Рішення № 95298425, 02.03.2021, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/25/18

провадження № 2/631/42/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької селищної ради Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія», Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія» Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області розміром 7,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), як за колишнім членом Колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» (далі – КСП «Росія»).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 21 березня 2018 року під головування судді Мащенко С. В., відкрито провадження у справі з єдиним унікальним № 631/25/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін по справі.

Відповідно до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України 05 червня 2018 року головою Нововодолазької державної адміністрації Харківської області Р. Мерзликіним до Нововодолазького районного суду Харківської області був поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , що був зареєстрований за вхідним № 2819/18-вх., відповідно до якого відповідач посилаючись на приписи статтей 1 та 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 вважає, що ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), оскільки на час паювань земель КСП «Росія» та видачу відповідного Державного акту право колективної власності на землю серії ХР-21-00-000446 була членом колективного сільськогосподарського підприємства та включена до додатку до державного акту – списку громадян – членів КСП «Росія» під № 460, але на її ім`я помилково не був виданий сертифікат, який би посвідчував право на земельну частку (пай). Враховуючи викладене та те, що на даний час видача відповідних сертифікатів неможлива, відповідач вважав за можливе позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а. с. 35 – 36).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 30 липня 2018 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання права за земельну ділянку (пай) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Строк відрядження судді Мащенко С. В. закінчився 06 серпня 2018 року, цивільна справа по суті не розглядалася.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 18 вересня 2018 року за № 865 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18 вересня 2018 року, справу передано до розгляду судді Трояновській Т. М.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року цивільну справу № 631/25/18 (провадження № 2/631/478/18) за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача Головного управлення Держгеокадасту у Харківській області, про визнання права за земельну ділянку (пай), прийнято до провадження суддею Трояновською Т. М.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 жовтня 2018 року за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача – Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на земельну ділянку (пай) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – Нововодолазьку селищну раду об`єднаної територіальної громади Харківської області.

07 лютого 2019 року Нововодолазьким районним судом Харківської області постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Мякоти Т. М. та голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області Р. Мерзликіна про заміну відповідача по справі Нововодолазьку районну державну адміністрацію Харківської області на Нововодолазьку селищну раду Нововодолазького району Харківської області.

07 серпня 2019 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мякота Т. М., до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія», Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що була зареєстрована за вхідним № 5432/19-вх, відповідно до якої позивачем було виключено зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. За змісту уточнених позовних вимог сторона позивача просила визнати неправомірними дії Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області по відмові ОСОБА_1 у видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Росія» (лист № 02-32/3079 від 21 грудня 2017 року) з підстав відсутності зареєстрованого сертифіката на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» на ім`я ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія» Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області розміром 7,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а. с. 152 – 156).

В обґрунтування уточнених позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 працювала та була членом Колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області з 13 жовтня 1992 року по 01 серпня 1998 року. На підставі рішення Сосонівської сільської ради народних депутатів 14 березня 1996 року КСП «Росія» був виданий Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР № 21-00-000446. При цьому, позивача було включено до списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком до вказаного акту під № 460, але з невідомих причин відповідний сертифікат за ОСОБА_1 не зареєстрований, що підтверджується листом Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29 листопада 2017 року № 29-20-0.23,26-471/117-17, розмір земельної частки (паю) складав 7,37 умовних кадастрових гектарів. Порушене право позивача полягає у неможливості отримати право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Росія» Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (нині – Сільськогосподарське багатофункціональне підприємство «Росія») розміром 7,37 в умовних кадастрових гектарах через відсутність зареєстрованого сертифіката на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» на ім`я ОСОБА_1 . На думку представника позивача, вказана обставина не є перешкодою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач не позбавлена речового права на земельну ділянку.

Крім того, представник позивача звернула увагу, що після отримання Державного акту на право колективної власності на землю № ХР-21-00-000446 колективним сільськогосподарським підприємством «Росія» 14 березня 1996 року, рішенням Сосонівської сільської ради від 22 лютого 2000 року «Про створення комісії по реорганізації та паювання колгоспу «Росія» її ролі і функції» був затверджений склад комісії по реформуванню та паюванню земель, переданих в колективну власність. Розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 11 липня 2000 року № 290 «Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах КСП «Росія», затверджена вартість земельної частки (паю), розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах та кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) – 367 чоловік. Зазначена кількість осіб не відповідала списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, додатку № 1 до Державного акта № ХР-21-00-000446. Розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 14 березня 2003 року № 77 скасоване розпорядження голови районної державної адміністрації від 11 липня 2000 року № 290. Рішенням VІІІ сесії Сосонівської сільської ради від 28 січня 2003 року була створена комісія по підготовці до проведення зборів по перепаюванню землі бувшого колгоспу «Росія». При цьому реєстрація та видача сертифікатів на право на земельну частку (пай) проводилась в період з 18 липня 2000 року по 16 лютого 2010 року.

Посилаючись на Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95, положення статтей 1 та 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899 – ІV, статтей 2, 4, 81, 82 та 96 Земельного кодексу України, а також пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7, позивач просить задовольнити позов, оскільки вирішити дане питання в позасудовому порядку неможливо.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 14 серпня 2019 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія», Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та визнання права на земельну частку (пай), а також залучено до участі у цивільній справі в якості відповідача Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Росія».

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 грудня 2020 року закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія», Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та визнання права на земельну частку (пай) судом не вживалось.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалась правом, наданим їй частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника – адвоката Мякоту Т. М.

Представник позивача – адвокат Мякота Т. М., якадіє на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 93/19 від 27 грудня 2019 року та ордеру серії ПТ № 152767 від 10 березня 2020 року, у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись правом, наданим приписами частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача через канцелярію суду надала заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 808/21-вх від 12 лютого 2021 року, відповідно до якої уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та її представника, зазначивши, що усі докази у справі були надані раніше.

Уповноважений представник Нововодолазької селищної ради Харківської області у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву відповідно до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не скористався, але через канцелярію суду голова селищної ради О. Єсін надав заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 827/21 – вх. від 12 лютого 2021 року, відповідно до якої зазначив, що просить цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , розглянути без участі представника селищної ради, при цьому, вони не заперечують проти задоволення уточнених позовних вимог .

Уповноважений представник Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія» у судове засідання теж не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомили, своїм правом на надання відзиву на позовну заяву відповідно до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач не скористався. Натомість, за підписом голови Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія» О. І. Колісник було подано до суду клопотання, яке було зареєстровано за вхідним № 2355/20 – вх. від 23 квітня 2020 року, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечувала, просила слухати справу без участі їх представника (а. с. 197).

Представник Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до положень Цивільного процесуального кодексу України. Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, уповноважений представник Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області – В. Покальчук, яка діє на підставі довіреності, виданої 05 жовтня 2020 року за № 02 – 18/2242 за підписом голови районної державної адміністрації А. Андрєєва строком до 05 жовтня 2021 року, на електронну адресу суду направила клопотання, яке була зареєстроване за вхідним № ЕП-2674/20-вх. від 29 грудня 2020 року, відповідно до якого зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просила розгляд справи здійснювати без участі їх представника з урахуванням відзиву на позов за № 02-18/1394 від 30 травня 2018 року (а. с. 205 – 208).

З цього приводу слід зазначити, положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь – якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивачата відповідачів свідчать відповідні заява, подані їх представниками та долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним надання учасниками справи особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін

Вивчивши доводи позивача, що наведені в уточнених позовних вимогах, а також доводи відповідача – Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, викладені у відзиву на позовну заяву, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, що були надані учасниками справи та безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вислухавши пояснення та доводи представника позивача, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують правовідносини, що виникли, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно – правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем надано наступні докази, що встановлюють таке.

Розпорядженням представника Президента України Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області за підписом першого заступника глави районної державної адміністрації І. Ф. Калантая від 26 січня 1993 року № 13 «Про державну реєстрацію колективного сільськогосподарського підприємства – колгоспу «Росія» відповідно до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року було зареєстровано колективне сільськогосподарське підприємство – колгосп «Росія» за юридичною адресою: село Сосонівка Нововодолазького району Харківської області (а. с. 135).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 жовтня 1992 року була прийнята на роботу доярки та у члени колгоспу «Росія» відповідно до протоколу № 8 від 12 жовтня 1992 року, та була звільнена за власним бажанням 01 серпня 1998 року відповідно до протоколу № 6 від 18 вересня 1998 року, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (дублікат) (а. с. 5).

З копії рішення ІІІ сесії ХХІІ скликання Сосонівської сільської Ради народних депутатів від 20 червня 1995 року «Про передачу землі у колективну власність КСП «Росія» вбачається, що було вирішено передати у колективну власність Колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» 3700 гектар землі (а. с. 136).

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 21-00-000446, виданого 14 березня 1996 року за підписом голови Сосонівської сільської Ради народних депутатів Г. І. Колодяжної, зареєстрованої в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 17, колективному сільськогосподарському підприємству «Росія» село Сосонівка, передано у колективну власність 4198,9 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва (а. с. 6).

У Списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 21-00-000446 від 14 березня 1996 року під № 460 значиться « ОСОБА_2 » (російською мовою) (а. с. 7 – 13).

Аналогічна інформація міститься у листі Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29 листопада 2017 року за вихідним № 29-20-0.23,26-471/117-17 зі змісту якого вбачається, що Державний акт на право колективної власності на землі колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» серія ХР – 21-00-000446 був виданий Сосонівською сільською радою народних депутатів Нововодолазького району Харківської області. У додатку до зазначеного державного акту на право колективної власності на землю КСП «Росія» під № 460 внесена « ОСОБА_2 », в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого СБК «Росія» сертифікат не зареєстрований. Розмір земельної частки (паю) реформованого СБК «Росія» складає 7,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) на час паювання становить 21425 гривень 00 копійок (а. с. 14).

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань № 1005401466 від 03 червня 2019 року судом встановлено, що Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Росія», місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, село Сосонівка, вулиця Миру, будинок № 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України 05521436, керівник: ОСОБА_3 , є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» (а. с. 143 – 146).

Рішенням ІХ сесії ХХІІІ скликання Сососнівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 22 лютого 2000 року «Про створення комісії по реорганізації та паювання колгоспу «Росія» її ролі і функції» у відповідності до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03 грудня 1999 року було затверджено склад комісії по реформуванню та паюванню земель переданих в колективну власність, а Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 11 липня 2000 року за № 290 «Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних гектарах КСП «Росія» затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) – 21425 гривень 00 копійок, розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектар – 7, 37, кількість осіб які мають право на земельну частку (пай) – 367 чоловік (а. с. 138).

Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 14 березня 2003 року за № 77 «Про скасування розпорядження голови районної державної адміністрації від 11 липня 2000 року № 290 «Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних гектарах КСП «Росія» відповідно до статті 45 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та на виконання протесту прокурора Нововодолазького району Харківської області було скасовано Розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 11 липня 2000 року за № 290 (а. с. 139).

Відповідно до рішенням VІІІ сесії ХХІV скликання Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 2003 року «Про створення комісії по підготовці до проведення зборів по перепаюванню землі бувшого колгоспу «Росія» заслухавши інформацію сільського голови про те, що 14 березня 1996 року колективному сільсьгосподарському підприємству «Росія» сільською радою було видано Державний акт серія ХР – 21-00-000446 на право колективної власності на землю площею 4198,69 гектар. Додатком № 1 до цього акту був список громадян членів КСП «Росія» на той час (пенсіонерів та працючих) в їх кількості 476 чоловік. При реорганізації та паювання колгоспу «Росія» в 1998 – 2000 роках комісією по розпаюванню (голова комісії ОСОБА_4 ) було уточнено список пайовиків колгоспу «Росія» в бік його скорочення на 135 чоловік, цей список було затверджено розпорядженням голови райдержадміністрації за № 290 від 11 липня 2000 року та розпайовано землю; при цьому розпайовано було не всю землю, що знаходилась в колективній власності колгоспу 1200,3 гектар: за фіктивною згодою виконкому сільської ради (в протоколах засідань виконкому відповідного періоду це не зафіксовано) було залишено як внутрігосподарський фонд кооперативу «Росія», у зв`язку з чим створено комісію по підготовці до проведення зборів по перепаювання землі колишнього колгоспу «Росія» з метою відновлення порушених прав на земельні та майнові паї громадян (а. с. 140).

За відомостями Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03 липня 2019 року за вихідним № 29-20-0.23,26-155/117-19 повідомлено, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого СБК «Росія» реєстрація та видача сертифікатів на право на земельну частку (пай) була в період з 18 липня 2000 року по 16 лютого 2010 року (а. с. 142).

15 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області з заявою, у якій просила видати їй сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Росія» Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області як за колишнім членом КСП «Росія» (а. с. 16).

Листом за підписом голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області Є. О. Королюка за № 02-32/3079 від 21 грудня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видачі сертифікату з підстав відсутності зареєстрованого сертифіката на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» на ім`я ОСОБА_2 та запропоновано звернутися до суду за захистом порушених прав; додатково повідомлено, що паювання земель КСП «Росія» проводилось у 1996 році, Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР № 21-00-000446 був виданий Сосонівською сільською радою народних депутатів Нововодолазького району Харківської області, де у додатку – списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» ОСОБА_1 значиться під № 460, розмір земельної частки (паю) по вказаному підприємству становить 7,37 в умовних кадастрових гектарах, вартість – 21425 гривень (а. с. 18).

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899 – ІV, а також Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого проколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності (право мирного володіння майном), який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частини 2 статті 14 Основного Закону України та частини 2 статті 1 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

Відповідно до статті 10 Закону України від 14 лютого 1992 року № 2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України від 05 червня 2003 року № 899 – ІV«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899 – ІV, яким визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності.

Статтею 1 вказаного вище нормативно – правового акту визначено, що право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (стаття 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899 – ІV).

У статті 3 вищенаведеного Закону України перелічені підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Так, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Саме сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899 – ІV).

Положення статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899 – ІV регламентують питання використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Відповідно до частини 2 статті 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання прав, що передбачено пунктом «а» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

У роз`ясненнях, які містяться у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

За змістом частини 1 статті 22 та частини 2 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 11 березня 1992 року № 2196-ХІІ) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Таким чином, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування у членах колективного сільськогосподарського підприємства на момент паювання землі, включення до списку осіб, долучених до державного акту на право колективної власності на землю, одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Як слідує з наведених норм права член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта та не залежить від неотримання такою особою з різних причин сертифікату на право на земельну частку (пай).

Також слід вказати, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини численними рішеннями сформувала позицію, про те, що держава під час виконання своїх функцій, щодо захисту права власності має дотримуватись принципу правомірних або законних очікувань громадян, а також утримуватись від необґрунтованого пасивного втручання у разі якщо такі очікування на оформлення права власності за особою підтвердженні будь – якими засобами, передбаченими національним законодавством. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

Передача земель у колективну власність для виробництва сільськогосподарської продукції відбувалась, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє, що сертифікат на право власності на земельну частку (пай) видається члену підприємства, кооперативу, товариства, тобто особам, працюючим в підприємствах (пункти 1 та 2 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»).

Отже, право громадян, як співвласників колективної власності на землю, набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком – списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2002 року, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Зі змісту наведеної норми права вбачається, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була членом та включена до списку, що додається до державного акта на право власності на землю.

Порядок вступу до підприємства (колгоспу) і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї врегульовуються статутом відповідного підприємства.

Так, положеннями статті 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року № 2114-ХІІ регламентовано, що підприємство діє на основі статуту. У статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов`язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов`язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.

Членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, яке є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство, ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (частина 1 статті 1 та стаття 5 Закону України Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року № 2114-ХІІ).

Отже, членство у колективному сільськогосподарському підприємстві не виникає автоматично, воно може виникнути лише внаслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому статутом порядку свого статусу.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року № 2114-ХІІ, трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу, відповідно до пункту 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників», є трудова книжка колгоспника.

Таким чином, питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства. Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Зверненню до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) має передувати вирішення питання про невключення позивача до списку громадян членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).

На зазначене неодноразово звертав увагу Верховний Суд у постановах від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 538/302/19-ц, від 24 березня 2020 року у справі № 183/5312/16-ц.

Позивач не порушувала питання про включення її до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), оскільки була членом Колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» з 13 жовтня 1992 року по 01 серпня 1998 року та була включена до Списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 21-00-000446 від 14 березня 1996 року, де під № 460 значиться « ОСОБА_2 ». При цьому, єдиним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонерів з їх числа, є сертифікат на право на земельну частку (пай).

Суд звертає увагу, що 15 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області з заявою, у якій просила видати сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Росія» (а. с. 16).

Листом за підписом голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області Є. О. Королюка за № 02-32/3079 від 21 грудня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видачі сертифікату з підстав відсутності зареєстрованого сертифіката на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» на ім`я ОСОБА_2 та запропоновано звернутися до суду за захистом порушених прав; додатково повідомлено, що паювання земель КСП «Росія» проводилось у 1996 році, Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР № 21-00-000446 був виданий Сосонівською сільською радою народних депутатів Нововодолазького району Харківської області, де у додатку – списку громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» ОСОБА_1 значиться під № 460, розмір земельної частки (паю) по вказаному підприємству становить 7,37 в умовних кадастрових гектарах, вартість – 21425 гривень (а. с. 18).

З урахуванням того, що документально підтверджено право позивача по справі на земельну частку (пай), враховуючи внесення її прізвища у список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, який додається до Державного акту серії ХР № 21-00-000446на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства «Росія», виданого 14 березня 1996 року, суд приходить висновку про наявність у останньої права на земельну частку (пай), набутого згідно Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

У зв`язку з зазначеним, позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого СБК «Росія» Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області розміром 7,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), як за колишнім членом КСП «Росія» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У свою чергу, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області по відмові ОСОБА_1 у видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Росія» (лист № 02-32/3079 від 21 грудня 2017 року) з підстав відсутності зареєстрованого сертифіката на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП «Росія» на ім`я ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки відмовляючи у видачі відповідних документів, відповідач діяв в межах наданих повноважень та у відповідності із законом, а наявні у нього на час розгляду заяви ОСОБА_2 документи, не давали безумовних підстав для задоволення заяви позивача від 15 грудня 2017 року. Крім того, визнання таких дій неправомірними є неналежним засобом захисту порушеного права позивача, оскільки не призводить до визнання за ним будь-яких речових прав на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого СБК «Росія» Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області розміром 7,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), як за колишнім членом КСП «Росія».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Нововодолазької селищної ради Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія», Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та визнання права на земельну частку (пай) належить задовольнити частково.

Стосовно пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, у яких зазначено прохання суду відмовити у задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності позивачем, судом зазначається наступне.

За положеннями статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

До Нововодолазького районного суд Харківської області 07 серпня 2019 року у відповідності до приписів статей 49 та 51 Цивільного процесуального кодексу України надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвоката Мякота Т. М., до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія», Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, що була зареєстрована за вхідним № 5432/19-вх, відповідно до якої позивачем було виключено зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Вказана заява була прийнята до розгляду ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області 14 серпня 2019 року.

За загальним правилом сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 48 Цивільного процесуального кодексу України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

З уточненої позовної заяви ОСОБА_2 судом встановлено, що у справі з єдиним унікальним № 631/25/18 позивачем було виключено зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Відповідно до змісту позовних вимог, позивачем у вказаній справі є ОСОБА_1 , відповідачами – Нововодолазька селищна рада Харківської області, Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Росія» та Нововодолазька районна державна адміністрація Харківської області, у свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, до часу їх виключення зі складу учасників справи мало статус третьої особи на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог.

Таким чином, правом ініціювання питання про відмову у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності позивачем у справі наділені відповідачі – Нововодолазька селищна рада Харківської області, Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Росія», Нововодолазька районна державна адміністрація Харківської області, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності позивачем – належить відмовити.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Нововодолазької селищної ради Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія», Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та визнання права на земельну частку (пай), не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, частиною 1 статті 29, статтями 1216 – 1218, 1220, 1231, 1258, 1261, 1268 – 1270 Цивільного кодексу України, статтями 4, 5, 10 – 13, 17 – 19, 58, 60, 62, 76 – 81, 89, 128 – 131, 211, 223, 247, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259 – 261, 263 – 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Нововодолазької селищної ради Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія», Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та визнання права на земельну частку (пай) – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Росія» Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області розміром 7,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), як за колишнім членом КСП «Росія».

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до пункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Нововодолазька селищна рада Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Григорія Донця, будинок № 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України 04397997.

Відповідач: Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив «Росія», місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, село Сосонівка, вулиця Миру, будинок № 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України 05521436.

Відповідач: Нововодолазька районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Гагаріна, будинок № 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України 04059645.

Суддя: Т. М. Трояновська