Рішення № 95246212, 25.02.2021, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5620/20

Провадження № 2/552/231/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2021 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Мовчан В.О.

за участю представника позивача Мирко Р.О., відповідаа ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат в порядку ст. 625 ЦК України,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення 3% річних та інфляційних витрат в порядку ст. 625 ЦК України посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13.05.2014 року позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованості за кредитом задоволено частково в сумі 1 405 499 грн. 20 коп., яка складається з заборгованості по сумі кредиту у розмірі 1 039 581 грн. 17 коп. та заборгованості по відсоткам у розмірі 310 918 грн. 03 коп., пеня у розмірі 55 000 грн. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04.09.2014 рішення Київського районного суду м. Полтави від 13.05.2014 залишено без змін. Оскільки відповідачі не виконують рішення суду від 13.05.2014 року, порушили строки виконання грошового зобов`язання з виплати заборгованості, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів інфляційні витрати за час прострочення виконання рішення суду в розмірі 391 834 грн. 57 коп., 3% річних в сумі 126 102 грн. 83 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 24 грудня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 26 січня 2021 року відмовлено ОСОБА_2 .. ОСОБА_1 в задоволенні заяви про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року повернуто ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Обставини викладені у відзиві не визнав за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву, який підтримав у повному обсязі та пояснив, що банком створюються перешкоди для виконання відповідачами своїх зобов`язань , реалізації іншого нерухомого майна та сплата отриманих коштів в рахунок погашення кредиту. Розрахунок 3 % річних та інфляційний витрат не відповідає дійсності, по-перше сукупний індекс інфляції становить 1,06, проте позивач вказує на 1,19, тому розмір інфляційного збільшення становить 83 915 грн. 28 коп. , 3% річних - 125 643 грн. Зазначені суми є розміром збагачення стягувача, а тому не можуть бути стягнуті з відповідачів. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, причина неявки невідома, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Від відповідача надійшов відзив щодо невизнання позовних вимог, відмову в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1 , дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13.05.2014 року у справі № 552/148/14 (провадження №2/552/395/14) стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МарфінБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 405 499 грн. 20 коп., яка складається з заборгованості по сумі кредиту у розмірі 1 039 581 грн. 17 коп., заборгованості по відсоткам у розмірі 310 918 грн. 03 коп., пеню у розмірі 55 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04.09.2014 рішення Київського районного суду м. Полтави від 13.05.2014 залишено без змін.

Рішення суду набрало законної сили, звернуто до примусового виконання, на час розгляду даної справи не виконано. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

28.12.2017 року рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ПАТ « Марфін Банк» змінило назву на ПАТ «МТБ Банк». ПАТ «МТБ Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ «МарфінБанк».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних витрат за невиконання рішення суду, охоплюючи період з 27.11.2017 року по 27.11.2020 року в загальному розмірі 391 834 грн. 57 коп., яка складається з суми 3% річних від простроченої суми у розмірі 126 102 грн. 83 коп. та суми індексу інфляції у розмірі 265 731 грн.74 коп.

Згідно ч.1 та 2 ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Наявність судового рішення, яке набрало законної сили підтверджує факт наявності заборгованості у відповідачів. Відтак, оскільки виконання судового рішення є обов`язковим, та з огляду на те, що відповідачі порушили виконання грошового зобов`язання з виплати заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді інфляційних витрат та 3% річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способом захисту його майнових прав та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим для виконання відповідачами, та з огляду на те, що відповідачі порушили виконання грошового зобов`язання з виплати сум заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних витрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Правомірність застосування ст. 625 ЦК України в разі прострочення боржником виконання рішення суду, що набрало законної сили підтверджена також у наступних постановах ВС у справах: № 310/5419/15-ц від 11.07.2018, № 463/4711/15 від 04.07.2018, №703/4704/15-ц від 28.02.2018, № 361/7939/2015ц від 06.08.2018.

У постанові Верховного суду від 06.08.2018 у справі № 361/7939/2015-ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших витрат, а отже позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Оскільки рішенням суду було стягнуто суму в національній валюті, відповідачами рішення не виконано, позивач має право вимагати від відповідачів застосування наслідків порушення виконання рішення суду у вигляді сплати інфляційних витрат.

Що стосується розрахунку 3% річних за період з 27.11.2017 року по 27.11.2020 року у розмірі 126 102 грн. 83 коп., то вказана сума обраховується наступним чином:

1 398 588 грн. 09 коп.( суму заборгованості) х3 х 1097 ( кількість прострочених днів ) : 365:100= 126 102 грн. 83 коп.

Щодо розрахунку індексу інфляції виходимо з того, що маємо індекси за кожен місяць починаючи з грудня 2017 року ( оскільки строк починається з 27 листопада, а це друга половина місяця, тому значення індексу за листопад 2017 року не враховується)

(101 х 109,8 х 104,1 х 100,2 х 99,7 х 100,8 х 100,8 х 100,3 х 100,2 х 99,4 х 99,8 х 100,5 х 101 /100). Як результат отримуємо сукупний індекс 1,19.

Розмір суми боргу з урахуванням інфляційного збільшення становить 1 664 319 грн. 83 коп. (1 398 588 грн. 09 коп. х 1,19 )

Різниця між проіндексованою сумою 1 664 319 грн. 83 коп. та не індексованою сумою 1 398 588 грн. 09 коп. становить 265 731 грн. 74 коп.

Відтак суд дійшов до висновку, що розрахунок наданий позивачем є вірним та відповідно до ст.. 77 ЦПК України належним доказом, тому розрахунок наданий відповідачами у відзиві не може бути прийнятним.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування вказаних витрат є грошовим зобов`язанням і вважається особливим засобом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) за користування грошовими коштами, суд вважає що позовні вимоги про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних витрат такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи відповідачів викладені у відзиві не спростовують висновки суду про встановлені обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, у ході розгляду даної справи відповідачами, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог.

За таких обставини, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, так як позивачем доведено, а відповідачами не спростовано в силу принципу змагальності сторін обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст. ст. 509, 625 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» за період з 27 листопада 2017 року по 27 листопада 2020 року 3% річних 126 102 грн. 83 коп., інфляційні витрати 265 731,74 грн., а всього 391 834, 57 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» судові витрати по 2 938 грн. 76 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач : Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» , місце знаходження Одеська область, м. Чорноморськ, просп.. Миру,28, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21650966.

Відповідачі: ОСОБА_2 , місце проживаня АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 , місце проживаня АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення виготовлений 01 березня 2021 року

Головуючий Ж.В. Кузіна