Рішення № 9526487, 27.04.2010, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №2-1869/2010

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі

головуючого судді Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору, зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 31.08.2009 р. звернувся акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що згідно кредитного договору від 12.09.2006 р. АКІБ „УкрСиббанк” надав ОСОБА_2 кредит в сумі 177650,00 доларів США строком до 12.09.2027 р. із сплатою відсотків за користування кредитом, а також укладено іпотечний договір в забезпечення виниклих між сторонами зобовязань. Також 12.09.2006 р. між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_3 несе відповідальність перед позивачем за неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору. Оскільки в порушення умов договору відповідачка не дотримується встановлених договором термінів щомісячного повернення кредиту та сплати відсотків, позивач вимагає дострокової сплати кредиту, відсотків, пені, та просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у сумі 1566744 грн. 52 коп., державне мито у розмірі 1700 грн. 00 коп., та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн.

19.11.2009 р. відповідачами по справі було предявлено зустрічний позов до АКІБ „УкрСиббанк” про визнання договору надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсним, який був прийнятий до спільного провадження з первинним позовом. Представник АКІБ „УкрСиббанк” надав суду заперечення, в яких зустрічний позов не визнав (а.с.94-97) .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, суд вважає, що первинний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов не може бути задоволений виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 11038645000 від 12 вересня 2006 р., АКІБ „УкрСиббанк” надав відповідачці ОСОБА_2 кредит в сумі 177650, 00 доларів США, строком погашення до 12.09.2027 р. зі сплатою 10,3 відсотків річних (а.с.9) . Крім того, в забезпечення повернення кредиту 12.09.2006 р. між АКІБ „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 41402, за умовами якого ОСОБА_3 зобовязується відповідати за виконання ОСОБА_2 усіх її зобовязань перед позивачем в повному обсязі, що виникли або виникнуть з кредитного договору № 11038645000 (а.с.34) , а також іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2 передала АКІБ „УкрСиббанк” в іпотеку нерухоме майно квартиру №3 за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 52 ( а.с. 35-36).

Як вбачається із розрахунку заборгованості станом на 13.08.2009 р., відповідачка несистематично та несвоєчасно здійснювала погашення кредиту та виплати інших передбачених договором платежів всупереч встановленого графіку виплат (а.с. 16-19) , про що відповідачам було надіслано листи-попередження №138/26-82-59 та №138/26-82-60 від 30.06.2009 р. (а.с. 42-43) . Оскільки виникли обставини, що за умовами договору дозволяють позивачу вимагати дострокового повернення кредиту, у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 1566744 грн. 52 коп., що складається з суми заборгованості за основним та простроченим кредитом у розмірі 1271234 грн. 53 коп., суми заборгованості за строковими та простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 254282 грн. 01 коп., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 11123 грн. 71 коп. та суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 30104 грн. 27 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановленим строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частинами позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, з урахуванням наявних доказів, пояснень сторін, позов «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суд виходить з наступного. Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Право банку здійснювати операції в іноземній валюті встановлюється Законом України «Про банки і банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

28 жовтня 1991 р. Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001р. на право здійснювати операції з валютними цінностями. Відповідно до ч.3 ст. 14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19). Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією. Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до ст.5 Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст.5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу субєктів: банкам, фінансовим установам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім субєктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій. Національним банком України затверджено Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затв. постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки позивач отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Відповідно до Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, то позивач не має зобовязань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам. Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком, який у своєму листі від 29.05.2001р. №28-313/2178 з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Виходячи з системного тлумачення норм Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Декрету Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” суд вбачає можливість здійснення банком операцій з іноземною валютою, в тому числі операцій з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України банківської ліцензії встановленого зразка, копія якої була надана представником АКІБ „УкрСиббанк” для залучення до матеріалів справи (а.с. 98-100).

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14.11.2004 р. №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, Національний банк України у своєму нормативно-правовому акті підтвердив позицію, закріплену в Декреті, та встановив, що операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має генеральну ліцензією. Тобто позивач має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Оскільки за своїм змістом та сенсом ця процедура аналогічна передбаченою ст. 373 ЦПК України, то суд оцінюючи позовні вимоги в частині надання розстрочки виконання рішення суду виходить зі змісту та сенсу п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, та вважає, що відповідач не довів наявність обставин, з якими закон повязує можливість надання такої розстрочки, атому відмовляє і в цій частині зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 11, 524, 525, 526, 530, 533, 554, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 198 ГК України, Законом України „Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 1, 3, 15, 31, 88, 213, 214, 217, 373 ЦПК України, Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Постановою Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 1566744,52 (один мільйон пятсот шістдесят шість тисяч сімсот сорок чотири грн. 52 коп.) на користь позивача Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (м.Одеса, вул..Р.Кармена, 21 «а», р/р 29093000006404, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750).

Стягнути з ОСОБА_2 витрати повязані з сплатою судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн. на користь позивача Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (м.Одеса, вул.Р.Кармена, 21 «а», р/р 29093000006404, МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750).

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України

ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК