Постанова № 9527033, 23.04.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року Справа № 2а-1768/09/0970

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лучко О.О.,

при секретарі Круглій О.М.,

за участю сторін:

представників позивача: Патрійчука Р.Ф.,Ошуста С.Є.,

представника відповідача: Савчук М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: приватного підприємства «Міжгір»я» до ДПІ в Рожнятівському районі про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

30 червня 2009 року приватне підприємство «Міжгір»я» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Рожнятівському районі про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобовязань та рішення про застосування штрафних (фінансових). Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачем безпідставно нараховано податкові зобов”язання по податку з доходів найманих працівників, податку з власників транспортних засобів, податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Представники позивача пояснили, що дії відповідача вважають незаконними, що вчинені з грубим порушенням вимог постанови КМУ від 21.05.2009року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року», якою встановлено обмеження щодо здійснення позапланових перевірок, та вимог ч.8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу». У звязку з чим вважають що проведення перевірки повинно здійснюватись тільки на підставі рішення суду. На підставі цього просили позов задовольнити і визнати недійсними винесені податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.06.2009р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, зазначила, що оспорювані рішення прийняті за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки, які викладені в акті перевірки від 11.06.2009року, та відповідають вимогам чинного законодавства. Зазначила, що позапланова перевірка позивача проводилась відповідно до вимог ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу», оскільки стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією було заведено оперативно-розшукову справу. Всі вимоги податкового законодавства щодо підстав проведення перевірки відповідачем дотримано, а тому докази, на які посилається позивач не можуть слугувати підставою для визнання недійсними прийнятих 17.06.2009р. податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій.. На підставі наведеного просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Допитаний в судовому засіданні свідки старші державні податкові ревізори-інспектори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали, що 19.05.2009 року ними було отримано направлення на проведення перевірки, однак її проведення скасувалось за невстановленням місцезнаходження підприємства. Після вручення направлення на проведення перевірки 28.05.2009 року директору ПП «Міжгір»я» така перевірка була проведена в приміщенні ДПІ в Рожнятівському районі, а представниками позивача було надано наявні бухгалтерські документи.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представників сторін та показання свідків, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено , що на підставі направлення від 28.05.2009року №150, виданого згідно наказу №158 від 26.05.2009р. та направлення від 04.06.2009р. №160, виданого згідно наказу №165 від 01.06.2009р., ДПІ в Рожнятівському районі 11.06.2009року проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктом господарської діяльності ПП «Міжгір»я» за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року.

Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Міжгір»я» стало заведення оперативно-розшукової справи відносно посадових осіб даного підприємства.

За результатами перевірки виявлено порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р.

Вищевказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №16/231/22173066 від 11.06.2009 року, на підставі якого ДПІ в Рожнятівському районі прийняла податкові повідомлення-рішення №0005071700/0 від 17.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов»язання по податку з доходів найманих працівників на суму 5737 грн., за штрафними санкціями 11474 грн., а пенею 172 грн.; №0005081700/0від 17.06.2009 року, яким визначено зобов»язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 1627,50 грн., а за штрафними санкціями 814 грн.; №0005091700/0 від 17.06.2009року, яким визначено штрафні санкції за неподання розрахунку по податку з власників транспортних засобів в сумі 170 грн.; №0000312300/0 від 17.06.2009року , яким визначено зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 54717 грн., а за штрафними санкціями 27359 грн.; №0000011900/0 від 17.06.2009року, яким визначено зобов»язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 194895 грн., а за штрафними санкціями 101755 грн.; а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000712308 від 17.06.2009року на суму 24711,12 грн.

У 10-денний термін з дня отримання зазначених податкових повідомлень-рішень позивачем дану заборгованість не погашено.

Згідно ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків) Крім цього, повинні здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України;

Відповідно до п.7 ч.6 ст.11-1 вказаного Закону позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у випадку, коли стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Тривалість такої перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів. Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 робочі дні.

В судовому засіданні встановлено, що на момент проведення позапланової перевірки ПП «Міжгір»я» стосовно посадових осіб даного підприємства УПМ ДПА в Івано-Франківській області була заведена оперативно-розшукова справа (том 1 а.с.120, том 2 а.с.5). А тому суд приходить до висновку про правомірність та законність проведення даної перевірки.

Не заслуговують на увагу посилання позивача та його представника на те, що позапланова перевірка проводиться тільки на підставі рішення суду, оскільки положення ч.8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою це передбачене, стосується випадків, коли відсутні підстави для проведення позапланової перевірки з підстав, зазначених у ч.6 цієї статті.

Не приймаються до уваги судом посилання позивача та його представників на постанову Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року» №502 від 21.05.2009 року, оскільки Закон України “Про державну податкову службу в Україні” має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабміну, та, окрім того, є спеціальним законом у сфері оподаткування, норми якого мають перевагу у застосуванні поряд із загальними нормами.

Твердження позивача та його представників про незаконну участь при проведенні позапланової перевірки працівника податкової міліції спростовуються положеннями ч.15 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якої працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Щодо оскарження податкового повідомлення - рішення №0005071700/0 від 17.06.2009 року, яким позивачу визначено додаткове зобов»язання по податку з доходів найманих працівників на суму 5737 грн., штрафні санкціі на суму 11474 грн., пеню 172 грн., то суд зазначає наступне.

Позивачем у 2006-2007р.р. не сплачено податок з доходів фізичних осіб по 8 працівниках, яким безпідставна надано соціальну пільгу при звільненні, у звязку з чим податковим органом донараховано 217,51 грн. податку. Крім того, перевіркою правильності складання авансових звітів та своєчасності від звітування одержаних підзвітних сум встановлено невідзвітування та неповернення у встановлений строк директором Патрійчуком Р.Ф. одержаних під звіт суми в розмірі 36797,81 грн., у звязку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 5519,67 грн.

Суд приходить до висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення про донарахування даного податку та штрафних санкцій, оскільки відповідно до п.6.4 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» застосування податкової соціальної пільги до нарахованого доходу у вигляді заробітної плати починається з податкового місяця, в якому працедавець отримав заяву платника податків про застосування такої пільги, і припиняється з місяця, в якому платник податку подав заяву про припинення застосування цієї пільги або звільнився. А також відповідно до п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9 цього Закону, якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф , встановлений абзацом першим цього підпункту - у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

Згідно із п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9 згаданого Закону податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Не приймається до уваги посилання представника позивача на довідку про рух коштів з підзвітними особами за квітень 2006 року, оскільки відповідно до п.п.9.10.2 п.9.19 ст.9 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт, а крім того дане донарахування стосується 2008 року. (а.с.241).

Відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такої виплати, такий платник сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору.

Відповідно до п.п.16.4.1. п.16.4 ст.16 згаданого Закону на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) нараховується пеня із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000712308 від 17.06.2009року до позивача застосована штрафна санкція за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 24711,12 грн., а саме: за порушення строків використання виданих під звіт готівки у 2006 році в сумі 22817,50 грн., у 2008 році в сумі 37797,81 грн. та її видача під звіт без повного звітування щодо раніше використаних коштів у 2006 році в сумі 10000 грн., у 2008 році в сумі 29229,15 грн.

Відповідно до п. 2.11 постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» N 637 від 15.12.2004р. видача готівкових коштів під звіт здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України. Так, відповідно до п.2 наказу ДПА України «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту» N 440 від 19.09.2003р. звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок податкового агента платника податку, що їх надав, до або під час подання зазначеного звіту.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності (п.6 наказу).

Відповідно до ст.1 указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» N 436/95 від 12.06.1995р. у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

При цьому, суд зазначає, що застосована сума штрафних санкцій є адміністративно-господарськими санкціями.

За змістом статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд вважає, що вказане рішення прийняте із порушенням терміну застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки штрафна санкція була застосована до позивача 17 червня 2009 року за періоди з 03.04.2006 року по 15.06.2006 року та з 14.03.2008 року по 24.03.2008 року, тобто більш ніж через рік з останньої дати порушення ним використання виданих під звіт готівки та її видача під звіт без повного звітування щодо раніше використаних коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0000712308 від 17.06.2009року в сумі 24711,12 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо оскарження податкового повідомленнярішення №0005081700/0 від 17.06.2009 року, яким визначено зобов»язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 1627,50 грн., із штрафними санкціями - 814 грн. та податкового повідомлення-рішення №0005091700/0 від 17.06.2009року, яким визначено штрафні санкції в розмірі 170 грн., суд вважає правомірним донарахування даного податкового зобов»язання та штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в січні.2007 року ПП «Міжгір»я» придбало та зареєструвало транспортний засіб Урал 4320 з об»ємом двигуна 10850 куб.см, однак розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 9 міс. 2007 року не подало та податок не сплатило.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” №1963 від 09.04.1993 року платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи, організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи.

Відповідно до ст.5 даного Закону податок з власників транспортних засобів сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд. Даний податок обчислюється юридичними особами самостійно на підставі звітних даних про кількість об»єктів оподаткування станом на 1 січня поточного року за ставками на рік, визначеними статтею 3 цього Закону. Юридичні особи повинні сплачувати податок щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Ставка податку встановлена в розмірі 20 грн. зі 100 куб.см на рік, і таким чином податок за 9 місяців 2007 року становить 1627,50 грн.

Статтею 7 згаданого Закону передбачено, що недоїмка зі сплати податку, а також суми штрафів та пені стягуються з платників податків згідно із законодавством.

Відповідно до п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у такому розмірі - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (814 грн. в даному випадку).

Згідно із п.17.1.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (170 грн.).

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0000312300/0 від 17.06.2009року , яким визначено зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 54717 грн. та за штрафними санкціями в сумі 27359 грн.,то суд виходить з наступного.

Перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період з 01.04.2006р. по 31.12.2008 р. ПП «Міжгір»я» не включено до декларацій з податку на додану вартість суми податку від реалізованих товарно-матеріальних цінностей та безпідставно занижено податкові зобов»язання на суму 37622 грн., а також завищення податкового кредиту в сумі 25675 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 54717 грн.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” N 168/97-ВР від 03.04.1997р. об”єктом оподаткування є операції платників податків податку з поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об”єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об”єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В порушення зазначених вище норм Закону позивач відніс до складу податкового кредиту кошти за операціями, що проведені на підставі нікчемного договору. Як вбачається з пояснень представників позивача угоди на продаж лісопродукції з контрагентами (ТзОВ «Співдружність», СПзОВ «Дніпро Мотор №1») не укладалися у письмовій формі, носили усний характер.

Суд зазначає, що відповідно до ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Недотримання форми, у якій має вчинятися правочин, є підставою недійсності, нікчемності правочину (ч.2 ст.215 ЦК України).

Підпунктом “б”п.4.2.2. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N 2181-III від 21.12.2000р. зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 даного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій суд вважає правомірним.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0000011900/0 від 17.06.2009року, яким донараховано податкове зобов»язання по податку на прибуток підприємств в сумі 194895 грн. та за штрафними санкціями 101755 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом періоду, який перевірявся ПП Міжгір»я» завищило валові витрати на суму 595823 грн. внаслідок безпідставного завищення (у 2 та 4 кварталах 2006року, 2 та 4 кварталах 2007 року, 1, 2 та 3 кварталах 2008 року) та заниження (у 3 кварталі 2006 року, 1 та 3 кварталах 2007 року, 4 кварталі 2008 року) валових витрат внаслідок придбання лісопродукції та отриманих послуг без належного відображення вказаних операцій у бухгалтерському обліку та підтвердження відповідними первинними документами (товарно-транспортними накладними, податковими накладними); а також завищило амортизаційні відрахування на суму 16888 грн. внаслідок невірного нарахування таких відрахувань на основний засіб другої групи (автопоїзд балансовою вартістю 162623 грн.).

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із п.4.1 ст.4 цього Закону валовим доходом визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу визначені даним Законом як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону).

Відповідно до п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв”язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг і охороною праці), у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов”язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону).

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 даного Закону)

Згідно із п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 цього Закону у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 даного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, в порушення зазначених вимог Закону ПП «Міжгір»я»» віднесло складу валових витрат витрати по продажу лісопродукції та отримані послуги без наявності відповідних договорів, без підтвердження у кожному випадку товарно-транспортними накладними, податковими накладними, тобто за операціями, які проведені на підставі нікчемних договорів, а тому податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафних санкцій суд вважає правомірним.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно із ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових ) санкцій №0000712308 від 17.06.2009року. Всі інші оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ в Рожнятівському районі про застосування до приватного підприємства «Міжгір»я» штрафних (фінансових) санкцій №0000712308 від 17.06.2008р. на суму 24711,12 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот одинадцять гривень дванадцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Лучко

Постанова в повному обсязі буде складена 28.04.10р.