Рішення № 95252814, 27.01.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10883/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління (центр) надання адміністративних послуг Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до до ОСОБА_2 , третя особа: Управління (центр) надання адміністративних послуг Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окргу Скринником С.С., зареєстрований в реєстрі за № 755. Крім того, дане право власності підтвердужється копією Витягу з державного режстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.07.2020 року за № 216986405.

У вищевказаній квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована відповідач.

Відповідач за адресою: АДРЕСА_1 не проживає. Крім того, основне місце проживання відповідача в Канаді. Проти зняття з реєстрації ща вказаною адресою не заперечує, оскільни не має наміру приїджати в Україну через пандемію.

Таким чином позивач змушена сплачувати комунальні послуги за відповідача, який не проживає в спірній квартирі, що спричиняє позивачу значні матеріальні збитки. Крім того реєстрація відповідача в спірній квартирі, яка належить позивачу на праві власності перешкоджає в реалізації її цивільних прав як власника житла.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. До початку судового засідання надала письмову заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав виколадених у змісті позовної заяви.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи Управління (центр) надання адміністративних послуг Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Будь-яких заяв клопотань зі сторони відповідача на адресу Дніпровського районного суду м. Києва не надходило.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що позивачка є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окргу Скринником С.С., зареєстрований в реєстрі за № 755.

Крім того, дане право власності підтвердужється копією Витягу з державного режстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.07.2020 року за № 216986405.

В ході судового розгляду встановлено, шо у вищевказаній квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована відповідач.

Відповідач не проживає у вищезазначеній квартирі.

Необхідність визнати відповідача, такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , позивач обгрунтовує порушенням їх права вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, та необхідність сплачувати за житлово-комунальні послуги.

Крім того, фактичне та постійне місце проживання Відповідача на даний час є країна Канада.

Як роз`яснено у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на майно яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління (центр) надання адміністративних послуг Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом відповідач більше одного року у спірній квартирі не проживає, за комунальні послуги не сплачує, не несе інших витрат по утриманню житла.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню судовий збір, що був сплачений позивачем при звернені до суду у розмірі 840 гривень 00 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 316, 317, 386, 405 Цивільного кодексу України,ст.ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,280-282, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління (центр) надання адміністративних послуг Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 гривень 00 копійок витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 27 січня 2021 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Третя особа - Управління (центр) надання адміністративних послуг Дніпровської районної у м. Києві Державної адміністрації (ЄДРПОУ 42559396, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 18).

Суддя: