Рішення № 95308652, 04.03.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2921/20

РІШЕННЯ

іменем України

04 березня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування рішення.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому просить скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №225 від 26.05.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 07.04.2016 відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є громадянином Російської Федерації та йому 30.08.2017 Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області видано посвідку на постійне місце проживання НОМЕР_1 . Проте, рішенням відповідача №225 від 26.05.2020 ОСОБА_1 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 07.04.2016 з посиланням на пункти 4, 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію". Вважає це рішення протиправним, оскільки під час видачі йому дозволу на імміграцію від 07.04.2016 не було виявлено жодної підстави для відмови у його наданні. Крім того, в оскарженому рішенні взагалі не зазначено обґрунтування причин скасування дозволу на імміграцію. Вказує на безпідставність посилання відповідача на пункти 4, 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" у зв`язку з не наведенням жодної підстави для прийняття спірного рішення, а також обґрунтування того, яким чином скасування дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач 08.04.2015 звернувся до Хмельницького МВ УДМС України в Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію", як особа, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням (дід ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в с. Володимирівка Знам`янського району Кіровоградської області). Позивачу було надано дозвіл на імміграцію та 30.03.2017 документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

До Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області 11.11.2019 надійшло подання Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про імміграцію". За змістом цього подання та матеріалів, які надійшли разом з ним, вказаний іноземець розшукується правоохоронними органами Російської Федерації за вчинення злочину за ч.3 ст.30, ч.4 ст.59 КК РФ (замах на шахрайство в особливо великих розмірах). Він перебуває в міжнародному розшуку з метою арешту та екстрадиції ("Червоне оповіщення" Інтерполу).

Також Міністерство юстиції України повідомило відповідача про те, що відділом ДРАЦС у Кіровоградській області Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) поінформовано про відсутність актового запису народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі поновленого, та не підтверджено видачу 16.02.1974 свідоцтва серії НОМЕР_2 про народження цієї особи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано у разі, якщо його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Отже, при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 були порушені вимоги статей 4, 9 Закону України "Про імміграцію", що призвело до прийняття рішення без наявних на те підстав та документів, які ці підстави повинні підтверджувати.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що в поданні про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання від 08.11.2019, підставою для прийняття рішення зазначено пункт 4 статті 12 Закону України "Про імміграцію". При цьому, у спірному рішенні додано ще одну підставу - частину 6 статті 12 Закону України "Про імміграцію". Тобто, відповідач вийшов за межі подання і додав підставу, якої в ньому не було.

Вказує, що відповідач не дотримав вимог пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002, в частині повідомлення ОСОБА_1 про розгляд питання про скасування дозволу на імміграцію, що позбавило позивача можливості брати участь у цій процедурі та надавати пояснення.

Звертає увагу на те, що відповідач, приймаючи спірне рішення на підставі відсилочної норми, що міститься у пункті 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", не зазначив посилання на норму закону, якою б конкретизувалася причина скасування дозволу на імміграцію за наведених обставин.

Зазначає, що твердження відповідача про те, що позивач бере участь у діяльності злочинних груп, та, як наслідок, несе загрозу для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України є безпідставним, оскільки законодавством України встановлена презумпція невинуватості. При цьому, жодних доказів чи посилань на докази, на яких ґрунтуються вказані звинувачення відповідачем не надано.

До суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 не працює, проживаючи на території Хмельницької області негативно впливає на криміногенну ситуацію в регіоні та відомий правоохоронним органам як особа, причетна до вчинення кримінальних правопорушень, що несе загрозу здоров`ю, правам і законним інтересам громадян. Крім того, вказана особа перебуває в міжнародному розшуку з ініціативи двох країн (Російської Федерації та Литви) з метою арешту та екстрадиції за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.30, ч.4 ст.59 КК РФ (замах на шахрайство в особливо великих розмірах) та ч.2 ст.182 КК Литви (шахрайство).

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.06.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Громадянин РФ ОСОБА_1 30.03.2017 документований посвідкою на постійне проживання НОМЕР_1 .

Підставою для надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну було те, що він є особою, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням (дід ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в с. Володимирівка Знам`янського району Кіровоградської області).

Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області звернулося до відповідача з поданням від 08.11.2019 №3482/121/14-2019, в якому просило прийняти рішення щодо скасування дозволу на імміграцію громадянину РФ ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України "Про імміграцію" та посвідки на постійне проживання в Україні. Зазначено, що позивач розшукується правоохоронними органами Російської Федерації за вчинення злочину за ч.3 ст.30, ч.4 ст.59 КК РФ (замах на шахрайство в особливо великих розмірах). Громадянин РФ ОСОБА_1 користується авторитетом в кримінальному середовищі, приймає участь в діяльності злочинних груп і таким чином здійснює вплив на загострення криміногенної обстановки в Україні та Хмельницькій області, створює загрозу громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.

Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області були складені та направлені запити уповноваженим органам та структурам, а саме, Головному управлінню Національної поліції в Хмельницькій області (Сектору міжнародного поліцейського співробітництва), Міністерству юстиції України з метою перевірки інформації стосовно наявності чи відсутності підстав для отримання заявником дозволу на імміграцію.

Відповідно до листа Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (Сектор міжнародного поліцейського співробітництва) від 18.11.2019 №649/121/23-2019 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 з 01.10.2015 перебуває в міжнародному розшуку з ініціативи правоохоронних органів Російської Федерації з метою арешту та екстрадиції ("Червоне оповіщення" Інтерполу) за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.4 ст.59 КК РФ (замах на шахрайство в особливо великих розмірах).

Згідно з відповіддю Міністерства юстиції України відсутній актовий запис народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі поновленого. Також не підтверджено видачу 16.02.1974 свідоцтва серії НОМЕР_2 про народження зазначеної особи.

На підставі вказаного, головним спеціалістом відділу у справах іноземців та осіб без громадянства Управління ДМС України в Хмельницькій області складений висновок за результатами розгляду подання ГУНП в Хмельницькій області щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , який 26.05.2020 затверджений начальником Управління ДМС України в Хмельницькій області.

Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №225 від 26.05.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 на підставі пунктів 4, 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 07.04.2016. Зазначено про скасування на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 .

Позивач, вважаючи це рішення протиправним, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Така ж норма міститься в частині 1 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання (частина 1 статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Положеннями статті 12 Закону України "Про імміграцію" визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання (стаття 13 Закону України "Про імміграцію").

Особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування (стаття 14 Закону України "Про імміграцію").

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

Відповідно до пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Приписами пункту 23 Порядку №1983 встановлено, що ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Як встановив суд, ініціатором скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 є Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (подання від 08.11.2019 №3482/121/14-2019).

Спірне рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну було прийняте на підставі пунктів 4, 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", тобто, "це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України" та "в інших випадках, передбачених законами України". Проте, у цьому рішенні не зазначено який "інший випадок, передбачений законами України" став підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну, відсутнє посилання на будь-яку норму іншого закону, яка передбачає "інший випадок" та не вказано порушення, яке стало причиною скасування.

Підставою для прийняття оскарженого рішення стало, зокрема, те, що на момент звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у позивача не було правових підстав для його оформлення, оскільки не підтверджено видачу наданого ним свідоцтва про народження його діда - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бланк НОМЕР_3 від 16.02.1974.

Щодо цього твердження відповідача, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням (пункт 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію").

Суд враховує, що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кіровоградській області Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не підтверджено ні видачу вказаного свідоцтва, ні наявність актового запису про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, у відповіді Міністерства юстиції України також зазначено, що книги про народження за 1924 рік не збереглися та на зберігання до Державного архіву у Кіровоградській області не надходили.

Проте, висновок не містить чітких посилань на встановлений відповідачем факт надання дозволу на імміграцію на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів що втратили чинність, із чіткою вказівкою на них.

При цьому у рішенні Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від №225 від 26.05.2020 підставою відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 не зазначено пункт 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", на які відповідач посилається в висновку від 26.05.2020 та в наданому відзиві. Тобто, спірне рішення не відповідає висновку від 26.05.2020.

Щодо посилання відповідача в спірному рішенні на пункт 4 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", суд зазначає наступне.

Положеннями статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Суд зазначає, що зазначені у поданні від 08.11.2019 №3482/121/14-2019 висновки Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, з якими погодився відповідач, не містять жодних обґрунтувань і доказів вчинення позивачем протиправних дій, які створюють загрозу громадському порядку України чи несуть загрозу здоров`ю, порушують права та законні інтереси громадян та впливають на погіршення криміногенної ситуації, як наслідок, скасування позивачу дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України в розумінні Закону України "Про імміграцію".

У рішенні Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від №225 від 26.05.2020 підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 також зазначено пункт 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Проте, ні оскаржене рішення відповідача, ні висновок від 26.05.2020 жодних посилань на інші закони України, які б вказували на наявність тих обставин, які стали підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну, як це визначено в пункті 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію", не містить.

Крім того, в поданні Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області від 08.11.2019 №3482/121/14-2019 взагалі відсутнє посилання на пункт 6 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Також при прийнятті рішення №225 від 26.05.2020 позивач не запрошувався органом, яким прийнято рішення, та пояснення від нього не отримувались.

Суд вважає, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає їй змогу брати участь у провадженні під час розгляду її справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, визначений пунктом 4 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Тому, з метою належного ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно визнати протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №225 від 26.05.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №225 від 26.05.2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Російської Федерації №40 04 550138) Відповідач:Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області (вул. М. Мазура 4, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 37864148) Третя особа:Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області (вул. Зарічанська 7, м. Хмельницький, 29017 , код ЄДРПОУ - 40108824) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк