Рішення № 9533060, 25.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/1225.03.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Охорона Життя» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західінкомбанк»

про стягнення 274 128,72 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Гаврилюк С.І. (довіреність №275 від 01.12.2009р.)

Вертаєва О.В. (директор)

          від відповідача: не з’явились.

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Охорона Життя»(надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західінкомбанк»(надалі –відповідач, Банк) про стягнення 94386,58 грн. пені, 50024,88 грн. інфляційних втрат, 19549,66 грн. –3% річних та 110168,01 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем своєчасно не виконані платіжні вимоги позивача про перерахування коштів.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечував, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 22.01.2010 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 23.02.2010. В судове засідання 23.02.2010 представник відповідача не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 25.03.2010. Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2009 між позивачем та відповідачем укладено Договір банківського рахунку (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває поточний рахунок (рахунки) в національній та іноземних валютах, відповідно до статей 1066-1076 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, в тому числі здійснює функції розрахункової палати згідно Положення про розрахункові палати для пред’явлення векселів до платежу, затвердженому постановою Правління НБУ від 25.09.2001 №403, надає довідки та здійснює інші послуги.

Як встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2009 по справі № 34/276 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) відповідачем були порушенні зобов’язання про перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями від 12.03.2009 №4 на загальну суму 563865, 75 грн., №3 на загальну суму 380 000 грн. За вказаним рішенням зобов’язано відповідача виконати вказані платіжні доручення.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Господарським судом м. Києва в межах справи № 34/276 було встановлено, що між сторонами у справі укладений договір від 04.02.2009 банківського рахунку, за яким банк взяв на себе зобов'язання забезпечувати своєчасне зарахування та списання коштів на рахунок Клієнта, а позивач (клієнт), зокрема, здійснювати оплату наданих відповідачем (банком) послуг.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну діб (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, виходячи з приписів наведеної норми та умов вказаного договору слідує висновок, що відповідач мав зобов'язання перед позивачем щодо надання послуг, визначених договором банківського рахунку від 04.02.2009, і не мав будь-яких майнових зобов'язань щодо сплати позивачу своїх грошових коштів, а позивач мав право вимагати від відповідача виконання обумовлених договором послуг. Виходячи із цього рішенням господарського суду м. Києва по справі № 34/276 і було задоволено вимогу позивача про зобов’язання відповідача вчинити дії на виконання умов Договору банківського рахунку від 12.03.2009 №4 і №3 (виконати платіжні доручення позивача), а не про стягнення з відповідача грошового боргу.

Таким чином, на підставі Договору банківського рахунку від 04.02.2009 у зв’язку з поданням позивачем платіжних доручень №4 і №3 від 12.03.2009 про перерахування з його рахунку за вказаними реквізитами грошових коштів позивача в загальній сумі 943865,75 грн., у відповідача виникло зобов’язання надати позивачу банківську послугу по перерахуванню з його (позивача) рахунку, відкритому у відповідача, його ж (позивача) грошових коштів у вказаній сумі, на інший рахунок позивача, відкритий в іншому банку. Таке зобов’язання не носить майнового характеру, не є грошовим, оскільки не передбачає обов’язку відповідача сплатити позивачу власні кошти за надані останнім послуги чи передані товари, тощо.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку ст. 625 ЦК України не підлягає застосуванню оскільки зобов’язання відповідача по перерахуванню грошових коштів за платіжними дорученнями позивача не є грошовим.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п. 32.2 ст. 32 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів” у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане.

З урахуванням викладеного, заважаючи на відсутність контр розрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за порушення відповідачем строків виконання платіжних доручень позивача в розмірі 94386,58 грн., яка становить 10 % суми переказу за такими дорученнями.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

З аналізу зазначених вище норм слідує, що для кваліфікації збитків у формі упущеної вигоди обов’язковою умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями боржника і виникненням у кредитора збитків. Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 110168,01 грн. збитків у формі упущеної вигоди не підлягають задоволенню, у зв’язку з недоведеністю позивачем причинно-наслідкового зв’язку між невиконанням позивачем зобов’язань за генеральним договором банківського вкладу №28709W53 від 20.02.2009 та невиконанням відповідачем зобов’язання по перерахуванню коштів за платіжними дорученнями №4 і №3 від 12.03.2009. Так, позивачем не надано доказів того, що саме через невиконання відповідачем зобов’язання за платіжними дорученнями №4 і №3 від 12.03.2009 позивач не виконав зобов’язання за Генеральним договором банківського вкладу №28709W53 від 20.02.2009 щодо перерахування суми вкладу, та, відповідно, не отримав доходу в якості відсотків за таким депозитом. При цьому умовами Генерального договору банківського вкладу №28709W53 від 20.02.2009 передбачено відкриття позивачу депозитного рахунку, а інші умови вкладу (сума вкладу, строк зберігання вкладу та розмір відсотків) визначаються в додаткових угодах до цього договору, які в матеріалах справи відсутні. Таким чином, позивачем не доведено, що він мав намір і реальну можливість розмістити на депозитному рахунку грошові кошти, які знаходились на його поточному рахунку у відповідача, а також не доведений той факт, що неможливість здійснення такого розміщення відбулося саме через невиконання відповідачем зобов’язань за договором банківського рахунку.

Крім того, суд виходить із того, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання відповідачем. Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 94386,58 грн. за порушення відповідачем строків виконання платіжних доручень позивача №4 і №3 від 12.03.2009.

Судові витрати позивача пропорційно об’єму задоволених вимог у розмірі 1026,47 грн. (943,87 грн. державного мита та 82,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Західінкомбанк»(ідентифікаційний код: 25884477, адреса: 03150, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 «Б») на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Охорона Життя»(ідентифікаційний код 32345755, адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, к.308, р/р № 260503190501 в відділенні «Голосієво»АКБ «Інтеграл», МФО 320735) пеню в сумі 94386,58 грн. (дев’яносто чотири тисячі триста вісімдесят шість гривень 58 копійок) та судові витрати в розмірі 1026,47 грн. (одну тисячу двадцять шість гривень 47 копійок). Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 12.04.2010р