Ухвала суду № 95300223, 02.03.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/18401/18

Провадження № 2-р/932/1/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашов І.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , про роз`яснення судового рішення, –

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», третя особа Державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна, про скасування рішення державного реєстратора.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О.О., індексний номер: 43483356 від 13 жовтня 2018 року (11:37:03).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» третя особа Державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О.О., про скасування рішення державного реєстратора, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції відзначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки в даній ситуації належним способом захисту є скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав.

Постановою Верховного суду у складі колегії третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року, задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанова Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 р. скасована, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року залишено в силі.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що скасування запису про проведену державну реєстрацію є суто формальним підходом до розгляду справи, що призвело до позбавлення позивача права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

01 лютого 2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява ОСОБА_1 , відповідно до якої вона просить роз`яснити судове рішення, а саме: рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року по справі № 200/18401/18 за її позовом до АТ «Альфа-Банк», третя особа Державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна, про скасування рішення державного реєстратора.

В обґрунтування заяви указує, що звернувшись до державного реєстратора для проведення державної реєстрації вищевказаного рішення суду, останнім було пояснено, що для виконання даного рішення суду необхідно роз`яснення, чи припиняє речове право на квартиру визнання судом незаконною державної реєстрації за АТ «Укрсоцбанк», а також чи суд скасував внесений до реєстру запис про право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05 грудня 2019 року, яким п. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції, а саме: «ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)».

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом вказаних норм виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 спосіб захисту у вигляді скасування запису вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За таких обставин позивач вважає, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року з такою формою викладення резолютивної частини, яка наразі є, а саме: «скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора», через внесення відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», виконати не можливо, тому просить роз`яснити дане рішення суду та вказати, що згідно з цим рішенням встановлена незаконність вибуття спірної квартири з її власності, та незаконність державної реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк», і це є підставою для припинення/набуття речових прав (права власності) на дане майно.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 р. вищевказана заява була передана в моє провадження.

Згідно довідки канцелярії від 03.02.2021 р., справа № 200/18401/18 перебувала на розгляді судді Яковлева Д.О. і станом на 03.02.2021 р. до канцелярії не повернута. Без наявності даної справи заяву про роз`яснення судового рішення розглянути не вбачалось можливим.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 грудня 2020 року суддю ОСОБА_2 було відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення з посади.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 ЦПК України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ.

26 лютого 2021 року справа 200/18401/18 надійшла з канцелярії у розпорядження головуючого судді.

В судове засідання позивач не з`явилась. Подала до канцелярії суду заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутність, вимоги заяви підтримує.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється через неявку всіх учасників справи.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, перевіривши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 271 ЦПК України суд, за заявою учасників справи, державного або приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК України, суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання.

Системне тлумачення положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення».

Касаційний цивільний суд вказав у ухвалі від 01.08.2019 у справі № 667/7960/14-ц, що тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до статті 11 вказаного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16.01.2020) був передбачений порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом цієї норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Як встановлено судом, позивач 20 листопада 2018 року звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до АТ «Альфа-Банк», третя особа Державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна, про скасування рішення державного реєстратора.

Позовні вимоги були сформульовані таким чином: «скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна та стягнути з АТ «Укрсоцбанк» судові витрати.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавцем було змінено правове регулювання реєстраційних відносин, зокрема, з метою протидії рейдерству. Так, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в силу вимог ч. 1-3 ст. 26 названого Закону у новій редакції, вже не підлягають вилученню та/або скасуванню відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав.

Водночас при вирішення питання судом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав, необхідно одночасно визнавати, змінювати чи припиняти таким рішенням суду речові права, обтяження речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Однак залишається неврегульованим питання, як діяти державному реєстратору, коли рішення суду про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, по–перше, набуло чинності після 16.01.2020 р., а по – друге, ним не вирішено питання про визнання, зміну чи припинення речових прав, які були зареєстровані згідно закону.

Пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», дану прогалину не вирішує, оскільки стосується тих судових рішень, які набрали законної сили та не виконані до набрання чинності цим Законом, тобто до 16.01.2020 р.

Судом встановлено, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2019 року набрало законної сили після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», оскільки набрання ним законної сили пов`язано із прийняттям Постанови Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року.

Вказаним рішенням суду не було вирішено питання про припинення та поновлення права власності на спірну квартиру, а тому суд вважає, що виконати його за чинними нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є можливим.

Однак наявність таких прогалин у законодавстві не може бути підставою для не виконання судового рішення, оскільки це буде становити порушення принципу верховенства права та принципу правової визначеності.

«Якість закону» як складова принципу верховенства права та гарантія застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону, означає, що відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.

Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51) «якість законодавства – доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

З мотивувальної частини рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року вбачається, що відповідач у справі – АТ «Укрсоцбанк», не набув прав іпотекодержателя, оскільки не здійснив державну реєстрацію переходу до нього прав. Також встановлено, що рішенням реєстратора звернуто стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України позичальника за споживчим кредитом, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Також суд вказує, що реєстратором було порушено вимоги статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при прийнятті оскаржуваного рішення.

Наведені висновки суду, у своїй сукупності, свідчать про незаконність вибуття спірної квартири з власності позивача.

За своєю правовою суттю роз`яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю, якщо рішення є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, роз`яснення полягає в тому, що суд не в праві давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, а лише має роз`яснити положення постановленого рішення, які нечітко сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Стаття 271 ЦПК України передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення, що перешкоджає його належному виконанню.

Також, виходячи із системного тлумачення положень статті 271 ЦПК України, механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.

Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи той факт, що виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року може бути ускладнено внаслідок нечіткості та неясності його резолютивної частини, суд вважає, що дане рішення підлягає роз`ясненню.

Разом із тим, суд не може надавати оцінку мотивувальній частині рішення, робити нові висновки та встановлювати нові факти, які випливають з цього рішення. Таке тлумачення не може бути застосовано, оскільки це буде виходити за межі повноважень суду щодо роз`яснення судового рішення. У зв`язку із цим заява підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 3, 260, 271 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення, задовольнити частково.

Роз`яснити що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року по справі 200/18401/18 є підставою для:

скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43483356 від 13 жовтня 2018 року (11:37:03).

припинення речового права (права власності) та скасування запису про право власності АТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог заяви про роз`яснення судового рішення – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Ухвалу складено та підписано в нарадчій кімнаті 02 березня 2021 року.

Суддя І.А. Кондрашов