Рішення № 9525095, 21.05.2010, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа №2-126/10.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року Леніський районний суд міста Луганська у складі :

головуючого - судді Лібстера А.С.,

при секретарі Салмановой А.С., Рубан М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Комунального закладу «Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, та по зустрічному позову ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із відповідним позовом в інтересах свого неповнолітнього сина, в обґрунтування позову зазначив, що його сину було завдано тілесних ушкоджень ОСОБА_3., внаслідок яких син перебував на стаціонарному лікуванні, лікувався амбулаторно, на що було витрачено кошти в сумі 990 гривень 77 копійок, також сину було завдано моральну шкоду, він переживав, хвилювався, наслідки травми не надають сину можливості отримати в подальшому освіту, постійно болить голова, він швидко втомлюється. Просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду та моральну шкоду в сумі 10.000 гривень. А також витрати на надання правової допомоги, оплату експертизи.

На момент розгляду справи ОСОБА_2 досяг повноліття і набувши цивільної процесуальної дієздатності вступив у справу в якості позивача. В судовому засіданні його інтереси за довіреністю представляв ОСОБА_1 його батько. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив суд їх задовольнити, також зазначав, що факт завдання шкоди підтверджений постановою суду від 25.03.2005 року по кримінальній справі № 3-05/05р., надані суду копії квитанцій, довідок, проведена експертиза.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали в повному обсязі. Зазначили, що дійсно ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_2 в обличчя, але це було наслідком протиправної поведінки останнього, окрім того, на момент скоєння злочину ОСОБА_3 був малолітнім та шкода завдана малолітньою особою відшкодовується батьками лише у разі, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Надали суду копії грамот, подяк, відзнак, характеристик сина, на підтвердження їх сумлінного ставлення до виховання малолітнього. Також на підтвердження заперечень зазначили, що після того, що сталося між дітьми вони звертались до ОСОБА_2 з приводу надання допомоги в оплаті лікування сина, але остання жодних квитанцій не надали. Вважають, що позов не обґрунтований. Окрім того, експертиза щодо встановлення спричинення моральної шкоди була проведена зі спливом часу визначеного для її проведення, експертизу повинні були проводити експерти фахівці в галузі медицини. Моральна шкода не була завдана.

Представник співвідповідача Комунального закладу «Луганської середнйої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 20» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд стягнути матеріальні збитки та моральну шкоду з ОСОБА_3, оскільки на момент розгляду справи ОСОБА_3 досяг повноліття і набувши цивільної процесуальної дієздатності вступив до участі в справі в якості самостійного відповідача, а навчальний заклад вжив всі необхідні заходи для усунення наслідків проступку ОСОБА_3

В ході судового розгляду справи відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 було подано зустрічний позов про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування зустрічного позову зазначили, що протягом тривалого часу вони не мають можливості виховувати свого сина, висловлюють на їх адресу погрози. Коли вони зі свого боку намагались вирішити питання про відшкодування шкоди, ОСОБА_4 навіть вигнали з квартири ОСОБА_2. Батько ОСОБА_1 не займається вихованням сина, не працює, позов лише спосіб отримати кошти. Просили відгородити їх родину від нападок родини ОСОБА_2 та компенсувати моральну шкоду в розмірі 1 гривні.

Відповідачі по зустрічному позову ОСОБА_1, ОСОБА_6 зазначили, що позов був поданий лише у звязку з завданням ОСОБА_3 пошкоджень ОСОБА_2. Саме з боку ОСОБА_3 на їх адресу висловлювались образи, погрози. Вважають позов зустрічний необґрунтований. Вважають, що зустрічний позов є фактично запереченнями проти позову.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі в їх сукупності приходить до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України в ирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м.Луганська від 25.03.2005 року по кримінальній справі № 3-05/05р. було встановлено, що дії ОСОБА_3 підпадають під ознаки суспільно-небезпечного діяння, передбаченого статтею 122 ч.1 КК України, за ознаками навмисного середньої тяжкості тілесного пошкодження, тобто навмисне пошкодження, безпечне для життя та таке, що не потягло наслідків передбачених ст.121 КК України, але потягло за собою тривалий розлад здоровя. Внаслідок того, що на момент вчинення зазначених дій ОСОБА_3 не досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність за дане суспільно-небезпеченне діяння відносно останнього було застосовано примусові заходи виховного характеру.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст..22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1178 ЦК України, якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоровя чи іншого закладу, що зобовязаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобовязані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Відповідно до ч. 5 ст.1178 ЦК України, обовязок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобовязана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоровю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли.

За змістом постанови від 25.03.2005 року також встановлено, що висновком СМЕ №2691 від 06.09.2004 року у ОСОБА_2 було встановлено тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, контузія лівої глазниці тяжкого ступеню, травматичний параліч верхніх прямих мязів та парез нижніх прямих мязів лівого ока. Ці пошкодження виникли внаслідок завдання удару тупим твердим предметом, згідно до медичної документації 07.05.2004 року. Безпосередньо травматичний параліч був віднесений експертом до категорії середньої тяжкості тілесний пошкоджень. Також в постанові зазначено, що твердження Курбацького щодо наявності тілесних ушкоджень ще до завдання ним удару ОСОБА_2, а також те, що ОСОБА_2 побили в той час коли він перебував у лікарні, розцінені як голословні, та такими, що не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.

Позивач ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в Луганській міській дитячій лікарні № 4 з 07.05.2004 року по 20.05.2004 року, в період з 19.05.2004 року по 07.06.2004 року також отримував стаціонарне лікування у Луганській міській клінічній дитячій лікарні № 3 в офтальмологічному відділенні протягом 19 днів. Після виписки із стаціонару, знаходився під наглядом окуліста та невролога. В період з 09.09.2004 27.09.2004 року знаходився на лікуванні в Луганській обласній дитячій клінічній лікарні.

Суд вважає, що причинно-наслідковий звязок між протиправними діями відповідача ОСОБА_3, що призвели до погіршення стану здоровя позивача ОСОБА_2 встановлений, але врахувуючи те, що ОСОБА_3 заподіяв шкоду ОСОБА_2 07.05.2004 року на урокі фізики в кабінеті № 301 КЗ «Луганська середня загольноосвітня школи І-ІІІ ступенів № 20», тобто під час перебування під наглядом навчального закладу, то суд вважає, що позивачу ОСОБА_2.повинна бути відшкодована шкода за рахунок навчального закладу, оскільки представник відповідача, КЗ «Луганська середня загольноосвітня школи І-ІІІ ступенів № 20» не надав суду доказів того, що ОСОБА_2 була завдана шкода не з їх вини.

Комунальний заклад «Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20» / ід. код № 25058383/ є самостійною юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 323836 від 06.08.1999 року видане державним реєстратором О.І. Калініченко.

Суд враховує, що на момент винесення рішення ОСОБА_3 досяг повноліття, але відповідно до вимог ст. 1178 ЦК України, при заподіянні шкоди малолітньою особою яка перебувала під наглядом навчального закладу, навіть при досягненні нею повнолітня, навчальний заклад не звільняється від обовязку по відшкодуванню шкоди.

Суд вважає, що позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, лише за доведеними позивачем витратами вартості лікування. А саме на суму 97,26 гривень. Інші надані позивачем та його представниками квитанції, довідки не свідчать про проведення оплати безпосередньо позивачем та його представниками вартості лікування , а тому в цій частині заявлених позовних вимог повинно бути відмовлено.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В ході розгляду справи було проведено судово-психологічну експертизу №14/28, згідно до якої визначено, що у позивача ОСОБА_2 вбачається напруженість з переживанням почуття обурення, страху, тревоги, у звязку із завданими йому тілесними ушкодженнями, ці психологічні переживання носили умірений характер та тривали більше року. Експертизу було проведено експертом, що має відповідну кваліфікацію за спеціальністю «Психологічні дослідження», стаж експертної роботи з 1996 року, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність. Тобто, встановлено, що дійсно позивачу було завдано моральну шкоду, він зазнав душевних страждань, було принижено його честь і гідність, був позбавлений спокою та нормального життєвого устрою . Але під час визначення розміру, що підлягає відшкодуванню, судом враховується, що позивач ОСОБА_2 після отриманих пошкоджень знаходився на лікуванні у стаціонарі, тривалий час отримував амбулаторне лікування та фактично, як вбачається з постанови від 25.03.2005 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. відбувся конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_3 завадав удар ОСОБА_2.Також судом враховується, що відповідач ОСОБА_3 характеризується позитивно за місцем навчання, отримав велику кількість подяк, грамот, після події у 2004 році, отримує вищу освіту, навчається у ВУЗІ. Виходячи з засад розумності та справедливості суд вважає можливим задовольнити позов в частині стягнення моральної шкоди частково в розмірі 1.500 гривень.

Що стосується зустрічного позову, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано. Доводи викладені у зустрічному позову фактично судом розцінюються як заперечення проти первинного позову.

Відповідно до ст. 88 ЦК України, на користь позивача підлягає стягненню витрати повязані із оплатою послуг адвоката, який був присутній в судових засіданнях, подані квитанції та угода на надання допомоги. Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів по первинному позову судові витрати на користь позивача, а саме витрати на проведення експертизи, що підтверджено відповідними квитанціями, на надання правової допомоги, а також на користь держави - державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 31, 1166, 1167, 1178, 1180 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 61, 66, 84, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 97,26 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1500 гривень, витрати на надання правової допомоги в сумі 500 гривень та витрати на оплату експертизи в сумі 1692 гривні, а всього стягнути 3789 /три тисячі сімсот вісімдесят девять/ гривень 26 копійок.

В іншій частині відмовити за не обґрунтованістю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Комунального закладу «Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 20» на користь держави державне мито в сумі 51 /пятдесят одна/ гривня та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 /тридцять/ гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя А.С. Лібстер