Ухвала суду № 95302003, 04.03.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4881/19

Провадження №2-ві/369/9/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Волчко А.Я., при секретарі: Миголь А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву про відвід судді за заявою позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адвокатське об`єднання «Ліга Справедливості» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2021 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява від позивача ОСОБА_1 , про відвід головуючій судді Дубас Т.В. в порядку ст. 36 ЦПК України.

Дана заява мотивована тим, що представник відповідача адвокат Матвійчук О.В. вступив в справу новим представником відповідача 22.10.2019 року. Відзив на позовну заяву поданий адвокатом Матвійчуком О.В. 19.11.2019 року. Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. , вступивши в злочинну змову з ОСОБА_2 , прийняла відзив на позовну заяву у його представника, не перевіривши належним чином його повноваження. Якщо б суддя або секретар судового засідання перевірили наявність відомостей стосовно ОСОБА_4 в Єдиному реєстрі адвокатів України, то стало б очевидним, що відомості стосовно ОСОБА_4 , як адвоката, в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні і адміністраторами Першого рівня бази даних ЄРАУ не вносились, що підтверджується відповіддю Ради адвокатів України.

Таким чином на підставі вищевказаного просила суд відвести суддю Дубас Т.В. від розгляду даної справи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 березня 2021 року визнано заявлений відвід судді необґрунтованим та передано заяву про відвід судді для розгляду іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України. Провадження по справі зупинено до вирішення питання про відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021 року, заява про відвід передана до провадження судді Волчко А.Я.

В судове засідання сторони не з`явилися, про місце і час судового засідання не повідомлялися у відповідності до ч. 8 ст. 40 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяву про відвід судді, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно із ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Крім наведених об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П`єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу "); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об`єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений відвід позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адвокатське об`єднання «Ліга Справедливості» про стягнення заборгованості не підлягає до задоволення, оскільки не ґрунтується на вимогах ст. 36 ЦПК України, в яких визначено підстави для відводу судді.

До заяви відповідач ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а подана заява містить лише припущення певних обставин. Крім того, доводи, на які посилається заявник в заяві про відвід судді, не є підставою для відводу судді, а зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями головуючого судді, що в свою чергу може бути предметом дослідження при апеляційному оскарженні рішення суду.

За таких обставин із заяви про відвід не вбачається мотивованих підстав для відводу судді та наявності сумнівів у її неупередженості або необ`єктивності, а тому суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,36,39,40,182,260,261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про відвід судді за заявою позивача ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Адвокатське об`єднання «Ліга Справедливості» про стягнення заборгованості, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.Я. Волчко