Ухвала суду № 95285453, 03.03.2021, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/1987/20

Провадження №1-кп/621/73/21

УХВАЛА

03 березня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

судді - Бібіка О.В.

за участю секретаря - Горобець Н.М.,

з участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора - Колот Н.М.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

з боку захисту: обвинуваченої - ОСОБА_2 ,

захисника - Пасмурової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об`єднаного кримінального провадження №12020220300000776, №12020225300000019 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 на 60 днів з метою забезпечення кримінального провадження, мотивуючи тим, що судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченої під вартою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що полягають у можливості переховуватися від суду, впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню, продовжують існувати.

Потерпілий ОСОБА_1 просив застосувати більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового арешту за його місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . Заявив, що претензій до обвинуваченої не має, вважав невірною кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_2 . Пояснив, що він є батьком трьох дітей обвинуваченої, двоє з яких є неповнолітніми. Однак, юридично своє батьківство не оформив.

Обвинувачена ОСОБА_2 та захисник Пасмурова І.О. заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважали за можливе обрати більш м`який запобіжний захід, а саме, цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 . Посилались на те, що старша донька має народжувати у кінці березня, чоловіка немає, допомогти нікому.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов"язаного з посяганням на життя людини.

Термін тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2 спливає 06.03.2021.

Враховуючи наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, факт вчинення нею нового кримінального правопорушення у період знаходження на розгляді стосовно неї іншого кримінального провадження, тяжкість, характер і ступінь суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, які встановлені під час обрання виняткового запобіжного заходу, продовжують існувати на теперішній час та є актуальними, що є підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на це, інші, більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків і її належну поведінку.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки за ступенем ймовірності, враховуючи поведінку обвинуваченої, беручи до уваги, шо майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачена може ухилятись від суду.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд констатує про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої є виправданим заходом, оскільки цього вимагає справжній інтерес суспільства, а саме, зведення до мінімуму повторних правопорушень та унеможливлення впливу на малолітнього свідка, сина обвинуваченої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був очевидцем нанесення обвинуваченою множинних колото - різаних поранень грудної клітини та черевної порожнини його батьку потерпілому ОСОБА_1 , незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Крім того, застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за однією адресою місця проживання з потерпілим: АДРЕСА_1 , не зменшить ризик вчинення повторного кримінального правопорушення щодо життя та здоров`я потерпілого, а навпаки, збільшить.

Посилання сторони захисту на необхідність піклування про трьох дітей як на підставу звільнення з-під варти, не є вирішальним, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незаледжно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Не дивлячись на те, що унормовано питання визнання батьківства та піклування про неповнолітніх дітей, і мати дітей обвинувачена ОСОБА_4 і потерпілий ОСОБА_1 діють всупереч інтересам дітей.

Щодо тверджень про відсутність у потерпілого ОСОБА_1 претензій до обвинуваченої ОСОБА_2 та невірності кримінально-правової кваліфікаї її дій за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України, то така позиція буде врахована судом при призначенні покарання. Однак, думка потерпілого є важливою у справах приватного обвинувачення. У цій справі вона не є вирішальною, оскільки одне із правопорушень відносяться до злочинів проти життя людини, а кримінальне провадження здійснюється у формі публічного обвинувачення.

У зв`язку з чим суд вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 , обраний щодо неї запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на шістдесят днів та з огляду на наведене у задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 , підтриманого захисником Пасмуровою І.О., потерпілим ОСОБА_1 , про застосування цілодобового домашнього арешту слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов"язаного з життям людини, розмір застави у цьому кримінальному провадженні не визначається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177-178 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу стосовно обвинуваченої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою, без визначення застави, в Державній установі "Харківській слідчий ізолятор" на шістдесят днів, до 01 травня 2021 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 , підтриманого захисником Пасмуровою Іриною Олександрівною, про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Відкласти судове засідання до 12 год 40 хв 15.03.2021.

Викликати у судове засідання учасників судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи діб до Харківського апеляційного суду.

Суддя: