Ухвала суду № 95317494, 26.02.2021, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1699/19

пров.№ 6/544/4/2021

У Х В А Л А

іменем України

26 лютого 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання – Пірогова В.Г.,

заявника (боржника) ОСОБА_1 ,

представника заявника (боржника) ОСОБА_1 – адвоката Ковтуна М.В. (діє на підставі ордера серія ПТ № 220650 від 21.01.2021),

представника стягувача ОСОБА_2 – адвоката Івасина О.Р. (діє на підставі ордера серія АІ № 1062264 від 16.10.2020),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду по вул. Ярмарковій, 17, м. Пирятин цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Пирятинський районний відділ державні виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнавання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

24 грудня 2020 року заявник (боржник) ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнавання виконавчого документу судового наказу № 544/1699/19 від 20.12.2019 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів мого заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.12.2019 і до досягнення донькою повноліття, таким, що не підлягає виконанню. У якій зазначив, що ужовтні 2020 року стягувач ОСОБА_2 подала на примусове виконання вказаний виконавчий документ до Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та 19 жовтня 2020 року постановою державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Журби Т.О. відкрите виконавче провадження №63340399. Проте їхня спільна донька ОСОБА_3 зі стягувачем не проживає, не перебуває на її утриманні, а проживає разом із ним та перебуває на його повному утриманні, крім того боржник одноособово несе додаткові витрати, пов`язані із лікуванням доньки. Просить визнати судовий наказ №544/1699/19, винесений 20 грудня 2019 року Пирятинським районним судом Полтавської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів мого заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.12.2019 року і до досягнення донькою повноліття таким, що не підлягає виконанню та стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно одержані кошти за виконавчим провадженням №63340399.

21 січня 2021 року до суду від представника стягувача ОСОБА_2 адвоката Івасина О.Р. надійшло заперечення на заяву про визнання судового наказу № 544/12699/19 таким, що не підлягає виконанню, у якому зазначив, що відповідно до рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2018 року у справі № 544/840/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірвано шлюб між стягувачем та боржником. Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що від спільного проживання сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які проживають та надалі будуть проживати з відповідачем ОСОБА_2 . Спору про місце проживання дітей немає. Тобто, доказом місця проживання та утриманням дитини є рішення суду у справі № 544/840/17. Інших належних та допустимих доказів у справі не існує. Щодо посилання боржника, що стягувач не здійснює утримання неповнолітньої дитини, а боржник самостійно здійснює її утримання жодними наданими боржником доказами не підтверджено. Надані разом із заявою квитанції не містять підтверджень того, що саме боржник сплачував такі кошти, а стягувач не здійснював такого утримання, оскільки стягувач ніколи не відмовлялася та, тим паче, не ухилялася від утримання своєї доньки. Наведені обставини не можуть бути підставою для визнання законного судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Боржник не навів жодної підстави, з якої судовий наказ слід визнавати таким, що не підлягає виконанню, оскільки судовий наказ видано законно та обгрунтовано, оскільки неповнолітня ОСОБА_6 відповідно до рішення Пирятинського районного суду від 08.02.2018 року проживає зі стягувачем, а отже стягувач має право на отримання аліментів від боржника. Боржник не довів, що в нього відсутній обов`язок утримувати неповнолітню доньку та добровільно не здійснював виконання судового наказу, тільки після направлення державним виконавцем вимоги про стягнення аліментів за місцем його роботи, стягувач отримала грошові кошти, починаючи з грудня 2019 року, хоча про свій обов`язок сплачувати аліменти Боржнику було відомо ще з грудня 2019 року, проте такий обов`язок боржник не здійснював; інший причин боржник не навів та не довів у своїй заяві. Просить винести ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви боржника про визнання судового наказу у справі № 544/1699/19 від 20 грудня 2019 року таким, що не підлягає виконанню та стягнути з боржника на її користь судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У судовому заcіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, вказав, що не згідний сплачувати аліменти на утримання доньки, оскільки та проживає разом із ним та перебуває на його повному утриманні. Після розірвання шлюбу у нього з ОСОБА_2 була домовленість про добровільне утримання дітей, що він і робив надаючи постійно кошти на їх утримання. ОСОБА_1 не було відомо про винесення судового наказу, оскільки копію останнього він не отримував, а дізнався про нього з часу коли із заробітної плати бухгалтерія провела відрахування коштів на суму 29191,84 грн. Про існування судового наказу ОСОБА_1 і про те що відкрито виконавче провадження дізнався на початку грудня 2020 року отримавши від ВДВС листа з постановою. Хоча заявник проживав разом в одному будинку з стягувачем, проте ніс витрати на утримання дітей більшу частину він. Стягувач як і надавала кошти на утримання доньок, так потім просила у нього повернути останні. Що змусило стягувача передати на виконання судовий наказ, рахує що обставини, неприязні відносини, які склалися під час розгляду судом питання поділу спільно нажитого майна та переїздом на іншу квартиру разом з дітьми. Крім того, кошти які було перераховано в рахунок аліментів стягував неповнолітній ОСОБА_6 не надавала, а вклала на свій депозитний рахунок. До доньки зателефонувала лише в лютому після того як ОСОБА_1 було подано до суду заяву про визнавання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, тобто припинення стягнення з нього аліментів, з проханням піти з нею до відділення банку, але причину не пояснила. Заявник працює вахтовим методом, оскільки утримує ще й старшу доньку яка навчається, і в період коли від`їжджає на роботу неповнолітня ОСОБА_6 інколи ночує у бабусі стягувача, проте ОСОБА_1 постійно купує продукти харчування та дає кошти на утримання доньки, в цей період часу, прабабусею.

Представник заявника (боржника) ОСОБА_7 у судовому засіданні вимоги свого довірителя підтримав, просив їх задовольнити. Додатково вказав, що судовий наказ, як виконавчий документ, було прийнято державним виконавцем з порушенням Закону. Так, ОСОБА_2 було надано до Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби копії виконавчого документу (судового наказу), який вона отримала від суду адресований ОСОБА_1 , з відповідними відмітками, де відсутня дата набрання законної сили останнього та його видачі, що також є однією із підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню. Крім того, представник заявника вказав на те, що як було встановлено у судовому засіданні, зі слів представника стягувача ОСОБА_2 – адвоката Івасина О.Р., та листа міського голови по результатам інспекційного відвідування одержувача аліментів, ОСОБА_2 стягнуті кошти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 вона поклала на депозитний рахунок відкритий на своє ім`я, тим самим незаконно заволоділа коштами. Кошти дитині і до цього часу не передані стягувачем, а дитина потребує витрат на харчування та навчання. Заявником проводиться подвійне утримання неповнолітньої ОСОБА_6 – стягнення аліментів та фактичне проживання та перебування на утриманні з батьком. Таким чином, ОСОБА_2 усвідомлюючи про те, що повне утримання дітей відбувається заявником ОСОБА_1 , і таким чином вона позбавлена коштів на утримання себе, оскільки полюбляє вживати алкогольні напої, в середині жовтня 2020 року, майже через рік, подала на виконання судовий наказ, той який був адресований ОСОБА_1 та яким вона незаконно заволоділа. Щодо визначення місця проживання дітей сторін, представник заявника пояснив те, що вирішенні питання про розірвання шлюбу, спору про те з ким будуть проживати діти у сторін не виникало, таким чином судом вказане питання не вирішувалося, оскільки останнє потребувало б вивчення фахівцями Служби у справах дітей. Доводи представника стягувача не заслуговують на увагу.

Представник стягувача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 проти задоволення заявлених вимого заперечував з підстав зазначених у запереченні. Додатково вказав, що його довіритель зверталася до суду про отримання судового наказу і також додатково утримує неповнолітню ОСОБА_6 . Коли стягував отримала першу суму аліментів у листопаді то запропонувала доньці проїхати з нею для відкриття рахунку на який надходитимуть аліменти, проте остання відмовилася, таким чином ОСОБА_2 вирішила відкрити депозитний рахунок на своє ім`я, щоб вкласти кошти які витратити у послідуючому на навчання доньці у ВУЗІ. Крім того, представник зазначив, що судом було визначено місце проживання дітей з матір`ю, при вирішенні спору щодо розірвання шлюбу, а останніми порушено рішення суду.

У судовому засіданні у відповідності із ст. 232 ЦПК України було допитано неповнолітню ОСОБА_5 яка пояснила, що мати ОСОБА_2 частково їх з сестрою утримувала до початку карантину, тобто до квітня 2020 року. Разом з матір`ю належним чином утримував її і батько. З початку 2020 року вона проживала разом із батьком хоча і в одному будинку з матір`ю. Інколи, мати надавала матеріальну допомогу, але останню можна порахувати на пальцях – це двічі поповнення рахунку на мобільних телефон по 200 грн. та пакунок з продуктами, здавала кошти на шкільні потреби. Проте, згодом сварила, щоб повернули кошти, і батько їй віддавав. Про те, що мати ОСОБА_2 стягнула з батька аліменти на її утримання, до того часу як з ОСОБА_1 вирахували із заробітної плати кошти, їй не було відомо. Кошти від матері сплачені батьком в рахунок аліментів неповнолітня ОСОБА_6 не отримувала. З лютого 2021 року переїхала разом із батьком проживати до іншого місця. Батько працює вахтовим методом, коли його немає вдома ОСОБА_6 інколи ночує у бабусі, кошти на продукти харчування дає батько, мати не спілкується з бабусею. На початку лютого 2021 року зателефонувала їй мати і попросила проїхати з нею до банку, чому не пояснила, про що ОСОБА_6 розповіла батьку. До лютого місяця ніяких дзвінків від матері не було.

Суд рахує, що покази неповнолітньої є належними та допустимими, оскільки здобуті в присутності батька, що в розумінні ч. 1 ст. 232 ЦПК України є достатніми, за розсудом суду.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_9 , донька сторін, пояснила суду наступне. Мати і батько розірвали шлюб. Після чого, вона та її неповнолітня сестра ОСОБА_6 почали проживати разом із батьком та перебували на його повному утриманні. Мати їх постійно сварила, гроші які давала у послідуючому забирала назад та витрачала на алкогольні напої. З квітня 2020 року ОСОБА_6 з ОСОБА_10 почали проживати з батьком в окремих двох кімнатах, хоча в одному будинку з матір`ю. Мати постійно погрожувала, що закладе цеглою двері до кімнат і вони будуть ходити через вікна. Оскільки ОСОБА_10 вступила до ВУЗУ і потребувала додаткових витрат і тих коштів що надавав їй батько їй не вистачало на своє утримання, вона подала позов до суду про стягнення з матері аліментів. Проте, і до цього часу мати не перераховує їй коти по рішенню суду. Рахує, що подача судового наказу на виконання є не що інакше як помста батьку за стягнуті ОСОБА_11 аліменти. ОСОБА_6 матеріальної допомоги мати ніякої не надає, ще з квітня 2020 року. ОСОБА_6 перебуває і перебувала на повному утриманні батька ОСОБА_1 . Кошти які були стягнуті з батька в рахунок аліментів ОСОБА_6 не отримувала.

Вирішуючи питання за вказаною заявою слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу (ч. 1 ст. 160 ЦПК України).

Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).

Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника (ч. 1 ст. 167 ЦПК України).

За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч. 2 ст. 167 ЦПК України).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 (а.с. 28).

Пирятинським районним судом 20 грудня 2019 року, за заявою стягувача ОСОБА_2 , винесено судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів мого заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.12.2019 і до досягнення донькою повноліття (а.с. 30).

21.12.2019 Пирятинським районним судом було надіслано ОСОБА_1 для відома судових наказ з додатками по справі за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

09.01.2020 до суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 24.12.2019 та з підписом отримувача.

19.10.2020 ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про надання матеріалів судового наказу для ознайомлення.

Тобто, спірний наказ видано на підставі п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Отже, подання боржником заяви про скасування судового наказу, який видано відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України (яким у даному випадку і є спірний наказ), чинний ЦПК України не передбачає.

Спірний судовий наказ також зазначає: розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника; під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті; боржником не може бути подано заяву про скасування судового наказу; судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч. 9 ст. 10 ЦПК України). Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).

Відтак заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу не підлягала б розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом (Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях (Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Відповідно до акту обстеження житлово – побутових умов від 09.11.2020, проведеного службою у справах дітей Пирятинської РДА на підставі звернення ОСОБА_1 з метою обстеження умов проживання та утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в сім`ї проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що батьки дітей розлучені, але проживають у одному будинку. ОСОБА_1 разом із доньками проживають у двох кімнатах будинку (зала та спальня). Діти мають окрему кімнату, яка належним чином вмебльована. Мати дітей проживає у двох інших кімнатах. Зі слів батька та доньок стало відомо, що утримання ОСОБА_6 та ОСОБА_10 займається ОСОБА_1 , який забезпечує їх одягом, продуктами, оплачує навчання ОСОБА_10 . Діти і надалі бажають проживати з батьком.

Тобто донька ОСОБА_12 на утримання якої із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти, проживає із боржником та перебуває на його повному утриманні.

Проживання ОСОБА_6 разом із батьком, також підтверджується Актом обстеження умов проживання від 02.02.2021 наданим стягувачем ОСОБА_2 до суду (а.с. 107).

У ході розгляду справи судом витребувано копію матеріалів виконавчого провадження для безпосереднього їх дослідження (матеріали виконавчого провадження за номером ВП 63340399).

Виконавче провадження – це завершальна стадія судового провадження.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Для виконання рішення суду чи судового наказу потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Зробити це необхідно особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього – рішення має бути виконаним у примусовому порядку.

