Рішення № 95271437, 01.03.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10648/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича (нагрудний номер 0168177) (далі - Костюкевич В.О., інспектор, відповідач), Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі - Управління, відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не вчинення належних дій для припинення правопорушення та притягнення до відповідальності винних осіб; визнання протиправною бездіяльності Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції щодо неналежного розгляду скарги, стягнення із відповідачів солідарно моральної шкоди у сумі 155645,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у зв`язку із незаконним встановленням огорожі сусідкою ОСОБА_2 02 травня 2020 року повідомив поліцію за номером 102 про факт самовільного захоплення вказаною громадянкою частини земельної ділянки загального користування, яка перебуває у комунальній власності та подав інспектору Костюкевичу В.О. заяву про наявність у діях громадянки ОСОБА_2 ознак злочину за статтею 356 КК України (самоправство).

Позивачем 02 травня 2020 року до Луцької місцевої прокуратури була надіслана засобами поштового зв`язку заява про наявність ознак злочину, яка в подальшому була скерована до Волинського управління ДВБ Національної поліції України, а в подальшому до відповідача 2.

Управління 20 травня 2020 року листом надало відповідь ОСОБА_1 в якій проінформовано останього, що у діях працівників при виконанні будівельних робіт (встановлення паркану) не виявлено порушень вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оскільки вони перебували не в громадському місці. Окрім того вказали, що заявник не надав на прохання працівників поліції документів, згідно яких громадянка ОСОБА_2 не мала право встановлювати паркан, натомість сусідка, громадянка ОСОБА_2 , надала документи на право власності вищезазначеною земельною ділянкою, про що інспектор коли прибув на виклик особисто повідомив позивача.

Проте ОСОБА_1 вказує, що всупереч вимогам статті 19 Закону України «Про звернення громадян» відповідач 2 не перевірив об`єктивно та всебічно заяву, не забезпечив поновлення його порушених прав та не вирішив питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення.

При цьому зазначає, що такою протиправною бездіяльністю відповідачів завдано йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях і переживаннях яких він зазнав та просить стягнути 5000 євро, що станом на 17 липня 2020 року складає 155645,00 грн.

З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву від 19 січня 2021 року №596/41/17-2021, який надійшов на адресу суду 22 січня 2021 року позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції супровідним листом від Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України дійсно надійшло звернення ОСОБА_1 від 02 травня 2020 року щодо можливого неналежного виконання службових обов`язків працівниками Управління, у відповідь на яке позивачу листом від 20 травня 2020 року №Р-245/41/17/03-2020 була надана обґрунтована, повна відповідь по суті згаданого звернення. Відповідь надана у строки та у спосіб, визначеними Законом України «Про звернення громадян».

У ході розгляду заяви посадовими особами управління була проведена службова перевірка зокрема, досліджено пояснення інспекторів поліції Костюкевича В.О. та Суднікової А.О. , згідно яких 02 травня 2020 року о 14.29 годині на портативно- логістичний пристрій (службовий планшет) надійшло повідомлення у формі «сварка між сусідами» за адресою: АДРЕСА_1 , надано оцінку фактам, викладеним у самій заяві.

Прибувши за вказаною адресою було встановлено особу заявника, ОСОБА_1 , який повідомив, що у нього виник конфлікт з сусідкою ОСОБА_2 , яка вчиняє по відношенню до нього неправомірні дії, а саме будує паркан на спільній території.

З метою об`єктивного встановлення всіх обставин події поліцейські попросили у заявника надати документи, згідно яких його сусідка немає права встановлювати паркан. Жодних підтверджуючих документів ОСОБА_1 не надав, а лише повідомив, що за даним фактом відкрито провадження у Луцькому міськрайонному суді. В свою чергу, ОСОБА_2 надала відповідні документи на право власності даною земельною ділянкою.

На місці подій заявнику було роз`яснено, що у його сусідки є всі відповідні документи згідно яких вона має право встановлювати паркан.

Того ж дня, 02 травня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Луцької місцевої прокуратури із заявою про наявність ознак злочину, яка в подальшому була передана до Луцького ВП ГУНП у Волинській області для прийняття відповідного рішення.

В ході проведення перевірки також встановлено, що відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів виданих на час несення служби вказаним інспекторам повністю підтверджують пояснення надані патрульними.

Представник відповідачів у відзиві на позов додатково повідомляє суд, що наявне судове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/19713/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю «ГЦНТП-плюс», фізичної особи-підприємця ОСОБА 5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Луцька міська рада, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідач, ОСОБА_5 , є чоловіком громадянки ОСОБА_2 та проживає за тією ж адресою. У рішенні суду було зазначено, що позивач не є власником чи користувачем нежитлового приміщення, яке «знаходиться у проїзді до будинків АДРЕСА 2», як про це зазначає позивач, тому його цивільні права об`єктивно не існують, а відтак вони і не можуть бути порушені з боку відповідачів. Дана обставина слугувала самостійною підставою для відмови в позові при прийнятті рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Наголошує, що посадовими особами відповідача 2 було розглянуто повідомлення позивача на місці, оскільки повідомлені позивачем відомості не підтвердилися та доповнили відповідну інформацію в ІПНП про встановлені обставини. Крім того, у повідомленні на гарячу лінію 102 позивач не просив притягнути будь-кого до відповідальності за незаконне захоплення частини земельної ділянки загального користування, яка перебуває в комунальній власності. Під час здійснення реагування на повідомлення ОСОБА_1 відповідачем 2 також було прийнято від нього заяву про вчинення кримінального правопорушення, проте результати розгляду такої заяви не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів солідарно на відшкодування моральної шкоди в розмірі 155645,00 грн зазначає, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння моральної шкоди, про наявність причинного зв`язку між шкодою і бездіяльністю допущеною управлінням патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції та її працівниками, доказів на підтвердження фізичного погіршання якихось здібностей або позбавлення його можливості їх реалізації, а також не наведено будь-яких фактичних обставин, в яких би знайшли свої відображення завдані йому фізичні чи душевні страждання, враховуючи відсутність очевидних негативних наслідків чи втрат для позивача.

З урахуванням зазначеного вважають, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, тому просять суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю (арк. спр. 79-86).

У відповіді на відзив від 21 січня 2021 року позивач додатково зазначає, що Департамент поверхнево розглянув та необ`єктивно перевірив його скаргу, не надав копій пояснень інспекторів поліції Костюкевича В.О. та Суднікової А.О. , стверджує, що громадянка ОСОБА_2 та члени її родини не є власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , частину якої вони самовільно огородили, унеможлививши до неї доступ та станом на 01 лютого 2021 року ця земельна ділянка перебуває у комунальній власності. Також звертає увагу суду, що у справі №161/19713/19 Луцький міськрайонний суд не розглянув по суті жод ної позовної вимоги, а Департамент та інспектор патрульної поліції Костюкевич В.О. не були учасниками даної справи, тому обставини, встановлені у цій справі, не можуть вважатись встановленими при розгляді даної справи , не вжито жодних заходів до припинення неправомірних дій громадянки ОСОБА_2 щодо незаконного самовільного встановлення огорожі, не забезпечено поновлення порушених прав позивача щодо безперешкодного користування земельною ділянкою загального користування та не вирішено питання про відповідальність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (арк. спр. 79-86).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича (нагрудний номер 0168177), Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, стягнення моральної шкоди повернуто позивачеві (арк. спр. 5-6).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року ухвала Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (арк. спр. 36-42).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 61-62).

Суд, перевіривши доводи позивача та представника відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Луцької місцевої прокуратури заяву про наявність ознак злочину від 02 травня 2020 року, в якій просив зареєструвати таку заяву в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та порушити кримінальну справу стосовно інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича за статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) (арк. спр. 52).

Листом від 07 травня 2020 року №33-346-14 Луцька місцева прокуратура скерувала вказану заяву за належністю на адресу Волинського управління ДВБ Національної поліції України, яке 12 травня 2020 року №Р-97/42-02/01 повідомило позивача, що у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07 листопада 2018 року, його заяву скеровано до управління патрульної поліції у Волинській області ДПП НП України для проведення спільного з працівниками Волинського управління ДБВ НП України, службового розслідування (арк. спр. 55).

Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України листом від 20 травня 2020 року №Р-245/41/17/03-2020 повідомило ОСОБА_1 , що під час проведення перевірки фактичних даних, котрі зазначені у зверненні, неналежного виконання службових обов`язків окремими працівниками УПП у Волинській області ДПП не встановлено, а відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів виданих на час несення служби інспекторам взводу №2 роти №4 лейтенанту поліції Костюкевичу В.О. та рядовій поліції Судніковій А.О. , повністю підтверджують пояснення надані ними (арк. спр. 56-57).

Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції щодо неналежного розгляду його скарги, всупереч вимогам статті 19 Закону України «Про звернення громадян» не перевірено об`єктивно та всебічно заяву, не забезпечено поновлення його порушених прав, не вирішено питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, і як наслідок у результаті такої протиправної бездіяльності відповідача 2 йому було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях і переживаннях, які він зазнав внаслідок протиправної бездіяльності відповідача по відношенню до нього та за захистом порушених прав звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України їхнього конституційного права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону визначено, що під звернення громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно із нормами статті 5 Закону, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 02 травня 2020 року усно звернувся за номером «102» та повідомив поліцію про факт незаконного встановлення огорожі його сусідкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до статті 3 Закону України «Про звернення громадян».

Матеріалами справи підтверджується, що того ж дня, 02 травня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку на адресу Луцької місцевої прокуратури заяву (скаргу) про наявність ознак злочину, в якій просив зареєструвати таку заяву в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та порушити кримінальну справу стосовно інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича за статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість).

Частинами першою-третьою статті 7 Закону, передбачено, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Як убачається із матеріалів справи Луцька місцева прокуратура листом від 07 травня 2020 року №33-346-14 скерувала заяву ОСОБА_1 від 02 травня 2020 року за належністю на адресу Волинського управління ДВБ Національної поліції України, яке в подальшому листом від 12 травня 2020 року №Р-97/42-02/01-2020 передало вказану заяву до управління патрульної поліції у Волинській області ДПП НП України для проведення спільного з працівниками Волинського управління ДБВ НП України службового розслідування.

В контексті зазначеного, суд приходить до висновку, що оформлене належним чином звернення (заява) позивача підлягало обов`язковому прийняттю та розгляду у термін не більше п`яти днів, за умови, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення, що і було зроблено правоохоронними органами відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та підтверджено письмовими доказами (листами від 07 травня та 12 травня 2020 року).

Відповідно до частини четвертої статті 14 Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Нормами статті 15 Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону установлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Судом установлено, що про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 травня 2020 року, останній був повідомлений листом Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції від 20 травня 2020 року №Р-245/41/17/03-2020 року, відтак звернення позивача розглянуте і вирішено у термін не більше одного місяця від дня його надходження, тобто у строки встановлені статтею 20 Закону.

У свою чергу, надаючи правову оцінку повноті та обґрунтованості наданої відповідачем 2 відповіді по суті поданої ОСОБА_1 заяви, суд враховує наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною першою статті 23 Закону №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Нормами пункту 1.3 Положення про порядок роботи зі звернення громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року №1177 (далі - Положення), визначено, що громадяни України мають право звернутися до апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення.

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення, про результати розгляду звернення громадянинові повідомляється письмово або усно за його бажанням.

Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС та призначення за ними конкретного виконавця.

У разі якщо у зверненні, яке надійшло до МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, міститься інформація про кримінальні правопорушення, що вчинені або готуються, таке звернення невідкладно надсилається за належністю до відповідного органу досудового розслідування для реєстрації, проведення досудового розслідування та прийняття рішення згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства.

Згідно пункту 4.1 Положення, керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов`язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, уживати інших заходів для об`єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з`ясовувати і усувати причини та умови, які спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до пункту 4.3 Положення, за результатами перевірки звернення складається мотивований висновок про результати розгляду звернення громадян, який має містити в собі об`єктивний аналіз усіх зібраних матеріалів і повинен відповідати порядку його складання

Пунктом 4.4 Положення, визначеного рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Згідно з пунктом 4.6 цього Положення, звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Нормами пункту 7.4 Положення, визначено, що за кожною скаргою, в якій громадяни порушують питання про наявність порушень чи недоліків у роботі органів внутрішніх справ або скаржаться на дії працівників ОВС, проводиться ретельна перевірка викладених фактів органом внутрішніх справ, до якого звернувся громадянин. За результатами перевірки надаються матеріали керівникові органу внутрішніх справ або його заступникам, в яких зазначається, підтвердились чи ні наведені відомості (факти) і які заходи вжиті для усунення виявлених порушень чи недоліків та притягнення до відповідальності винних осіб.

Громадянину за наслідками розгляду скарги надається письмова або усна відповідь (за його бажанням).

Як уже зазначалося, Волинське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України листом від 12 травня 2020 року №Р-97/42-02/01-2020 повідомило позивача, що у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07 листопада 2018 року, заяву ОСОБА_1 скеровано до управління патрульної поліції у Волинській області ДПП НП України для проведення спільного з працівниками Волинського управління ДБВ НП України службового розслідування.

В подальшому, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України розглянуто по суті заяву ОСОБА_1 від 02 травня 2020 року, та за результатами такого розгляду надано позивачу обґрунтовану відповідь у формі листа від 20 травня 2020 року №Р-245/41/17/03-2020, в якому зазначено, що під час проведення перевірки фактичних даних, котрі зазначені у зверненні, неналежного виконання службових обов`язків окремими працівниками УПП у Волинській області ДПП, не встановлено.

Зокрема, як убачається із змісту вказаного листа в ході проведеної перевірки досліджено пояснення інспектора взводу №2 роти № 4 батальйону УШІ у Волинській області ДПП лейтенанта поліції Костюкевича В.О та поліцейської взводу № 2 роти № 4 батальйону УШІ у Волинській області ДПП рядової поліції Суднікової А.О., відповідно у зв`язку із надходженням 02 травня 2020 року о 14:29 годині на портативно-логістичний пристрій (службовий планшет) надійшло повідомлення у формі заголовку «сварка між сусідами» за адресою: АДРЕСА_1 , які прибули за вказаною адресою.

Заявник ОСОБА_1 , повідомив поліцейським, що у нього виник конфлікт з сусідкою ОСОБА_2 , яка вчиняє по відношенню до нього неправомірні дії, а саме будує паркан на спільній території.

З метою встановлення всіх обставин події поліцейські попросили у заявника надати документи, згідно яких його сусідка немає права встановлювати паркан, одних підтверджуючих документів ОСОБА_1 не надав, а лише повідомив, що за даним фактом відкрито провадження у Луцькому міськрайонному суді. В свою чергу, ОСОБА_2 надала відповідні документи на право власності даною ділянкою землі.

Заявнику було роз`яснено, що у його сусідки є відповідні документи згідно яких вона має право встановлювати паркан. В подальшому ОСОБА_1 виявив бажання за даним фактом написати заяву, яка в подальшому була передана до Луцького ВП ГУНП у Волинській області для прийняття відповідного рішення.

В ході проведення перевірки також встановлено, що відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів виданих на час несення служби вказаним інспекторам повністю підтверджують пояснення надані ними.

Окрім того, позивача повідомлено, що у діях робітників (майстрів), які встановлювали паркан, не було виявлено порушень вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки вони не перебували у громадському місці.

Таким чином, на думку суду, відповідачем 2 всебічно перевірено всі факти викладені у заяві ОСОБА_1 від 02 травня 2020 року та про наслідки такої перевірки у встановленому Законом порядку повідомлено заявника.

Суд відхиляє доводи позивача, що йому особисто не надано копій пояснень патрульних, які виїзджали по факту повідомлення оскільки такі документи є внутрішніми для службового користування та по яким було проведено службове розслідування, а позивачу надається вмотивований висновок, як передбачено пунктами 4.3 та 7.4 Положення.

Судом встановлено, що наявне судове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/19713/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю «ГЦНТП-плюс», фізичної особи-підприємця ОСОБА 5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Луцька міська рада, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яким позивачу було відмовлено у задоволенні позову. Відповідач, ОСОБА_5 , є чоловіком громадянки ОСОБА_2 та проживає за тією ж адресою. У рішенні суду зазначено, що позивач не є власником чи користувачем нежитлового приміщення, яке «знаходиться у проїзді до будинків АДРЕСА 2», як про це зазначає позивач, тому його цивільні права об`єктивно не існують, а відтак вони і не можуть бути порушені з боку відповідачів. Законний інтерес стосовно цього нежитлового приміщення також відсутній у позивача, адже в матеріалах справи відсутні докази того, що він бажає набути право власності на це майно в будь-який законний спосіб - за набувальною давністю, в порядку приватизації тощо.

Дана обставина слугувала самостійною підставою для відмови в позові при прийнятті рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Суд погоджується з доводами представника відповідача 2, що посадовими особами управління (патрульними) було розглянуто повідомлення позивача на місці події, оскільки повідомлені ним відомості не підтвердилися та доповнили відповідну інформацію в ІПНП про встановлені обставини. Крім того, у повідомленні на гарячу лінію 102 ОСОБА_1 не просив притягнути будь-кого до відповідальності за незаконне захоплення частини земельної ділянки загального користування, яка перебуває в комунальній власності. Під час здійснення реагування на повідомлення ОСОБА_1 відповідачем 2 також було прийнято від нього заяву про вчинення кримінального правопорушення, проте результати розгляду такої заяви не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд уважає, що відсутні підстави стверджувати, що відповідачами допущена протиправна бездіяльність, а тому позовна заява ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності посадових осіб відповідача - задоволенню не підлягає.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених вище обставин та норм законодавства суд уважає, що відповідачем 2 належними та допустимими доказами доведено правомірність дій щодо розгляду заяви позивача від 02 травня 2020 року та надання заявнику обґрунтованої відповіді за результатами розгляду такої скарги, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції відсутні.

Стосовно позовних вимог до інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича щодо не вчинення належних дій для припинення правопорушення та притягнення до відповідальності винних осіб суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Суд зауважує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відтак, суд стверджує, що інспектор Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевич В.О. не може виступати самостійним відповідачем у даній справі, оскільки під час несення служби останній не діє як самостійний суб`єкт владних повноважень, а, відтак, належним відповідачем, у тому числі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не вчинення належних дій для припинення правопорушення та притягнення до відповідальності винних осіб, є Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №724/716/16-а.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги до інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича щодо не вчинення належних дій для припинення правопорушення та притягнення до відповідальності винних осіб не підлягають до задоволення.

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 статті 23 ЦК України, передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини третьої статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Відтак, суд дійшов висновку, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №1340/4056/18, від 18 червня 2020 року у справі №339/183/16-а, від 03 серпня 2020 року у справі №817/48/18.

Разом з тим, ОСОБА_1 зазначаючи, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, жодним чином не вказує у чому саме полягали його моральні страждання, душевні переживання, та якими доказами це підтверджується. В матеріалах справи відсутні докази його перебування на лікарняному у зв`язку з моральними стражданнями завданими відповідачами та будь-які інші письмові докази на підтвердження вказаних обставин.

Позивач також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між рішеннями та діями відповідачів, що є предметом цієї справи, та завданням йому моральної шкоди, що виразилася у вигляді погіршення фізичного здоров`я, душевних стражданнях, змінах в способі життя, тривалості протиправних дій з боку відповідачів.

Тому, позовна вимога стосовно відшкодування моральної шкоди у сумі 155645,00 грн не підлягає задоволенню з підстав недоведеності її спричинення саме діями відповідачів, відсутності належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а тому у її задоволенні слід відмовити.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, надаючи правову оцінку обґрунтованості кожної із заявлених у даній справі позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати на користь сторін не стягуються.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про звернення громадян», Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта Костюкевича Вадима Олександровича (нагрудний номер 0168177) (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Залізнична, 15), Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Залізнична, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) про визнання протиправною бездіяльності щодо не вчинення належних дій для припинення правопорушення та притягнення до відповідальності винних осіб, визнання протиправною бездіяльності щодо неналежного розгляду скарги, стягнення моральної шкоди у сумі 155645 грн відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2021 року.