Ухвала суду № 95298878, 26.02.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №4-с/359/6/2021

Справа №1005/3350/2012

УХВАЛА

Іменем України

26 лютого 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення та дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

На початку серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просить:

1) визнати протиправними дії та скасувати рішення державного виконавця Бориспільського МВДВС ЦМУЮ (м. Київ) Вовка А.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2019 року в межах виконавчого провадження №58787353;

2) скасувати постанову державного виконавця Бориспільського МВДВС ЦМУЮ (м. Київ) Вовка А.В. від 17.09.2019 року у виконавчому провадженні №58787353 про арешт майна боржника;

3) скасувати постанову державного виконавця Бориспільського МВДВС ЦМУЮ (м. Київ) Вовка А.В. від 22.11.2019 року у виконавчому провадженні №58787353 про арешт коштів боржника;

4) скасувати постанову державного виконавця Бориспільського МВДВС ЦМУЮ (м. Київ) Вовка А.В. від 23.06.2020 року у виконавчому провадженні №58787353 про арешт коштів боржника;

5) скасувати постанову державного виконавця Бориспільського МВДВС ЦМУЮ (м. Київ) Вовка А.В. від 23.06.2020 року у виконавчому провадженні №58787353 про повернення виконавчого листа стягувану;

6) визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит,» в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Фінанси та кредит», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору №41-07-Ид/23 від 16.03.2007 року в розмірі 1179611,50 грн. та 1820 судових витрат, боржник – ОСОБА_1 ;

7) виключити відомості про боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з Єдиного реєстру боржників та з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

8) стягнути з Бориспільського МВДВС ЦМУЮ (м. Київ) судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 зазначив, що в провадженні Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області перебувало виконавче провадження №58787353 з примусового виконання виконавчого листа №1005/3350/2012, виданого 19.09.2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості по кредитному договору в розмірі 1179611,50 грн. та 1820 грн. судових витрат; стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 118143,15 грн.

04.04.2019 року головним державним виконавцем Вовком В.А. при примусовому виконанні вказаного виконавчого листа №1005/3350/2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на майно боржника від 17.09.2019 року, постанову про арешт майна боржника від 22.11.2019 року, постанову про арешт коштів боржника від 21.01.2020 року та інші постанови в межах виконавчого провадження №58787353. При цьому, жодного листа від державного виконавця щодо виконавчого провадження №58787353 на адресу, вказану у виконавчому листі не надходило. Про виконавче провадження він дізнався в червні 2020 року шляхом отримання повідомлення від Монобанку через додаток на мобільному телефоні.

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, враховуючи ст.447 ЦПК України, ОСОБА_1 вважає, що його права та свободи порушено державним виконавцем, а виконавче провадження №58787353 відкрито з порушенням вимог ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV та ст.24, ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Крім того, зазначає, що за результатами пошуку виконавчих проваджень в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкривалося лише одне виконавче провадження, в якому стягувач - АТ «Банк «Фінанси та Кредит», дата відкриття - 04.04.2019 року.

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що у виконавчому листі у графі прізвище, ім`я, по батькові (повне найменування боржника) вказано « ОСОБА_1 , натомість прізвище скаржника « ОСОБА_3 ». Отже, у виконавчому листі допущено помилку, а також прізвище боржника написано з помилкою в усіх постановах виконавчого провадження №58787353. Водночас, заяву про прийняття виконавчого листа для примусового виконання подано Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», при цьому код ЄДРПОУ вказаного банку 09807856. Однак, стягувачем за виконавчим листом є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії Центральне регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», код ЄДРПОУ 25745867.

Враховуючи, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником відповідно до ст.442 ЦПК України не проводилась, виконавче провадження №58787353 за виконавчим листом є незаконним та протиправним, а зазначений виконавчий документ не міг та не може бути прийнятий до виконання. Тому виконавчий лист №1005/3350/2012, виданий 19.09.2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області, необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

В ході розгляду скарги ОСОБА_1 подав доповнення до скарги (а.с.47-52), яким додатково просить визнати протиправними дії та скасувати рішення головного державного виконавця Іванюти І.М. ВДВС Бориспільського МУЮ Київської області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2012 року в межах виконавчого провадження №34808924; скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області Шведа Р.М. від 30.04.2017 року у виконавчому провадженні №34808924 про повернення виконавчого листа стягувачу.

В судовому засіданні адвокат Ключнікова О.І. скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник Бориспільського МВДВС ЦМУЮ (м. Київ) Вовк А.В. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.

Представник заінтересованої особи ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» у судове засідання не з`явився та про своє ставлення до поданої скарги не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 року (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних постанов в межах виконавчого провадження №34808924, надалі Закон №606-ХІV) та Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних постанов в межах виконавчого провадження №58787353, надалі Закон №1404-VIII), а також розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

Судом встановлено, що 19 вересня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист №2/1005/1093/2012, №1005/3350/2012 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , солідарно, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості по кредитному договору №41-07-Ид/23 від 16.03.2007 року в розмірі 1 179 611 гривень 50 копійок та 1820 гривень судових витрат (а.с.12).

19.10.2012 року головним державним виконавцем ВДВС Бориспільського МУЮ Київської області Іванютою І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №34808924 з примусового виконання виконавчого листа №№2/1005/1093/2012, №1005/3350/2012, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 19.09.2012 року (а.с.55).

Виконавче провадження №34808924 було відкрито на підставі наступних документів: заява представника стягувача філії Центрального РУ ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Бойчук Д.М. про примусове виконання рішення суду від 07.05.2012 року; виконавчий лист Бориспільського міськрайонного суду №2/1005/1093/2012 від 19.09.2012 року; копія іпотечного договору №1151 від 16.03.2007 року; технічний паспорт квартири; довідка-характеристика квартири; копія довіреності №1-132000/595 від 25.01.2012 року.

30.04.2017 року головним державним виконавцем Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області Шведом Р.М. в межах виконавчого провадження №34808924 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.56-57). Виконавчий документ повернуто стягувачу з тих підстав, що встановлено відсутність майна, яке належить боржнику та на яке може бути звернуто стягнення. Здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилося безрезультатними (згідно відповідей Центру ДАІ, Державної податкової служби України, Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна).

04.04.2019 року головним державним виконавцем Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області Вовком А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58787353 з примусового виконання виконавчого листа №2/1005/1093/2012, №1005/3350/2012, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 19.09.2012 року (а.с.16).

Виконавче провадження №58787353 відкрите на підставі наступних документів: заява Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю.П. №083-3-1334/19 від 20.03.2019 року; виконавчий лист Бориспільського міськрайонного суду №2/1005/1093/2012 від 19.09.2012 року; платіжне доручення №29146 від 01.03.2019 року.

04.04.2019 року копія постанови про відкриття виконавчого провадження №58787353 направлена сторонам виконавчого провадження.

17.09.2019 року головним державним виконавцем Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області Вовком А.В. в межах виконавчого провадження №58787353 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення у розмірі 1181431,50 грн. (а.с.24).

17.09.2019 року копія постанови про арешт майна боржника направлена сторонам виконавчого провадження.

22.11.2019 року головним державним виконавцем Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області Вовком А.В. в межах виконавчого провадження №58787353 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с.20).

22.11.2019 року копія постанови про арешт коштів боржника направлена сторонам виконавчого провадження.

03.03.2020 року головним державним виконавцем Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області Вовком А.В. складено акт, яким встановлено, що майно боржника (в межах суми боргу) на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

23.06.2020 року головним державним виконавцем Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області Вовком А.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану. Вказано про те, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 23.09.2023 року (а.с.22). Виконавчий документ повернуто стягувачу з тих підстав, що згідно інформаційної довідки з реєстру власності на нерухоме майно, інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповіді МВС та акту державного виконавця, майно боржника на яке можливо звернути стягнення (в межах суми стягнення) в рахунок погашення боргу не виявлено, згідно відповіді ДФС, ПФУ дані про відкриті рахунки та місце отримання доходів (роботи) боржником відсутні.

22.03.2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором№41-07-Ид/23 від 16.03.2007 року (а.с.90-99).

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2012 року на момент звернення ОСОБА_1 з даною скаргою до суду не виконано, виконавчий лист повернутий стягувачу.

