Ухвала суду № 95290121, 01.03.2021, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5880/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

01 березня 2021 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: представника відповідачки, адвоката Досковської В.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Овідіополь цивільну справу за позовом

Акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до

ОСОБА_1 ,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопром 1»

про

звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2020 року представник АТ «ПроКредит Банк» звернувся до суду з вищевказаним позовом.

04 грудня 2020 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області провадження у справі відкрито.

25 лютого 2021 року на адресу суду від представника відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Досковської Вікторії Геннадіївни, надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

В обґрунтування якого зазначила, що оскільки спір, який є предметом розгляду виник у зв`язку із виконанням господарського зобов`язання, він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись господарським судом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідачки в судове засідання з`явилась, клопотання про закриття провадження у справі підтримала, просила суд його задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що в обґрунтування свого позову АТ «ПроКредит Банк» зазначає, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОМ 1" було укладено Рамкову угоду №FW501.1144 від 29.09.2014р. з лімітом кредитування 6 000 000,00 грн., відповідно до якої позивач здійснив кредитування ТОВ "АВТОПРОМ 1" на підставі Договору про надання траншу № 501.45147/FW501.1144 від 02.07.2015р.

В зв`язку з порушеннями Кредитного договору, а також простроченням сплати чергових платежів по кредиту, АТ «ПроКредит Банк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ "АВТОПРОМ 1" та рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2017р. у справі № 916/820/17 стягнуто з ТОВ «АВТОПРОМ 1» на користь позивача вказану заборгованість у загальному розмірі 2 467 295,62 грн.

Станом на 13.11.2020р. у ТОВ "АВТОПРОМ 1" утворився та існує перед Позивачем борг за Договором про надання траншу №501.45147/FW501.1144 від 02.07.2015р., який позивач розрахував в розмірі 5 329 209,10 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "АВТОПРОМ 1" за Рамковою угодою та Кредитними договорами між АТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір №339428-ІД1 від 30.09.2014р. зі змінами на підставі Договору № 1 від 27.02.2020р. про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано позивачу в іпотеку житловий будинок з господарчими будівлями та земельною ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням основного зобов`язання ТОВ "АВТОПРОМ 1" АТ «ПроКредит Банк» прийняло рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за вищезазначеним Іпотечним договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що господарським судам підвідомчі будь-які спори, що виникають із господарських договорів (тобто таких, що укладені між юридичними особами у процесі здійснення ними господарської діяльності), а також спори щодо правочинів, які хоча й укладені між юридичною та фізичною особами, проте забезпечують виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом .

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом.

Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Тобто іпотека - це різновид такого виду забезпечення зобов`язання, як застава. Іпотека регулюється, зокрема, ЦК України та Законом України «Про іпотеку».

Згідно ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку боржника (зокрема, позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (частина перша ст. 11 ЗУ «Про іпотеку»). Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Тобто, за загальним правилом, саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання майновий поручитель забезпечив іпотекою, він може виконати обов`язок боржника, однак у межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки правовідносини з боржником за основним зобов`язанням не припиняються, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18), від 19.03.2019 року у справі № 904/2530/18 (провадження № 12-253гс18).

З урахуванням наведеного, оскільки спір, який є предметом розгляду справи № 509/5880/20, виник у зв`язку із виконанням господарського зобов`язання (Рамкової угоди №FW501.1144 від 29.09.2014р., договору про надання траншу № 501.45147/FW501.1144 від 02.07.2015р., укладених між юридичними особами: АТ «ПроКредит Банк» та ТОВ "АВТОПРОМ 1") він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись господарським судом, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопром 1» про звернення стягнення на предмет іпотеки - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її ухвалення.

Суддя А.І.Бочаров