Вирок № 95278523, 03.03.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/366/18

Провадження № 1-кп/175/29/18

Вирок

Іменем України

03 березня 2021 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Бровченка В.В.,

суддів: Бойка О.М., Реброва С.О.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.,

захисника Завгороднього О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12017040440002212 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з початковою середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , не маючого постійного місця проживання,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 КК України,

встановив:

У період часу з 15.00 години 03 грудня до 14.00 години 04 грудня 2017 року, більш точний час невстановлений, ОСОБА_2 та раніше йому знайомий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилися у будівельному вагончику навпроти дачного будинку АДРЕСА_2 , де ОСОБА_4 ударив кувалдою приналежного обвинуваченому кота, після чого у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 із мотивів помсти умисно наніс ОСОБА_7 не менше 7 ударів кулаком в обличчя та по тулубу, внаслідок чого той упав на ліжко, а ОСОБА_2 схопив кувалду та її ударною частиною (бойком) умисно наніс не менше 2 ударів у різні частини голови, спричинивши ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді численних ран і саден на голові та обличчі, крововиливів під м`які покривні тканини голови, крововиливів під м`які мозкові оболонки, у речовину головного мозку, ділянок забою головного мозку, набряку головного мозку, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і безпосередньо призвели до смерті.

Після вбивства ОСОБА_8 , у вказані час і місці ОСОБА_2 побачив у загиблого приналежний ОСОБА_9 мобільний телефон «Nomi і241» вартістю 333 грн. і у нього одразу виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

З цією метою ОСОБА_2 , будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав зазначений мобільний телефон, який поклав до власних речей, і з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

Допитаний в судовому засіданні 14 лютого 2018 року ОСОБА_2 свою провину визнав і пояснив, що 26 чи 27 листопада 2017 року він приїхав у садове товариство «Сонячний-1» у с. Кам`янка до ОСОБА_8 , із яким раніше разом працював охоронцем. В ніч з 29 на 30 листопада 2017 року він із ОСОБА_11 вкотре пив горілку у будівельному вагончику. Оскільки ОСОБА_12 під час готування їжі заважав кіт, який проживав у вагончику, той ударив тварину кувалдою. Так як вбитий кіт мав для нього дуже важливе значення, внаслідок цих дій у них виник словесний конфлікт і бійка, під час якої він двічі ударив ОСОБА_8 кувалдою по голові. Інших обставин спричинених під час бійки ушкоджень не пам`ятає. Із вагончика він забрав мобільний телефон «Nomi» і власні речі, після чого пішов спати в сусідній вагончик, у якому жив до 04.12.2017 року. Оскільки він був дуже злий на ОСОБА_8 , то до того вагончика більше жодного разу не заходив і навіть не здогадувався, що вбив останнього. У понеділок 04.12.2017 року ОСОБА_13 підвіз його у м. Дніпро, звідки він поїхав до родича ОСОБА_14 у с. Дубравка Магдалинівського району. Викрадений мобільний телефон продав за 80 грн. на вокзалі у м. Полтаві. Приблизно 6-7 грудня 2017 року по телефону від знайомих дізнався, що ОСОБА_8 знайшли мертвим, а десь через тиждень після вбивства його затримали працівники поліції.

У подальшому обвинувачений повністю заперечив раніше надані показання та пояснив, що не вбивав ОСОБА_8 , а обмовив себе через психологічний та фізичний тиск з боку працівників органу досудового розслідування, які йому обіцяли, що якщо він не вбивав ОСОБА_8 , то невдовзі вийде на волю. Востаннє бачив ОСОБА_8 29.11.2017 року, з яким цього дня пив горілку у вагончику. Коли спиртне закінчилося, а грошей не було, то ОСОБА_4 добровільно віддав йому свій мобільний телефон «Nomi» щоб обміняв на горілку. Оскільки обміняти телефон на спиртне не вдалося, то він узяв горілку у борг, а телефон лишився у нього. Коли він повернувся до вагончиків, то один із них, у якому залишався ОСОБА_4 і де вони випивали, був зачинений та у ньому всередині було увімкнене світло. До 04.12.2017 року він проживав у садовому товаристві та запитував про місцезнаходження ОСОБА_8 06.12.2017 року йому зателефонував ОСОБА_13 , який 04.12.2017 року відвіз його у м. Дніпро, та повідомив, що знайшли труп ОСОБА_15 слів ОСОБА_16 , останньому працівники поліції наказали нічого не розказувати йому про цю подію. Під час проведення слідчого експерименту, який проводився не один раз, працівники поліції у службовому кабінеті йому розповіли, що саме необхідно йому говорити про обставини вбивства ОСОБА_17 нього дійсно був кіт, який проживав у вагончику, але хто його вбив йому невідомо. Чорні кросівки, котрі він лишив удома у ОСОБА_14 аби той зашив їх, належать йому особисто. Це взуття 42 розміру йому подарував його племінник ОСОБА_18 .

У судовому засіданні 28.05.2020 року ОСОБА_2 доповнив, що за 3-4 дні до 29.11.2017 року він прибув у садове товариство «Сонячний-1» у с. Кам`янка. У теплу пору року він почав винаймати будинок у ОСОБА_16 у цьому садовому товаристві, але проживав до 29.11.2017 року у вагончику тому, що у тому будинку не було опалення. Всі ці дні він спілкувався з ОСОБА_12 , із яким, можливо удвох, ходив по горілку. Один раз під час розпивання горілки у вагончику до них приходив ОСОБА_19 , який працював у охороні. 29.11.2017 року тітка ОСОБА_20 йому дала горілку у борг, а тому приналежний ОСОБА_10 телефон, який дав йому ОСОБА_4 аби залишити в якості застави за горілку, залишився у нього. Цей телефон він лишив у власній сумці та знайшов аж по приїзду у с. Дубравка. Повернувшись з горілкою, маленький вагончик, де проживав ОСОБА_12 , був зачинений. На подвір`ї горіло світло. На його стукання у двері у маленький вагончик ніхто не відчинив. З цього часу по 04.12.2017 року він проживав у великому вагончику. Неодноразово ходив до маленького вагончика, заглядав у вікна, але все було зачинено. На його запитання тітка ОСОБА_20 , ОСОБА_13 і ОСОБА_19 із охорони говорили, що не бачили ОСОБА_21 . Також він ходив у с. Ракшівка, де у ОСОБА_22 запитував де може бути ОСОБА_12 . 04.12.2017 року він зайшов до ОСОБА_16 , якого запитав чи не зможе той відвезти його у місто, на що ОСОБА_13 дав згоду та сказав почекати, доки відремонтує автомобіль. Після цього він пішов у винайманий будинок. Цього ж дня на автовокзалі у м. Дніпрі він узяв білет у напрямку смт. Магдалинівка, оскільки маршрутка проходить повз с. Дубравка. Перебуваючи у с. Дубравка, приблизно 05-06 грудня 2017 року йому зателефонував ОСОБА_13 і повідомив, що знайшли мертвого ОСОБА_8 із пробитою головою у вагончику. Розповів, що голова товариства ОСОБА_23 бачив на місці свіжу кров і мертвого кота, а тому ОСОБА_12 вбили сьогодні чи вчора вночі. ОСОБА_24 пояснював, що слідчий просив не дзвонити йому та нічого не розповідати, оскільки його шукають для допиту. Після цього йому також телефонував ОСОБА_25 і повідомив, що його розшукує поліція. Мобільний телефон ОСОБА_8 він продав у м. Полтава, діставши сім-картку. Цю сім-картку разом із іншими речами вилучили київські поліцейські, які його затримали за підозрою у злочині на складах. Слідчих експериментів за його участі було два, перший із яких був проведений без понятих. На першому експерименті він говорив те, що вигадав, а на другому – те, що поросили поліцейські. Явку з повинною у стані алкогольного сп`яніння він підписав за горілку. На досудовому слідстві про те, що вбив ОСОБА_8 через вбивство останнім кота, говорив за порадою захисника. Обмовляв себе для того, щоб від нього відчепилися поліцейські, не били та хотів до в`язниці, оскільки йому було дуже погано, про що говорив оперативникам, яких просив викликати швидку. Спочатку у суді визнавав вину, оскільки побоювався погроз поліції, однак потім вирішив домогтися правди, так як захисник відмовилася діяти на його користь. Через невеликі розміри вагончика неможливо технічно нанести удари ОСОБА_7 так, як він демонстрував під час слідчого експерименту. Просив звернути уваги також на виявлення у вагончику відбитків третьої особи, яку невстановлено, а також на наявність листя на тілі ОСОБА_8 , що може свідчити про те, що останнього вбили не у вагончику. У зв`язку з вищевикладеним просив його виправдати.

Провина обвинуваченого у вчиненні вказаних судом діянь підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який у судових засіданнях пояснив, що ввечері приблизно у понеділок у грудні 2017 року він двічі зателефонував ОСОБА_7 , який не відповів на ці дзвінки. Під час третього дзвінка телефон, а саме «Nomi і241», який він дав ОСОБА_7 у користування, вже був поза зоною досяжності. Вранці на наступний день він поїхав до ОСОБА_8 , який, проживаючи у вагончику у АДРЕСА_3 , охороняв будинок навпроти, власником якого є ОСОБА_26 . Власник після виїзду за кордон довірив йому наглядати за будинком. Оскільки вагончик був зачинений, то він відчинив вікно, через яке побачив ноги ОСОБА_8 , який лежав мертвий. Після побаченого він одразу викликав поліцію. У вагончику був безлад і помітні сліди боротьби. Біля трупу він помітив дві кувалди, які раніше разом з іншим інвентарем зберігалися у підвалі охоронюваного будинку, а також мертвого кота. ОСОБА_2 після звільнення тривалий час охороняв будинок і проживав у вагончику, але з літа 2017 року його вигнали звідти через зловживання алкоголем. Востаннє спілкувався з ОСОБА_11 по телефону у суботу чи неділю з приводу показань лічильника світла. Зі слів голови садового товариства йому відомо, що чоловік на ім`я ОСОБА_19 у неділю у селі бачив і ОСОБА_8 , який сам проходив повз того, і ОСОБА_5 , який з пляшкою пива та пачкою макаронів ішов сам. У судовому засіданні 30.06.2020 року доповнив, що напередодні 06.12.2017 року він телефонував ОСОБА_7 і телефон останнього був увімкнений. Оскільки вагончик був зачинений, то спочатку поїхав шукати ОСОБА_12 . ОСОБА_23 повідомив, що бачив у неділю у садовому товаристві ОСОБА_27 . Першим про виявлення трупа ОСОБА_8 сповістив брата ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_28 , який працював начальником служби безпеки.

Показаннями свідка ОСОБА_29 , який в суді пояснив, що 04 чи можливо 05 грудня 2017 року приблизно о 19.00 годині він повернувся до себе додому у с. Дубравка Магдалинівського району, де біля вхідних дверей побачив валізу чорного кольору. Через 15-20 хвилин з`явився його дядько ОСОБА_2 , якого він востаннє бачив приблизно 5 років тому. Причин приїзду він не запитував і на прохання ОСОБА_5 дозволив пожити у нього декілька днів. Дядько також мав при собі одну сумку та два мобільні телефони «Nokia» і «Nomi». Видимих тілесних ушкоджень ОСОБА_30 не мав, але було помітно, що той був схвильований та відчував біль у руці. Протягом двох днів вони випивали та не розмовляли на якісь особливі теми. У гості приходив ОСОБА_31 . Обвинувачений пожив у нього три дні та 07.12.2017 року приблизно о 12.00 годині поїхав у м. Полтаву, попросивши у телефонному режимі про це нікому не розповідати. ОСОБА_2 попросив лишити у нього вдома камуфляжну куртку (бушлат) і чорні кросівки, один із яких був пошкоджений, котрі пізніше приїде та забере. Ті кросівки ОСОБА_2 попрохав зашити. Цього ж дня приблизно о 16.30-17.00 годині приїхали працівники поліції, з якими він поїхав до відділення поліції, де були оглянуті видані ним речі, які залишив ОСОБА_32 .

Показаннями свідка ОСОБА_33 , який у судових засіданнях пояснив, що 03.12.2017 року приблизно о 15.00-16.00 годині до нього додому прийшов ОСОБА_2 та запитав, чи не бачив він ОСОБА_8 , оскільки шукає його. Обвинувачений вказав, що шукає ОСОБА_12 2-3 дні, а вагончик, де проживав останній, зачинений. Він декілька разів подзвонив ОСОБА_7 , але в останнього був вимкнений телефон. 04.12.2017 року близько 09.00-10.00 годині йому зателефонував обвинувачений та попросив відвезти його у місто. Приблизно о 13.00-14.00 годині ОСОБА_34 прийшов до нього додому зі спортивною сумкою та валізою чорних кольорів. Останнього він відвіз із с. Кам`янка на ж/м Тополя у м. Дніпрі, де висадив на зупинці громадського транспорту. У судовому засіданні 28.05.2020 року пояснив, що з літа 2017 року ОСОБА_2 декілька місяців проживав у його будинку. Мав з ним добрі стосунки. За місяць-два до дня виїзду у м. Дніпро ОСОБА_2 приїхав у с. Кам`янка. За 1-3 дні до виїзду ОСОБА_2 шукав ОСОБА_8 , якому він зі свого телефону декілька разів телефонував. Але під час дзвінків телефон ОСОБА_12 був вимкнений, потім з`являвся у мережі, потім знову вимикався. Через 2-3 дні після виїзду ОСОБА_5 у м. Дніпро, який зі слів поїхав до брата, у денний час йому зателефонував ОСОБА_35 та повідомив, що знайшов мертвим ОСОБА_8 у вагончику. За декілька днів до цього ОСОБА_35 також розшукував ОСОБА_12 . Зі слів ОСОБА_36 йому стало відомо, що у вбивстві підозрюють ОСОБА_37 , оскільки той проживав у сусідньому вагончику. Про почуте він по телефону розповів ОСОБА_38 , який сказав, що приїде, щоб не подумали на нього. Цього ж дня у вечірній час його допитували працівники поліції, які запитували про ОСОБА_5 та поросили не телефонувати обвинуваченому. До затримання він ще спілкувався з ОСОБА_39 по телефону, але суть розмов не пам`ятає. Зі слідчого ізолятора ОСОБА_30 також йому телефонував і просив зібрати передачу.

Показаннями свідка ОСОБА_40 , який в суді пояснив, що у грудні 2017 року йому зателефонував ОСОБА_35 та повідомив, що виявив у вагончику труп ОСОБА_8 , про що повідомив поліцію. Під час огляду місця події та трупа він приймав участь у якості понятого. У вагончику все було перевернуто та у крові. На голові у ОСОБА_8 були видимі тілесні ушкодження, які можливо спричинені виявленою кувалдою. На підлозі лежав мертвий кіт з роздробленою головою. Були складені протоколи, які він прочитав самостійно та засвідчив їх своїми підписами. Також йому відомо зі слів самого ОСОБА_8 і інших жителів садового товариства, що у ОСОБА_8 і ОСОБА_5 останнім часом були не дуже добрі стосунки, оскільки останній неодноразово бив ОСОБА_12 . Особисто він конфліктів не бачив.

Показаннями свідка ОСОБА_41 , яка в суді пояснила, що приймала участь у даному кримінальному провадженні в якості слідчого. На досудовому розслідуванні вона провела один слідчий експеримент за участю ОСОБА_5 , який у присутності захисника та понятих під запис добровільно самостійно розповів про обставини вбивства ОСОБА_21 . Обставини вилучення у свідка ОСОБА_29 кросівок і камуфляжної куртки працівниками карного розшуку їй невідомі, оскільки цей свідок у кабінеті відділення поліції самостійно видав ці речі. Дозвіл на проведення огляду вагончика надавав ОСОБА_35 , який заліз через вікно та зсередини відчинив приміщення. Понятими під час проведення огляду місця події та трупа вона запросила двох чоловіків, які до закінчення слідчих дій нікуди не відлучалися.

Показаннями свідка ОСОБА_42 , яка під час судового засідання повідомила, що у 2017 році вона за пропозицією працівника поліції у службовому кабінеті приймала участь у якості понятої під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_27 . Обвинувачений спокійно у вільній формі розповів про вчинене, відповідав на запитання та показував на манекені про обставини вбивства. За результатами слідчого експерименту було складено протокол, який вона засвідчила своїм підписом. Після експерименту на її запитання ОСОБА_2 повідомив, що дуже шкодує про скоєне.

Показаннями свідка ОСОБА_43 , яка у судовому засіданні пояснила, що 04.12.2017 року близько 17.00-18.00 години вона бачила ОСОБА_5 , який цього дня приїхав у с. Дубравка Магдалинівського району до ОСОБА_29 . ОСОБА_30 був одягнутий у чорну куртку, брюки та чорні кросівки, один із яких був розірваний. Також вона бачила обвинуваченого 06.12.2017 року вранці разом із ОСОБА_44 , з котрим збирався поїхати з села у пошуках роботи.

Показаннями свідка ОСОБА_45 , який у судовому засіданні пояснив, що у грудні 2017 року у с. Кам`янка було вчинено вбивство. В ході відпрацювання території було встановлено, що до цього злочину можливо причетний Акінін ОСОБА_46 . Родичі обвинуваченого з м. Підгородне пояснили, що у с. Дубравка Магдалинівського району у них є родич, у зв`язку з чим через декілька днів разом із ОСОБА_47 він вирушив до цього населеного пункту. Установлений родич ОСОБА_24 вказав, що ОСОБА_30 пожив у нього декілька днів і пішов у невідомому напрямку, залишивши якісь речі. Оскільки слідчий ОСОБА_41 по телефону вказала, що ОСОБА_14 необхідно допитати, останнього разом із залишеними речами ОСОБА_5 було доставлено до відділення поліції.

Показаннями експерта ОСОБА_48 , яка у суді підтвердила проведене нею експертне дослідження та вказала, що у піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з лівої руки ОСОБА_8 установлена наявність крові іншої людини з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н. у цих слідах кров від самого ОСОБА_8 може бути тільки в якості домішку.

Показаннями експерта ОСОБА_49 , яка у судовому засіданні підтвердила висновок комісійної судово-медичної експертизи та пояснила, що на підставі об`єктивних даних і з протоколу огляду, у якому не зазначений температурний режим, можна припустити, що смерть ОСОБА_8 настала не менш ніж за 1-2 доби до моменту первинного огляду трупа, тобто 06.12.2017 року о 21.00 годині. Його смерть могла настати більше ніж за 2 доби, оскільки при низькій температурі як у приміщенні, так і на вулиці трупні явища розвиваються повільно. У такому разі ОСОБА_4 міг померти як в ніч з 3 на 4 грудня, так і вранці 04 грудня.

Матеріалами кримінального провадження № 12017040440002212, а саме:

- рапортом старшого інспектора-чергового Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Солодовника О.В. від 06.12.2017 року, зареєстрованим у той же день у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події під № 17589, із якого убачається, що від оператора «102» надійшло повідомлення про те, що цього дня о 13.07 годині у с. Кам`янка виявлений труп ОСОБА_8 (а.к.п.12);

- протоколами огляду місця події та трупа від 06.12.2017 року з фото-таблицями до них, із яких убачається, що у період часу з 20.30 години до 22.40 години проведено огляд місця вчинення злочину, яким є будівельний вагончик поблизу дачного будинку АДРЕСА_2 , де у присутності понятих ОСОБА_40 і ОСОБА_50 виявлено труп ОСОБА_8 із тілесними ушкодженнями голови, обличчя та шиї, а також вилучені кухонний ніж, молоток, кувалда, дріт, подовжувач, тканина зі слідами РБК, змиви та інше (а.к.п.14-21,22-28);

- протоколом додаткового огляду місця події від 07.12.2017 року та фото-таблицями до нього, із яких убачається, що цього дня у присутності понятих ОСОБА_51 і ОСОБА_52 на місці вчинення злочину виявлені та вилучені сліди рук і пальців (а.к.п.29-34);

- висновком експерта № 2441 від 07-12 грудня 2017 року (експерт ОСОБА_53 ), із якого убачається, що при експертизі трупа ОСОБА_8 виявлене тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми: численних ран і саден на голові та обличчі, крововиливів під м`які покривні тканини голови, крововиливів під м`які мозкові оболонки, у речовину головного мозку, ділянок забою головного мозку, набряку головного мозку, що по відношенню до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті не менш ніж за 1-2 доби до моменту первинного огляду, який мав місце 06.12.2017 року. Ці ушкодження прижиттєві, спричинені незадовго до настання смерті від не менш 9 механічних дій тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою поверхнею, чи при ударі (ударах) об такий (такі). Рана на шиї, садно та синець на тулубі, а також крововилив у м`які тканини передньої поверхні грудної клітини мають ознаки легких тілесних ушкоджень, які виникли незадовго до настання смерті та не перебувають у причинному зв`язку з її настанням. При судово-токсилогічному дослідженні з трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 4,16 проміле у крові та 4,72 проміле у сечі, що стосовно живих осіб може відповідати тяжкій алкогольній інтоксикації (а.к.п.56-60);

- висновком експерта № 1563 від 14.12.2017 року – 05.01.2018 року (експерт ОСОБА_48 ), відповідно до якого при дослідженні зразка крові ОСОБА_8 виявлений антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В, що не виключає належність його групи крові до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. В піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з лівої руки ОСОБА_8 (об`єкт № 2) встановлена наявність крові людини, походження якої не виключається від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВО. При цьому не виключається домішок крові в цих слідах від самого ОСОБА_8 (а.к.п.82-85);

- протоколом огляду від 08.12.2017 року та фото-таблицею до нього, з яких убачається, що ОСОБА_9 добровільно видав картонну коробку, інструкцію та чек з-під мобільного телефону «Nomi і241», який він передав у тимчасове користування ОСОБА_7 (а.к.п.158,159-162);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.12.2017 року і відеозаписом цієї слідчої дії, який був переглянутий під час судового провадження за участю сторін і свідка ОСОБА_42 , відповідно до яких ОСОБА_2 у присутності понятих і захисника детально розповів про обставини конфлікту з ОСОБА_11 , чим і куди наносив останньому тілесні ушкодження (а.к.п.205-208,210);

- висновком експерта № 1351/Н від 27.12.2017 року – 04.01.2018

року (експерт ОСОБА_54 ), відповідно до якого кров ОСОБА_27 належить до групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО (а.к.п.220-221);

- висновком експерта № 2441/29-Е від 24 січня 2018 року (експерт ОСОБА_53 ), відповідно до якого, з урахуванням локалізації, кількості та механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , можна припустити, що вони могли виникнути за умов і при обставинах, які були вказані ОСОБА_39 під час проведення слідчого експерименту 14.12.2017 року (а.к.п.226-229);

- висновком експерта № 229/18 від 25 січня 2018 року (експерт ОСОБА_55 ), згідно з яким станом на грудень 2017 року ринкова вартість мобільного телефону «Nomi і241» з урахуванням зносу становила 333 грн. (а.к.п.233-236);

- речовими доказами, долученими до матеріалів кримінального провадження, зокрема, одягом із трупа ОСОБА_8 і відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 від 14.12.2017 року (а.к.п.47,48,209,210,256,257; т.2,а.с.п.47).

Матеріалами судової справи № 175/366/18 (провадження № 1-кп/175/29/19), а саме:

- висновком експерта № 5/4.6/369 від 11 травня 2019 року (експерт ОСОБА_56 ), відповідно до якого чотири сліди пальців рук, вилучених 07.12.2017 року під час додаткового огляду місця події у будівельному вагончику у садовому товаристві «Сонячний-1» у с. Кам`янка залишені середнім, вказівним і безіменним пальцями правої руки та великим пальцем лівої руки ОСОБА_27 . Допущена описка у висновку щодо дати вилучення слідів пальців рук – 17.12.2017 року – не впливає на об`єктивність висновку (т.2,а.с.п.9-28);

- комісійним висновком експертів № 179 від 02-29 жовтня 2019 року (експерти ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_49 ), відповідно до якого у ОСОБА_8 мали місце наступні тілесні ушкодженні:

- внутрішньочерепна травма: набряк м`яких тканин обличчя; забиті рани з саднами навколо: в лобній ділянці ліворуч в 3,5 см від умовної середньої лінії та в 0,5 см вверх від лівої надбрівної дуги (1), біля зовнішнього кута лівого ока по лінії росту лівої брови (2), на 7 см вліво від умовної середньої лінії та 4 см вверх від лівої надбрівної дуги (1), на підборідді, дещо ліворуч на 2 см та на 4,5 см вверх від лівої гілки нижньої щелепи (1), в проекції лівої гілки нижньої щелепи (1); на слизовій оболонці нижньої губи з крововиливом навколо, садно в області зовнішнього кута лівого ока, яке розповсюджується до лівої гілки нижньої щелепи; крововилив у товщі м`яких тканин голови з внутрішньої сторони, розташований відповідно забитим ранам з помірно вираженим набряком; крововиливи під м`якими мозковими оболонками у лобній та скроневих ділянках обох півкуль головного мозку; численні внутрішньо-мозкові крововиливи в корі, білій речовині, підкоркових структурах, з ділянками забою мозку; набряк мозку і м`яких мозкових оболонок;

- різана рана шиї у верхній третині переважно ліворуч, розташована горизонтально з рівними краями, витонченими кінцями;

- садно у проекції правої реберної дуги; крововилив у м`яких тканинах передньої поверхні грудної клітини на рівні 1-2-го ребер по середній лінії з помірно вираженим набряком; синець з набряком м`яких тканин і крововиливом у підлеглі м`які тканини в проекції лівої ключиці.

Характер ран, виявлених в області голови постраждалого, свідчить про те, що вони виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), більш ймовірно, з обмеженою контактуючою поверхнею.

Садна виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), визначити конкретні характерологічні ознаки травмуючої поверхні якого (яких), у даному випадку, не представляється можливим, так як вона (контактуюча поверхня) не відобразилася на ушкодженнях шкіряних покровів.

Розмір і характер країв і кінців рани, виявленої в області шиї (по даним опису), не виключає можливість виникнення її в результаті дії предмету, який мав ріжучі властивості.

Смерть ОСОБА_8 настала від внутрішньочерепної травми з численними забитими ранами, саднами, крововиливами у товщу м`яких тканин голови з внутрішньої сторони, крововиливами під м`які мозкові оболонки та в речовину головного мозку.

Враховуючи ступінь вираженності трупних явищ, виявлених при огляді трупа 06.12.2017 року о 21.00 годині, враховуючи пору року та причину смерті, смерть ОСОБА_8 настала приблизно за 1,5-2 доби до моменту огляду його трупу на місці виявлення. Більш конкретніше визначити термін настання смерті, тим більше в часовому інтервалі, не представляється можливим (т.2,а.с.п.149-163).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у п.65 рішенні по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Суд, дотримуючись принципів змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті в редакції від 05 лютого 2020 року, і його умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині і за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Доводи ОСОБА_5 про свою невинуватість у вчиненні умисного вбивства, колегія суддів розцінює як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення відповідальності за його вчинення, оскільки ці доводи спростовуються сукупністю усіх зазначених доказів, які свідчать про те, що саме ОСОБА_2 з метою помсти за вбивство кота умисно позбавив життя ОСОБА_21 .

Так, ОСОБА_2 , нібито розшукуючи протягом декількох днів ОСОБА_8 і достеменно знаючи про те, що мобільний телефон загиблого знаходиться саме у нього, будь-яким чином не повідомив свідку ОСОБА_60 щодо недоцільності здійснення телефонних дзвінків за номером ОСОБА_12 . При цьому свідок ОСОБА_13 повідомив, що під час дзвінків абонентський номер ОСОБА_8 то був вимкнений, то вмикався, потім знову вимикався. Викладене свідчить, що у даній ситуації саме ОСОБА_2 вмикав і вимикав мобільний телефон ОСОБА_8 з метою відвести від себе підозру у вбивстві.

Крім того, аналіз показань допитаних у суді потерпілого ОСОБА_36 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_61 та ОСОБА_42 свідчать про те, що вони у своїй сукупності повністю узгоджуються з доказами, покладеними судом в основу вироку. Показання цих свідків були послідовними в ході кримінального провадження і, на думку суду, логічно вписуються в картину події злочину. Обставин, які б могли бути мотивом для обмови ОСОБА_5 , у ході судового розгляду не встановлено, а тому суд приходить до висновку про достовірність і об`єктивність показань цих осіб.

Показання вказаних осіб повністю спростовують версію ОСОБА_5 про непричетність до вбивства ОСОБА_8 , оскільки потеплілий ОСОБА_35 у суді зазначив, що бачив на місці події вбитого кота, який лишився як пам`ять про батька ОСОБА_5 , що могло послугувати мотивом для вбивства ОСОБА_21 . Свідок ОСОБА_23 та потерпілий ОСОБА_35 повідомляли про неодноразові побиття ОСОБА_8 саме ОСОБА_62 . Крім того, одразу після вбивства ОСОБА_8 ОСОБА_2 раптово поїхав до ОСОБА_14 у с. Дубравка Магдалинівського району, куди не їздив 5 років. До того ж ОСОБА_25 у суді вказав, що 07.12.2017 року ОСОБА_2 попросив у телефонному режимі нікому не розказувати про його від`їзд у м. Полтаву. Ці обставини свідчать про явне переховування ОСОБА_5 , якого затримали аж у Київській області.

За сукупності наведених обставин, у колегії суддів наявні підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 підлаштовує свої показання під фактичні обставини, які встановлюються судом під час дослідження доказів, намагається викривити дійсні обставини вчинення ним особливо тяжкого злочину. З огляду на викладене, відповідні твердження сторони захисту судом відхиляються.

До показань обвинуваченого про те, що він не викрадав приналежний ОСОБА_10 мобільний телефон «Nomi і241», який, нібито, ОСОБА_4 добровільно віддав, щоб придбати горілку, суд ставиться критично, оскільки належних і допустимих доказів цьому стороною захисту суду не надано.

12 квітня 2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_5 від 05 квітня 2018 року, в якому обвинувачений просив не брати до уваги раніше надані ним показання, оскільки вони були недостовірними і наданими ним під тиском працівників органу досудового розслідування (т.2,а.с.п.67). Ці обставини 20 червня 2020 року ОСОБА_2 підтвердив у судовому засіданні та надав аналогічне клопотання.

Клопотання було надіслане заступнику керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Грицьку А.С. для прийняття рішення у відповідності до ст.214 КПК України, яке під розпис особисто ним отримане 13 квітня 2018 року (т.1,а.с.п.68).

Під час судового розгляду питання наявності чи відсутності в діях службових осіб кримінально караних діянь за застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 психологічного тиску перевірялися та не знайшли свого підтвердження, про що зазначено у відповідному висновку, наданому прокурором (т.3,а.с.п.61-63).

Разом з цим, судом установлено, що під час досудового розслідування було допущено ряд порушень вимог КПК України, що потягло недопустимість окремих доказів.

Так, у відповідності до припису ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року і «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Так, 07 грудня 2017 року у приміщенні Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області слідчим Дірявкою Ю.В. оглянуті добровільно видані ОСОБА_63 залишені 07.12.2017 року ОСОБА_39 куртка (військовий бушлат) кольору хакі та чоловіче взуття чорного кольору на шнурках 42 розміру. Як зазначено у протоколі, ці речі нібито зберегли на собі сліди речовини бурого кольору та були вилучені до СВ Дніпровського РВП (а.к.п.144,145-146). Однак, під час допиту у суді свідок ОСОБА_25 указав, що під час огляду на куртці та кросівках не бачив слідів крові, а лише плями бруду.

Частинами 1 і 2 ст.16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

У пунктах 6 і 7 ч.2 ст.131 КПК України зазначено, що заходами забезпечення кримінального провадження є тимчасове вилучення майна та арешт майна.

За приписом п.1 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Порядок тимчасового вилучення майна та припинення тимчасового вилучення майна передбачений ст.168 і ст.169 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідча ОСОБА_41 вилучені 07.12.2017 року куртку (військовий бушлат) кольору хакі та чоловіче взуття чорного кольору на шнурках 42 розміру, незважаючи на наявність на них слідів РБК, у порушення вимог ч.3 ст.110, ст.290 КПК України, речовими доказами не визнавала та стороні захисту не відкривала, до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не зверталася та не призначала будь-яких експертиз по цим речам, а тому колегія суддів, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, визнає протокол огляду предметів (речей) від 07.12.2017 року недопустимим доказом (а.к.п.144,145-146).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у вищевказаному протоколі зазначено, що під час цієї слідчої дії здійснювалося фотографування. Однак, до протоколу, всупереч вимогам ч.3 ст.104, ст.237 КПК України, взагалі не долучена фото-таблиця.

Плодами отруйного дерева являються й протоколи пред`явлення речей для впізнання від 08.12.2017 року з додатками до них, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_35 впізнав незаконно вилучені приналежну ОСОБА_38 куртку (військовий бушлат) кольору хакі та приналежне ОСОБА_7 чоловіче взуття чорного кольору на шнурках (а.к.п.147-150,151-154). У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_35 не зміг із упевненістю вказати, що саме надані прокурором для огляду у суді незаконно вилучені кросівки він упізнавав 08.12.2017 року, оскільки у будівельному вагончику було багато різного взуття.

Крім того, будь-яких документів, які б свідчили, що вказані кросівки, оглянуті у судовому засіданні за участю учасників судового провадження, на правовій підставі зберігалися у камері схову речових доказів, суду не надано.

Таким чином, колегія суддів підсумовує, що усі інші докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як допустимі.

Частино 1 ст.233 КПК України передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к (провадження № 51-1173км18) дійшов висновку, що для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду в житлі чи іншому володінні особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди.

Під час судового засідання потерпілий ОСОБА_35 заявив, що він надавав слідчому дозвіл на огляд, оскільки власник ОСОБА_26 проживає за кордоном і довірив йому приглядати за будинком.

Враховуючи вищевикладене, зауваження сторони захисту в частині проведення огляду місця події без документальної добровільної згоди власника, є необґрунтованими.

Не зазначення слідчим у протоколі огляду в якості учасника слідчої дії потерпілого ОСОБА_36 , який у суді заявив, що не приймав участь в огляді, а стояв осторонь, колегія суддів не вважає порушенням КПК України, що не впливає на допустимість протоколу як доказу.

Захисник Завгородній С.О. звертав увагу суду, що не можна розцінювати як слідчий експеримент показання ОСОБА_5 , які останній надавав 14.12.2017 року в кабінеті слідчого.

Колегія суддів наведені доводи захисника вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, процесуальним законом передбачено, що з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин, певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань (ч.1 ст.240 КПК України).

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник (ч.ч.2, 3 ст.240 КПК України).

Під час слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани та схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. За наслідками чого слідчий складає протокол, у якому докладно викладаються умови та результати слідчого експерименту (ч.ч.3, 6 ст.240 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 14.12.2017 року слідчим з дотриманням вимог ст.240 КПК України обґрунтовано проведено слідчий експеримент, під час якого підозрюваний ОСОБА_2 у присутності свого захисника та понятих детально розповів і на манекені показав як, чим і в які частини тіла ОСОБА_8 він наносив удари кувалдою і душив кабелем. У подальшому експертом проаналізовані ці показання ОСОБА_5 , які він відтворив у ході слідчого експерименту, і експертом зроблено висновок, що за вказаних ОСОБА_39 обставин могли бути заподіяні тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_21 .

Решта зауважень сторони захисту колегією суддів також відхиляється, оскільки зводиться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст і відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Колегія суддів не посилається у вироку на інші матеріали кримінального провадження, досліджені у судовому засіданні, оскільки вони є процесуальними документами, не доводять та не спростовують вини обвинуваченого.

З огляду на зазначене, колегія судів приходить до висновку про повну доведеність «поза розумним сумнівом» вини обвинуваченого у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень і необхідність призначення йому покарання, передбаченого законом, і не вбачає підстав для винесення виправдувального вироку, на чому наполягали захисник у судових дебатах і обвинувачений в останньому слові.

При визначенні виду і міри покарання, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини справи та особу ОСОБА_5 , - двічі притягався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини, але в силу ст.89 КК України вважається не судимим, зі слів - на момент затримання працював, за місцем колишнього проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 19 від 01 лютого 2018 року, в період часу вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_2 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим станом психіки не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше та виявляє в теперішній час емоційно нестійкий розлад особистості. Психічні й поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. По своєму психічному стану в той період часу і в теперішній час він міг і може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру (а.к.п.244-247).

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 , суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З урахуванням наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_5 , його ставлення до наслідків вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності зі ст.12 КК України відносяться до категорії кримінальних проступків і особливо тяжких злочинів, а також думку прокурора щодо виду і міри покарання, колегія суддів вважає необхідним призначити за правилами ч.1 ст.70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк у межах санкції ч.1 ст.115 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

На переконання колегії суддів, призначення обвинуваченому такого покарання буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Цивільні пози у кримінальному провадженні не заявлялися.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 494,80 грн., 2597,70 грн., 742,20 грн. і 2669,19 грн., що підтверджуються довідками експертних установ МВС (а.к.п.70,103,114; т.2,а.с.п.8).

Доля речових доказів підлягає вирішенню у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, колегія суддів –

ухвалила:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню:

- за ч.1 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років,

- за ч.1 ст.185 КК України - у виді обмеження волі строком 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 10 (десять) років.

Строк покарання обчислювати з дня затримання по ухвалі слідчого судді, тобто з 12 грудня 2017 року.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь

держави витрати на залучення експертів у розмірі:

- 1237 (одну тисячу тридцять сім) гривень (одержувач платежу – УК у Шевч. р-ні м.Зап./Шевч./24060300, номер рахунку – 3111611570000, МФО - 813015, код ЄДРПОУ – 38025367, найменування установи банку - ГУДКСУ у Запорізькій області, призначення платежу – за експертизи: № 1-1633 від 20 грудня 2017 року та № 1-1632 від 20 грудня 2017 року, проведені Запорізьким НДЕКЦ МВС України);

- 5266 (п`ять тисяч двісті шістдесят шість) гривень 89 копійок (отримувач - ГУК у Дн-кій обл/м.Дніпро/24060300, ЄДРПОУ – 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) - UA438999980313020115000004569, код бюджетної класифікації - інші надходження, наявність відомчої ознаки – «00» без деталізації за відомчою ознакою, призначення платежу – за проведення експертиз № 27/4.6/1839 від 28 грудня 2017 року та № 5/4.6/369 від 11 травня 2019 року, проведені Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України).

Приналежний ОСОБА_3 одяг в поліетиленовому пакеті чорного кольору, мікрочастки з долонь трупа у двох паперових конвертах, картонну коробку з-під мобільного телефону «Nomi і241», зрізи нігтьових пластин ОСОБА_1 у трьох паперових конвертах, два експертні пакети з молотками липкі стрічки зі слідами пальців рук та дактилокарта ОСОБА_1 у спеціальних пакетах № 0667978 та № 0667979, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанов старшого слідчого СВ Дніпровського РВП Дірявки Ю.В. від 12 грудня та 22 березня 2017 року по квитанціях під порядковими номерами 454 і НОМЕР_1 , - після набрання вироком законної сили знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Оптичний диск із відеозаписом слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_1 від 14 грудня 2017 року, - зберігати у опечатаному конверті при матеріалах кримінального провадження № 12017040440002212.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим – у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий суддя В.В. Бровченко

Суддя О.М. Бойко

Суддя С.О. Ребров