Рішення № 95273341, 01.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2091/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни (02094 м. Київ вул. вул. Златоустівська 55 оф. 61, 62), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Банк Форвард» (01032 м. Київ вул. Саксаганського 105) про визнання протиправними дій, скасування арешту та стягнення коштів -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни (далі - відповідач, приватний виконавець Павелків Т.Л.), у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення заробітної плати по картковому рахунку № НОМЕР_1 , належному позивачу, в частині утримання 80% заробітної плати;

- скасувати арешт, накладений відповідачем, по картковому рахунку № НОМЕР_1 , належному позивачу, в частині утримання 80% заробітної плати;

- стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно стягнену заробітну плату в розмірі 15369 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно, в порушення вимог Конституції України та Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на картковий рахунок позивача, призначений для виплати заробітної плати. Таким чином, приватним виконавцем відраховано 100% заробітної плати позивача, що суперечить вимогам статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», якою максимальний розмір відрахувань обмежено 20%. З метою зняття арешту із банківського рахунку представник позивача 17.12.2020 звернувся до відповідача із скаргою, у якій просив скасувати накладений арешт та долучив, зокрема, довідку про цільове призначення карткового рахунку. Оскільки листом від 19.01.2021 відповідач відмовив у задоволенні таких вимог, позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 19.02.2021 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору в адміністративній справі № 380/2091/21 за подання позовної заяви до приватного виконавця Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни про визнання протиправними дій, скасування арешту та стягнення коштів до ухвалення судового рішення у цій справі та відкрито провадження у справі за правилами спрощено позовного провадження з повідомленням сторін; залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Банк Форвард» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі - третя особа, АТ «Банк Форвард»).

У судове засідання позивач не прибув, від представника позивача надійшла заява (вх. № 2089ел від 01.03.2021) про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 1956ел від 25.02.2021). В обґрунтування такого зазначено, що постанову про арешт коштів боржника від 01.10.2020 винесено нею під час відкриття виконавчого провадження із застереженням «крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом». Водночас визначено обов`язок банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. Вважає, що у зв`язку із прийняттям АТ КБ «ПриватБанк» постанови про арешт коштів боржника від 01.10.2020 рахунок № НОМЕР_1 , на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідач зазначила також, що обов`язок повідомити про режим рахунку боржника законодавство покладає на фінансову установу. Оскільки жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення від банківських установ на адресу приватного виконавця не надходило, відтак вважає дії щодо винесення постанови про арешт коштів боржника № 63178241 правомірними, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У судове засідання не прибула, належним чином повідомлена.

Третя особа правом подати письмові пояснення щодо предмета спору не скористалася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

На підставі заяви стягувача - АТ «Банк Форвард», приватним виконавцем Павелків Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63178241 від 01.10.2020 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. № 3832 від 05.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 15192,05 грн.

Разом із постановою про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем Павелків Т.Л. винесено також постанову про арешт коштів боржника ВП № 63178241 від 01.10.2020, відповідно до якої на підставі повідомлення стягувача про відкриті рахунки поставлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться, зокрема, на відкритих рахунках Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», МФО 305299, що належать ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Представник позивача звернувся до відповідача із скаргою від 30.10.2020, у якій просив невідкладно скасувати арешт по картковому рахунку № НОМЕР_1 , належному ОСОБА_1 , та винести постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 та надіслати її на місце роботи. До скарги долучив, серед іншого, виписку ТВБВ 10 013 0288 ОПЧ м. Новояворівськ по картковому рахунку № НОМЕР_1 та довідку № 8 від 26.10.2020 про цільове призначення рахунку.

Відповідачем надано відповідь на скаргу від 05.11.2020, якою повідомлено, що приватний виконавець постановою про арешт коштів боржника визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством. Вказала також, що документи про підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання або на нього заборонено звернення стягнення від банку не надходили, відтак вимога про зняття арешту з рахунку задоволенню не підлягає.

Представник позивача 17.12.2020 звернувся до відповідача із повторною скаргою, у якій висловлено вимоги аналогічні тим, що були викладені у скарзі від 30.10.2020 та додатково долучено Філії «Новояворівська ТЕЦ» ТОВ «Нафтогаз тепло» № 4 від 16.10.2020 про цільове призначення рахунку.

Відповідач листом від 19.01.2021 відмовила у задоволенні вимог представника позивача у зв`язку з прийняттям банками постанов про арешт коштів боржника ВП № № 63178241 від 01.10.2020.

Позивач вважає, що приватним виконавцем Павелків Т.Л. протиправно накладено арешт на його картковий рахунок, відтак він звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі -Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зазначеним Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Статтею 73 Закону № 1404-VIII також передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що приватному виконавцю надано повноваження щодо накладення арешту, у тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Судом встановлено, що постанову про арешт коштів боржника ВП № 63178241 від 01.10.2020 винесено відповідачем при відкритті виконавчого провадження, що відповідає вимогам Закону № 1404-VIII.

Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (із змінами) передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, зокрема, передбачено, що банк зупиняє видаткові операції по рахунку клієнта у випадку накладення на такий рахунок арешту. При цьому зазначено, що зупинення видаткових операцій має здійснюватися у межах суми, на яку накладено арешт, за винятком випадків, накладення арешту без зазначення такої суми.

