Рішення № 95240823, 01.03.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11131/20

Провадження № 2/161/991/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань - Жаловаги І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що 01.12.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву № б/н про отримання банківських послуг, відповідно до умов якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання по кредитному договору не виконала, станом на 31.05.2020 у неї утворилась заборгованість перед банком - 64 238,64 грн.

А тому просив, стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених в позовній заяві.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 91-96). Вимоги позову відповідач не визнала, заперечувала щодо задоволення позову. У відзиві сторона відповідача вказала, що факт отримання кредитної картки та користування кредитними коштами не оспорює, однак сума боргу була погашена повністю, в подальшому карткою не користувалася, до 06.09.2019 будь-яка заборгованість за картковим рахунком була відсутня. 07.09.2019 невідомі особи ініціювали перевипуск сім-карти мобільного оператора, до якого було під?єднано банківську картку та здійснили переказ коштів з картки на суму 44 124,80 грн. При цьому, ОСОБА_1 перебуваючи за кордоном не здійснювала таких операцій та не володіла інформацією щодо руху коштів, номером телефону не користувалася, відтак повідомлення про переказ коштів не отримувала. По прибуттю в Україну, відповідач виявивши дані обставини звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення шахрайських дій. На даний час тривають слідчі дії щодо встановлення причетних до злочину осіб. Відтак, просила в задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 120-124).

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву та додаткові пояснення сторін до позову, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.

Судом встановлено, що 01.12.2010 відповідачем ОСОБА_1 було підписано запропоновану ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 33-58). Відповідачу ОСОБА_1 видано банківську (кредитну) картку.

Статтями 11, 509 ЦК України установлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають в тому числі і з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач не заперечувала факту використання карток «Приватбанку» та здійснення грошових операцій за допомогою картки «Універсальна».

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у 2019 році виїхала за кордон, з її дозволу карткою в період з 06.06.2019 - 19.07.2019 включно користувалася її донька. 19.07.2019 по картці було здійснено останню операцію - поповнення карткового рахунку на суму 730 грн., після чого заборгованість по встановленому кредитному ліміту була відсутня.

Дані обставини узгоджуються із поданим стороною позивача розрахунком заборгованості (а.с. 5-19) та детальною випискою руху коштів за договором б/н, картка № НОМЕР_1 (а.с. 165-175), з яких підтверджується здійснення операції з поповнення карткового рахунку 19.07.2019 на суму 730 грн., заборгованість після здійснення оплати - 0 грн. (а.с. 165 зворот).

З поданої банком виписки встановлено, що в період з 19.07.2019 по 07.09.2019 жодні операції по картці № НОМЕР_1 не здійснювались, що узгоджується із твердженнями відповідача, яка зазначила, що після повного погашення заборгованості карткою ніхто не користувався.

Разом з тим, встановлено, що 07.09.2019 з картки № НОМЕР_1 було здійснено ряд операцій (9 трансакцій) щодо переказу коштів на картку Приватбанку через Приват24, одержувач ОСОБА_2 , на загальну суму 43 680 грн. Того ж дня, на картку було зараховано кошти в сумі 10 400 грн. (два платежі по 5 200 грн.)

Відповідач стверджує, що дані операції ні вона, ні з її відому іншими особами не здійснювалися.

З дослідженої виписки (а.с. 165, 165 зворот) судом встановлено, що в подальшому рух коштів по карті відсутній, здійснювалося виключно списання відсотків за використання кредитного ліміту та інших платежів передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг.

З пояснень викладених у відзиві та письмових поясненнях судом встановлено, що про вказану обставину відповідач дізналася не одразу, оскільки перебувала за кордоном, номером мобільного телефону НОМЕР_2 , до якого було здійснено приєднання банківської картки не користувалася. По прибуттю в Україну, після виявлення фактів переказу коштів, відповідач одразу звернулася з відповідною заявою в банк (а.с. 98) та до правоохоронних органів з повідомленням про злочин.

Перебування відповідача ОСОБА_1 в період з 30.04.2019 по 27.12.2019 поза межами території України, стверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с. 97).

04.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до ЛВП ГУНП у Волинській області з повідомленням про шахрайство (невстановлена особа здійснила перевипуск сім-картки із номером НОМЕР_2 та отримавши доступ до онлайн банкінгу «Приват24» здійснила зняття коштів із карткового рахунку № НОМЕР_1 на суму 44 124 грн., а також оформила онлайн кредити на суму 20 000 грн., чим спричинила ОСОБА_1 матеріальної шкоди на вищевказану суму). Її заява була прийнята та зареєстрована в ЄРДР, реєстраційний №12020030010000035 за ст. 190 ч.1 КК України (а.с. 101).

В ході проведення слідчих дій, матеріали кримінального провадження були передані за територіальною підслідністю до Криворізького відділу ГУНП у Дніпропетровській області.

Листом т.в.о. начальника сектору дізнання Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повідомлено, що сектором з дізнання проводяться необхідні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. На час звернення осіб причетних до нього не встановлено, тривають слідчі дії (а.с. 102).

Банк повідомлений про дані обставини.

При цьому звертаючись 14.07.2020 з позовом до відповідача позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , порушуючи умови договору, свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.

Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с. 5-19) вбачається, що станом на 31.05.2020 позичальнику нараховано заборгованість в розмірі 64 238,64 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1395,26 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 43491,62 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 15 816,59 грн., штраф - 3535,17 грн.

Однак, з представлених матеріалів справи вбачається, що повідомлення про вчинення шахрайських дій по картковому рахунку ОСОБА_1 , банком було проігноровано. З розрахунку заборгованості вбачається, що сума боргу розрахована станом на 31.05.2020, що включає виключно кошти, які були перераховані з картки відповідача на інший рахунок невстановленими особами.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

В силу ч. 17 ст. 1 цього Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до п. 14 частини першої ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість обслуговування…, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно зі ст. 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст. 37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів.

Згідно з пунктом 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014 визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктом 10 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ № 705 від 05.12.2014, встановлено, що банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».

Судом не встановлено, що ОСОБА_1 , як користувач карткового рахунку, вчиняла будь-яку дію чи бездіяльність, які б сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції з допомогою її карткового рахунку.

З обставин викладених відповідачем встановлено, що кошти були переказані невідомими особами, які не перебувають у жодних відносинах (як то приятельські, родинні, дружні, колеги) із відповідачем у справі. Дана позиція відповідача стверджується в тому числі і поданою заявою до правоохоронних органів.

Судом встановлено, що за відсутності відповідача на території України на час здійснення переказу коштів, остання була позбавлена з незалежних від неї обставин можливості вчасно виявити та зреагувати на несанкціоноване втручання у її карткові рахунки, як то попередження банку про шахрайство, блокування картки, зміни паролів доступу.

Крім того, судом встановлено та підтверджується належними доказами у справі, що відповідач ОСОБА_1 дії щодо повідомлення банку про здійснені перекази коштів невстановленими особами вчинила одразу ж після прибуття на територію України (27.12.2019) - 28.12.2019.

Верховним Судом України в постанові від 13 травня 2015 року в справі № 6-71цс15 була сформована наступна правова позиція: «Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк, у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Кожна сторона, як це передбачає частина 1 статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на встановлені обставини в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що обставини, наведені стороною відповідача, знайшли своє підтвердження і заслуговують на увагу суду оскільки свідчать про те, що дійсно ОСОБА_1 особисто не могла здійснювати переказ коштів з власного рахунку, а виявивши списання коштів вжила заходів щодо негайного повідомлення банку про дані факти. Вказані обставини підтверджуються письмовими звернення до правоохоронних органів та установи банку, а також тим, що за вказаним фактом порушено кримінальне провадження. В той же час, позивачем, не надано доказів, які б свідчили про здійснення операцій щодо переказу грошових коштів з карткового рахунку відповідача саме відповідачем чи про повідомлення нею стороннім особам своїх особистих даних та даних персональної картки.

А тому, керуючись нормами ЦПК України про покладення обов`язку доказування на сторони, засадами цивільного процесу про рівність сторін у цивільному процесі, а також правовою позицією Верховного Суду України, викладену у вищевказаній постанові, суд дійшов висновку про недоведеність стороною позивача вимог позову, в зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою в задоволенні вимог позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем та залишаються за позивачем.

Разом з тим, у відзиві представник відповідача заявив вимогу про стягнення в користь відповідача з позивача понесених відповідачем судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. До інших судових витрат відповідно до ст..133 ЦПК України, в тому числі, відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено адвокату Наумчуку В.А. за професійну правничу допомогу 4999 грн., що підтверджується квитанцією Приватбанку від 09.09.2020 (а.с.110). А тому така сума підлягає стягненню з позивача в користь відповідача. З урахуванням обсягу наданих послуг та виконаних адвокатом робіт, підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК, на підставі ст.ст. 207, 610, 617, 629, 642, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 17, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 37-1, 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ14360570) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 4999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01.03.2021.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій