Рішення № 95270538, 02.03.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року Справа № 915/1413/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Агрінол”, вул. Будівельна, 3А, м. Бердянськ, Запорізька область, 71101 (код ЄДРПОУ 32365441)

до відповідача Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393)

про стягнення грошових коштів в розмірі 1 271 487, 75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гайдук Ю.І.;

від відповідача: Ярошенко І.Г., довіреність № 01/54-260 від 29.09.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Агрінол” з позовною заявою, в якій просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх. № 1083/21 від 25.01.2021 року) стягнути з відповідача Акціонерного товариства “Миколаївобленерго” основний борг за договором про закупівлю товарів № 11/Т-47 від 08.07.2019 року в сумі 1 159 608, 56 грн., пеню у розмірі 54 537, 36 грн., 3 % річних в сумі 13 634, 35 грн. та інфляційні збитки в сумі 43 707, 48 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 24.12.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.02.2021 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1413/20 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 02.03.2021 року.

В судовому засіданні 02.03.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про закупівлю товарів № 11/Т-47 від 08.07.2019 року, а саме: зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за отриманий товар, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано відповідачу пеню та 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 230, 232 ГК України, ст. 526, 549, 625 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву (вх. № 16368/20 від 22.12.2020).

Відповідач зазначає, що непогашена сума заборгованості за договором становить 1 159 608, 56 грн., оскільки була проведена оплата в сумі 400 000, 00 грн.

Відповідач не погоджується з розміром нарахованої пені та 3 % річних.

Відповідач зазначає, що несвоєчасність проведення розрахунків згідно укладеного договору пов`язано виключно з відсутністю обігових коштів, неодержанням грошових коштів від своїх контрагентів та споживачів.

Відповідач, посилаючись на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 100 грн.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

08.07.2019 року між АТ «Миколаївобленерго» (замовник) та ТзОВ «Науково-виробниче підприємство Агрінол» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів № 11/т-47 від (арк. 25-28).

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2019 р.

До договору між сторонами складено Загальну специфікацію (додаток № 1) (арк. 29).

До договору між сторонами складено додаткові угоди № 1 від 11.09.2019 року та № 2 від 14.11.2019 року, якими сторони вносили зміни до додатку № 1 та змінювали ціну договору (арк. 30-31).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується з порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику товар, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити цей товар.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки за цим договором є наступний товар: масло трансформаторне Т-1500 або еквівалент (ДК 021:2015 - 09210000-4), далі товар, в кількості згідно з загальною специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) ціна договору складає 1 324 042, 55 грн., окрім цього 20% ПДВ у сумі 264 808, 51 грн., а всього 1 588 851, 06 грн., з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник сплачує постачальнику на підставі рахунку вартість отриманого товару протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.1 договору строк поставки партії товару: протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання письмової заявки від замовника.

Відповідно до п. 4.2 договору поставка партії товару здійснюється на умовах, що аналогічні умовам «DDP», згідно з правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС» в редакції-2010 р., на склади замовника автотранспортом постачальника: AT «Миколаївобленерго», вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв; Вознесенська філія, вул. Тимірязєва, 168, м. Вознесенськ; Первомайська філія, вул. Пушкіна, 5, м. Первомайськ; Снігурівська філія, вул. Центральна, 93, м. Снігурівка

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати в момент постачання товару такі супроводжувальні документи: рахунок-фактуру (оригінал), видаткову накладну (оригінал), сертифікат якості заводу-виробника або паспорт (оригінал або копія).

Відповідно до п. 4.4 договору фактом передачі постачальником замовнику товару за цим договором є видаткова накладна, підписана обома сторонами. Дата поставки товару: дата передачі товару на склад замовника. Право власності на товар переходить до замовника після підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Відповідно до п. 5.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 5.4.1 договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

До договору між сторонами складено та підписано специфікацію (додаток № 1 в редакції додаткової угоди № 2) на поставку товару (олива трансформаторна Т-1500) на загальну суму 1 588 608, 56 грн. (арк. 29).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 559 608, 56 грн., що підтверджується видатковою накладною № АП-2812007 від 28.12.2019 року (арк. 33).

Вищевказана накладна підписана сторонами та скріплена печаткою постачальника.

Підставою поставки товару у вищевказаній накладній зазначено договір № 11/Т-47 від 08.07.2019 року, рахунок-фактура № АП-2812004 від 28.12.19.

Товар отримано відповідачем на підставі довіреності № 1477 від 28.12.2019 року (арк. 34).

Відповідачем за поставлений на підставі договору № 11/Т-47 від 08.07.2019 року товар проведено часткову оплату на суму 400 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1876 від 30.10.2020 року на суму 200 000, 00 грн. (арк. 51) та платіжним дорученням № 2333 від 17.12.2020 року на суму 200 000, 00 грн. (арк. 59). Підставою для проведення оплати відповідачем в платіжному дорученні в призначенні платежу зазначено “олива трансф. рах№ АП-2812004 від 28.12.19 дог № 11/т-47 від 08.07.19”.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 11/Т-47 від 08.07.2019 року становить 1 159 608, 56 грн. (1 559 608, 56 грн. – 400 000, 00 грн.).

Позивачем зазначено, що предметом спору є вимога про стягнення грошових коштів, а підставою позову є невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар за договором № 11/Т-47 від 08.07.2019 року. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення сум основного боргу.

Укладений між сторонами договір про закупівлю товарів № 11/т-47 від 08.07.2019 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).

Як зазначено вище, відповідно до п. 3.3 договору замовник сплачує постачальнику на підставі рахунку вартість отриманого товару протягом 180 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Отже, граничним строком для оплати за товар є 17.09.2020 року (включно). З 18.09.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 1 159 608, 56 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 11, 509, 525, 526, 692 ЦК України та умов договору в частині оплати за поставлений товар.

Позовна вимога в частині стягнення 1 159 608, 56 грн. - суми основного зобов`язання є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 13 634, 35 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 22.09.2020 року по 21.01.2021 року.

Розрахунок здійснено, виходячи з суми заборгованості, з урахуванням проведених відповідачем оплат. Судом перевірено розрахунок суми 3 % річних за період визначений позивачем та встановлено, що розрахунок суми 3 % річних у сумі 13 634, 35 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. 71).

Позивачем також нараховано відповідачу 43 707, 48 грн. – індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань. Нарахування здійснено за період з жовтня 2020 року по грудень 2020 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, враховано здійснені відповідачем оплати, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 71).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 13 634, 35 грн. та індексу інфляції в сумі 43 707, 48 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 6.4 договору за несвоєчасний розрахунок замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок розміру пені в сумі 54 537, 36 грн. за період визначений позивачем, судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Розрахунок здійснено за період з 22.09.2020 по 21.01.2021. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно та в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України. Нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 70).

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення пені у сумі 54 537, 36 грн.

4. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Судом враховано, що у відзиві на позовну заву (вх. № 16368/21 від 22.12.2021 року) відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 100, 00 грн.

Заява мотивована тим, що:

- несвоєчасність проведення розрахунків згідно укладеного договору пов`язана виключно з відсутністю обігових коштів та неодержанням грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів;

- AT «Миколаївобленерго» несе зобов`язання перед ДП "Енергоринок" в частині 100 % розрахунку за куповану електричну енергію згідно договору від 31.10.2007 № 4268/02;

- по AT «Миколаївобленерго» до теперішнього часу рахується заборгованість споживачів за спожиту до 01.01.2019 року електричну енергію в розмірі 76 886,00 тис. грн., що підтверджується інформацією по заборгованості споживачів за спожиту електричну енергію станом на жовтень 2020 року (арк. 52).

Заява про зменшення розміру пені обґрунтована приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Відповідно до Статуту AT «Миколаївобленерго» засновником останнього є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України (п. 1.3 статуту) (арк. 53-54).

В судовому засіданні 02.03.2021 року представник відповідача клопотання про зменшення розміру пені підтримав та просив суд його задовольнити. Представник позивача вирішення питання про зменшення розміру пені залишив на розсуд суду.

Розглянувши подане клопотання відповідача, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши часткову сплату відповідачем основного боргу, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежів, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов`язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013; постанова КГС ВС від 10.04.2019 № 905/1005/18), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та можливість зменшення розміру пені на 50 % до 27 268, 68 грн. (50 % х 54 537, 36 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 27 268, 68 грн. судом відмовлено, у зв`язку зі зменшенням розміру пені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір в розмірі 19 072, 32 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Агрінол”, вул. Будівельна, 3А, м. Бердянськ, Запорізька область, 71101 (код ЄДРПОУ 32365441):

- 1 159 608, 56 грн. (один мільйон сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісім грн. 56 коп.) - основний борг за договором про закупівлю товарів № 11/Т-47 від 08.07.2019 року;

- 27 268, 68 грн. (двадцять сім тисяч двісті шістдесят вісім грн. 68 коп.) - пені;

- 13 634, 35 грн. (тринадцять тисяч шістсот тридцять чотири грн. 35 коп.) - 3 % річних;

- 43 707, 48 грн. (сорок три тисячі сімсот сім грн. 48 коп.) - інфляційних збитків;

- 19 072, 32 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімдесят дві грн. 32 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 27 268, 68 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.03.2021 року.

Суддя Е.М. Олейняш