Рішення № 95273415, 22.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Львів справа №380/3688/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Винник В.М.,

за участю:

представника позивача - Безбородько Т.М.,

представника відповідача - Рак З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875), Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43348711) в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ В.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 № 103-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Галицької митниці Держмитслужби як правонаступника Львівської митниці ДФС;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції;

- стягнути понесені судові витрати із Галицької митниці Держмитслужби як правонаступника Львівської митниці ДФС.

Ухвалою від 21 травня 2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 16 вересня 2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позиція позивача:

Позивач вважає, що його звільнення з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Рава - Руська» Львівської митниці ДФС є протиправним. Зазначає, що на час підписання вказаного наказу в Законі України від 10 грудня 2015 року за № 889- VIII «Про державну службу» (чинним станом на 21.12.2019 року) була відсутня норма про попередження державного службовця про наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону не пізніше ніж за 30 календарних днів. Вказана норма почала діяти з 13.02.2020 року на підставі Закону № 440-ІХ від 14.01.2020 року. Стверджує, що станом на 21.12.2019 року частиною першою статті 49-2 Кодексу законів про працю передбачалася необхідність персонального попередження про наступне вивільнення працівників не пізніше ніж за два місяці. Також позивач зазначає, що зміни внесені до КЗпП України та Закону України «Про державну службу», на підставі яких відбулось звільнення, суттєво погіршують становище позивача та обмежують реалізацію його законних прав та інтересів в частині трудових прав та носять дискримінаційний характер.

18 серпня 2020 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив (вх.40812).

Представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Заперечення відповідачів:

Відповідачі Галицька митниця Держмитслужби, Львівська митниця ДФС подали до суду відзиви на позовну заяву від 17.06.2020 та від 18.06.2020 відповідно, в яких проти задоволення позову заперечують. Відзиви обґрунтовані тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 р. № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. Згідно пункту 1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 цього наказу визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. В подальшому, наказом ДФС України від 24.03.2020 року №14-рг «Про внесення змін до деяких наказів ДФС», внесено зміни до наказу від 25.11.2019 №30- рг, замінивши слова «три місяці» словами «шість місяців» в пункті 4 цього наказу. 28.11.2019 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 року № 1217-р погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, 14.11.2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби України. З дня набрання чинності розпорядження Кабінету Міністрів України, розпочала роботу Галицька митниця Держмитслужби.

Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС, на підставі п.4 ч.І ст.83, п.1 ч.І ст.87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889- VII «Про державну службу» та п.1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад згідно списку, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу «Про попередження про наступне вивільнення», серед 179 працівників Львівської митниці ДФС, яких мало бути попереджено про наступне вивільнення, також був державний інспектор відділу митного оформлення №1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 10.03.2020 року позивача було попереджено про наступне вивільнення, що не заперечується самим позивачем та проставленим підписом позивача про його ознайомлення. 13.04.2020 року наказом Львівської митниці ДФС №103-о «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 було звільнено з 15.04.2020 із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС.

Відповідачі у відзиві стверджують, що оскільки попередження про наступне вивільнення позивачу було вручено 10 березня 2020 року, відповідно до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу», в редакції чинній на момент такого вручення, тобто в редакції Закону України від 14.01.2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Вказують, що оскільки правовідносини щодо припинення державної служби позивача виникли з 10.03.2020, має місце пряма дія в часі Закону України «Про державну службу України», в редакції Закону України від 14.01.2020 року № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13.02.2020 року у зв`язку із чим, застосовуючи процедуру припинення державної служби передбачену цим законом відповідач діяв з дотриманням вимог законодавства.

Представник відповідача Галицької митниці Держмитслужби в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у письмовому відзиві. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно наказу Львівської митниці «По особовому складу» від 07 травня 2014 року за № 489-о, ОСОБА_1 з 07 травня 2014 року було призначено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів, тимчасово на умовах строкового трудового договору, на час відсутності основного працівника ОСОБА_2 , як такого, що успішно пройшов стажування, у порядку переведення з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.

У відповідно до наказу від 27 липня 2016 року за № 648-о ОСОБА_1 переведено з 01 серпня 2016 року на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава - Руська» Львівської митниці ДФС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з п. 1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи Львівської митниці ДФС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної митної служби» від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України», функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи Галицької митниці Держмитслужби.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.

Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», яким вирішено письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 року №889-УШ «Про державну службу» згідно зі списком, в який був включений позивач.

Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 «Про попередження про наступне вивільнення» зобов`язано Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС забезпечити скерування відповідно до ст. 9-1 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу», зі змінами, попереджень про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України від 10.12.2015 №889-Vlll «Про державну службу», п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України, згідно з списком, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу у пункті 114 зазначений ОСОБА_1 державний інспектор ВМО №1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС .

Згідно з попередженням про наступне вивільнення від 10.03.2020 ОСОБА_1 , державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади 22.04.2020 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

24.03.2020 ОСОБА_1 подано заяву в.о. начальнику Галицької митниці Держмитслужби про призначення його в порядку переведення з Львівської митниці ДФС на посаду державного інспектора відділу №1 п/п «Рава- Руська» Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з наказом Львівської митниці ДФС №103-о від 13.04.2020 позивача з 15.04.2020 року звільнено із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного посту «Рава - Руська» Львівської митниці ДФС відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Підставою, як зазначено в наказі, є попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020.

Листом Галицької митниці Держмитслужби від 28.04.2020 відмовлено позивачу у задоволенні заяви від 24.03.2020 про переведення.

Не погодившись із згаданими наказами позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Змістом спірних правовідносин є звільнення ОСОБА_1 . Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Вважаючи звільнення незаконним, проведеним без дотримання законодавства про державну службу та таким, що порушує його трудові права закріплені Конституцією України, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Головним питання цього спору є оцінка дій суб`єктів владних повноважень в частині дотримання процедури звільнення позивача з державної служби.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон №889-VIII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Вказаною постановою зокрема передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.

Як вже зазначалось, наказом ДФС України від 25.11.2019 №30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 вказаного наказу визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Пунктом 2 вказаного наказу створено комісії з реорганізації митниць ДФС та затверджено їх голів. Голів комісій зобов`язано, зокрема, забезпечити неухильне дотримання термінів, визначених планом заходів, пов`язаних з реорганізацією (п.5.3 Наказу.)

Запис про прийняте рішення щодо початку процедури припинення Львівської митниці ДФС внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019.

Суд встановив, що лише 24.03.2020 наказом ДФС України №14-рг "Про внесення змін до деяких наказів ДФС", внесено зміни до наказу від 25.11.2019 №30-рг, замінивши слова "три місяці" словами "шість місяців" в пункті 4 вказаного наказу. Тобто, в період з 01.03.2020 по 24.03.2020 строк проведення реорганізації Львівської митниці ДФС не був продовжений, відтак дії по виконанню плану заходів, пов`язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, вчинялись у цей період з порушенням строку.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок №1074). Вказаний Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Пунктом 12 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної митної служби" від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України", функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Отже, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.

У ході розгляду справи суд встановив, що на момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.

Як видно зі змісту Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року №858, внаслідок реорганізації до Галицької митниці Держмитслужби, крім Львівської митниці ДФС, було приєднано Івано-Франківську митницю ДФС та Тернопільську митницю ДФС. Матеріалами справи підтверджено, що на момент попередження позивача про наступне вивільнення у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 49 посад державного інспектора.

На момент винесення наказу про звільнення позивача у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними 43 посади. Станом на 15.04.2020 були вакантними 43 посади.

Доказів того, що в процесі реорганізації Львівської митниці ДФС у Галицьку митницю ДМС мало місце скорочення чисельності і штату відповідачем не подано. Як встановлено судом, Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками. В цьому контексті в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 та ч.4 ст.40 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС та звільнення позивача з займаної посади) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 вказаної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої вказаної статті, а також особливості застосування до них положень частини другої вказаної статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 вказаного Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Отже, вказана норма КЗпП України визначає загальний порядок припинення трудового договору з працівником з ініціативи власника, у разі проведення реорганізації юридичної особи.

Спеціальним Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України "Про державну службу".

Статтею 83 Закону України "Про державну службу" (в редакції, яка діяла на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС та на момент звільнення позивача з займаної посади) визначені підстави для припинення державної служби. Зокрема, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87--1 вказаного Закону) (п.4 ч.1 ст. 83 Закону).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Станом на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС Закон України "Про державну службу" не передбачав особливостей процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу. Тобто, на цей час діяли загальні норми щодо порядку припинення трудового договору з ініціативи власника у зв`язку з реорганізацією підприємства, установи, організації, що визначені КЗпП України.

Загальною нормою (ч.2 ст.40 КЗпП України) передбачено, що звільнення з підстав, зокрема, реорганізації підприємства, установи чи організації допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.4 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС, законодавством був визначений обов`язок Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС попередити працівників про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення. Оскільки таке заплановане звільнення працівників було масовим, відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", Комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС мала довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Наказом Львівської митниці ДФС № 631 від 27.11.2019 затверджено план заходів, пов`язаних з реорганізацією Львівської митниці ДФС, в п.1 розділу ІІІ якого визначено здійснення заходів щодо переведення, звільнення працівників Львівської митниці ДФС, які належать до номенклатури посад начальника Львівської митниці ДФС, з дотриманням законодавства про працю. Зміни до вказаного плану заходів у цій частині на момент звільнення позивача не вносились.

Суд встановив, що наказ № 666 від 21.12.2019 "Про попередження про наступне вивільнення" не реалізований.

Законом України №378- IX від 12.12.2019 внесено зміни до Кодексу законів про працю України. Вказаним Законом ст.49-2 КЗпП України доповнено частиною шостою такого змісту: "вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 вказаного Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 вказаного Кодексу та положення частини другої вказаної статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень". Вказані зміни набрали чинності з 02.02.2020.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" з 13.02.2020 набрали чинності зміни до Закону України "Про державну службу", відповідно до яких частину 3 статті 87 Закону доповнено новим абзацом першим такого змісту:

"Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої вказаної статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

Таким чином, на момент звільнення позивача з займаної посади не було змінено підстав припинення державної служби (реорганізація державного органу), однак було запроваджено певні особливості щодо процедури звільнення державних службовців.

Зокрема, змінено строк попередження державного службовця про наступне звільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів), а також передбачений до вказаного часу обов`язок пропонувати вакантну посаду державному службовцю при звільненні у зв`язку з реорганізацією державного органу, змінено словами "може пропонувати державному службовцю будь яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності)". Тобто, законом встановлено певну свободу дій керівника державного органу щодо надання пропозицій про переведення державних службовців до реорганізованого органу. Однак, на переконання суду, в кожному випадку надання таких пропозицій чи відмова у їх наданні має бути належним чином обґрунтовані.

Суд зазначає, що надання суб`єктом призначення або керівником державного органу пропозиції зайняття вакантної посади має наслідком переведення державного службовця на цю посаду, у разі його згоди на переведення.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

В контексті вказаних норм Закону України "Про державну службу" суд зазначає, що передбачене в ст.87 вказаного Закону право (а не обов`язок) керівника державного органу пропонувати державному службовцю вакантну посаду, не може трактуватись як можливість прийняття рішення таким керівником на власний розсуд, без будь якого обґрунтування такого рішення. При переведенні державних службовців керівник державного органу в першу чергу оцінює професійну підготовку та компетентність державного службовця.

Іншими словами, при масовому звільненні працівників у зв`язку з реорганізацією державного органу, надання переваги одним працівникам у вигляді пропозиції зайняття вакантної посади у новоствореному державному органі повинно бути належно обґрунтоване, рівно ж як і відмова у наданні такої пропозиції іншим державним службовцям, за наявності вакантних посад у цьому державному органі. Тобто, така поведінка суб`єкта призначення або керівника державного органу не повинна викликати сумніви як у державних службовців так і сторонніх осіб у неупередженості такого керівника. В іншому випадку ці дії можна вважати дискримінаційними по відношенню до окремих державних службовців. Судом встановлено, що позивач 24.03.2020 року звернувся із заявою до В.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби України, в якій просив перевести в порядку переведення з Львівської митниці ДФС на посаду державного інспектора відділу № 1 «Рава - Руська» Галицької митниці Держмитслужби.

Галицька митниця Держмитслужба України листом від 28.04.2020 року за № 7.4-1-12-10/11743(після винесення спірного наказу), повідомила позивача про наступне:

«Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь - яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності) та згідно частини 6 статті 49-2 КЗпП України у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті . Отже при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу не враховується переважне право на залишення на роботі, а також пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. З урахуванням викладеного, у задоволенні Вашої заяви від 24.03.2020 року відмовлено».

Окрім того, відповідно до листа Галицької митниці ДМС від 21.01.2021 за № 7.4-1-12/8/1328 проінформовано, що кількість вакантних посад державного інспектора у Галицькій митниці Держмитслужби становила: станом на 10.03.2020 -49 посад, 13.04.2020 - 43, 15.04.2020 -43. Станом на 13.04.2020 до Галицької митниці Держмитслужби було призначено в порядку переведення з Львівської митниці ДФС 472 працівника, які в Львівській митниці ДФС обіймали посади державного інспектора.

Відповідно до листа Львівської митниці ДФС від 27.01.2021 року за № 3/адв/13-70-04 проінформовано, що кількість вакантних посад державного інспектора у Львівській митниці ДФС становила: станом на 10.03.2020 -433 посад, 13.04.2020 - 440, 15.04.2020 -441. Станом на 13.04.2020 з Львівської митниці ДФС було звільнено в порядку переведення до Галицької митниці Держмитслужби 472 працівників, які обіймали посади державного інспектора.

Щодо законності попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 року.

Згідно з п.4 наказу Державної фіскальної служби України №30-рг від 25.11.2019 року визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 року внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Таким чином, реорганізація Львівської митниці ДФС повинна була закінчитись 28.02.2020 року.

Проте наказом Державної фіскальної служби України №14-рг від 24.03.2020 року було внесено зміни, зокрема, у п.4 наказу №30-рг від 25.11.2019 року - слова «три місяці» замінено словами «шість місяців».

Наведене вказує на те, що у проміжку між 28.02.2020 року до 24.03.2020 року дії, які спрямовані на реорганізацію Львівської митниці ДФС не можуть вважатись законними.

Оскільки позивача було попереджено про наступне вивільнення 10.03.2020 року, тобто у проміжку коли згідно наведених обставин не було законних підстав для вчинення дій щодо реорганізації Львівської митниці, суд вважає, що позивача не було попереджено про наступне вивільнення у порядку передбаченому положеннями ч.6 ст. 49-2 КЗпП України та ч.3 ст.87 Закону №889-VIII.

Враховуючи те, що під час звільнення позивача Львівською митницею ДФС було порушено порядок передбачений чинним законодавством, наказ від 13.04.2020 року № 103-о «Про звільнення ОСОБА_1 » не відповідає критерію законності - п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Підсумовуючи викладене можна прийти до висновку, що наказ від 13.04.2020 року № 103-о «Про звільнення ОСОБА_1 », не відповідає згаданим критеріям правомірності, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава - Руська» Галицької митниці Держмитслужби, як правонаступника Львівської митниці ДФС, суд зазначає, наступне.

Частиною 6 ст. 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на висновок суду про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача з посади (13.04.2020) та враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, згідно якого останнім днем роботи вважається день звільнення, позивача належить поновити з 16.04.2020 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС.

Стосовно тверджень позивача, щодо його поновлення на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава - Руська» Галицької митниці Держмитслужби, як правонаступника Львівської митниці ДФС, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про наявність трудових відносин ОСОБА_1 із Галицькою митницею Держмитслужби.

Враховуючи вищенаведене, позов в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Рава - Руська» Галицької митниці Держмитслужби, як правонаступника Львівської митниці ДФС задоволенню не підлягає.

Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, у відповідності до підп. "з" п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

В матеріалах справи наявна довідка №13-70-05/38-304 від 04.06.2020 року зі змісту якої вбачається, що середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 241 грн. 61 коп. з урахуванням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна - 4953 грн. 00 коп. також з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 16.04.2020 року по 22.02.2021 року та лист Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року №1133/0/206-19. Така кількість днів становить 213 робочих днів.

З врахуванням викладеного, сума, які підлягає стягненню, дорівнює 51462,93 грн. (241, 61 грн. (середньоденний розмір заробітної плати) * 213 (кількість днів вимушеного прогулу)), за виключенням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна заробітна плата, становить 4953 грн.00 коп., теж за виключенням податків та обов`язкових платежів.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими в частині визнання протиправним та скасувати наказу Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 року №103-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС та стягнення з Львівської митниці ДФС середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.04.2020 року по день прийняття рішення. В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У свою чергу, компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 КАС України.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги від 28.04.2020 року, копію додатку до договору від 28.04.2020 року, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС 1025946 від 22.06.2020 року, копію акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 28.04.2020 року, копія рахунку № 22-02/21 від 22.02.2021 року та квитанція № 0.0.2026302285.1.

З матеріалів справи вбачається, що професійну правову допомогу позивачу надавав адвокат Безбородько Тарас Миколайович (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 06.09.2016 серія ІФ №001093) на підставі ордеру серії ВС № 1025946 на надання правової допомоги та договору про надання правової допомоги від 28.04.2020.

Згідно з акту виконаних робіт (послуг) по договору про надання правової допомоги від 28.04.2020 року, адвокатським об`єднанням «Вест Партнерс» від імені якого на підставі Статуту діє голова ОСОБА_3 , було здійснено наступне:

вивчення та аналіз документів наданих клієнтом -500 грн.; вивчення та аналіз судової практики - 500 грн.; підготовка та скерування адвокатського запиту до Львівської митниці ДФС від 29.04.2020 щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 , правових підстав відмови у переведенні та надання документів - 500 грн.; підготовка позовної заяви - 3500 грн.; правовий аналіз та вивчення відзивів на позовну заяву -500 грн.; підготовка відповіді на відзив Галицької митниці Держмитслужби -1000 грн.; підготовка та надання суду розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу -500 грн.; підготовка та скерування адвокатського запиту до Львівської митниці ДФС від 15.01.2021 щодо надання інформації та документів (штатний розпис за 2019 рік, наказ № 631) - 500 грн.; підготовка та скерування адвокатського запиту до Галицької митниці Держмитслужби від 15.01.2021 щодо надання інформації -500 грн.; підготовка та подання клопотання про долучення письмових доказів - 500 грн.; прибуття та участь в шести судових засіданнях Львівського окружного адміністративного суду: 16.09.2020, 12.11.2020, 08.12.2020, 14.01.2021, 04.02.2021, 22.02.2021.

Судом встановлено із зазначеного вище акта, сума розрахунку становить 15 000 гривень.

Відповідно до дубліката квитанції № 0.0.2026302285.1 від 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 , сплатив 15 000, 00 грн. на рахунок отримувача призначення платежу: надання послуг згідно договору про надання правової допомоги у справі згідно договору від 28 квітня 2020 року.

Суд зазначає, що представник відповідача Галицької митниці Держмитслужби подала клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача у вказаному клопотанні вказала, що розмір гонорару у сумі 15000, 00 грн., є безпідставно завищеним, не відповідає принципам розумності, обґрунтованості та є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Суд зазначає, що частинами 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.

Дослідивши вказані вище письмові докази та доводи відповідача, суд вважає їх частково обґрунтованими, з огляду на таке.

З позиції суду такі послуги як оформлення адвокатського запиту в інтересах клієнта, вивчення та аналіз документів наданих клієнтом, вивчення судової практики, що стосується предмету спору є частиною етапу підготовки позовної заяви до суду.

Також суд критично оцінює включення позивачем до складу витрат на правничу допомогу вартість послуги прибуття та участь в судовому засіданні 08.12.2020 року, оскільки таке не відбулося у зв`язку з неявкою сторін.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. суд дійшов висновку, що такі витрати не є співмірними по відношенню до складності справи та не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

За таких обставин, на думку суду, на користь позивача належить присудити судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000,00 грн.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", при зверненні з цим позовом до суду судовий збір не сплачував.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка №103-о "Про звільнення ОСОБА_1 " від 13.04.2020.

Поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Рава - Руська" Львівської митниці ДФС з 16.04.2020 року.

Стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 51462,93 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 4953,00 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.

Стягнути з Львівської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 12000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.03.2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна