Рішення № 95289083, 12.02.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/4940/19

2/310/82/21

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.,

при секретарі Уставицькій Н.М., Середенко І.С.,

за участю позивачки та її представників - адвоката Безуха М.І, Міщенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради, третя особа - головний лікар Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради Липунова Валентина Анатоліївна, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, скасування запису в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради, третя особа - головний лікар Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради Липунова В.А., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, скасування запису в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що відповідно до наказу №186/л від 03.10.2011р. вона була призначена на посаду старшого фельдшера Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги». Свої обов`язки вона старанно виконувала протягом всього строку роботи до моменту незаконного звільнення, що підтверджується численними записами у трудовій книжці про заохочення, а також грамотами та подяками, якими її нагороджували. Всі ці стимулюючі її заохочення були до того моменту, як вона, як лідер профспілкової організації, не почала відстоювати права працівників на належні умови праці, надання належного спецодягу та інших речей, які роботодавець та особи, які його представляють, повинні надавати, відповідно до діючого законодавства. Вона вважає (а також це вже підтверджено двома рішеннями суду), що спочатку оголошення їй однієї, потім іншої догани, а після того звільнення її з роботи - є нічим іншим, як незаконним переслідуванням її адміністрацією установи за її профспілкову та громадську позицію. 22 листопада 2018 року наказом № 19/адм «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани», підписаним в.о. головного лікаря КУ «Мелітопольська станція Е(Ш)МД» Красновою С.М. їй було оголошено першу догану, яка в подальшому відповідно до рішення суду №310/10913/18 від 05.07.2019р. визнана незаконною. 22 квітня 2018 року наказом №02/адм «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани», підписаним в.о. головного лікаря КУ «Мелітопольська станція Е(Ш)МД» Красновою С.М. була оголошена вже друга догана, яка також визнана незаконною рішенням суду №310/3833/19 від 17.01.2020р.. Також позивачка зазначила, що 11.06.2019р. їй було оголошено наказ головного лікаря КУ «Мелітопольська станція Е(Ш)МД» Липунової В.А. від 10.06.2019р. № 04/адм про її звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, керуючись ст. 43 КЗпП України. Ще більш дивним став для неї наказ № 48-к/тр від 11.06.2019р., який був зазначений у її трудовій книжці як підстава звільнення. Але оскільки до цього її вже було звільнено за наказом від 10.06.2019р. № 04/адм, в якому є посилання на два попередні накази про оголошення їй доган, то наказ № 48-к/тр є юридично нікчемним, винесений з порушенням діючого законодавства, не можна по одній особі винести два накази про звільнення. При цьому, при застосуванні наказів про дисциплінарне стягнення роботодавцем було грубо порушено діюче законодавство, оскільки притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є, але в даному випадку головним лікарем взагалі не отримано дозволу на її звільнення, на направлене нею подання профспілкою було надано відповідь, якою відмовлено у наданні дозволу на її звільнення. Таким чином, оскаржуваний наказ № 04/адм про розірвання трудового договору не містить у собі зазначення безпосереднього порушення трудової дисципліни чи винного невиконання нею без поважних причин покладених на неї посадових обов`язків - коли саме чи в який період вчинено дисциплінарний проступок та в чому він конкретно полягав; наказ також не містить посилання на конкретну порушену норму права, відповідно до якої винесено догану; по цьому наказу не отримано схвального висновку профспілкового комітету, а пояснення особи, яка притягається до дисциплінарного стягнення повністю заперечують будь-які відхилення від виконання законодавства та посадової інструкції особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності. За таких підстав позивачка вважає, що цей наказ є незаконним, винесений з брутальними порушеннями Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших Законів України, а тому підлягає скасуванню. Також позивачка зазначила, що нею до звільнення були виявлені корупційні порушення, з приводу яких вона робила численні звернення до правоохоронних органів та органів, які керують охороною здоров`я Запорізької області. Саме після цих звернень почалися численні перевірки виконання нею трудових обов`язків, керівництвом було організовано цькування, в тому числі спеціально переведений з м. Мелітополя працівник на посаді старшого лікаря, почалася повномасштабна атака на неї - керівництво поставило за мету за будь-яку ціну позбутися її, всі ці факти підтверджуються документально і свідчать про те, що її звільнили за активну громадянську позицію, за відстоювання прав працівників, за повідомлення в правоохоронні та інші органи влади про факти корупційних діянь з боку керівництва. Згідно рішення Запорізької обласної ради від 24.10.2019р. за №15 була припинена діяльність Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» шляхом приєднання до Комунальної установи «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» та визначено їх правонаступником майна та усіх прав та обов`язків. Згодом, рішенням Запорізької обласної ради від 12.12.2019р. за №32 була припинена Комунальна установа «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» та встановлено, що воно є правонаступником майна та усіх прав і обов`язків. На даний час Комунальна установа «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомога та медицини катастроф» припинена, а Комунальна установа «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради перебуває в стані припинення. Просила суд визнати незаконними та скасувати накази про її звільнення, поновити її на посаді старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги м. Бердянськ Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради або іншої установи, яка буде правонаступником цієї установи, та скасувати запис в трудовій книжці про її звільнення з посади. Крім того, просила солідарно стягнути з відповідачів судові витрати та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 155684,86 гри. з 11.06.2019р. по день ухвалення рішення (361 день станом на 16.11.2020р. включно, виходячи з суми 431,26 грн. за кожний день прострочення оплати).

Позивачка та її представники - адвокат Безух М.І. (ордер ЗП № 116342 від 08.01.2020р.) та Міщенко Є.А. (довіреність ННМ № 924514 від 26.12.2018р.) в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради - адвокат Дон В.О. (ордер ЗП № 087187 від 05.08.2019р.) в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Третя особа - головний лікар Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради Липунова В.А. - в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №60-к з 30.05.2013р. прийнята в порядку переведення на посаду старшого фельдшера станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги Бердянської підстанції Е(Ш)МД КУ «Мелітопольска міська станція швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області (т.1 а.с.11).

05.06.2013р. відповідно до рішення Запорізької обласної ради № 52 від 30.05.2013р. Комунальна установа «Мелітопольска міська станція швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області перейменована в Комунальну установу «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради.

З 02.01.2014р. на підставі наказу МОЗ України №133 від 19.02.2013р. назва професії позиції «фельдшер станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги» змінено на «фельдшер з медицини невідкладних станів», згідно штатного розпису - старший фельдшер з медицини невідкладних станів підстанції Е(Ш)МД м. Бердянськ.

24.11.2017р. ОСОБА_1 підтверджено вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Лікувальна справа (невідкладні стани)» (т.1 а.с.12).

В пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівникам. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до вимог ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом (якому надано право прийняття на роботу) безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або його перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Наказом головного лікаря КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради Липунової В.А. від 11.06.2019р. №48-к/тр «Про припинення трудового договору (контракту)» за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, п. 3 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_1 була звільнена з посади старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції Е(Ш)МД м. Бердянськ (т.1 а.с.12,88).

Згідно з цим наказом підставою для звільнення зазначено наказ КУ «Мелітопольська станція Е(Ш)МД» ЗОР від 10.06.2019 року № 04-адм «Про розірвання трудового договору» (т.1 а.с.88).

Наказом головного лікаря КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради Липунової В.А. від 10.06.2019 року № 04/адм «Про розірвання трудового договору» звільнено ОСОБА_1 з посади старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги м. Бердянськ Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, п. 3 ст. 40 КЗпП України з 11.06.2019 року (т.1 а.с.7-8).

Згідно з цим наказом підставами для звільнення зазначені, зокрема, накази про застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного стягнення:

- Наказ головного лікаря КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради від 22.11.2018 року № 19/адм «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани»;

- Наказ головного лікаря КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради від 22.04.2019 року № 02/адм «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» (т.1 а.с.8).

Проте, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2019 року по справі № 310/10913/18, яке набрало законної сили 11.12.2019 року, визнано незаконним та скасовано наказ в.о. головного лікаря КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради Краснової С.М. від 22 листопада 2018 року № 19/адм «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» старшому фельдшеру з медицини невідкладних станів підстанції Е(Ш)МД м. Бердянськ Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ОСОБА_1 (т.1 а.с.70-75,127-138).

Також рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 січня 2020 року по справі № 310/3833/19, яке набрало законної сили 20.05.2020 року, визнано незаконним та скасовано п.2 наказу в.о. головного лікаря КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради Краснової С.М. від 22 квітня 2019 року № 02/адм «Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани» старшому фельдшеру з медицини невідкладних станів підстанції Е(Ш)МД м. Бердянськ ОСОБА_1 (т.1 а.с.97-99,147-151).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що позивачка систематично не виконувала свої трудові обов`язки, оскільки обидва накази про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень вищезазначеними судовими рішеннями скасовані.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України є неправомірним, оскільки відсутнє систематичне невиконання позивачкою без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, тому накази від 11.06.2019р. №48-к/тр «Про припинення трудового договору (контракту)» та від 10.06.2019 року №04/адм «Про розірвання трудового договору» з ОСОБА_1 підлягають скасуванню та вона підлягає поновленню на посаді старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції Е(Ш)МД м. Бердянськ КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ЗОР, а також підлягає скасуванню запис № 20 від 11.06.2019р. в трудовій книжці про її звільнення з посади.

Крім того суд вважає, що позивачка підлягає поновленню на посаді старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції Е(Ш)МД м. Бердянськ саме Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради, оскільки згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальна установа «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради (ідентифікаційний код - 05395606) ще перебуває в стані припинення.

Отже, Комунальна установа «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради не втратила свого статусу юридичної особи, оскільки у ч. 2 ст. 104 ЦК України вказано, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, ст. 235 КЗпП України та роз`ясненнями викладеними у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року чітко визначено дії суду при ухваленні рішення про поновлення на роботі, зокрема зазначено про те, що орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що

воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках

порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод

(стаття 13).

В пункті 32 Постанови Пленуму Верховний Суд України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992р. зазначено, що відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Звертаючись до суду з цим позовом позивачка просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України.

Як вбачається із матеріалів справи позивачка з позовною заявою до суду звернулася 04.07.2019 року. 09 липня 2019 року було відкрите загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання на 16 липня 2019 року, яке через неявку представника відповідача КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ЗОР було відкладене на 05.08.2019 року.

05 серпня 2019 року, зокрема й за клопотанням представника відповідача КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ЗОР, провадження по цивільній справі було зупинено до набрання законної сили рішення по цивільній справі №310/10913/18 та рішення по цивільній справі №310/3833/19 за позовами ОСОБА_1 до КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ЗОР про визнання незаконними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Поновлено провадження по цивільній справі було 09 червня 2020 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що позовна заява позивачки про поновлення її на роботі розглядається більше одного року не з її вини.

Враховуючи те, що правосуддя за своєю суттю повинно відповідати вимогам справедливості і забезпечувати ефективне поновлення в правах, спір про поновлення позивачки на роботі розглядається більше року не з її вини, суд вважає, що часом вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням позивачки є період з 11 червня 2019 року по 12 лютого 2021 року (винесення судом рішення).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Оскільки звільнення позивачки відбулося 11 червня 2019 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за квітень та травень 2019 року.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При цьому, відповідно до довідки КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ЗОР від 01.12.2020 року (т.2 а.с.58) середньомісячний заробіток позивачки за останні два місяці перед звільненням (квітень, травень 2019 року) складає 17530,12 грн. (8708,03 + 8822,09), проте ці відомості спростовуються звітними даними згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України (Форма ОК-5), відповідно до яких її середньомісячний заробіток за цей же період (квітень, травень 2019 року) складає суму 18112,73 грн. (9477,61+8635,12), тому саме цю суму середньомісячного заробітку суд враховує для розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить суму в розмірі 431,26 грн. (18112,73 грн. /42 робочі дні).

Враховуючи, що позивачка через її незаконне звільнення підлягає поновленню на роботі, то суд вважає за необхідне застосувати положення статті 235 КЗпП України щодо стягнення з відповідача КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ЗОР на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 червня 2019 року по 12 лютого 2021 року, який становить 181991,72 грн., виходячи з наступного розрахунку: 431,26 грн. (середньоденна заробітна плата) х 422 (робочих днів), при цьому питання вирішення сплати з цієї суми обов`язкових платежів у вигаді податку, зборів та інших обов`язкових платежів є обов`язком сторін при виплаті вказаної суми.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими в частині визнання незаконними та скасуванні наказів про розірвання з нею трудового договору та про її звільнення, поновлення її на посаді старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції Е(Ш)МД м. Бердянськ КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ЗОР, скасування запису в трудовій книжці про її звільнення, а також в частині стягнення з КУ «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» ЗОР на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно п.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, тому судовий збір з позовної заяви не сплачувався, що у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України є підставою для стягнення судового збору з відповідача в дохід держави.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За таких підстав суд вважає, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4650,88 грн. (2729,88 грн. + 1921,00 грн.), від сплати якого позивач при подачі позову був звільнений.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10-13, 19, 76-81, 259, 263-265ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради від 10.06.2019 року № 04/адм про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги м. Бердянськ Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, п. 3 ст. 40 КЗпП України з 11.06.2019 року.

Визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради від 11.06.2019 року № 48-к/тр про звільнення з 11 червня 2019 року ОСОБА_1 з посади старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції Е(Ш)МД м. Бердянськ за п. 3 ст. 40 КЗпП України (за систематичне невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором).

Поновити ОСОБА_1 на посаді посади старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги м. Бердянськ Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради.

Скасувати запис № 20 в трудовій книжці ОСОБА_1 , внесений на підставі наказу № 48-к/тр від 11.06.2019 року про її звільнення з посади старшого фельдшера з медицини невідкладних станів підстанції Е(Ш)МД м. Бердянськ, п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором.

Стягнути з Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради (місцезнаходження: 72313, м. Мелітополь Запорізької обл., вул. Нестеренка, буд. 6, ЄДРПОУ - 05395606) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 червня 2019 року по день ухвалення рішення у розмірі 181991 (сто вісімдесят одну тисячу дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 72 коп.

Стягнути з Комунальної установи «Мелітопольська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» Запорізької обласної ради (місцезнаходження: 72313, м. Мелітополь Запорізької обл., вул. Нестеренка, буд. 6, ЄДРПОУ - 05395606) на користь держави судовий збір у розмірі 4650 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 88 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, що складає суму 8666,27 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області О. М. Дністрян