Рішення № 95271660, 01.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Справа № 160/17220/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю " Промислова компанія "ДТЗ" (вул. Н.Алексєєнко, б.100 прим.1, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці Державної митної служби України (вул. Княгині Ольги, б.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю " Промислова компанія "ДТЗ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 30.06.2020р., № UA 10000/2020/000280/2;

-стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМГІАНІЯ`ДТЗ» , код ЄДРПОУ 42634661 судові витрати по даній справі - судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду, витребує додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість. У зв`язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішення, яке звернене до оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського кружного адміністративного суду 28 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

01 лютого 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпровська митниця Держмитслужби просила відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначаючи, що під час митного оформлення виник сумнів в заявлених відомостях декларантом, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. В даному випадку були наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

18.02.2020 р., ТОВ «Промислова Компанія «ДТЗ» (м. Дніпро) уклала з компанією LINY AIBANG INTERNATIONAL TRADE CO., LTD., (Китай) зовнішньоекономічний контракт № АІТЕ-1-2020 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

25.06.2020 року, до відділу митного оформлення м/п «Дніпро-Правобережний» Дніпровської митниці Держмитслужби, задекларовано шляхом подання електронної митної декларації, зареєстрованої за № 110150/2020/010237, товари ручні інструменти виробництва торговельної марки «VITALS»- сокири та -колуни з дерев`яною рукояткою у кількості 4920 штук на загальну суму 16585,20 дол.США, які були, ввезені за специфікацією №1 від 17.03.2020, інвойсом № MKLY191211 від 24.03.2020 р., Коносаментом № МRFB20040544А від 15.04.2020 р.

На підтвердження митної вартості товару підприємством надано митному органу документи, передбачені ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації № UA110150/2020/009613, а саме: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 18.02.2020 № АІТЕ-1 -2020, Додаток специфікація) до нього від 17.03.2020 №1 , рахунок - фактура (інвойс) від 24.03.2020р.№ MKLY19121L, пакувальний лист від 24.03.2020, договір міжнародного морського перевезення (фрахту) № 1510/912/2019 від 15.10.2019, інвойс №L31331 від 05.06.2020.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею підприємству було направлено повідомлення, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України та митним органом додатково витребувані від підприємства додаткові документи.

Листом від 30.06.2020 року № 05-30/30/06 підприємство надало митниці роз`яснення щодо висунутих зауважень про розбіжності та додаткові документи, а саме:

- акт виконаних робіт по фрахту від 05.06.2020 року;

- пройм лист від 27.02.2020 року

- комерційну пропозицію виробника товару від 05.03.2020 року.

30.03.2020 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості UA 110000/2020/000280/2.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України підприємство задекларувало зазначені у контракті товари, а митниця 01.07.2020 року випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110120/2020/ 010586, у зв`язку з чим різниця від митної вартості, визначеної підприємством та скоригована митницею склала 50253,44 грн.

Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товару на предмет його відповідності закону, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато- логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Так, відносно спірної ЕМД митницею встановлені наступні розбіжності:

- документального підтвердження договірних відносин між ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з вищевказаними компаніями до митного оформлення та оформлення не надано;

- виявлено невідповідності у достовірності даних, що унеможливило здійснення перевірки числового значення всіх понесених витрат на транспортування на визначеному у заявці № 1/19 маршруті перевезення;

- відсутність експортної декларації – не відповідає положенням міжнародних нормативно-правових актів;

- станом на 30.06.2020 року (час прийняття рішення про коригування митної вартості) декларантом банківські платіжні докумети, що підтверджують оплату оцінюваної партії товару не надано;

- у рахунку ТЕО від 05.06.2020 року № L 31331 визначено термін оплати 01.07.2020 року, проте, платіжних документів, що підтверджують оплату понесених витрат декларантом не надано;

- наданий прайс-лист від виробника «LINYI AIBANG INTERNETIONAL TRADE» має суб`єктивний характер в розумінні ст. 52 Митного кодексу України, містить умови поставки тотожні заявленим та виключно перелік товарів, заявлений до митного оформлення за ЕМД № UA 110150/2020/010237.

Митницею було витребувано додаткові документи, на які листом № 05-30/30/06 від 30.06.2020 року позивачем надані роз`яснення, розглянувши які митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості.

З матеріалами справи вбачається, що з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: договір ТЕО від 15.10.2019 № 1510/912/2019 з Перевізником компанією «Global Container Lines Latvija SIA»; рахунок про надання ТЕО від 05.06.2020 №L31331, заявку від 17.03.2020 № 1/19; згідно з відомостями ЕМД від 25.06.2020 № UA110150/2020/010237 поставку оцінюваної партії товару здійснено у контейнері № HASU4033673 на морському судні MAERSK KIEL (гр.21 ЕМД) за мастер-коносаментом від 15.04.2020 № 598127228 та домашнім коносаментом від 15.04.2020 № MRFB20040544A. Відповідно до відомостей мастер-коносаменту від 15.04.2020 № 598127228 відправником товару є компанія MRF International Forwarding, а отримувачем - ICS LTD, проте, у наданому мастер-коносаменті від 15.04.2020 № 598127228 зазначено конкретного відправника та одержувача, найменування товару, вагу, контейнери.

