Постанова № 95278227, 03.03.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/130/21

Номер провадження: 3/156/94/21

Рядок статзвіту 192

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року смт Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали справи, що надійшли з головного управління ДПС у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), українки, громадянки України, мешканки: АДРЕСА_1 , заміжньої, на утриманні одна неповнолітня дитина, директора магазину «Маркет-Кальдо»,

за ч. 1 ст.155-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),

учасники справи:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особі роз`яснено,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:

в с т а н о в и в:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

При перевірці 03.02.2021 року магазину «Маркет-Кальдо» за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: не відповідний зразок розрахункового документу проведеної розрахункової операції на суму 135,50 грн. (чек № 164152 від 28.01.2021 року); з 01.08.2020 року розрахункові операції проводилися через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, а саме: згідно інформації, що міститься в контрольних стрічках РРО 28.08.2020 року реалізовано сидр «Сомерс» ємністю 0,9 л вартістю 40,00 грн., однак чек № 56538 від 31.08.2020 року не містить коду товарної підакцизної категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів; на час перевірки не пред`явлено (відсутні) прихідні документи на товар, що знаходиться в реалізації на загальну суму 992,34 грн., чим порушено пп. 1, 2, 11, 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (зі змінами та доповненнями), відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у протоколі, вину визнала та щиро розкаялася, просила суворо не карати.

ІІ. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов`язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша з них, репресивно-каральна (або "штрафна"), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, тощо.

Диспозицією ч. 1 ст.155-1 КУпАП передбачено, що порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, - настає адміністративна відповідальність.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (далі Закон №265/95-ВР).

В абзаці четвертому статті 2 Закону №265/95-ВР закріплено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Статтею 3 статті 3 Закону України №265/95-ВР визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

-проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР);

-надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (п. 2 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР);

-проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості (п. 11 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР);

-вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку (п. 12 ст. 3 ЗУ №265/95-ВР).

ІІІ. Оцінка суду

Даний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, тому є доказом у розумінні вимог ст. 251 КУпАП.

ОСОБА_1 являється директором магазину «Маркет-Кальдо», тобто посадовою особою.

Факт вчинення вищевказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення №000625/07-05/ від 03.02.2021 року, Актом фактичної перевірки № 000774 від 03.02.2021 року, копією відомості від 03.02.2021 року, копією Х-звіту від28.01.2021 року, копією чеку № 164152 від 28.01.2021 року, копією письмових пояснень і усними поясненнями ОСОБА_1 та іншими документами, доданими до протоколу.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників податкової служби щодо складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржувала, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до них, - суду не скеровувала.

Аналізуючи наведені докази та докази, здобуті в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суддя приходить до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у порушенні встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП.

ІV. Накладення адміністративного стягнення

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 , правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини та майновий стан, яка має на утриманні та вихованні неповнолітню дитину; обставини, що пом`якшують відповідальність вчинення правопорушення вперше, відсутність обставин, які б обтяжували відповідальність, суддя вважає доцільним призначити ОСОБА_1 , як посадовій особі, адміністративне стягнення у виді мінімального штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а саме в сумі п`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Таке покарання відповідає вимогам ст. 33 КУпАП та буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу, виправлення правопорушника і запобігання вчинення нею нових правопорушень.

V. Вирішення питання щодо судових витрат

Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останньої судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

Керуючись ч.1 ст.155-1, ст.ст. 33, 34, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), мешканку: АДРЕСА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП та призначити їй адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), мешканки: АДРЕСА_1 , в дохід держави 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу.

У разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу у порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська