Рішення № 95274914, 03.03.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/2939/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення управління обслуговування громадян Сторожинецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-0211-8/26640 від 29.09.2020 р. про відмову в призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказувала що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугу років №2400-0211-8/26640 від 29.09.2020 р. є протиправним, оскільки останнім не враховано період роботи з 01.01.1993 р. по 30.09.2003 р. Відтак, загальний педагогічний стаж роботи позивача є достатнім для призначення пільгової пенсії. Просить позов задовольнити повністю.

04.01.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.01.2021 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що загальний стаж роботи складає 34 роки 09 місяців, в тому числі педагогічний стаж складає 24 р. 09 міс. 22 дні (зарахований по 10.10.2017 р.). У зв`язку з наданням позивачем додаткових документів спеціальний стаж позивача станом 11.10.2017 р. склав 25 років 1 місяці 23 дні. Окрім того, повідомлено, що відповідачем до спеціального стажу не враховано період роботи на посаді "викладач" з 01.01.1993 р. по 30.09.2003 р. дана посада не передбачена. У зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу для призначення пенсії, відповідач правомірно відмовив у призначенні пенсії за вислугу років.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (до одруження ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у 1988 році закінчила Львівський торгово - економічний інститут, про що здійснено запис до трудової книжки (а.с. 12).

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , позивач працювала:

- з 15.07.1983 року по 17.01.1984 року зарахована учнем продавця магазину №104;

- з 18.01.1984 року по 17.04.1984 року - стажером магазину №104;

- з 18.04.1984 року по 28.08.1984 року - на посаді молодшого продавця магазину № 104 "Продукти";

- з 01.09.1984 року по 30.06.1988 року - навчалась у Львівському торгово -економічному інституті;

- з 03.08.1988 року по 24.12.1991 року - зарахована на посаду інструктора Сторожинецького райно;

- з 02.01.1992 року по 10.08.1992 року прийнята на посаду методиста Сторожинецької СЮТ;

- з 11.08.1992 року по 31.08.1992 року - керівник гуртка "Технічне моделювання" молодших школярів в Сторожинецькому комбінаті трудового навчання і технічної творчості молоді;

- з 01.09.1992 року по 31.12.1992 року - майстер виробничого навчання по торгівельному обслуговуванню в Сторожинецькому комбінаті трудового навчання і технічної творчості молоді;

- з 01.01.1993 року по 30.09.2003 року - викладач торгівельного обслуговування в Сторожинецькому комбінаті трудового навчання і технічної творчості молоді;

- з 01.10.2003 року по 15.11.2015 року - заступник директора з навчально-виховної роботи в Сторожинецькому комбінаті трудового навчання і технічної творчості молоді;

- з 16.11.2015 року по 28.08.2020 року - директор в Сторожинецькому комбінаті трудового навчання і технічної творчості молоді (а.с. 12-14, 34-37).

Згідно довідки відділу освіти, культури, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації позивач з 01.08.1992 р. переведена на посаду керівника гуртка "Технічне моделювання" молодших школярів в Сторожинецькому комбінаті трудового навчання і технічної творчості молоді, з 01.09.1992 р. викладала торгівельну справу, з 01.10.2003 р. призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи в Сторожинецькому комбінаті трудового навчання і технічної творчості молоді, з 23.07.2015 р. покладено ТВО директора Сторожинецького КТН і ТТМ та з 16.11.2015 р. переведено на посаду директора Сторожинецького КТН і ТТМ (а.с. 21) Вказані посади підтверджуються фотокопіями наказів про призначення (а.с. 22-29).

21.01.2020 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про визначення доцільності звільнення з посади та призначення пенсії за вислугу років (а.с. 31).

24.01.2020 р. відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки у позивача станом на 10.10.2017 р. педагогічний стаж складає 24 р. 09 міс. 22 дні (а.с.15-16).

02.07.2020 р. позивачем надано заяву для точного визначення трудового, спеціального та страхового стажу (а.с. 33).

27.07.2020 р. відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки у позивача станом на 11.10.2017 педагогічний стаж, з урахуванням додаткових документів складає 25 р. 1 міс. 23 дні (а.с. 17-18).

29.09.2020 р. відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. Окрім того зазначено, що до спеціального не може бути зараховано період роботи на посаді викладач з 01.01.1993 р. по 30.09.2003 р. оскільки в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ №909 від 04.11.1993 р. вказана посада не передбачена.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною першою статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55. Пунктом "е" частини першої статті 55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті "е" в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п`ятим. Отже, пункт "е" у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

За приписами пункту "е" частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2- р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту "а" статті 54, положення статті 55 Закону №1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, №911-VIII), якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної Законом №1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-ХІІ.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

Таким чином, на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику освіти, за пунктом "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю, ст. 62 Закон №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Сторожинецький комбінат трудового навчання і технічної творчості молоді відноситься до інших типів навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909 (далі - Перелік №909).

Згідно з розділом 1 Переліку №909 робота на посадах директора, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, виховної навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, а також на посадах директора, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи вищого навчального закладу I-II рівнів акредитації, професійно-технічного навчального закладу, дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Суд звертає увагу, що в даному випадку відповідач стверджує, що ОСОБА_1 на момент звернення не має права на пільгову пенсію, оскільки станом на 11.10.2017 спеціальний стаж становить 25 років 1 місяць 23 дні. При цьому, відповідач стверджує, що ГУ ПФУ у Чернівецькій області не бере до уваги переведення на посаду з 01.09.1992 р. "майстра виробничого навчання", а також не зараховано період роботи на посаді "викладач" з 01.01.1993 р. по 30.09.2003 р., оскільки вказана посада не передбачена в міжшкільних навчально-виробничих комбінатах

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем додано довідку №101 від 07.02.2020 р. відділу освіти, культури, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації, яку надано ОСОБА_1 для підтвердження доказів, що позивач з 01.08.1992 р. переведена на посаду керівника гуртка "Технічне моделювання" молодших школярів в Сторожинецькому комбінаті трудового навчання і технічної творчості молоді, з 01.09.1992 р. викладала торгівельну справу, з 01.10.2003 р. призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи в Сторожинецькому комбінаті трудового навчання і технічної творчості молоді, з 23.07.2015 р. покладено ТВО директора Сторожинецького КТН і ТТМ та з 16.11.2015 р. переведено на посаду директора Сторожинецького КТН і ТТМ.

Окрім того, вказане підтверджується фотокопіями наказів про призначення на дані посади, зокрема наказ №161к від 11.08.1992 р. про переведення ОСОБА_1 на посаду керівника гуртка "Технічне моделювання молодших школярів" (а.с. 22), наказ №51 від 11.08.1992 р. по Сторожинецькому МНВК про переведення ОСОБА_1 на посаду керівника гуртка "Технічне моделювання молодших школярів" (а.с. 23), наказ №290к від 31.08.1992 р., яким дозволено ОСОБА_1 викладати торгову справу в навчально-виробничому комбінаті (а.с. 24), наказ №44 від 31.08.1992 р. по Сторожинецькому КТН і ТТ, яким ОСОБА_1 - керівнику гуртка дозволено викладати торгівельну справу в комбінаті з 01 вересня 1992 р. (згідно контракту) (а.с. 25), наказ №305к від 29.09.2003 р. призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи.

Зважаючи на вищевикладене, суд зобов`язує врахувати до спеціального стажу період роботи з 11.08.1992 р. по 30.09.2003 р. на посаді керівника гуртка.

Таким чином, згідно з даними трудової книжки, копій наказів про призначення ОСОБА_1 та довідки відділу освіти, культури, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації, спеціальний стаж роботи позивача станом на 11 жовтня 2017 року (дату набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"), який дає їй право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти становить більше 26 років 6 місяців, визначених пунктом "е" статті 55 Закону України № 1788-ХІІ.

Відтак, суд визнає протиправним та скасовує рішення управління обслуговування громадян Сторожинецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-0211-8/26640 від 29.09.2020 р. про відмову в призначенні пенсії за вислугу років та приходить до висновку, що на момент звернення до відповідача позивач мав право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 81, 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Згідно ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності; б) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Таким чином, саме Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, безпосередньо органи Пенсійного фонду мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, зокрема прийняття відповідного рішення, в тому числі щодо призначення пенсії за вислугою років, оскільки прийняттю такого рішення передує дослідження та аналіз відповідного стажу роботи особи, що звернулася за призначенням пенсії; перевірка та оцінка наданих доказів на предмет їх прийнятності та достатності.

В той же час, з оскаржуваного рішення № 2400-0211-8/26640 від 29.09.2020 р. слідує, що при розгляді заяви ОСОБА_1 від 17.09.2020 року № 88 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідач обмежився лише дослідженням стажу роботи позивача до 11.10.2017 року, та залишив поза увагою вказані накази та довідку відділу освіти, культури, молоді та спорту Сторожинецької районної державної адміністрації.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

За таких підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2020 року № 88 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення управління обслуговування громадян Сторожинецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-0211-8/26640 від 29.09.2020 р. про відмову в призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2020 року № 88 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, відповідно до квитанції № 1-1764К від 24.12.2020 р. (а.с. 1).

Таким чином з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення управління обслуговування громадян Сторожинецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-0211-8/26640 від 29.09.2020 р. про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2020 року № 88 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням до спеціального стажу період роботи з 11.08.1992 р. по 30.09.2003 р. на посаді керівника гуртка.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 420,40 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)

Суддя І.В. Маренич