тонн, ціна фракцій за 1 тонну без ПДВ, сума без ПДВ.

В результаті аналізу договору від 01.03.2007 р. № 01/03-3, укладеного Товариством з TOB "ТД "Комспект", Комітетом встановлено наявність пункту 2 (специфікація № 2 від 01.01.2008 р.), в якому зазначено "вартість доставки визначається згідно з тарифами "Укрзалізниця" відповідно до залізничних накладних". Наявність таких накладних на отримання послуги доставки товару залізничним транспортом підтверджено самим ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр", а саме надані копії цих накладних № № 33244140, 33244141 та 33244142 від 09.01.2008 р. Наявність копій зазначених документів та встановлення того, що ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" не надає послуги доставки товару залізничним транспортом, спростовує твердження ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" щодо включення послуги доставки залізничним транспортом до вартості щебеню фракції 10-20 (видаткові накладні від 09 січня 2008 року).

Таким чином, Комітетом належним чином доведено факт, що ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" встановлювало різні ціни до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин. Тому такі дії позивача за первісним позовом були підставно кваліфіковані як порушення, що передбачене пунктом 2 статті 50 та визначене пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання домінуючим становищем, в частині встановлення різних цін до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин.

З матеріалів справи вбачається, що під час дослідження Комітетом вибірково перевірено договори з додатками, укладені ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" з покупцями щебеню, за результатами аналізу яких Комітетом встановлено, що вони містять різні умови оплати за продукцію.

В деяких договорах існують пункти "Сторони погодилися з тим, що договірна ціна та товар відповідає рівню справедливих ринкових цін" та "Ціна на продукцію по даному Договору відповідає рівню звичайних цін на таку продукцію в порівняльних умовах".

В договорах також міститься пункт "сторони можуть передбачити інший порядок поставки товару, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді". Однак, як зазначає ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр", протягом 2007-2008 років додаткові угоди до договорів про зміну порядку розрахунків не укладалися.

Послуга щодо завантаження продукції покупцю надається тільки на території ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" і тільки самим ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр". В специфікаціях ця послуга зазначена, але в тексті не у всіх договорах наявний пункт щодо надання ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" цієї послуги.

ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" зазначає, що умови в договорах були різні, тому що був різний предмет договору і вважає ці договори нерівнозначними. Дане твердження спростовується тим, що предмет укладених ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" договорів є єдиним (щебінь).

Таким чином Комітетом обґрунтовано кваліфіковано, що дії ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр", які полягають у встановленні різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та визначеним пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання домінуючим становищем, в частині встановлення різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин.

В Роз’ясненнях Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

Відповідно до ст. 251 ГК України Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання –юридичних осіб за: вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству; створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди; неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням. Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями штрафу в розмірі, передбаченому законом.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

З наведеного вище вбачається, що рішення Комітету було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно ст. 24 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Копія рішення від 11.09.2009 р. № 70 надіслана та отримана представником ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" 17 вересня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 520390.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Проте, ВАТ "Рокитнянський спецкар'єр" нараховані штрафні санкції добровільно не сплатило.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

За розрахунком Комітету, перевіреним судом, розмір пені складає 1800 грн.

В силу ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", п. п. 14 п. 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, яке затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482, Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання, у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Позивачем за первісним позовом в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України доводи Комітету не спростовано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити. В свою чергу, позовні вимоги за зустрічним позовом є законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В первісному позові відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар'єр" (09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, код 05408680) до Державного бюджету України на рахунок управління Державного казначейства України за місцем знаходження платника податків (код бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 10000 грн. штрафу, 1800 грн. пені.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар'єр" (09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, код 05408680) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 118 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.          

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 05.04.2010 р.