Ухвала суду № 9531881, 17.05.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.05.10 р.Справа № 13/39-10 За позовом публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, м. Київ

до відповідача -1: товариства з обмеженою відповідальністю „Династія Україна”,

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача -2: товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Династія”,

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 4 706 075,31 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Пєсков В.Г. - представник ПАТ „Сведбанк”, довіреність від 11.03.2010р. ;

від відповідача-1: Михайляк Т.В.- представник ТОВ „Династія Україна” довіреність від 14.05.2010р.

від відповідача-2: Якобенчук Т.Ю.-представник ТОВ„Торговий дім Династія”, довіреність від 03.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - публічне акціонерне товариство „Сведбанк”, м. Київ - звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю „Династія Україна”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, до відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Династія”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з відповідачів 4217075,37 грн. заборгованості за кредитним договором №37-К від 18.12.2006 р.

Під час розгляду справи позивач збільшив ціну позову до суми 4706075,31 грн., з них сума основного боргу - 3394069 грн., сума заборгованості по відсотках - 628790,82 грн., сума заборгованості по комісії за проведення розрахунків та перевірку документів за кредитною операцією - 120343,92 грн., сума пені за несвоєчасне повернення кредиту - 491971,97рн., сума пені за несвоєчасну сплату процентів - 57823,83 грн., сума пені за несвоєчасну сплату комісії - 13075,77 грн.

Одночасно із подачею позову позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, якою просив суд забезпечити позов шляхом накладення у межах суми позову у 4217075,37 грн. арешту на рухоме та/або нерухоме майно та грошові суми, що належать кожному із відповідачів на праві власності. З урахуванням збільшення суми позову, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення у межах збільшеної суми позову.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що невиконання відповідачами грошових зобов’язань перед позивачем за кредитним договором №37-К протягом тривалого періоду часу (починаючи з червня 2008р.), з огляду на значну ціну позову (більше 4 мільйонів грн.), є підставою для обґрунтованого припущення про відсутність у відповідачів грошових коштів у розмірі, необхідному для обслуговування кредиту, а саме сплати процентів за кредитом та сплати чергових платежів на погашення заборгованості за кредитом. Виходячи з того, що для сплати процентів за кредитом та чергових платежів на погашення кредиту необхідні суми коштів значно менші, ніж сума коштів, що стягується позивачем за цим позовом, позивач вважає очевидним те, що невжиття заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, призведе до неможливості виконання рішення суду у цій справі, у випадку задоволення позову.

Розглянувши наявні матеріали справи та оцінивши доводи позивача про необхідність забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст.67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 4706075,31 грн. заборгованості за кредитним договором.

З огляду на те, що жоден із відповідачів тривалий час не погашає заборгованість перед позивачем, припущення про те, що виконання рішення суду про солідарне стягнення з відповідачів спірної суми буде утрудненим або неможливим, якщо тільки судом не буде вжито співмірних позовним вимогам заходів до забезпечення позову суд вважає обґрунтованим.

Як видно із матеріалів, доданих до позовної заяви, заборгованість відповідачів перед позивачем відповідачем -1 не заперечується, постійно зростає, починаючи із червня 2008 року. Існування заборгованості протягом тривалого періоду часу дає господарському суду підстави вважати, що відповідачі перебувають у скрутному фінансовому становищі.

Беручи до уваги те, що ціна позову є значною, господарський суд доходить висновку, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову залишку грошових коштів на рахунках відповідачів може бути недостатньо для погашення спірної заборгованості перед позивачем у разі задоволення позову. У зв’язку з цим, господарський суд вважає обґрунтованим клопотання позивача про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові суми. Накладення арешту на майно співвідповідачів не відповідає межам позовних вимог, тому в цій частині заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав (солідарне стягнення заборгованості з відповідачів), господарський суд вважає, що заходи до забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач (зокрема, накладення арешту на грошові суми, що належать кожному із відповідачів), є адекватними, оскільки відповідають позовній вимозі, на забезпечення якої вживаються. Так, оскільки позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів 4706075,31 грн., то позивач цілком обґрунтовано просить суд забезпечити даний позов шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать кожному із відповідачів, що забезпечить на дату постановлення рішення у даній справі наявність на рахунках відповідачів спірної суми та/або наявність у відповідачів майна, за рахунок якого може бути погашено заборгованість, у разі її встановлення рішенням суду.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд виходить із того, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У разі вжиття заходів до забезпечення позову за заявою сторони обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем у даній справі подано достатні та належні докази, що підтверджують існування фактичних обставин, з якими пов’язується вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву публічного акціонерного товариства „Сведбанк” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри (Комінтерна), б. 30, код ЄДРПОУ 19356840) про забезпечення позову задовольнити частково в частині накладення арешту на грошові кошти відповідачів солідарно на суму 4 706 075,31грн.

2. У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства „Сведбанк” (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри (Комінтерна), б. 30, код ЄДРПОУ 19356840) про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідачів відмовити.

3. Накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю „Династія Україна” (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Телевізійна, б. 5-Д, код ЄДРПОУ 32633389) у межах суми позову - 4 706 075,31грн. (чотири мільйони сімсот шість тисяч сімдесят п'ять гривень 31 коп.).

4. Накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Династія” (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул.Телевізійна, 3, код ЄДРПОУ 34811816) у межах суми позову - 4 706 075,31грн. (чотири мільйони сімсот шість тисяч сімдесят п'ять гривень 31 коп.)

Дана ухвала набирає чинності з моменту її підписання та підлягає виконанню до 17.05.2013 р.

Суддя Ю.Ю. Первушин