Рішення № 95267057, 22.02.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7292/20

2/357/714/21

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22 лютого 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі – Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

28.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 24 червня 2020 року вона отримала постанови приватного виконавця Клітченко О.А. з яких дізналася, що на виконання перебуває виконавчий напис № 18735 від 04.06.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. щодо звернення стягнення з неї, ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 42221,92 грн. 19.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62387650 на підставі виконавчого напису № 18735, виданого 04.06.2020 року приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. та винесено постанову по виконавчому провадженню №62387650, згідно якої накладено арешт на її кошти. Також, в рамках даного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 4222,19 грн., постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 219,88 грн. З вказаного виконавчого напису вбачається, що він вчинений на підставі ст.ст.87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Вона вважає що вищенаведений спосіб звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса є незаконним та порушує її законні права, закріплені чинним законодавством. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус керувався ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в редакції від 10.12.2014 року на підставі Постанови КМУ від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Так, пункт 2 Переліку було доповнено Постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису 04.06.2020 року керувався пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним, отже нотаріус повинен був відмовити Товариству у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат». Також зазначила невідповідність інформації про місце її проживання як у виконавчому написі нотаріуса так і в постановах приватного виконавця, що ставило її в інформаційну необізнаність. Тому просила в судовому порядку визнати виконавчий напис № 18735 від 04.06.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. щодо звернення стягнення з неї, ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 42221,92 грн., таким, що не підлягає виконанню.

31.07.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, 22.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подано клопотання про розгляд справи у її відсутності та відсутності її представника, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач, Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк», в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності представника та відзив на позов до суду не подав.

Третя особа, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подано клопотання про розгляд справи у її відсутності з урахуванням фактичних відносин та постановити рішення згідно чинного законодавства.

Третя особа, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за відсутності не подавала.

На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що 03.06.2020 року Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни із заявою провести стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 41 971,92 грн. (а.с.89).

04.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харею Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №18735 (а.с.75), за яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором №1001082182401 від 20.07.2018 року, укладеним ізПАТ «Перший Український міжнародний Банк» правонаступником усіх прав та обов`язків є Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк», заборгованості за договором в сумі 41 971,92 грн. за період з 23.09.2019 року по 21.04.2020 року, на користь АТ «Перший Український міжнародний Банк». За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із АТ «Перший Український міжнародний Банк» в розмірі 250,00 грн., які підлягають стягненню із боржника на користь стягувача.

Встановлено, що даний виконавчий напис було вчинено на підставі того, що 20.07.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір №1001082182401, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується заявою № НОМЕР_1 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.91).

Також, встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною ВП №62387650 від 19.06.2020 року відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису №18735 виданого приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с.8).

19.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. винесено постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню №62387650 (а.с.9) згідно якої накладено арештна кошти ОСОБА_1 , відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Хари Н.С №18735 від 04.06.2020 року.

Також, в рамках даного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 4222,19 грн., та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 219,88 грн., що підтверджується постановами від 19.06.2020 року (а.с.10, 11).

21.02.2020 року приватним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду №320/7520/20 від 15.12.2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року без змін (визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №62387650 від 19.06.2020 року), що підтверджується повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 21.12.2020 року (а.с.73).

21.04.2020 року АТ «Перший Український міжнародний Банк» надіслав ОСОБА_1 письмову вимогу (а.с.92), з якої вбачається, що станом на 21.04.2020 року у ОСОБА_1 існує заборгованість перед АТ «Перший Український міжнародний Банк» за кредитним договором у розмірі 41 971,92 грн. та запропоновано негайно погасити заборгованість в строк до 28.04.2020 року.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 88 цього Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість бо інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 - 89 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14), яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін, визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису – 04.06.2020 року керувалась пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним, отже нотаріус повинен був відмовити Банку у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач відзив на позов з належними, допустимими та достатніми доказами в спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн., а тому, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» ст. 4, 12, 76–81, 141, 223, 258, 259, 264–265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Сатніславівна (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Січових стрільців, 37-41, офіс 215), Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4а, офіс 35а), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 18735 від 04.06.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 42221,92 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 03.03.2021 року.

СуддяО. В. Бондаренко