Таким чином, наведені положення законодавства не обмежують дії виконавця щодо накладення арешту, оскільки він може бути накладений як на всі кошти, так і на всі рахунки клієнта банку без зазначення конкретного номера рахунку у банку, що, в свою чергу, не є порушенням прав боржника як сторони виконавчого провадження.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Отже, такий вид стягнення як стягнення на заробітну плату, звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, та має бути застосований як крайній захід у разі неможливості отримати борг у інший спосіб.

Як встановлено судом, 01.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Павелків Тетяною Леонідівною винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 63178241, поставлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться, зокрема, на відкритих рахунках Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», МФО 305299, що належать ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Позивач стверджує, що саме на підставі постанови ВП № 63178241 від 01.10.2020 АТ КБ «ПриватБанк» накладено арешт на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , який, на думку позивача, має спеціальний режим використання.

На підтвердження долучив до матеріалів справи копію довідки Філії «Новояворівська ТЕЦ» ТОВ «Нафтогаз тепло» № 8 від 26.10.2020, підписану директором та скріплену печаткою філії, яку видано ОСОБА_1 про те, що рахунок № НОМЕР_1 призначений для перерахування коштів по заробітній платі, а також виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.09.2020 по 16.10.2020.

З цього приводу суд зазначає, пунктом 2 ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття арешту з майна або його частини державним виконавцем є отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, виконавець знімає арешт з майна боржника на підставі п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII за наступних обов`язкових умов:

- отримання документального підтвердження про те, що конкретний рахунок має спеціальний режим використання;

- заборона на звернення стягнення, визначена законом.

Разом з цим, з аналізу вищевказаних норм Закону № 1404-VIII слідує, що суб`єктом, наділеним правом надавати документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, є саме банківська установа.

Зі змісту постанови про арешт коштів боржника ВП № 63178241 від 01.10.2020 слідує, що приватним виконавцем Павелків Т.Л. накладено арешт на кошти позивача, які знаходяться на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» без зазначення конкретних номерів таких, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому, законодавчо не передбачено заборони на накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках боржника, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Разом з цим передбачено заборону накладення арешту на кошти на рахунках платників із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Чинним законодавством не визначено вичерпного переліку таких рахунків.

Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, ураховуючи законодавче встановлення строку (під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна) для винесення приватним виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, суд дійшов висновку, що на виконавця покладено обов`язок винести таку постанову у встановлені строки.

Матеріали справи не містять доказів того, що саме постановою ВП № 63178241 від 01.10.2020 накладено арешт на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , оскільки долучена позивачем виписка містить загальне зазначення про встановлення арешту без конкретизації підстав його накладення.

Крім цього, долучена до матеріалів справи довідка № 8 від 26.10.2020, відповідно до якої такий рахунок призначений для перерахування коштів по заробітній платі, видана Філією «Новояворівська ТЕЦ» ТОВ «Нафтогаз тепло», яка не є належним суб`єктом повідомлення того, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, в розумінні Закону № 1404-VIII.

Суд зазначає, що законодавчо рахунки для отримання заробітної плати прямо не віднесено до рахунків із спеціальним режимом використання.

Однак суд враховує, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону № 1404-VIII. Зазначене свідчить про встановлення чинним законодавством окремого порядку здійснення відрахувань з заробітної плати та пенсії в межах виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника, а стягнення на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку.

З огляду на вказане, у випадку одночасного накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку боржника та надійшли йому як заробітна плата, та надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника, виникає ситуація, за якої із коштів, які є заробітною платою та пенсією боржника, відбудеться відрахування певних сум у розмірі більшому, ніж передбачений максимальний розмір можливих відрахувань із заробітної плати та пенсії.

Таким чином, на суму коштів, які знаходяться на поточному рахунку боржника та є безпосередньо отриманою заробітною платою, не може бути накладено арешт, а якщо він накладено, то підлягає зняттю.

При цьому, суд враховує, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Крім цього, таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виплату заробітної плати та її розмір. Також арешт в розмірі суми виплати заробітної плати та пенсії може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з таких коштів.

З матеріалів справи слідує, що представник позивача (боржника у виконавчому провадженні) звертався до приватного виконавця із скаргами про зняття арешту з карткового рахунку ОСОБА_1 , оскільки такий призначено для перерахування заробітної плати. При цьому суд вважає, що вимога про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 правомірно була відхилена приватним виконавцем, оскільки до своїх скарг представник боржника не додавав жодних документів від банківської установи, які б підтверджували вказану обставину.

Крім цього, позивач у цій справі не оскаржує відмову приватного виконавця у знятті арешту з рахунку, а посилається на протиправність винесеної ним постанови про арешт коштів боржника, яку, як встановлено судом, винесено з дотриманням вимог Закону № 1404-VIII.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо стягнення заробітної плати по картковому рахунку № НОМЕР_1 , належному позивачу, в частині утримання 80% заробітної плати, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що приватним виконавцем Павелків Т.Л. вчинялися такі, відтак у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно стягненої заробітної плати в розмірі 15369 грн задоволенню не підлягає як похідна.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі № 802/490/16-а.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, закріпленому в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки суд за результатами розгляду справи дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, позивачем за подання позовної заяви не сплачено судовий збір та такий не має пільг по звільненню від сплати судового збору, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 139 КАС України стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 133, 139, 242-246, 250, 255, 287, 293-295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання протиправними дій, скасування арешту та стягнення коштів відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 287 КАС України подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур