Рішення № 95268456, 24.02.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/65554/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судових засідань - Пітей О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬМАТЕРРА», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019р. позивач звернувся до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ТОВ "Альматерра", ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним. В обґрунтування позову посилається , що 08 грудня 2014 року між Акціонерним товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬМАТЕРРА" укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) № б/'н шляхом приєднання до публічної оферти через підписання Заяви про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 08.12.2014 р. Згодом йому стало відомо , що нібито 27.06.2018р. в забезпечення виконання кредитного договору між банком та ним було укладено Договір поруки № Р1530085660895318456. Договір поруки нібито укладено шляхом накладання його електронного цифрового підпису на підставі угоди про використання ЕЦП, яка складається з анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 13.10.2015р. та Умов та Правил надання банківських послуг в частині послуг ЕЦЛ. Однак вказаний Договір поруки він не підписував, в тому числі шляхом накладання ЕЦП, його укладено за відсутності його волевиявлення, що має прояв у введення його в оману посадовими особами Боржника та Банку. 27.06.2018р. ОСОБА_3 користуючись його довірою , ввела його в оману і під приводом оформлення банківських карток на право розпорядження (другого підпису) рахунками оформила ЕЦП на його ім.»я. Заволодівши його ЕЦП ОСОБА_3 без його відома та згоди оформила Договір поруки. Цифровим підписом він ніколи не розпоряджався , його місцезнаходження не відоме. Отже договір поруки вчинено під впливом оману. Вказував також що договір поруки було укладено без відома та письмової згоди його дружини ОСОБА_2 , шлюб з якою був укладений 11.08.2001р. Просить визнати недійсним Договір поруки Р1530085660895318456 недійсним. Позивач, представник позивача просили розглядати справу в відсутність . Представник позивача 24.06.2020р. надав відповідь на відзив.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 17.12.2019р. відкрито провадження по справі в порядку загального.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 17.12.2019р. відмовлено позивачу в забезпеченні позову.

Представник відповідача 25.05.2020р. надав відзив. В судове засідання не з`явився.

3-ті особи пояснення не надали.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено.

08 грудня 2014 року між Акціонерним товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНК» та товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬМАТЕРРА" укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) № б/'н шляхом приєднання до публічної оферти через підписання Заяви про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 08.12.2014 р. Відповідно заяви Відповідача, відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 .

07 травня 2018 р. ТОВ за допомогою системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк Приват24 подав заявку на встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 й погодився Умови та Правилами надання послуги "Кредитний ліміт" на поточний рахунок, котрі розміщені на загальнодоступному веб-сайті .

Договір від 07.05.2018 р. складається із Заяви про відкриття рахунку та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 08.12.2014. Заява про встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок від 07.05.2018 р., Умов та Правил надання банківських послуг за послугою "Кредитний ліміт та Тарифів Банку.

Відповідно до Договору встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банк' і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет КЛІЄНТ банк, зтз - повідомлення або Інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг'.

Згідно ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

27 червня 2018. в забезпечення виконання угоди-приєднання до розділу 3.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг "Кредитний ліміт" - договору від 08.08.2017 року "Кредитний ліміт" між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладений договір поруки №Р1530085660895318456. відповідно умов котрого Позичальник зобов`язався за угодою-приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт Умов та Правил надання оаиківських послуг, далі Угода-1. а саме повернення кредиту в сумі 200000грн., сплати процентної ставки за користування кредитом за період користування згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди-1 - 21% річних та сплати 42% річних у разі порушення строків повернення кредиту, комісійної винагороди в розмірі 3%, винагороди за користу вання кредитним лімітом в сумі 0.5% від суми максимального сальдо ліміту, штрафів, пні та інших платежів, відшкодування збитків.

Договір поруки укладений шляхом накладання ОСОБА_1 та представником АТ КБ "ПРИВАТБАНК" електронного цифрового підпису, що підтверджується файлом перевірки договору поруки на сайті АЦСК АТ КБ ПРИВАТБАНК на підставі угоди про використання ЕЦП, котра складається з Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13.10.2015 р. та Умов та Правил надання банківських послуг в частині послуг ЕЦП.

Судом встановлено , що Рішенням Господарського суду м.Києва від 08.07.2019 по справі № 910/5103/19 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬМАТЕРРА", ОСОБА_1 про стягнення боргу позовні вимоги задоволено повністю. Господарський суд м.Києва під час розгляду справи встановив, що 27.06.2018 між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №Р 1530085660895318456 , відповідно до умов якого предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Альматерра" (божником) зобов`язань за договорами приєднання, у тому числі за Договором. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань, у тому числі за Договором, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (пункт 1.2 Договору поруки).

Відповідно до п. 1.5 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що сторони взаємно домовилися, що порука за Договором припиняється через 15 років після укладення Договору поруки. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2" цей Договір поруки припиняє свою дію. Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть у часть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду підтверджується наявність у позивача солідарного грошового зобов`язання по сплаті на користь заборгованості за кредитом у розмірі 198 606,65 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 36 266,77 грн. та пені у розмірі 31 902.08 грн. Судом були дослідженні правовідносини, що виникли за догвором поруки №Р1530085660895318456 та дана правова оцінка доказам.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79, 80 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів , що договір поруки вчинено під впливом оману.

В обґрунтування позову Позивач зазначає, що спірний договір поруки був укладений без згоди його дружини, в т.ч. письмової, що на його думку протирічить вимогам ст. 65 Сімейного кодексу України і таким чином має бути визнаний судом недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч.І ст.65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого із подружжя.

Згідно ст. 368, 369 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, а у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Тобто аналіз зазначених норм діючого законодавства України, свідчить про те, що вони регулюють таку складову частину права власності як право розпорядження. Розпорядження означає вчинення стосовно речі дій, що визначають її юридичну або фактичну долю. Це може бути відчуження речі, знищення речі, відмова від неї, передача в заставу тощо.

Таким чином, правила зазначених статгей не можуть бути застосовані до спірного договору поруки, оскільки за своєю природою договір поруки не є договором розпорядження -майна, не є договором відчуження майна, оскільки він укладається з метою забезпечення дійсної вимоги і не має на меті відчуження майна або майнових прав поручителя чи обмеження в розпорядження ним.

Предметом спірного договору є особисте зобов`язання фізичної особи відповідати перед АТ КБ «ПриватБанк» за виконання ТОВ "АЛЬМАТЕРРА" зобов`язань по договору.

Таким чином, оскільки в оспорюваному договорі поруки від 27 червня 2018 року позивач поручився особисто, як фізична особа, за виконання зобов`язань по кредитному договору, а не виступив як майновий поручитель, то згода дружини на його укладення не потрібна.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок особисто. Тому, при укладенні спірного договору поруки у дружини позивача перед ПАТ КБ «ПриватБанком» не виникло жодного зобов`язання, за яким би вона відповідала належним їй майном, а відповідно і не порушені її права.

Згідно з ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а також моральних засад суспільства.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності , суд приходить до висновку що під час укладення договору поруки від 27 червня 2018 року норми чинного законодавства України порушені не були, підстави для визнання даного договору недійсним відсутні.

У зв`язку з відмовою в позові відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.203,215 ЦК України , ст.ст. 12,13,77,79, 81,263,264,27,354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬМАТЕРРА», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складання повного тексту рішення 2.03.2021р.

Суддя Остапчук Т.В.