Документального підтвердження договірних відносин між ТОВ "Промислова компанія "ДТЗ" та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з вищевказаними компаніями до митного контролю та оформлення не надано. Доказів на спростування зазначеного у суду відсутні.

Згідно з заявкою від 17.03.2020 №1/19 визначено маршрут перевезення та, відповідно, маршрут надання послуг Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»: Port Ningbo, China - port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine. При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 05.06.2020 №L31331 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту).

Вказане вище свідчить про те, що декларантом заявлено відомості, числові значення яких суперечать один одному. Доказів протилежного позивач суду не надав.

Водночас, судом відхиляються заперечення відповідача щодо не надання до митниці протягом 10 днів банківські платіжні доручення, що підтверджують оплату наданих транспортних послуг, оскільки на час прийняття митним органом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, строк для оплати ще не настав.

Позивачем в листі від 30.06.2020 року № 05-30/06 зазначено про відсутність законодавчої вимоги документального підтвердження здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товару, аналізуючи що, суд погоджується з твердженнями відповідача, що вищенаведене свідчить про небажання надати її митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових, перевірки ціни товару,ваги, кількості, найменування, та інших відомостей,що заявлялась митним органом Китаю при вивезенні.

Стосовно повноти включення транспортної складової до митної вартості товару, судом встановлено, що згідно з заявкою від 17.03.2020 №1/19 визначено маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»: Port Ningbo, China - port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine. При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 05.06.2020 №L31331 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту). Тобто, виявлені митним органом невідповідності щодо числового значення всіх понесених витрат на транспортування на визначеному у заявці від 17.03.2020 №1/19 маршруті перевезення, позивачем під час розгляду справи не спростовані.

У той же час, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що наданий прайс-лист від виробника має суб`єктивний характер та спростовується самим прайс-листом, аналіз якого свідчить про відсутність таких ознак, як адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки такі прайс-листи взагалі не мають жодного адресата.

Прайс - лист (від англ. рrice - ціна, list - список) - це систематизований збірник цін (тарифів) за групами та видами товарів і послуг.

Відповідачу надано прайс-лист, який містить дату складання, дату дійсності, найменування товару, одиниці виміру, ціну із зазначенням валюти, інформацію щодо виробника, умови поставки, контактну інформацію продавця, і які адресовані необмеженому колу потенційних покупців, а отже, такий документ є належним підтвердженням правильності зазначеної позивачем митної вартості товару із застосуванням основного методу.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

При цьому, чинний Митний кодекс України не розкриває поняття та тлумачення прайс-листа, що у розумінні визначеного ч. 2 ст. 19 Конституції України імперативного принципу не дає можливості відповідачу тлумачити таке поняття на власний розсуд та на власну користь, висувати до прейскурантів (прайс-листів) власні формальні вимоги.

Згідно із загальноприйнятою світовою практикою прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Відтак, висновок відповідача про непідтвердження наданими декларантом прайс-листом об`єктивно та достовірно заявленої митної вартості товару є безпідставним.

Разом з тим, на перегляд рішення відповідно до ч.8 ст.55 МК України позивачем до заяви було подано додаткові документи, але митницею було надано вмотивовану відмову, оскільки додаткові документи не спростовують вищезазначених встановлених розбіжностей та сумнів достовірності заявлених відомостей.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Отже, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Так, митницею у повідомленні митниці від 25.06.2020 було чітко визначено розбіжності в наданих до митного оформлення документах, які описані вище.

З аналізу вищенаведеного, судом встановлено, що, витребувавши додаткові документи, митний орган зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, вказав на наявність числових розбіжностей у документах, якими підтверджується складова митної вартості товару та відомості про ціну товару, що свідчить про правомірність та обґрунтованість дій відповідача по витребуванню додаткових документів.

Документи, які б спростовували твердження митниці щодо числових розбіжностей ціни заявленого до розмитнення товару, позивачем суду не надано.

Згідно з ч.3 ст.335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Судом встановлено, що до спірної митної декларації додано не всі документи, передбачені вказаною вище нормою, зокрема, не надано заявку згідно з актом надання послуг перевезення, рахунку на надання транспортно-експедиційних послуг з усіма необхідними реквізитами, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 30.06.2020р., № UA 10000/2020/000280/2, в якому митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2 ґ - резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України) на підставі інформації, наявної у митниці та випущений вільний обіг за ЕМД від митниця 01.07.2020 року випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110120/2020/ 010586.

Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності не підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, мають розбіжності, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на документально не підтверджених даних, що цілком відповідає висновкам митного органу.

За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву знайшли своє правове підтвердження під час судового розгляду справи та не спростовані наданими позивачем поясненнями та доказами.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок та довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю " Промислова компанія "ДТЗ" (вул. Н.Алексєєнко, б.100 прим.1, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці Державної митної служби України (вул. Княгині Ольги, б.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук