Постанова № 9530566, 22.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

КОПІЯ< Текст >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22.04.2010 р. № 2а- 1915/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Шинкарчук А.В.

Відповідача: Васильєва Ю.О.

Прокурора: Грущак Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Витязь» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, за участю прокурора Фрунзенського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Витязь», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова) про скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001572302/0 від 27.07.2009 року (№ 0001572302/1 від 21.08.2009 р.) про визначення податкового зобов'язання ЗАТ «Витязь» з податку на прибуток підприємств в сумі 1983020,00 грн. за основним платежем та 1897656,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001582302/0 від 27.07.2009 року (№ 0001582302/1 від 21.08.2009 р.) про визначення податкового зобов'язання ЗАТ «Витязь» з податку на додану вартість в сумі 1576417,00 грн. за основним платежем та 788209,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова, проти позову заперечує з підстав законності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків акту перевірки № 5088/23-212/22633480 від 13.07.2009 р., відсутності у позивача, відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» документів, по взаємовідношенням з ТОВ «Релан» та ПП «Каф-Буд», обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в звязку з чим позивач безпідставно відніс до складу валових витрат вартість робіт виконаних ТОВ «Релан» та ПП «Каф-Буд», завищення позивачем податкового кредиту в порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, всі документи, що надані ТОВ “Релан” та ПП «Каф-Буд» на адресу ЗАТ «Витязь» є недійсними.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення на позов та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурором Фрунзенського району м. Харкова було надано клопотання про вступ у справу. В судовому засіданні прокурор повністю підтримав позицію відповідача та просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова в період з 25.05.2009 р. по 06.07.2009 р. було проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Витязь» (код ЄДРПОУ 22633480) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. валютного законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова прийняті такі податкові повідомлення рішення: № 0001572302/0 від 27.07.2009 року про визначення податкового зобов'язання ЗАТ «Витязь» з податку на прибуток підприємств в сумі 1983020,00 грн. за основним платежем та 1897656,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001582302/0 від 27.07.2009 року про визначення податкового зобов'язання ЗАТ «Витязь» з податку на додану вартість в сумі 1576417,00 грн. за основним платежем та 788209,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями рішеннями підприємство позивача звернулося із скаргами до органу податкової служби. За результатами розгляду скарг рішенням податковий орган відмовив в їх задоволенні, залишив податкові повідомлення рішення без змін та прийняв податкові повідомлення рішення № 0001572302/1 від 21.08.2009 р. та № 0001582302/1 від 21.08.2009 р.), якими доведено до платника нові граничні строки сплати податкових зобовязань.

Перевіркою встановлено, що між позивачем та ТОВ «Релан», було укладено договір № 18 від 06.05.2008 р., відповідно до якого ТОВ «Релан» зобовязалось виконати будівельні роботи на обєкті Торговий комплекс з культурно-розважальними установами та паркінгом по вул. Героїв Праці, в м. Харкові. Позивач за договором № 18 від 06.05.2008 р. зобовязався сплатити виконані роботи згідно актів виконаних робіт. По виконанню будівельних робіт між позивачем та ТОВ «Релан» були підписані відповідні акти виконаних робіт за формою КБ2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ3. Розрахунок за виконані роботи позивач проводив протягом дії договору, внаслідок чого, йому виписувались податкові накладні.

Як зазначено в акті перевірки, всі документи, що надані ТОВ «Релан» на адресу позивача, а саме договір № 18 від 06.05.2008 р., акти виконаних робіт до даного договору та податкові накладні є недійсними, оскільки вони підписані не директором ТОВ «Релан», а іншою особою. Крім того, згідно пояснень директора ТОВ «Релан» Просятнікова Г.М. він фінансово-господарської діяльності від імені підприємства ТОВ «Релан» не здійснював, жодних документів фінансово-господарської діяльності не підписував, податкову звітність до органів державної податкової служби не подавав.

Позивачем надано до суду копії договору № 18 від 06.05.2008 р., додаткової угоди № 1 від 06.05.2008 р. до договору № 18 від 06.05.2008 р., акти виконаних робіт за формою КБ2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ3, податкові накладні, Протокол загальних зборів учасників ТОВ “Релан” від 12.01.2008 р., засвідченого 20.04.2010 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шклярук З.М., реєстраційний № 2650 про призначення ОСОБА_6 виконуючим обовязки директора ТОВ «Релан» з наданням йому права першого підпису на банківських, фінансових та господарських документах товариства.

Згідно наданих суду документів було встановлено таке.

Між позивачем та ТОВ «Релан» укладено договір № 18 від 06.05.2008 р., відповідно до якого ТОВ «Релан» виконало будівельні роботи на обєкті Торговий комплекс з культурно-розважальними установами та паркінгом по вул. Героїв Праці, в м. Харкові, що підтверджується складеними та підписаними між сторонами довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ3 за травень 2008 р., червень 2008 р., липень 2008 р., серпень 2008 р., вересень 2008 р., жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008 р. та актами виконаних підрядних робіт за формою КБ2в № 1 за травень 2008 р., № 2 за червень 2008 р., № 3 за липень 2008 р., № 4 за серпень 2008 р., № 5 за вересень 2008 р., № 6 за жовтень 2008 р., № 7 за листопад 2008 р., № 8 за грудень 2008 р.

Позивач провів розрахунок з ТОВ «Релан» в повному обсязі, про що йому були видані податкові накладні № 14050811 від 14.05.2008 р., № 1505083 від 15.05.2008 р., № 20020807 від 20.05.2008 р., № 23050813 від 23.05.2008 р., № 2705082 від 27.05.2008 р., № 28050817 від 28.05.2008 р., № 29050818 від 29.05.2008 р., № 3005089 від 30.05.2008 р., № 12060812 від 12.06.2008 р., № 30060831 від 30.06.2008 р., № 407811 від 04.07.2008 р., № 807817 від 08.07.2008 р., № 1007812 від 10.07.2008 р., № 1707815 від 17.07.2008 р., № 2107840 від 21.07.2008 р., № 2907837 від 29.07.2008 р., № 3007838 від 30.07.2008 р., № 3107836 від 31.07.2008 р., № 8080815 від 08.08.2008 р., № 1908087 від 19.08.2008 р., № 2208086 від 22.08.2008 р., 2708086 від 27.08.2008 р., № 28080826 від 28.08.2008 р., № 29080835 від 29.08.2008 р., № 209085 від 02.09.2008 р., № 309087 від 03.09.2008 р., № 909085 від 09.09.2008 р., № 10090812 від 10.09.2008 р., № 1809083 від 18.09.2008 р., 3 2309083 від 23.09.2008 р., № 2509086 від 25.09.2008 р., № 26090811 від 26.09.2008 р., № 3009083 від 30.09.2008 р.. № 310081 від 03.10.2008 р., № 1610081 від 16.10.2008 р., № 31100819 від 31.10.2008 р., № 2811085 від 28.11.2008 р., № 212081 від 02.12.2008 р. Договір № 18 від 06.05.2008 р., акти виконаних робіт за формою КБ2в, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ3 та податкові накладні боку ТОВ «Релан» підписані ОСОБА_6. Згідно наданого позивачем Протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Релан” від 12.01.2008 р., засвідченого 20.04.2010 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шклярук З.М., реєстраційний № 2650, ОСОБА_6 був призначений виконуючим обовязки директора ТОВ «Релан» з наданням йому права першого підпису на банківських, фінансових та господарських документах товариства.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Нормами частини третьої статті 237 ЦК України визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

З огляду на вказане рішення загальних зборів про призначення виконуючим обовязки директора є актом органу юридичної особи з яким закон повязує виникнення правовідношень представництва.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

У випадку укладення представником правочину з перевищенням наданих йому повноважень, такий правочин, згідно з ст. 241 ЦК України вважається схваленим у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно з п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557 підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Оскільки діючим законодавством, субєкти господарювання не наділені повноваженнями щодо перевірки своїх контрагентів під час укладення та виконання цивільно-правових угод за обсягом дієздатності та правоздатності, суд дійшов висновку, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є достатньою підставою для висновку, що така фізична особа діє від імені підприємства на законних підставах.

Крім того, матеріалами справи підтверджуються повноваження ОСОБА_6 на підписання угоди, актів виконаних робіт та податкових накладних з боку ТОВ «Релан», а саме Протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № б/н від 12.01.2008 р., засвідченого 20.04.2010 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шклярук З.М., реєстраційний № 2650. Відповідно суд приходить до висновку про наявність у представника ТОВ «Релан» повноважень на укладення будь-яких правочинів в інтересах товариства.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПП «Каф-Буд» було укладено договір підряду № 14/11/07 від 16.11.2007 р., відповідно до якого ПП «Каф-буд» зобовязалось виконати будівельні роботи на обєкті Торговий комплекс з культурно-розважальними установами по вул. Героїв Праці, в м. Харкові. Позивач за договором підряду № 14/11/07 від 06.05.2008 р. зобовязався сплатити виконані роботи. По виконанню будівельних робіт між позивачем та ПП «Каф-Буд» були підписані відповідні довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ3 за січень 2008 р., лютий 2008 р., березень 2008 р., та акти виконаних підрядних робіт за формою КБ2в № 1 за січень 2008 р, № 2 за лютий 2008 р., № 3 за березень 2008 р. Розрахунок за виконані роботи позивач проводив протягом дії договору, внаслідок чого, йому були виписані податкові накладні № 14 від 12.01.2008 р., № 36 від 22.01.2008р., № 84 від 15.02.2008 р., № 88 від 18.02.2008 р., № 96 від 27.02.2008 р., № 99 від 28.02.2008р., № 115 від 14.03.2008р., № 165 від 27.03.2008р., № 170 від 31.03.2008р., № 177 від 03.04.2008р.

