Постанова № 9526957, 17.12.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2009 року Справа №2а-1882/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остапюк С.В.

за участю секретаря Дутчак Л.В.

представника позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Боксана» Білої О.В.

представників відповідача : Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області Мельника Р.Я., Матуляка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Боксана» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2009 року за №0002162301/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 2570709 гривень та податкового повідомлення-рішення від 23.06.2009 року за №0002172301/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1057535 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Боксана» (далі позивач, Товариство) звернулось в суд з вказаним адміністративним позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі відповідач, ОДПІ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Так, в позовній заяві позивач посилається на підпункт 7.4.1 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Посилається на підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, як на підставу правомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку відповідно до податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Порада ЛТД».

Крім того, посилається на абзац 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3, підпункт 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як на підставу правомірності включення до валових витрат, витрати понесені за договорами субпідряду, укладеними з ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» 15.09.2008 року та 15.10.2008 року.

Також, позивач вважає акт перевірки, який слугував підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень неналежним та недопустимим доказом, оскільки він складений з порушенням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року.

Зокрема, позивач вважає необґрунтованими припущення податкового органу в акті перевірки щодо укладення договору не для реального настання правових наслідків, а з метою зменшення належних до сплати податкових платежів, на підставі яких податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину та порушення позивачем норм законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». Так, в контексті пункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року, позивач вказує на те, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, «приховування обєкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Крім того, з врахуванням положень пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач вважає, що норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не підлягають застосуванню податковим органом в процесі проведення перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав вказаних в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, наданих суду.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, в обґрунтування заявлених заперечень вказали на те, що в розумінні статтей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статті 2 Бюджетного кодексу України, статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», договори підряду, що укладені між позивачем та ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» 15.09.2008 року та 15.10.2008 року є нікчемним, тому включення позивачем до Декларації з податку на прибуток за 2008 рік витрати в сумі 6497587 гривень, віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у вересні 2008 року в розмірі 286227 гривень, в листопаді 2008 року - 431733 гривень, в грудні 2008 року 581557 гривень за операціями, проведеними позивачем на підставі нікчемних правочинів, є неправомірними. При цьому, представники відповідача, як на підставу своїх тверджень, посилалися на документи та факти встановлені під час перевірки позивача та на документи, подані ОДПІ згідно листа №23183/10/100 від 15.12.2009 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи. З огляду на встановлення під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства, представники відповідача зазначили, що податковим органом правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Прокурор 04.09.2009 року, листом за №05/1-725 вих-09 повідомив про вступ у розгляд даної адміністративної справи, однак в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце судових засідань.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, показання свідка, оцінивши зібрані в справі докази та надавши їм належної правової оцінки, суд встановив наступне.

Калуською обєднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Боксана» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року до 31.12.2008 року, за результатами якої податковим органом складено Акт за №1159/2301/32694731 від 10.06.2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0002162301/0 від 23.06.2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 2570 709 гривень (в тому числі 1254 677 гривень основного боргу та 1316 032 гривень штрафних (фінансових) санкцій) та податкове повідомлення-рішення за №0002172301/0 від 23.06.2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1057 535 гривень (в тому числі 686 487 гривень основного боргу та 371 048 гривень штрафних (фінансових) санкцій).

В судовому засіданні судом зясовано, що податковим органом встановлено порушення позивачем підпункту 4.16 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.8, пункту 5.4, підпункту 5.5.1 пункту5.5, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.3, підпункту 7.3.5 пункту 7.3, підпункту 7.4.2, підпункту 7.4.3 пункту 7.4, підпункту 7.10.2, підпункту 7.10.3 пункту 7.10 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.3.1, підпункту 8.3.2, підпункту8.3.4, підпункту 8.3.9 пункту 8.3, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1, підпункту11.3.5 пункту11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1, підпункту 7.3.5 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у безпідставному віднесенні товариством з обмеженою відповідальністю «Боксана» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у вересні 2008 року в розмірі 286227 гривень, в листопаді 2008 року - 431733 гривень, в грудні 2008 року 581557 гривень, всього на загальну суму 1299517 гривень, а також безпідставному включенні до Декларації з податку на прибуток на прибуток за 2008 рік витрати в сумі 6497587 гривень за операціями, проведеними на підставі договорів субпідряду, укладеними з ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» 15.09.2008 року та 15.10.2008 року.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено, що зазначені порушення виникли у звязку із укладенням та виконанням договорів субпідряду за №№6/08, 7/08, 8/08, 9/08, 10/08 від 15.09.2008 року, за №№ 11/08, 12/08, 13/08 від 15.10.2008 року та договору про надання послуг спецтехнікою за №69/08 від 01.10.2008 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Порада ЛТД». Оскільки, складені акти приймання виконаних підрядних робіт та акт здачі прийняття робіт (надання послуг) за цими угодами не містять доказів фактичного виконання робіт товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Порада ЛТД», так як у ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» відсутні організаційні, кваліфікаційні та технологічні вимоги до провадження господарської діяльності у сфері будівництва, які передбачені ліцензійними умовами провадження будівельної діяльності, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за №112/182 від 13.09.2001 року; ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» ліцензія на будівельну діяльність центральними органами виконавчої влади не видавалась; підписи від імені директора ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» ОСОБА_4 в графі «субпідрядник»в актах приймання виконаних робіт за вересень 2008 року по договорах №6/08, №7/08, №8/08, №9/08 від 15.09.2008 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою; підписи в графі «субпідрядник» в актах приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року по договорах №11/08, 12/08, 13/08 від 15.10.2008 року нанесені кліше (факсиміле); згідно пояснень людей, які виконували роботи, що зазначені в актах приймання виконаних робіт, для виконання робіт їх запрошував представник Товариства, який і проводив з ними розрахунок за виконані роботи, жодних представників ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» на обєктах не було; аналогічно у ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» відсутня зареєстрована тракторна, сільськогосподарська, дорожно-будівельна та меліоративна техніка; Управлінням державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області протягом 3-4 кварталів 2008 року дозволи на перевезення великогабаритних вантажів, а саме спецтехніки на гусеничному ходу Товариству та ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» не видавались; інших дозволів на перевезення негабаритних та великогабаритних вантажів, а саме спецтехніки на гусеничному ходу до місць виконання робіт (смт. Перегінськ, прис. Жолоби, с.Баня-Березів, с.Яворів, с.Прокурава, м.Болехів, с.Кальне) в період з 01.09.2008 року до 31.12.2008 року Управлінням державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області не видавались; підписи від імені директора ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» ОСОБА_4 в графі «Від виконавця» в акті №ОУ-0251208 від 25.12.2008 року здачі прийняття робіт (надання послуг) за договором про надання послуг спецтехнікою за №69/08 від 01.10.2008 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою; згідно пояснень працівників ТОВ «Боксана», які працювали машиністами бульдозера у с.Небилів, с.Закреничне Рожнятівського району, на трьох обєктах Косівського району та двох обєктах Верховинського району, с.Стовпчатів, с.Прокурава Косівського району, крім бульдозера, на якому вони працювали, гусеничної техніки на цих обєктах не було; ніяких підрядних організацій задіяно не було, всі роботи виконувались виключно працівниками ТОВ «Боксана». Крім того, податкові накладні виписані позивачу ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» за №300931 на суму податку на додану вартість 11256, 51 гривень, за №300930 на суму податку на додану вартість 67914, 66 гривень, за №300929 на суму податку на додану вартість 129712, 11 гривень, за №300928 на суму податку на додану вартість 77343, 78 гривень від 30.09.2008 року, податкові накладні за №281116 від 28.11.2008 року на суму податку на додану вартість 214628, 17 гривень, за №041125 від 04.11.2008 року на суму податку на додану вартість 45957, 27 гривень, за №141110 від 14.11.2008 року на суму податку на додану вартість 126470, 97 гривень, за №251112 від 25.11.2008 року на суму податку на додану вартість 44676, 91 гривень та за №251208 від 25.12.2008 року на суму податку на додану вартість 581557, 02 гривень також підписані не директором ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» ОСОБА_4, а іншою особою.

Зазначені обставини, дають підстави для висновку податкового органу про те, що вищевказані договори підряду та договір про надання послуг спецтехнікою в силу статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статті 2 Бюджетного кодексу України, статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є нікчемним.

Суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. А відповідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Наведене дає підстави для висновку суду про те, що нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наведену норму суд застосовує з врахуванням положень статті 228 Цивільного кодексу України: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як зазначено у частині другій статті 215 цього ж Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №982/13/13-09 від 06.07.2009 року та постанові Верховного Суду України від 25.09.2007 року за позовом ДПА до ВАТ «Луцький автомобільний завод», ПП «Стар-Трейд».

Крім того, пунктом 19 статті 2 Бюджетного кодексу визначено, що доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (стаття 9 Бюджетного кодексу).

За змістом частини 2 статті 9 цього ж Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі. Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обовязковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обовязкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Системний аналіз вищенаведених норм Закону дає підстави для висновку суду про те, що не сплачені підприємством податок на прибуток і податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

Таким чином, суд вважає, що у випадку перерахування підприємством коштів контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Тобто укладені товариством з обмеженою відповідальністю «Боксана» договори субпідряду за №№6/08, 7/08, 8/08, 9/08, 10/08 від 15.09.2008 року, за №№ 11/08, 12/08, 13/08 від 15.10.2008 року та договору про надання послуг спецтехнікою за №69/08 від 01.10.2008 року суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

При цьому, суд приймає до уваги заперечення на адміністративний позов, з якого вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом проведені вичерпні заходи щодо встановлення всіх обставин укладення та виконання зазначених договорів субпідряду, встановлення документообігу між позивачем та ТОВ «Фірма «Порада ЛТД», встановлення можливості ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» здійснити виконання зобовязань за укладеними договорами, зясовано фактичних виконавців підрядних робіт.

Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на листи ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» за №08/ПР-1909 від 19.09.2008 року, за №09/ПР-0110 від 01.10.2008 року, за №09/ПР-2010 від 20.10.2008 року про надання дозволу на залучення до виконання підрядних робіт та надання послуг спецтехнікою сторонніх організацій, оскільки дані листи не підтверджують виконання підрядних робіт ні ТОВ «Фірма «Порада ЛТД», ні іншими підприємствами, установами та організаціями. Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок директор товариства з обмеженою відповідальністю «Боксана» ОСОБА_5 суду показав, що угоди з ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» укладались в другій половині жовтня 2008 року, дати на укладених угодах та актах приймання виконаних робіт не відповідають дійсності, хто підписував дані документи з сторони ТОВ «Фірма «Порада ЛТД» йому не відомо. Тому, суд не вважає за можливим прийняти вказані документи як письмові докази, оскільки вони не відповідають вимогам допустимості, встановленим статтями 70, 79 Кодексу адміністративного судочинства України до письмових доказів.

Крім того, як вбачається із заперечення на адміністративний позов, акти прийому-передачі виконаних робіт за договорами підряду за №№6/08, 7/08, 8/08, 9/08, 10/08 від 15.09.2008 року, за №№ 11/08, 12/08, 13/08 від 15.10.2008 року та договору про надання послуг спецтехнікою за №69/08 від 01.10.2008 року, які, будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у звязку із здійсненням господарської діяльності, а також податкові накладні за №№300931, 300929, 300928 від 30.09.2008 року, податкові накладні за №281116 від 28.11.2008 року, за №041125 від 04.11.2008 року, за №141110 від 14.11.2008 року, за №251112 від 25.11.2008 року та за №251208 від 25.12.2008 року, які є підставою для включення визначених ними сум до складу податкового кредиту не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Представником позивача щодо відсутності у вказаних актах особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції твердження представників відповідача не спростовано.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача з посиланням на пункт 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого, на думку позивача, норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не підлягають застосуванню податковим органом в процесі проведення перевірки, оскільки вказана правова норма не містить такої вказівки. Навпаки, пункт 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» трактується наступним чином: податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності.

Твердження позивача в контексті пункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року про те, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, суд вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи документами, поданими Калуською обєднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області згідно листа №23183/10/100 від 16.12.2009 року.

За змістом частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а податкові повідомлення-рішення від 23.06.2009 року за №0002162301/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 2570709 гривень та податкового повідомлення-рішення від 23.06.2009 року за №0002172301/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1057535 гривень такими, що винесені на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України і не підлягають до скасування.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Боксана» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.06.2009 року за №0002162301/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 2570709 гривень та податкового повідомлення-рішення від 23.06.2009 року за №0002172301/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1057535 гривень відмовити повністю .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Остапюк

Постанова в повному обсязі складена 22.12.2009 року.