Ухвала суду № 95320149, 16.02.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. №2/759/2175/21

ун. №759/20839/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

Святошинський районний суд у складі: головуючого судді - Горбенко Н.О.за участю секретаря судових засідань - Савіцькій Л.Д., представника позивача - Юрків Р.В. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Києві клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 759/20839/20 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТММ-ХОЛДИНГ», про стягнення заборгованості за договором оренди,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТММ-ХОЛДИНГ», про стягнення заборгованості за договором оренди.

25.01.2021 року відповідачка ОСОБА_1 подала через канцелярію суду клопотання про закриття провадження у справі № 759/20839/20. В обґрунтування клопотання вказано, що позивач просить стягнути заборгованість за договором оренди, укладеним між юридичною особою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та фізичною особою підприємцєм, тобто предметом спору є заборгованість по орендній платі за договором, укладеним між суб`єктами господарської діяльності, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки сторонами договору оренди дві юридичні особи, спір між якими повинен вирішуватися в господарському суді. Просила клопотання задовольнити та розглянути без її участі.

Представник позивача у підготовчому судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі, оскільки на даний час відповідачка не є фізичною особою підприємцем, тому вважає, що було правильно визначено підсудність спору саме загальному місцевому суду в порядку цивільного провадження. Просив відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі.

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що предметом розгляду справи є стягнення орендної плати за користування нежитловими приміщеннями по Договору оренди № Лом73е - н/п № 61 від 01.07.2019 року між акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» від імені якого діяв повірений - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТММ-ХОЛДИНГ» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 . Згідно пункту 1 даного Договору його предметом є нежитлові приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 61), в літ. А, загальною площею 380,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарсь-кого процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першоїстатті 19 Цивільного процесуального кодексу Україниу редакції вищевказаного Закону (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначеностаттею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону).

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спо-рах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Такої позиції дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 02 жовтня 2018 року по справі № 910/1733/18.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду ци-вільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей15,16 ЦПКу порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі-КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі-КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, з урахуванням при-писів статей1,12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) справи зі спорів, пов`язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними, розглядаються господарськими судами за одночасної наявності двох умов: якщо ці спори виникають з цивільних (частина першастатті 1 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України) або господарських (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України) відносин, у тому числі з корпоративних, та суб`єктний склад сторін спору відповідає вимогамстатті 1 ГПК).

Якщо спір щодо визнання недійсним договору виник із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, то з урахуванням вимог частини дев`ятоїстатті 16 ГПК справа підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням об`єкта земельних відносин або основної його частини.

Згідно п. 3.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 N 10, зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з:

- визнанням недійсними договорів, укладених суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі - продажу і оренди землі, незалежно від наявності у нього статусу підприємства чи організації в розумінні частини першоїстатті 1 ГПК (тобто підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набув статусу суб`єкта такої діяльності), залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і, отже, відповідна справа за будь-яких обставин підлягає розгляду господарським судом.

Відповідно до п.1.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі пи-тання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6, питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовід-носин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справістатті 1 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК).

Згідно п. 1.2.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з право-відносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження влас ника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового харак-теру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

У п. 1.3.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання прак-тики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6, зазначено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положенняхстатті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34ЦК Українитаглави 15 ГК України, розділів ІІІ-УЗК України, зокрема, що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, відносини між акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 є правовідносинами юридичної особи та фізичних осіб-підприємців щодо оренди нежитлових приміщень, що виникла на підставі Договору оренди № Лом73е - н/п № 61 від 01.07.2019 між акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» від імені якого діяв повірений - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТММ-ХОЛДИНГ» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 . Тобто, між позивачем та відповідачами наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за договором оренди, сторонами якого є юридична особа та фізичні особи - підприємці, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Відповідно до положень частини другоїстатті 4 ГПК Україниправо на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фі-зичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені встатті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо роз-гляду відповідної справи.

Вказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного суду у постанові від 02 жовтня 2018 року по справі № 910/1733/18.

На момент укладання Договору оренди, тобто 24.11.2013 року відповідачі, які є стороною да-ного Договору, здійснювали підприємницьку діяльність, і були зареєстровані підприємцями у встановленому законом порядку.

З викладеного, можна дійти висновку, що зазначений спір відноситься до юрисдикції господарських судів оскільки до їх юрисдикції відносяться спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Згідно ч. 1ст. 255 ЦПК України справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку у зв`язку із предметною підсудністю розгляду даного спору в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.2,4,12,13,255,256,258-261,263,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі № 759/20839/20 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТММ-ХОЛДИНГ», про стягнення заборгованості за договором оренди.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Святошинський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на по-новлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга по-дана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ Н.О.Горбенко