Як зазначено в акті перевірки, всі документи, що надані ПП «Каф-Буд» на адресу позивача, а саме договір підряду № 14/11/07 від 16.11.2007 р. акти виконаних робіт до даного договору та податкові накладні є недійсними, оскільки вони підписані не директором ПП «Каф-Буд», а іншою особою. Крім того, згідно пояснень директора ПП «Каф-Буд» Ковальова Олексія Вікторовича, він є директором ПП «Каф-Буд» з жовтня 2006 р. та відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Каф-Буд» не має. Крім того, відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи, проведеної експертом науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при МУ МВС України в Харківській області, підписи наявні в податкових деклараціях підприємства від імені директора ПП «Каф-Буд» виконані не громадянином Ковальовим Олексієм Вікторовичем, а іншою особою.

За таких обставин відповідач, дійшов висновку про недійсність документів, що надані директором ПП «Каф-Буд» на адресу позивача.

Однак, з тами висновками відповідача неможливо погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 5.2.6. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обставини та фактичні дані, доведення яких здійснюється в рамках розслідування кримінальної справи, є обовязковими для адміністративного суду у тому випадку, якщо їм було надано належну оцінку судом при розгляді кримінальної справи та постановлено вирок суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано вироку суду, постановленого у кримінальній справі, відповідно до якого судом надано належну оцінку діям директора ПП «Каф-Буд» Ковальова Олексія Вікторовича, а також надано оцінку доказам, на які посилається відповідач в акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов.

Посилання відповідача на недійсність податкових накладних виписаних ТОВ «Релан» та ПП «Каф-Буд» на користь позивача, суд не приймає до уваги виходячи з такого.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України N 165 від 30.05.1997 р. усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з п. 2 та п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та не є платником податку на додану вартість або іншою особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Наявність в податковій накладній такого реквізиту як індивідуальний податковий номер уповноваженої особи, що підписує податкову накладну законом не передбачено.

Як вбачається з наданих суду податкових накладних, виданих ТОВ «Релан» на адресу позивача, дані накладні підписані виконуючим обовязки директора ОСОБА_6, що діяв на підставі Протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Релан” № б/н від 12.01.2008 р. та скріплені печаткою ТОВ «Релан». Податкові накладні, видані ПП «Каф-Буд» на адресу позивача, підписані директором підприємства Ковальовим А.В. та скріплені печаткою ПП «Каф-Буд».

Отже, суд дійшов висновку про відповідність виданих податкових накладних вимогами закону та відсутності підстав визнання таких податкових накладних недійсними.

Щодо посилання відповідача про недійсність документів, які надані контрагентами підприємства позивача - «Релан», ПП «Каф-Буд» суд зазначає на таке.

По-перше, відповідач є органом державної влади і відповідно до приписів ст. 19 Конституції України повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинним законодавством України органу державної податкової служби не надано право встановлювати (визнавати) недійсними документи первинного обліку підприємств

По-друге, відповідач визнаючи недійсними документів, які видані контрагентами позивачу, фактично ставить під сумнів факт укладання та виконання вищезазначених правочинів, їх дійсність.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом зясовано, що сторони за вищевказаними угодами не зверталися до судових органів з позовними вимогами про визнання недійсними укладених договорів та не мають претензій один до одного з приводу виконання договірних зобовязань.

Також суд зазначає, що в акті перевірки відсутні посилання на наявність обставин та документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать нормам Цивільного та Господарського кодексів України, іншим актам цивільного та господарського законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Висновки акту ґрунтуються виключно на особистих припущеннях фахівців податкового органу, що проводили перевірку.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно з нормами чинного законодавства, у разі якщо договір не спрямований на реальне створення правових наслідків, зумовлених ним, укладений лише про людське око, то такий договір є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами (ПП „КАФ-БУД” та ТОВ «Релан») договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання вказаних договорів недійсними.

Приписами ст.19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочини, які було вчинено між позивачем та ТОВ «Релан», ПП «Каф-Буд» є правомірними, реальними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не заборонена законом, а також на час розгляду справи вони не визнані судом недійсними.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені правочинами між позивачем та ТОВ «Релан», ПП «Каф-Буд», реально настали для обох сторін.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст..ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства “Витязь” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, за участю прокурора Фрунзенського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0001572302/0 від 27.07.2009 р. (№ 0001572302/1 від 21.08.2009 р.) про визначення податкового зобов'язання ЗАТ «Витязь» з податку на прибуток підприємств в сумі 1983020,00 грн. за основним платежем та 1897656,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0001582302/0 від 27.07.2009 р. (№ 0001582302/1 від 21.08.2009 р.) про визначення податкового зобов'язання ЗАТ «Витязь» з податку на додану вартість в сумі 1576417,00 грн. за основним платежем та 788209,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Витязь” (61020, м. Харків, пр.. Московський 247/Б, код ЄДРПОУ 22633480), судовий збір в розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 27.04.2010р.

Суддя підпис< Текст >П'янова Я.В.

Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >

З оригіналом згідно< Текст >

Суддя Я.В. П*янова< Текст >

Секретар О.В. Нікітіна< Текст >