19.10.2020 відповідно до наданої копії виконавчого провадження, ОСОБА_2 подано до Пирятинського РВ ДВС заяву про примусове виконання рішення суду з копією судового наказу.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 19.10.2020 про примусове виконання рішення суду постановою державного виконавця Пирятинського районного відділу державні виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було відкрито виконавче провадження № 63340399 за судовим наказом № 544/1699/19 від 20.12.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів мого заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.12.2019 і до досягнення донькою повноліття ( а.с. 52-65).

24.10.2020 звернено стягнення на заробітну плату, про що винесено відповідну постанову.

Відповідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за судовим наказом № 544/1699/19 сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 4380,52 грн, всього стягнуто аліментів на загальну суму 29032,84 грн (а.с. 90).

Згідно звіту про здійснення відрахування та виплати ТОВ «Сінергія Міст» щодо ОСОБА_1 за постановою від 24.10.2020 ВП № 63340399 виданою за виконавчим документом, судовим наказом № 544/1699/19 виданим 20.12.2019 Пирятинським районним судом за період з 01.11.2020 по 31.12.2020 з ОСОБА_1 утримано 29191,84 грн аліментів (а.с. 63).

Проте відповідно копії матеріалів виконавчого провадження № 63340399, стягнення з боржника аліментів проводиться на підставі судового наказу на якому відсутня відмітка про дату набрання судовим наказом законної сили та дату видачі судового наказу стягувачу, отже можна дійти висновку, що даний судовий наказ не набрав законної сили.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Тобто виконавчий документ поданий стягувачем на виконання не відповідав вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач мав право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

На підставі ухвали Пирятинського районного суду від 11 січня 2021 року державним виконавцем Пирятинського районного відділу державні виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було зупинено виконавче провадження № 63340399 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 98).

Судом також вивчено обставину заявлену представником стягувача про визначення місця проживання дітей разом із матір`ю у цивільній справі № 544/840/17 за позовом про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та повідомляється наступне.

Відповідно до норм СК судом вирішуються лише спірні питання. На час розгляду позову про розірвання шлюбу у сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору про місце проживання неповнолітніх дітей не було, про що йдеться у рішенні. Порядок вирішення питання про місце проживання неповнолітніх дітей врегульовано нормами СК України. Одночасно суд наголошує, що позовна заява не містила вимоги про місце проживання дитини та дане питання не вирішувалося судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Згідно ч. 2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях заявника.

Враховуючи вищевикладене суд задовольняє вимоги заяви ОСОБА_1 шляхом визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, з одночасним стягненням зі стягувача безпідставно отриманих коштів з боржника ОСОБА_1 за спірним судовим наказом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

В матеріалах справи наявна квитанція, якою підтверджується сплата судового збору боржником у розмірі 456 грн (а.с. 24).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Проте, боржником не заявлено вимогу про стягнення судового збору.

Також судом установлено, що стягувач за надані послуги адвоката сплатила винагороду в сумі 5000 грн (підготовка та подання заперечень проти заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню від 22.12.2020 у справі 544/1699/19 – 2500 грн та участь у судовому засіданні в суді першої інстанції – 2500 грн/одне засідання), що підтверджується копією акту приймання-передачі наданих послуг № 2 до договору про надання правничої допомоги б/н від 15.10.2020 та дублікатом квитанції № 0.0.1979786050.1 від 17.01.2021 (а.с. 77-79).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати пов`язані із розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Отже заявлені представником стягувача судові витрати стягненню з боржника не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10, 160-171, 186, 258-261, 273, 351-355, 432, 445 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Пирятинський районний відділ державні виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнавання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню повністю судовий наказ Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2019 року у справі № 544/1699/19, провадження № 2-н/544/248/2019.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 29032 (двадцять дев`ять тисяч тридцять дві) гривні 84 копійки, що були нею отримані від боржника ОСОБА_1 за судовим наказом Пирятинського районного суду Полтавської області від 20.12.2019, справа №544/1699/19, провадження № 2-н/544/248/2019, у порядку повороту виконання вказаного судового наказу.

Ухвала суду є виконавчим документом. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з дня, наступного за днем її постановлення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її постановлення

Копію ухвали негайно після її проголошення надіслати стягувачу і державному виконавцеві Пирятинський районний відділ державні виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03 березня 2021 року.

Заявник (боржник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, паспорт НОМЕР_1 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 22.04.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Заінтересована особа:Пирятинський районний відділ державні виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), адреса місця знаходження: м. Пирятин Полтавської області, вул. Соборна, 41, код ЄДРПРОУ 34698872.

Суддя Ю.О. Ощинська