Рішення № 95239546, 26.02.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2021 р. Справа № 911/1984/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі»

до Фізичної особи - підприємця Кавалашвілі Лілі

про стягнення 3 174,79 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі» (далі - ТОВ «Виробича фабрика «Сімі»/позивач) до Фізичної особи-підприємця Кавалашвілі Лілі (далі - ФОП Кавалашвілі Лілі/відповідач) про стягнення 3 174,79 грн, з яких: 2 333,76 грн заборгованості, 425,13 грн пені, 182,53 грн 10% річних та 233,37 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу №352/19 від 17.09.2019 та несплатою вартості отриманого за вказаним договором товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області 28.07.2020 у справі №911/1984/20 відкрито провадження, постановлено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

16.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Виробича фабрика «Сімі» надійшли письмові пояснення щодо надання документів на підтвердження ненадходження коштів від відповідача та докази понесення позивачем судових витрат.

Поряд з тим відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі судом надіслано на юридичну адресу відповідача згідно наявних в ЄДР відомостей. Конверти з відповідно надісланою судом кореспонденцією стосовно відкриття провадження повернуто до суду органом поштового зв`язку із зазначенням причини такого повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Водночас ухвалу про відкриття провадження офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та вказана ухвала знаходиться у вільному доступі, тоді як за змістом статтей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на вказане вище, відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення шляхом доступу до Реєстру та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі» (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Кавалашвілі Лілі (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №352/19 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари, асортимент, кількість, ціна, а також інші характеристики яких вказані в рахунках-фактурах, податкових, видаткових накладних.

Відповідно до пп. 2.2.1., 3.3., 6.2. договору доказом передачі товару у власність покупця є видаткова накладна, оформлена належним чином та містить підпис уповноваженої особи, печатку або штамп покупця, доручення на отримання партії товару. Оплата покупцем за товар проводиться шляхом сплати за кожну партію товару з відстрочкою платежу 7 (сім) календарних днів.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року, але в будь-якому випадку до погашення сторонами своїх зобов`язань, в т.ч. документів. У тому випадку, якщо сторони у термін не менш, ніж 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомляють один одного про бажання розірвати його, то останній вважається продовженим терміном на кожен наступний календарний рік.

Копія зазначеного вище договору наявна в матеріалах справи.

Відповідно до викладених у позові обставин позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 2 333,76 грн згідно видаткових накладних:

- №13821 від 18.09.2019 на суму 2 141,76 грн;

- №13822 від 18.09.2019 на суму 192,00 грн (далі - видаткові накладні), який відповідач не оплатив і, як наслідок, у відповідача перед позивачем виникло 2 333,76 грн основного боргу.

В підтвердження вказаних вище обставин поставки відповідачу товару позивачем надано копії відповідних видаткових накладних, скріплених підписом та печаткою продавця та підписом покупця.

Отже, посилаючись на те, що відповідач розрахунків за отриманий товар не провів, позивач просить суд стягнути з ФОП Кавалашвілі Лілі, зокрема, 2 333,76 грн основної заборгованості.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

З`ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, подані докази і письмові пояснення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. ст. 530, 627, 655, 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду зазначеного вище, суд дійшов висновку, що підписання відповідачем видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару за вказаними накладними та, відповідно, породжує для ФОП Кавалашвілі Лілі обов`язок по сплаті вартості отриманого товару у строк до 25.09.2019.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак, належних та допустимих доказів сплати відповідачем вартості отриманого за договором товару на суму 2 333,76 грн суду не надано.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, заборгованість за договором не сплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ФОП Кавалашвілі Лілі 2333,76 грн основної заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором позивач просить суд стягнути з ФОП Кавалашвілі Лілі, зокрема, 425,13 грн пені, нарахованої з 26.09.2019 по 07.07.2019 на 2 333,76 грн основної заборгованості, а також 233,37 грн 10% штрафу, нарахованого на 2 333,76 грн основної заборгованості.

Приписами ст.ст. 230, 232 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктами 4.1., 4.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення терміну оплати передбаченого п.3.3. договору строком більше ніж на 70 календарних днів, покупець повинен сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

З огляду наведеного, враховуючи передбачений договором строк розрахунків, а також те, що більш тривалого строку нарахування пені, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків сплати грошового зобов`язання за видатковими накладними у позивача виникло з 26.09.2019 та, відповідно, припинилось 26.03.2020.

Втім позивач здійснив нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що не відповідає законодавчим приписам та встановленим обставинам справи, а тому суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені в межах вказаного позивачем періоду з 26.09.2019 по 26.03.2020 на 2 333,76 грн основної заборгованості.

Оскільки арифметично правильний розмір пені, обрахований судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням умов договору, законодавчих приписів та обставин справи, складає 319,67 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 425,13 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 319,67 грн.

Водночас, оскільки зобов`язання по сплаті вартості отриманого товару у повному обсязі відповідачем не виконано з 26.09.2019 і станом на момент прийняття рішення у даній справі, тобто у строк більше 70 календарних днів, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 4.3. договору, враховуючи арифметичну правильність обрахунку відповідної штрафної санкції, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 233,37 грн 10% штрафу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 182,53 грн 10% річних, нарахованих з 26.09.2019 по 07.07.2020 на 2 333,76 грн основної заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.2. договору передбачено, що окрім сплати пені, передбаченої п. 4.1. договору, покупець відшкодовує продавцю 10% річних від суми несвоєчасно сплачено товару, які визначаються збитками.

Оскільки розмір заявлених позивачем до стягнення сум 10% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період, є арифметично правильним, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 182,53 грн 10% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу. За вказаними у позові поясненнями позивача орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 10 000,00 грн.

Згідно зі ст. ст. 126, 129 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, в підтвердження понесених витрат позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги від 17.05.2019, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Ест Лекс», рахунку-акту на оплату №10/07-1 від 10.07.2020 та платіжного доручення №48868 від 05.08.2020 на суму 12 606,00 грн.

Відповідно до пп. 1.1., 4.2. договору про надання правової допомоги від 17.05.2019 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу, здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Суми гонорару зазначаються адвокатським об`єднанням в актах, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами електронного поштового зв`язку з наступним відправленням поштовим зв`язком за його місцезнаходженням.

Приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як слідує із наданого позивачем рахунку-акту на оплату №10/07-1 від 10.07.2020, позивачу надано послуги загальною вартістю 4 202, 00 грн, які складаються з:

- 2 100,00 грн за попередню консультацію клієнта, узгодження правової позиції, підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Київської області;

- 2 102,00 грн за відшкодування витрат на сплату судового збору.

Однак судовий збір не є витратами на правничу допомогу, а тому, з урахуванням здійснення судом розподілу витрат по сплаті судового збору згідно ст. 129 ГПК України, вказана вище сума у розмірі 2 102,00 грн не підлягає відшкодуванню як витрати на правничу допомогу.

Крім того, доказів понесення позивачем решти витрат на правничу допомогу у розмірі 5 798,00 грн, як різниці між попередньою орієнтовною сумою та вказаною рахунку-акту на оплату №10/07-1 від 10.07.2020, суду не надано, тоді як викладений у позовній заяві попередній розрахунок суми витрат не є первинним документом на підтвердження відповідної суми судових витрат у розумінні процесуальних приписів.

Надане ж позивачем платіжне доручення №48868 від 05.08.2020 містить лише відомості про отримання адвокатським об`єднанням "Ест Лекс" суми коштів у загальному розмірі 12606,00 грн та не дає можливості встановити, за яку правничу допомогу та в якій сумі сплачено ці кошти, як наслідок - з розглядом якої справи пов`язана така оплата.

За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу підлягають частковому розподілу у доказово підтвердженому розмірі 2 100,00 грн та, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кавалашвілі Лілі ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Сімі» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 92, ідентифікаційний код 37184114) 2 333 (дві тисячі триста тридцять три) грн 76 коп. основної заборгованості, 319 (триста дев`ятнадцять) грн 67 коп. пені, 233 (двісті тридцять три) грн 37 коп. 10% штрафу, 182 (сто вісімдесят дві) грн 53 коп. 10% річних, 2 032 (дві тисячі тридцять дві) грн 18 коп. судового збору, 2 030 (дві тисячі тридцять) грн 24 коп. витрат на правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 26.02.2021.

Суддя В.А. Ярема