Ухвала суду № 95298426, 02.03.2021, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/207/21

провадження № 2/631/449/21

У Х В А Л А

про повернення заяви про забезпечення позову

02 березня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану разом із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса ЖМНО Горай Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2021 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса ЖМНО Горай Олега Станіславовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

До позовної заяви ОСОБА_1 було додано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, виконавчого напису нотаріуса № 42099 від 08 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом ЖМНО Горай О. С.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що до Нововодолазького районного суду Харківської області ним була подана позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса ЖМНО Горай Олега Станіславовича. Заявник вважає, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус не отримав від відповідача первинні документи щодо його фінансових зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», відповідно сума вказана у виконавчому написі не є безспірною, а тому є всі підстави вважати, що за час розгляду справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» будуть стягнуті надлишкові кошти. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просив суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, виконавчого напису нотаріуса № 42099 від 08 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом ЖМНО Горай О. С.

Суд всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У Постанові Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника у сукупності щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З заяви про забезпечення позову вбачається, що вона була подана разом із поданням позовної заяви до суду як додаток.

Статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначені вимоги, що пред`являються до форми та змісту заяви про забезпечення позову.

Ознайомившись зі змістом заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим положеннями вищевказаної норми права.

Так, відповідно до частин 1 та статті 151 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

Проте, ОСОБА_1 у своїй заяві не зазначає повне найменування учасника справи – приватного нотаріуса ЖМНО Горай Олега Станіславовича, який залучений до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та його реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Також у заяві про забезпечення позову заявник посилається пункти 2 та 6 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (але невірно зазначаючи норму права), та просить застосувати такий вид заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Разом із тим, не зазначає чи перебуває виконавчий документ на примусовому виконанні та не вказує відповідну особу, яка здійснює виконавчі дії.

Крім того, заява ОСОБА_1 не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення як того вимагає пункт 6 частини 1 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно частин 1 та 6 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Разом із тим, як зазначалось вище у порушенні зазначених вимог заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Частиною 6 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову не надано квитанцію про сплату судового збору за подання заяви, а мається посилання на пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору як учасника бойових дій, на підтвердження чого додано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 02 червня 2016 року, виданого начальником управління персоналу-заступником начальника штабу військової частини А0796 С. І. Горобець, відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зі змісту статей 5 та 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що на учасників бойових дій поширюються положення цього Закону.

Зокрема, статтею 22 зазначеного вище Закону визначено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

При цьому перелік встановлених законодавством пільг учасникам бойових дій визначений статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї Велика Палата Верховного Суду не встановила.

При цьому, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом даного позову є визнання виконавчого напису, вчиненого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом ЖМНО Горай О. С., реєстровий № 42099, таким, що не підлягає виконанню, та не охоплюється положеннями статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також іншим чином не стосується соціального і правового статусу заявника (позивача) саме як учасника бойових дій.

Отже, підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову судом не вбачається.

Відповідно підпункту 4 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову, яка подана фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України № 1082-ІХ від 15 грудня 2020 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2270 гривень.

Отже ОСОБА_1 за подання заяви про забезпечення позову необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 454 гривні 00 копійок.

Приписами частини 10 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

При цьому, заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки, повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову подана без додержання вимог, передбачених статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України, суддя прийшов до висновку про необхідність повернення вказаної заяви з вищезазначених підстав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149 – 151, 153, 260, 261, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, виконавчого напису нотаріуса – повернути заявнику.

Копію ухвали направити ОСОБА_1 разом із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Нововодолазький районний суд Харківської області (відповідно до пункту 15.5 Розділу ХШ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України) протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя: Т. М. Трояновська