Ухвала суду № 95292403, 02.03.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6586/19

У Х В А Л А

02 березня 2021 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Єзерський Р.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради; ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення узгоджувальної комісії із вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 12 серпня 2016 року №14,

в с т а н о в и в:

03 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради; ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення узгоджувальної комісії із вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 12 серпня 2016 року №14.

26 лютого 2021 року у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 подала заяву, яка підписана ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі.

Ухвалою від 26 лютого 2021 року заяву про забезпечення позову повернуто особі, яка її подала, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме у порушення вимог п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України не містила пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

01 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 повторно подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд до вирішення спору в суді призупинити виконання рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, оформлене протоколом засідання комісії №14 від 12.08.2016, яким погоджено межу між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 (межа від т.Б до т.В.) відповідно до ухвали міської ради від 17.03.2016 №335 та акту обстеження та показу меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 09.06.2016, виготовленого ТзОВ «Будівельно-геодезичний стандарт»; заборонити територіальним органам Держгеокадастру, державним кадастровим реєстраторам територіальних органів Держгеокадастру вчиняти будь-які дії відносно спірної земельної ділянки; заборонити Львівській міській раді, її структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0600 га у власність ОСОБА_2 для ведення садівництва: заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав вносити записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на ОСОБА_2 чи будь-яку іншу особу відносно спірної земельної ділянки; заборонити ОСОБА_2 , ТзОВ «Геодезично-будівельний стандарт» вчиняти будь-які дії, спрямовані на погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0600 га для ведення садівництва на АДРЕСА_1 .

Свою заяву обґрунтовує тим, що узгоджувальною комісією для вирішення земельних спорів Львівської міської ради розглянуто заяву ОСОБА_2 та вирішено земельний спір щодо межі земельної ділянки площею 0,0600 га, яка формується для передачі у власність ОСОБА_2 . Земельна ділянка, яка планується для передачі у власність ОСОБА_2 в погоджених спірним рішенням ЛМР межах, формується за рахунок частини земельної ділянки, яка зареєстрована за належним позивачу на праві власності житловим будинком на АДРЕСА_1 .

З урахуванням характеру спору просить суд зупинити виконання рішення Узгоджувальної комісії по вирішення земельних спорів ЛМР та заборонити вчиняти дії учасникам правовідносин у процедурі формування земельної ділянки площею 0,0600 га в погоджених спірним рішенням ЛМР межах для передачі у власність відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч.1ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2ст.149 ЦПК України).

Згідно ч.1ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Керуючись роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними у п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.2 та п.4 ч.1ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення, утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам. При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, позивач заявляє позовні вимоги до Львівської міської ради та ОСОБА_2 щодо спірного рішення узгоджувальної комісії із вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 12 серпня 2016 року №14 про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4.5 Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №298 від 17.03.2016 року, оскарження рішення узгоджувальної комісії у суді призупиняє його виконання.

Однак, позивачем не подано жодного належного доказу на підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка може бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі та в подальшому прийнятті рішення Львівською міською радою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність відповідачеві ОСОБА_2 , зважаючи на п. 4.5 Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №298 від 17.03.2016 року та на те, що рішення узгоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів Львівської міської ради має рекомендаційний характер та є лише є підставою для прийняття ухвали міської ради про затвердження документації із землеустрою, крім того, суду невідомо чи призупинялося виконання рішення узгоджувальної комісії із вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 12 серпня 2016 року №14, відповідно до вищезазначеного Положення, чи звертався заявник з даним питанням до узгоджувальної комісії щодо призупинення виконання спірного рішення, чи була заявнику надана відповідь узгоджувальної комісії щодо призупинення виконання спірного рішення, також суду не наведено будь-яких інших доводів в обґрунтування поданої заяви, які б свідчили про наявність загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а також до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, тобто у суду відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки суду не подано переконливих доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Крім того позивачем не було вжито належних заходів зустрічного забезпечення позову, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України, що стало підставою поверненню заяви про забезпечення позову, розглянутої у судовому засіданні 26 лютого 2021 року.

Керуючись ст.ст.149-153,157,258-261,353,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради; ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення узгоджувальної комісії із вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 12 серпня 2016 року №14.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: Р. Б. Єзерський