Рішення № 95270537, 03.03.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року Справа № 915/1541/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом: державного підприємства “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ” (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ” (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 34770199)

про: стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

16.12.2020 державне підприємство “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №06/1647 від 15.12.2020 про:

1) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ” заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 06.06.2013 № 6-А, яка складається з:

- 50758,21 грн – основний борг,

- 5075,82 грн – штраф,

- 2901,53 грн – пеня,

- 1314,47 грн – інфляційне збільшення,

- 810,52 грн – 3% річних;

2) припинення господарських правовідносин шляхом розірвання Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 06.06.2013 № 6-А;

3) повернення державному підприємству “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ” майна, що було передано товариству з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ” відповідно до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 06.06.2013 № 6-А.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1541/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №6-А від 06.06.2013.

Ухвалою суду від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалою від 19.02.2021 позовну заяву судом залишено без руху відповідно до приписів п.11 ст. 176 ГПК України з тих підстав, що позовна заява не відповідає положенням п. 3, 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме: позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку розміру орендної плати, зазначеного у рахунках, виставлених відповідачеві, враховуючи положення п.п. 3.1-3.3. Договору та п.3.1. Додаткової угоди; зміст позовних вимог п.8 прохальної частини позовної заяви не відповідає суті спору, оскільки не містить переліку майна, яке позивач просить повернути.

Ухвалою від 02.03.2021, на підставі заяви позивача від 01.03.2021, судом постановлено продовжити розгляд справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 21.12.2020 відповідачеві надіслано за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз 1/1, яка зазначено у Єдиному державному реєстрі та повернуто суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

06.06.2013 між державним підприємством «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» (далі - орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, № 6-А (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування групу об`єктів окремого індивідуального визначеного державного рухомого майна – система контролю параметрів роботи тепловозу “Дельта-СУ” (інв. №62822); радіостанція GM-340 (інв. №61112); система контролю параметрів роботи тепловозу “Дельта-СУ” (інв. №62877); радіостанція GM-360 (інв. №13746); система контролю параметрів роботи тепловозу “Дельта-СУ” (інв. №62823); радіостанція GM-340 (інв. №61114); антена локомотива 150-156 МГц в комплекті (номенклатурний №30832150524) (3 од.) (надалі - майно), що знаходиться на балансі орендодавця.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено порядок визначення розміру орендної плати.

Додатковою угодою №2 до Договору №6-А від 06.06.2013 від 06.06.2016 п. 3.1. Договору викладено в новій редакції: « 3.1. Орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95р. №786 із змінами та доповненнями, за ставкою 15% від вартості майна, визначеної відповідно до звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська оціночна компанія», станом на 31.05.2016, яка складає 207560,00 грн без урахування ПДВ і становить згідно з розрахунком (Додаток №1, який є невід`ємною частиною Договору) без ПДВ за базовий місяць розрахунку (травень 2016р.) 2594,52 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п.3.3. Договору розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць.

Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна України.

Згідно з п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавцю до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітній місяць.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, наданих орендодавцем.

Договір та Додаткова угода набирають законної сили з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом трьох років, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Залишкова вартість майна, переданого в оренду за Договором, станом на 11.12.2020 становить 8096 грн. 60 коп.

Відповідачем зобов`язання за Договором належним чином не виконано, на час розгляду справи залишаються несплаченими рахунки, які ДП «ММТП», як Орендодавець, виставило ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ», як Орендарю:

від 30.11.2019 № 23272651 на суму 4191,72 грн, який був вручений відповідачу 11.12.2019;

від 31.12.2019 № 25312651 на суму 4183,33 грн, який був надісланий листом від 13.01.2020 №03/49;

від 31.01.2020 № 01632651 на суму 4191,70 грн, який був надісланий листом від 13.02.2020 №03/181;

від 29.02.2020 № 03942651 на суму 4179,12 грн, який був надісланий листом від 16.03.2020 №03/283;

від 31.03.2020 № 06982651 на суму 4212,55 грн, який був надісланий листом від 15.04.2020 №03/424;

від 30.04.2020 № 08572651 на суму 4246,25 грн, який був надісланий листом від 14.05.2020 № 03/524;

від 31.05.2020 № 11102651 на суму 4258,99 грн, який був надісланий листом від 11.06.2020 №03/639;

від 30.06.2020 № 12572651 на суму 4267,51 грн, який був надісланий листом від 14.07.2020 №03/783;

від 31.07.2020 № 15122651 на суму 4241,90 грн, який був надісланий листом від 13.08.2020 №03/975

від 31.08.2020 № 17192651 на суму 4233,42 грн, який був надісланий листом від 16.09.2020 №03/1110;

від 30.09.2020 № 19292651 на суму 4254,59 грн, який був надісланий листом від 16.10.2020 №03/1241;

від 31.10.2020 № 21302651 на суму 4297,13 грн, який був надісланий листом від 11.11.2020 №03/1379.

Загальна сума заборгованості по зазначеним вище рахункам становить 50758,21 грн.

Також, орендодавцем разом з вказаними рахунками були виставлені та надіслані орендарю відповідні акти наданих послуг (виконаних робіт): від 30.11.2019 №23272651; від 31.12.2019 №25312651; від 31.01.2020 №01632651; від 29.02.2020 № 03942651; від 31.03.2020 №06982651; від 30.04.2020 № 08572651; -від 31.05.2020 №11102651; від 30.06.2020 № 12572651; від 31.07.2020 № 15122651; від 31.08.2020 №17192651; від 30.09.2020 № 19292651; від 31.10.2020 №21302651.

Вказані акти не були вчасно підписані орендарем та не були повернуті орендодавцю. Орендар не заявляв мотивованої відмови по ним, що вказує на їх безспірність.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди майна та зобов`язання відповідача повернути майно позивачеві.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору

Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.7 ст. 193 ГК України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як витікає з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати орендної плати не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості по орендній платі, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання п.3.6 Договору виставив орендареві рахунки, разом з тим відповідач зобов`язання за договором не виконав, орендну плату своєчасно орендодавцеві не сплатив, заборгованість по орендній платі становить 50758,21 грн.

Отже, позовні вимоги, в частині стягнення 50758,21 грн заборгованості по орендній платі, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 2901,53 грн суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 9.3. Договору встановлює, що орендар несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати (п. 3.6., п. 3.9, п.5.3 Договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Також, згідно з п. 9.4. Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Судом перевірено розрахунок позивача за допомогою комп`ютерної програми IpLex та встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування пені та вказаний період пеня становить 2901,27 грн.

Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 2901,27 грн, в решті позовних вимог в сумі 0,26 грн. слід відмовити.

Заборгованість орендаря по сплаті орендної плати за Договором становить 50758,21 грн, отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості в сумі 5075,82 грн обгрунтовані, законні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1314,47 грн та 3% річних в сумі 810,52 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що позивачем правильно визначено період та розмір нарахування 3% річних, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

За розрахунком суду за визначений позивачем період втрати від інфляції становлять 1313,62 грн.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 1313,62 грн, в решті позовних вимог в цій частині в сумі 0,85 грн слід відмовити.

Стосовно позовних вимог в частині розірвання договору суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягай згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за згодою сторін або договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що ДП «ММТП», як орендодавець, має право порушувати питання про дострокове розірвання Договору та стягнення з ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ», як орендаря, заборгованості з орендної плати, при її наявності понад 3 місяці від встановленого у договорі терміну її внесення.

Крім того, п. 5.8. Договору передбачено, що орендар зобов`язаний застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість за висновком про вартість на користь орендодавця, надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення та постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Таким чином, на сьогоднішній день позивачу невідомо чи існує договір страхування на майно.

Листом від 07.05.2020 № 07/505 позивач по ряду договорів оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, звернувся до відповідача з вимогою надати копії договорів страхування майна, яке було передане в оренду в тому числі за Договором.

Відповідно до пп. 3 п. 11.5 Договору, чинність цього Договору достроково припиняється у разі невиконання орендарем вимог п. 5.8., 5.9. цього Договору.

Відповідачем позовні вимоги позивача не заперечено та спростовано, доказів виконання п. 3.6., 5.8. Договору суду не надано.

На дату розгляду справи строк накопичення простроченої заборгованості відповідача за Договором становить більше трьох місяців.

Відповідно до пп. 4 п. 11.5. Договору, передбачено, що чинність Договору припиняється достроково зокрема за взаємною згодою сторін або за рішенням Господарського суду.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем допущено істотне порушення норм чинного законодавства та умов Договору, а отже вимоги позивача про розірвання договору суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до п. 5.10. Договору, у разі припинення, розірвання цього Договору, орендар зобов`язаний повернути в 5-ти денний термін орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно з п. 11.7. Договору встановлено, що у разі припинення дії цього Договору, майно повертається орендарем орендодавцю в 5-ти денний термін. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим Договором при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Таким чином, відповідно до умов Договору та у зв`язку з тим, що відповідач користується майном виключно на підставі Договору, після припинення (розірвання за рішенням суду) Договору, відповідач зобов`язаний повернути майно позивачу аналогічно порядку, у якому майно було передано під час підписання Договору, у передбачений Договором строк.

Отже, позовні вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-251 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ” (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 34770199) на користь державне підприємство “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ” (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608):

- 50758,21 грн – основного боргу;

- 2901,27 грн – пені;

- 810,52 грн - 3% річних;

- 1313,62 грн – інфляційних втрат;

- 6103,65 грн. – судовий збір.

3. Розірвати Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 06.06.2013 № 6-А, укладений між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ».

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ” (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 34770199) повернути державному підприємству “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ” (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608) майно, яке передано товариству з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ” відповідно до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 06.06.2013 № 6-А.

5. В задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 0,26 грн та інфляційних втрат в сумі 0,85 грн - відмовити.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

7. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: державне підприємство “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ” (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, код ЄДРПОУ 01125608)

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю “СІСАЙД ТЕРМІНАЛ” (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 34770199).

Рішення складено і підписано 03.03.2021.

Суддя В.О. Ржепецький