Розглянувши вимоги скарги ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018 року, в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Встановлено, що скаржник ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги ст.4, ст.20, ст.22 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, зазначає, що виконавчий лист необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню. Крім того, в заяві Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про примусове виконання рішення суду від 20.03.2019 року вказано реквізити для перерахування коштів: отримувач АТ «Банк «Фінанси та Кредит», ЄДРПОУ 09807856, а у виконавчому листі №1005/3350/2012 стягувачем є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (ЄДРПОУ 25745867). Таким чином, на думку скаржника ОСОБА_1 , стягувач не врахував вимоги ст.432 ЦПК України та не звернувся до суду з відповідними заявами щодо виправлення помилок у виконавчому листі.

Посилання скаржника ОСОБА_1 на неправомірність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та інших дій державного виконавця не має правового значення для вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки всі ці питання вирішуються у іншому порядку, а саме у порядку оскарження дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця (ст.447 ЦПК України).

Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, є обов`язковість рішень суду.

Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов`язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ч.1 ст.18 ЦПК України закріпила судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону №1404-VIII, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

В порядку ст.ст.431,432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні.

Таким чином, описка у виконавчому листі не є підставою для визнання його таким, що виданий помилково і не підлягає виконанню.

Стосовно посилань боржника на те, що у виконавчому листі допущена описка, а саме замість правильного прізвища боржника « ОСОБА_3 » помилково вказано « ОСОБА_3 », суд приходить до висновку, що такі твердження скаржника є помилковими, оскільки наявність вказаної описки, з врахуванням викладеного вище, не тягне за собою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Посилання скаржника на ту обставину, що виконавчий лист, виданий Бориспільським міськрайонним судом №2/1005/1093/2012 від 19.09.2012 року може бути пред`явлений до виконання протягом одного року є безпідставним.

Статтею 22 Закону №606-XIV визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом одного року років, якщо інше не передбачено законом, крім посвідчень комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області набрало законної сили 25.07.2012 року.

Згідно ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент отримання виконавчого листа) виконавчі листи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року.

Заява представника стягувача філії «Центрального РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Бойчук Д.М. про примусове виконання рішення суду від 07.05.2012 року подана та зареєстрована працівником канцелярії державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області - 18.10.2012 року. 19.10.2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття №34808924.

Тобто, стягувач звернув ухвалене судом рішення до виконання в визначені законом строки.

Постановою від 30.04.2017 року головного державного виконавця виконавче провадження №34808924 було завершено. Під час винесення зазначеної постанови, головний державний виконавець Швед Р.М. керується вимогами ст.37 Закону №1404-VIII, але в мотивувальній частині постанови останнім не зазначено строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

03.04.2019 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю.П. було повторно пред`явлено виконавчий лист №2/1005/1093/2012 від 19.09.2012 року.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент пред`явлення виконавчого листа, Закон №1404-VIII) передбачено, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує на необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент повторного пред`явлення виконавчого листа) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно п.1 ч.4 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Абзацами 2 та 3 пункту 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Встановлено, що рішення Бориспільського міськрайонного суду від 07 травня 2012 року набрало законної сили 25.07.2012 року. Починаючи з наступного дня розпочався строк пред`явлення виконавчого документа. Перебіг цього строку закінчувався 25.07.2013 року. Однак зі змісту відміток державного виконавця про виконання судового рішення, що містяться у виконавчому листі (а.с.12), вбачається, що виконавчий документ двічі пред`являвся до виконання. 30.04.2017 року та 23.06.2020 року та був повернутий стягувачу.

Ці обставини переконливо свідчать про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався. 30 квітня 2017 року вказаний строк розпочався спочатку. Перебіг трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання закінчується лише 30 квітня 2020 року.

Судом встановлено, що 04.04.2019 року на підставі виконавчого листа №2/1005/1093/2012 виданого 19.09.2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області відкрито виконавче провадження №58787353 за заявою Фонду №083-3-1334/19 від 20.03.2019 року, тобто в межах трирічного строку предявленно виконавчого листа до виконання.

Вказану постанову державним виконавцем Бориспільського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області Вовком А.В. надіслано на адресу скаржника ОСОБА_1 .

Це свідчить про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття його до виконання.

Такі дії державного виконавця цілком відповідають вищенаведеним положенням ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець за заявою стягувача прийняв виконавчий лист, за яким не закінчився строк його пред`явлення до виконання, який відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до належного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець у передбачений цією статтею строк виніс відповідну постанову, зміст якої ґрунтується на положеннях закону, і вчасно після винесення направив її боржнику та стягувачу.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року уповноважена особа Фонду – це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Тобто уповноважена особа Фонду від його імені здійснює також публічно-владні управлінські функції через реалізацію відповідних владних повноважень.

Так, під час тимчасової адміністрації, згідно з ч.5 ст.34 Закону, Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.36 Закону з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради й правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації та до її припинення. На період тимчасової адміністрації всі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом і делегованих Фондом, та діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах і порядку.

Отже, у цих правовідносинах Фонд або його уповноважена особа, діючи від імені Банку, не мають владних повноважень та не є стороною правочину, оскільки уповноважена особа Фонду не виступає у цих правовідносинах як самостійний суб`єкт, а діє від імені банку.

Водночас, відповідно до вимог ст.512,514 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Таким чином, суд розцінює позбавленим процесуального змісту та правових наслідків твердження скаржника ОСОБА_1 про те, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю.П. не врахував вимоги ст.432 ЦПК України та не звернувся до суду з відповідними заявами щодо виправлення помилок у виконавчому листі.

Встановлено, що скаржник ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги ст.20, ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, зазначає, що постанова від 19.10.2012 року про відкриття виконавчого провадження №34808924 незаконна та підлягає скасуванню. Також, скаржник ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, зазначає, що постанова від 04.04.2019 року про відкриття виконавчого провадження №58787353, а також постанови, які винесені в подальшому в межах даного виконавчого провадження незаконні та підлягають скасуванню.

Положеннями ст.1 Закону №606-XIV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами ст.25 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст.6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п.1 ст.6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997року (п.40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведених вище обґрунтувань вбачається, що скаржником не було надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження вимог поданої скарги.

Отже, судом встановлені правовідносини, що виникли між заявником та державним виконавцем щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду.

Беручи до уваги наведене державний виконавець здійснював законність, обов`язковість виконання рішення, а саме: виконавчого документа №2/1005/1093/2012, 1005/3350/2012, а тому оскаржувані постанови є законними.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Натомість, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження призведе до того, що обов`язкове для виконання судове рішення залишиться не виконаним на шкоду АТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Росвен Інвест Україна». У такий спосіб буде свавільно порушено право стягувача на справедливий суд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Судом встановлено, що відповідно до іпотечного договору від 16 березня 2007 року, укладеного між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 в забезпечення зобов`язання за кредитним договором № 41-07-Ид/23 від 16 березня 2007 року, передано в іпотеку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, місце виконання рішення визначене ст.24 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.1 ст.24 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Отже, законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що стягувачем надано підтверджуючий документ - іпотечний договір від 16 березня 2007 року, в якому зазначено, що заставне майно знаходиться на території Бориспільського району Київської області, а скаржник ОСОБА_1 за рішенням суду є солідарним боржником, тому державними виконавцями не було порушено принцип підвідомчості виконання рішення суду під час винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Оскільки, суд прийшов до висновку про відсутність належних підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, відсутні і підстави для скасування постанов про накладення арешту на майно та грошові кошти боржника, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, положеннями ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до п.6 ст.8 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

Згідно із п.7 ч.3 ст.18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п.8 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

За змістом ст.10 Закону №1404-VІІІ встановлено що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч.1 ст.53 Закону №1404-VІІІ державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Положеннями ст.56 Закону №1404-VІІІ встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В постанові головного державного виконавця Бориспільського МВДВС ЦМУЮ (м. Київ) Вовка А.В. від 23.06.2020 року про повернення виконавчого документа вказано, що у ході проведення виконавчих дій майна, на яке може бути стягнуто звернення не виявлено.

Встановлено, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно, на яке може бути звернення стягнення. Вказано про те, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 23.06.2023 року (а.с.22).

Згідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», в чинній редакції, встановлені підстави зняття арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Як встановлено судом, станом на день розгляду скарги рішення суду боржником ОСОБА_1 не виконано, заборгованість за кредитом та судовий збір не сплачено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на виконання остаточного судового рішення є окремим елементом права на суд. В рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року суд вказав, що, коли внутрішнє законодавство держави допускає невиконання остаточного судового рішення на шкоду одній із сторін, право на судовий розгляд стає ілюзорним.

Неприпустимо, щоб ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод докладно описувала процедурні гарантії, надані сторонам, такі як публічність, справедливість, ефективність розгляду, і при цьому не забезпечувала виконання судового рішення. Тлумачення ст.6 лише як такої, що гарантує право на доступ до суду та проведення судового розгляду, може призвести до ситуацій, несумісних з принципом верховенства права.

Пунктом 2 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.3 ст.37 Закону України №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

У відповідності до ч.1 ст.40 Закону №1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Так, 23.06.2020 року постановою головного державного виконавця МВДВС ЦМУЮ (м. Київ) Вовка А.В. виконавчий документ №2/1005/1093/2012, 1005/3350/2012, виданий 19.09.2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , солідарно, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору №41-07-Ид/23 від 16.03.2007 року в розмірі 1 179 611 гривень 50 копійок та 1820 гривень 00 копійок судових витрат (боржник ОСОБА_1 ) повернуто стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, це не є підставою для зняття арешту з майна боржника в силу вимог ч.3 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною п`ятою ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, визначений ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однак, у вказаному переліку відсутня така підстава для зняття виконавцем арешту з майна боржника, як повернення виконавчого документа стягувачу.

В матеріалах виконавчого провадження №34808924 наявна копія супровідного листа №63021, №63022 від 19.10.2012 року про направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника; копія конверту з відміткою про повернення листа №63021 від 19.10.2012 року на адресу боржника «за терміном зберігання» та копія супровідного листа №9473 від 30.04.2017 року про направлення постанови про повернення виконавчого документа.

Водночас, виконавче провадження №58787353 містить копію супровідного листа № 10882 від 04.04.2019 року про направлення копії постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника; копію супровідного листа №32064 від 17.09.2019 про направлення постанови про арешт майна боржника; копію супровідного листа №51929 від 22.11.2019 року про направлення постанови про арешт коштів та копію супровідного листа №51931 від 23.06.2020 року про направлення постанови про повернення виконавчого документа.

Однак, будь-які дані які б свідчили, що відповідна постанова була направлена боржнику рекомендованим листом (копія конверту з відміткою про повернення «за терміном зберігання» або з інших підстав, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення тощо), в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст.ст.25,31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2019 року), у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В даному випадку суд погоджується з позицією скаржника про те, що за відсутності даних про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом відсутні підстави вважати, що боржник був належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження.

Однак, суд приходить до висновку, що наведене не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, адже скасування відповідної постанови не є співмірним із порушеним правом скаржника.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ України в своєму листі від 28.01.2013 № 24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд, зокрема, визнає оскаржуване рішення незаконним та зобов`язує державного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення, а не скасовує сам ті чи інші рішення ВДВС, як формулює свої вимоги заявник.

Крім того, абз.3 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 передбачає право начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавця з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Суд приходить до висновку, що вказана стаття Закону №1404-VIII спрямована на надання можливості виконавцю виправити помилки, що викладені у процесуальних документах в рамках виконавчого провадження, які при цьому б не змінювали змісту документу.

Суд зауважує, що постанова про виправлення помилок у ряді постанов виконавчого провадження не змінює їх змісту, оскільки їх виправлення у даному випадку не змінює сторін виконавчого провадження або розмір стягнення та предмет арешту.

Враховуючи, що виправлення помилок у постановах виконавчого провадження не впливає на права та законні інтереси скаржника ОСОБА_1 , на хід виконавчого провадження та не змінює зміст жодної постанови державного виконавця, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог скарги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що головними державними виконавцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при прийнятті оскаржуваних постанов враховано положення ст.20, ст.31 Закону № 606-XIV та ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ, а відтак вимоги скарги є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених скаржником в обґрунтування поданої скарги, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов вище щодо суті вимог скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.25,31, ч.3 ст.37, ч.1 ст.40, ч.4 ст.59, абз.3 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», п.1 ч.1 ст.258, ст.260, ч.2 ст.432, ч.3 ст.451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визнання неправомірними дій державного виконавця, скасування постанов державного виконавця, виключення відомостей про боржника – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 01 березня 2021 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський